Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №522/18826/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18826/25

Провадження № 2/522/1513/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої - судді Косіциної В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої соціальної допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої соціальної допомоги, у якій позивач просив стягнути з ОСОБА_1 надмірно виплачені кошти у розмірі 37 476,68 гривень та здійснити розподіл судових витрат.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа була передана на розгляд судді Ковтун Ю.І.

Ухвалою суду від 05 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Копія ухвали суду від 05 вересня 2025 року було двічі направлено за зареєстрованим місцем проживання відповідача листом із рекомендованим повідомленням про вручення.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 16.04.2026 № 652/26 було проведено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, за результатними якого справу було передано на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 17 квітня 2026 року справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Копія ухвали суду від 17 квітня 2026 року було направлено за зареєстрованим місцем проживання відповідача листом із рекомендованим повідомленням про вручення, який було вручено 28.04.2026, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про врученні.

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи - не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - не подавав, про відкриття провадження був повідомлений належним чином а також те, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд, керуючись положеннями ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказах.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала на обліку в управлінні соціального захисту населення в Приморському районі, як отримувач державної соціальної допомоги на дитину одинокої матері.

ОСОБА_1 була призначена допомога, передбачена Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-ХІІ та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1754:

- 10 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою про призначення їй, як одинокій матері, державної соціальної допомоги на дитину на період з 01.02.2017 по 31.07.2017.

- 28 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою про призначення їй, як одинокій матері, державної соціальної допомоги на дитину на період з 01.09.2017 по 28.02.2018.

- 07 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою про призначення їй, як одинокій матері, державної соціальної допомоги на дитину на період з 01.03.2018 по 31.08.2018.

- 16 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою про призначення їй, як одинокій матері, державної соціальної допомоги на дитину на період з 01.11.2018 по 30.04.2019.

- 07 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою про призначення їй, як одинокій матері, державної соціальної допомоги на дитину на період з 01.06.2019 по 30.11.2019.

В деклараціях про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги, відповідач зазначала, що вона інших доходів, окрім задекларованих, не мала.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) ОСОБА_1 одночасно з отриманням державної соціальної допомоги одинокій матері на утримання дитини отримувала незадекларовані доходи у вигляді заробітної плати.

Окрім того, матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 від 14.11.2019 начальнику Управління соціального захисту населення в Приморському районі, відповідно до змісту якої, заявниця просить зробити їх перерахунок допомоги на підставі довідки ОК-5 про доходи, які не були нею задекларовані. Надмірно отримані кошти зобов`язується повернути в повному обсязі.

Відповідно до змісту позовної заяви ОСОБА_1 добровільно сплатила 10 000,00 гривень. Останній платіж з повернення надміру сплачених коштів відповідачем було зроблено 05.12.2024.

Отже, станом на дату подання позовної заяви сума надміру сплачених коштів, з урахуванням платежів відповідача, складає 37 476,68 гривень.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі ст. 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Цей Закон відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Порядок призначення та виплати соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 43 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 (надалі «Порядок») передбачено, що відповідно до статті 18-1 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини) відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Відповідно до п. 50 Порядку допомога на дітей одиноким матерям призначається з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 18-річного віку (якщо діти навчаються за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) включно. Допомога виплачується протягом шести календарних місяців.

Відповідно до п. 61 Порядку органи, що призначають і виплачують всі види державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачені Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", мають право у разі потреби перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення допомоги.

Питання щодо повернення безпідставно сплачених коштів вирішується відповідно до пункту 62 Порядку, згідно якому особи, яким виплачується будь-який з видів державної допомоги сім`ям з дітьми, зобов`язані повідомляти органу Пенсійного фонду України про зміну всіх обставин, які впливають на виплату такої допомоги (зміни у складі сім`ї, перевищення середньомісячного сукупного доходу сім`ї). Якщо отримувачам хоча б одного виду державної допомоги сім`ям з дітьми, якими подано документи із свідомо неправдивими відомостями, не подано відомості про зміни у складі сім`ї, приховуються обставини, які впливають на призначення і виплату допомоги, була надміру виплачена сума допомоги, орган Пенсійного фонду України:

-визначає обсяг коштів, які підлягають поверненню, з місяця призначення відповідного виду державної допомоги сім`ям з дітьми та встановлює строки їх повернення залежно від матеріального стану сім`ї;

-повідомляє отримувачу відповідного виду державної допомоги сім`ям з дітьми про обсяг коштів, які підлягають поверненню, та строки їх повернення.

Згідно з абзацом 9 пункту 62 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, у разі неможливості добровільного повернення або утримання коштів, які підлягають поверненню, такі кошти стягуються в судовому порядку.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, мають право перевіряти матеріальний стан сімей з дітьми.

Відповідно до матеріалів справи, в листопаді 2019 року під час здійснення контролю за правильністю поданих відомостей, необхідних для призначення допомоги, було отримано інформацію від Державної податкової служби про отримання відповідачем не задекларованих доходів, а саме заробітної плати.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Згідно частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Судом встановлено, що соціальна допомога була призначена відповідачці на підставі недостовірної інформації, яку відповідачка надала при зверненні за призначенням допомоги, а залишок зайво виплачених коштів до теперішнього часу не повернутий, а отже підлягає стягненню.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи, що відповідачкою подано недостовірні відомості, що вплинуло на встановлення права на державну соціальну допомогу та визначення її розміру, з неї на користь позивача підлягає стягнення сума переплати державної допомоги сім`ям з дітьми в розмірі 37 476,68 гривень згідно наданого позивачем розрахунку. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору, розмір якого становить 3 028,00 гривень.

Відповідно до платіжної інструкції від 15.08.2025 № 93, позивач сплатив 3 028,00 гривень в якості судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, вимога позивача про стягнення суми сплаченого судового збору - підлягає задоволенню.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 76, 133, 137, 141, 175, 178, 187, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої соціальної допомоги - задовольнити.

Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь позивача - Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д, ЄДРПОУ - 36290160, надміру виплачену соціальну допомогу у розмірі 37 476 (тридцять сім тисяч чотириста сімдесят шість) гривень 68 (шістдесят вісім) копійок.

Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь позивача - Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д, ЄДРПОУ - 36290160, суму сплаченого судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вказаний строк може бути поновлений судом за заявою відповідача, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Текст рішення складено та підписано 18 червня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.