Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №465/10179/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/10179/24 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.

Провадження № 22-з/811/289/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

Додаткова ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 06 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,

встановив:

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 06 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, починаючи з 19.12.2024 року і до досягнення нею 23 річного віку, завершення навчання чи відрахування з навчального закладу, в залежності, що настане швидше.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату правової допомоги в розмірі 5000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 1211 грн. 20 коп. судового збору.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_2 .

Постановою Львівського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 06 травня 2025 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1550 грн., починаючи з 19.12.2024 року і до досягнення нею 23-річного віку або завершення навчання (залежно, яка обставина наступить скоріше).

12.11.2025 року позивач ОСОБА_1 в особі свого представника – адвоката Колодій Ю.Ю. подала до апеляційного суду заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, яка по суті є заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн., понесені на стадії апеляційного розгляду справи, покликаючись на те, що у відзиві на апеляційну скаргу стороною було заявлено вимогу про стягнення з відповідача вказаних судових витрат.

До заяви долучено: ордер на надання правничої допомоги; договір про надання правової допомоги від 19.01.2023 року; акт прийому-передачі наданих послуг від 25.09.2025 року на суму 5000 грн., з яких: консультація, попередній аналіз документів для відзиву на апеляційну скаргу, ознайомлення з матеріалами справи (2 год.); написання відзиву на апеляційну скаргу та його подання до суду (3 год.); участь в судовому засіданні апеляційного суду (1 год.); платіжна інструкція від 02.09.2025 року про оплату послуг на суму 5000 грн.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.3 ст.270 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне чи скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 09.06.2026 року, є дата складення повного судового рішення – 15.06.2026 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість заявлених вимог, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини третьої статті 270 ЦПК України, судове рішення щодо вирішення питання про судові витрати ухвалюється судом без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача, у разі відмови в позові – на позивача, у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону й те, що у відзиві на апеляційну скаргу і до закінчення судових дебатів, а саме: 25.09.2025 року, позивач (представник позивача) подала відповідну заяву про компенсацію витрат на правничу допомогу з долученням доказів на підтвердження понесених витрат (а.с.206-210 т.1), які повторно долучила до заяви про ухвалення додаткового рішення, заява позивача підлягає вирішенню апеляційним судом шляхом ухвалення додаткового судового рішення.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК).

Клопотання про зменшення судових витрат від відповідача не надходило, однак, ураховуючи наслідки розгляду справи апеляційним судом – часткове задоволення позовних вимог позивача, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача на її користь понесених витрат на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 4000 грн. (3000 грн. – за складання відзиву на апеляційну скаргу і 1000 грн. – за участь у судовому засіданні апеляційного суду).

За встановлених і наведених вище обставин, такий розмір буде відповідати критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та результатів її розгляду.

Керуючись ст.ст.137, 141, 270, 389 ЦПК України, суд

ухвалив:

прийняти додаткову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткової постанови. Повний текст додаткової постанови складений 15 червня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич