Вирок від 17 червня 2026 р. у справі №511/1901/24 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 511/1901/24

Провадження № 1-кп/522/1649/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023160000001229 від 22.09.2023 року відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Виноградар, Роздільнянського району. Одеської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , студента, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 361-1, ч. 1 ст. 361-2 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

законного представника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , у невстановлений час, при невстановлених обставинах отримав файл «uyxOSoBSHm.rar».

Далі, 06.12.2021 р., о 13:01 год., ОСОБА_3 , володіючи відповідними навичками у сфері використання програмного забезпечення, діючи умисно, з метою подальшого розповсюдження, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо бажаючи їх настання, у невстановленому місці, при невстановлених обставинах, у мессенджері «Telegram» через свій обліковий запис « ОСОБА_7 » з унікальним username (ім`я користувача) « ОСОБА_8 », який зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_1 , розповсюдив» користувачеві з обліковим записом « ОСОБА_9 » файл « ОСОБА_10 », який згідно висновку судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів містить файл, який було визначено експертом як шкідливе програмне забезпечення - троянська програма (Trojan) типу стілер (stealer). В більшості сервісів цей файл визначається як trojan.msil/passwordstealera.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 361-1 КК України за кваліфікуючими ознаками: розповсюдження шкідливих програмних засобів, призначених для несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж.

Крім того, ОСОБА_3 , у невстановлений час, у невстановленому місці, при невстановлених обставинах отримав файл «uyxOSoBSHm.rar».

Далі, 07.12.2021 р., о 07:43 год., ОСОБА_3 , володіючи відповідними навичками у сфері використання програмного забезпечення, повторно, діючи умисно, з метою подальшого створення та розповсюдження, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо бажаючи їх настання, у невстановленому місці, при невстановлених обставинах, у мессенджері «Telegram» через свій обліковий запис « ОСОБА_11 » з унікальним username (ім`я користувача) « ОСОБА_8 », який зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_1 , повторно розповсюдив користувачеві з обліковим записом « ОСОБА_12 ]» файл « ОСОБА_10 », який згідно висновку судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів містить файл, який було визначено експертом як шкідливе програмне забезпечення - троянська програма (Trojan) типу стілер (stealer). В більшості сервісів цей файл визначається як trojan.msil/passwordstealera.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 361-1 КК України за кваліфікуючими ознаками: розповсюдження шкідливих програмних засобів, призначених для несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж, вчинене повторно.

Крім того, ОСОБА_3 з метою реалізації свого злочинного умислу, перебуваючи в невстановленому досудовим розслідуванням місці та часу, розуміючи, що не має законних підстав для збирання, зберігання, поширення та збуту інформації з обмеженим доступом, в порушення вимог ст.ст. 2, 5, 14 ЗУ «Про захист персональних даних», ст.ст. 11. 20, 21 ЗУ «Про інформацію» та ст. 31 Конституції України, володіючи знаннями в області анонімізації та розуміючись у принципах інформаційної безпеки та кібербезпеки, з метою здійснення несанкціонованого втручання до облікових записів користувачів мережі Інтернет (відеокамер), в яких містилась інформація з обмеженим доступом, у невстановленим в ході досудового розслідування способом, отримав її у вигляді логіну та паролю ІНФОРМАЦІЯ_2 ; admin; НОМЕР_8. В наслідок чого, в останнього виник злочинний намір спрямований на розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах).

Далі, 11.09.2021 р., у період часу з 23.52 год. до 23.53 год., ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою подальшого розповсюдження, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо бажаючи їх настання, у невстановленому місці, при невстановлених обставинах, у мессенджері «Telegram» через свій обліковий запис « ОСОБА_13 » з унікальним username (ім`я користувача) « ОСОБА_8 », який зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_1 , розповсюдив інформацію з обмеженим доступом (що стосується приватного життя людини), а саме (логін - admin та пароль - НОМЕР_8): ІНФОРМАЦІЯ_2 ; admin; НОМЕР_9 користувачам під псевдонімами « ОСОБА_14 » (username: ІНФОРМАЦІЯ_3 , id: НОМЕР_2 , номер мобільного телефону: НОМЕР_3 ) та ОСОБА_15 » (username: ІНФОРМАЦІЯ_4 , id: НОМЕР_4 , номер мобільного телефону: НОМЕР_5 ) у чаті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 361-2 КК України за кваліфікуючими ознаками: несанкціоноване розповсюдженні інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах або на носіях такої інформації, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства.

В ході судового засідання обвинувачуваний ОСОБА_3 свою вину у скоєнні вказаних кримінальних правопорушень визнав повністю та пояснив, що він дійсно вчинив інкриміновані йому злочини при обставинах викладених в обвинувальному акті, і вони повністю відповідають фактичним обставинам скоєних ним злочинів, фактичні обставини справи не оспорював та підтвердив вищеописані та встановлені судом обставини справи, а саме: дати, час, місця вчинення інкримінованих йому злочинів, інформацією з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства, якою він заволодів, правову кваліфікацію своїх діянь. У скоєному щиро кається та просив суворо його не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 361-1, ч. 1 ст. 361-2 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідженням матеріалів, характеризуючих його особу.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Таким чином, суд, приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії: за ч. 1 ст. 361-1 КК України за кваліфікуючими ознаками: розповсюдження шкідливих програмних засобів, призначених для несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж; за ч. 2 ст. 361-1 КК України за кваліфікуючими ознаками: розповсюдження шкідливих програмних засобів, призначених для несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж, вчинене повторно; за ч. 1 ст. 361-2 КК України за кваліфікуючими ознаками: несанкціоноване розповсюдженні інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах або на носіях такої інформації, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.

Після вчинення злочинів ОСОБА_3 усвідомив суть та наслідки вчиненого, зробив належні висновки, як під час досудового розслідування так і судового розгляду щиро розкаялась та активно сприяла розкриттю кримінальних правопорушень, надав повні та правдиві покази.

На теперішній час ОСОБА_3 закінчив «Державний університет інтелектуальних технологій і зв`язку» та здобув вищу освіту, зробив для себе належні висновки, також свідчить те, що з 2024 року він офіційно працевлаштувався та працює по теперішній час, допомагає батькам, волонтерам та ЗСУ.

Своїми діями ОСОБА_3 будь-яким особам матеріальну та моральну шкоду не завдано. Позови до нього не заявлялись, що свідчить про відсутність наслідків суспільно-небезпечного діяння.

Обставини вчинення кримінального правопорушення, його тяжкість (всі кримінальні правопорушення є нетяжкими злочинами), те що нових кримінальних правопорушень та проступків ОСОБА_3 з 2021 року не вчинено, наявність обставин які пом`якшують покарання, надані позитивні характеризуючі матеріали, те що ОСОБА_3 за час судового розгляду кримінального провадження здобув вищу освіту, офіційно працює, постійно допомагає волонтерам та ЗСУ, свідчать про можливість виправлення останнього за умови призначення йому менш суворого покарання необхідного для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обставинами які пом`якшують покарання ОСОБА_16 є: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім; постійне здійснення допомоги ЗСУ (перерахування донату).

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_3 відсутні.

При визначенні мотивів призначення покарання суд керується наступним.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі № 207/5011/14-к (провадження № 51-1985км 18).

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за частинами 1, 2 ст. 361-1, ч. 1 ст. 361-2 КК України вірно, вина останнього доведена повністю, як під час досудового розслідування так і під час судового розгляду кримінального провадження, докази, які досліджено у судовому засіданні, зібрані з дотриманням чинного КПК України, послідовні та узгоджуються між собою.

При обранні міри покарання враховується характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ч. 4 ст. 12 цього Кодексу є нетяжкими злочинами, особу обвинуваченого і обставини, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність.

Згідно ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за злочин.

Відповідно до досудової доповіді Роздільнянського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області виправлення неповнолітнього ОСОБА_3 можливо без позбавлення або обмеження волі на певний строк. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення низький.

Також, ОСОБА_3 , як дитина з девіантною поведінкою та сім`я, яка перебуває у складних життєвих обставинах на обліках не перебувала.

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення у неповнолітньому віці, щиро покаявся, активно сприяв у розкритті злочину, до кримінальної та адміністративної відповідальності раніше не притягувався, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно.

Згідно характеристики навчального закладу (Одеська національна академія зв`язку ім. Попова, спеціальність «Комп`ютерні науки» за освітньою програмою «Безпека комп`ютерних систем та мереж»), який обвинувачений закінчив у 2023 році, характеризується позитивно. Зарекомендував себе як студент з позитивними здібностями до навчання, добре навчався, користувався повагою у колективі.

За місцем мешкання обвинувачений також характеризується позитивно, взаємовідносини в сім`ї та з сусідами добрі та дружні.

На даний час ОСОБА_3 працює на посаді адміністратора системи ТОВ «Югфуд» та отримує заробітну плату.

Крім того, ОСОБА_3 з 2022 року є активним волонтером благодійної організації «Руки матусі». За інформацією вказаної благодійної організації, завдяки його зусиллям було організовано численні гуманітарні ініціативи спрямовані на підтримку внутрішньо переміщених осіб, дітей-сиріт та військовослужбовців.

Також, упродовж 2025-2026 років в якості допомоги Збройним Силам України обвинуваченим перераховано 10500 грн.

З п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» вбачається, що при призначенні покарання неповнолітнім суди повинні суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання такого засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація.

Неповнолітній вік особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 66 КК України є обставиною, яка пом`якшує покарання. Вона обов`язково має враховуватись при призначенні покарання - незалежно від того, чи досяг обвинувачений на час розгляду справи повноліття. Залежно від конкретних обставин справи суди повинні враховувати як такі, що пом`якшують покарання, й інші обставини, перелічені в ч. 1 вказаної статті, а також обставини, хоча й не зазначені у законі, але які знижують ступінь суспільної небезпечності проступку чи особи (наприклад, втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність іншою особою, примирення з потерпілим тощо).

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання, у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

Відповідно до роз`яснень викладених Пленумом Верховного Суду України у постанові «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Крім того згідно постанови колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду України від 20 жовтня 2020 року по справі № 511/338/18, мета покарання за злочин, вчинений неповнолітнім, має істотні відмінності від наведеного вище загального правила, оскільки в кримінальних провадженнях щодо осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на перше місце виходить їх реабілітація (виправлення) як реалізація принципу найкращих інтересів дитини.

Приймаючи таке рішення, суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004.

Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Крім того, відповідно до ст. 103 КК України, судом враховано умови життя і виховання обвинуваченого, рівень його розвитку, а саме те, що мати не веде асоціальний спосіб життя, належним чином займалась його вихованням, а сам обвинувачений під час допиту пояснив, що вчинив злочини не через те, що потребував у цих речах, а більше через підліткову зацікавленість, авантюризм.

При визначені виду та міри покарання, суд враховує наявність таких пом`якшуючих обставин, як неповнолітній вік, щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, допомога ЗСУ, відсутність шкоди, які у сукупності з вищепереліченими обставинами істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, наявні підстави призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 361-1 та ч. 1 ст. 361-2 КК України, із застосування ст. 69 КК України, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України та за ч. 2 ст. 361-1 КК України, із застосування ст. 69 КК України, можливістю перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції цієї частини статті КК України, а саме: у виді штрафу.

Згідно ст. 99 КК України, штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернено стягнення. Розмір штрафу у тому числі за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачено основне покарання лише у виді штрафу понад три тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах до п`ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.

У кримінальному провадженні встановлено наявність у ОСОБА_3 власних коштів для оплати призначеного судом штрафу.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись вимогами виваженості та справедливості, з метою виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, суд приходить до висновку про те, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе та вважає доцільним призначити обвинуваченому покарання у наступному вигляді: за ч. 1 ст. 361-1 КК України з урахуванням ст. 69 КК України - штраф у вигляді 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 гривень; за ч. 2 ст. 361-1 КК України, з урахуванням ст. 69 КК України - штраф у вигляді 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень; за ч. 1 ст. 361-2 КК України з урахуванням ст. 69 КК України - штраф у вигляді 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 гривень. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання - штраф у вигляді 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.

На підставі вищезазначеного, суд вважає, що таке покарання буде законним, достатнім і справедливим для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також його соціальної реабілітації.

Крім того, дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Також, суд вбачає за необхідне запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність скасування арешту майна, який був накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01.12.2023 року (справа № 947/31961/23, провадження № 1-кс/947/14767/23), так як у подальшому застосуванні такого арешту відпала потреба.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

При цьому, суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, переходять у власність держави; були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Зважаючи на те, що вилучені у ОСОБА_3 системний блок в корпусі чорного кольору «DEEPCOOL» DC 2020010601846; мобільний телефон марки «Хіаоmі Redmi» в корпусі чорного кольору з ІМЕІ1: НОМЕР_6 , ІМЕІ2: НОМЕР_7 є знаряддям кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 361-1, ч. 1 ст. 361-2 КК України, суд вважає за необхідне застосувати до зазначеного майна спеціальну конфіскацію та конфіскувати їх у дохід держави у порядку ст.ст. 96-1, 96-2 КК України.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта підлягають відшкодуванню відповідно до вимог ст.ст. 122, 124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 349, 367-368, 370-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 361-1, ч. 1 ст. 361-2 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 361-1 КК України, з урахуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто) гривень;

- за ч. 2 ст. 361-1 КК України, з урахуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень;

- за ч. 1 ст. 361-2 КК України з урахуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 (шість тисяч вісімсот) гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01.12.2023 року (справа № 947/31961/23, провадження № 1-кс/947/14767/23), а саме на: системний блок в корпусі чорного кольору «DEEPCOOL» DC 2020010601846; мобільний телефон марки «Хіаоmі Redmi» в корпусі чорного кольору з ІМЕІ1: НОМЕР_6 , ІМЕІ2: НОМЕР_7 , з сім-карткою, прив`язаною до номера мобільного телефону НОМЕР_1 ; жорсткий диск «Toshiba» s\n 16SA2T0GS Х13; жорсткий диск «SEAGATE» s\n 5QE3LS67; жорсткий диск «SEAGATE» s\n 5QE3R6M4; твердотілий накопичувач «Goldenfir» p\n 189120АТ650.

Речовий доказ: системний блок в корпусі чорного кольору «DEEPCOOL» DC 2020010601846; мобільний телефон марки «Хіаоmі Redmi» в корпусі чорного кольору з ІМЕІ1: НОМЕР_6 , ІМЕІ2: НОМЕР_7 - конфіскувати у дохід держави у порядку ст.ст. 96-1, 96-2 КК України.

Речовий доказ: жорсткий диск «Toshiba» s\n 16SA2T0GS Х13; жорсткий диск «SEAGATE» s\n 5QE3LS67; жорсткий диск «SEAGATE» s\n 5QE3R6M4; твердотілий накопичувач «Goldenfir» p\n 189120АТ650 - повернути обвинуваченому ОСОБА_3 ; сім-картку, прив`язану до номера мобільного телефону НОМЕР_1 - знищити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі 63611 (шістдесят три тисячі шістсот одинадцять) гривень 52 копійки.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Суддя ОСОБА_1