Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №128/2092/26 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/2092/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 червня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Васильєва Т.Ю., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Відділу поліції № 3 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності громадянки України

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 притягується до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, а саме за те, що вона 03.05.2026 близько 18:30 год, в АДРЕСА_2 , під час зборів мешканців у громадському місці, в ході словесного конфлікту висловлювалась нецензурною лайкою в адресу ОСОБА_3 , чим порушила громадський порядок та спокій громадян.

Під час розгляду наданих матеріалів в суді ОСОБА_1 за вищезазначеним адміністративним правопорушенням свою вину не визнала, пояснила, що правопорушення не вчиняла, нецензурних слів на адресу ОСОБА_3 не висловлювала. Під час зборів мешканців щодо користування сараями, конфлікт почала ОСОБА_3 та ображала її. Ініціатором конфлікту була ОСОБА_3 , а вона лише намагалась припинити сварку. Просила закрити провадження відносно неї у зв`язку з відсутністю складу правопорушення, про що також надала відповідну письмову заяву.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що провадження по справі слід закрити з наступних підстав.

Так, суду було надано наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 148861 від 14.05.2026; рапорт реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) за №5083 від 03.05.2026; рапорт реєстрації заяви в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) за № 5085 від 03.05.2026, згідно якого саме ОСОБА_2 повідомила про протиправну поведінку щодо неї; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 03.05.2026, яким було прийнято усну заяву від ОСОБА_1 , яка вказала, що ОСОБА_3 , 03.05.2026 о 17:20 год привселюдно на зборах обзивала її нецензурними словами, принижувала честь та гідність; письмові пояснення ОСОБА_4 від 03.05.2026, в яких вона вказала, що стала свідком сварки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , де ОСОБА_3 була ініціатором цього конфлікту; письмові пояснення ОСОБА_1 від 03.05.2026 по даному факту, у яких вона зазначила, що 03.05.2026 близько 17:20 на зборах ОСОБА_3 привселюдно ображала її та її родину нецензурними словами та прокльонами та зазначила, що ці дії мають систематичний характер; поясненнями ОСОБА_3 від 14.05.2026, в яких вона зазначає, що ОСОБА_1 своїми діями порушила громадський порядок та її спокій, намагалась зірвати збори, створивши сварку з нею, у присутності багатьох людей, намагалась завдати фізичної шкоди, тому просить вжити заходів, щоб запобігти подібним випадкам у майбутньому; пояснення ОСОБА_5 від 28.05.2026, тобто відібрані після складення зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення, в яких він зазначив, що під час завершення зборів почув крик та побачив, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відбувся словесний конфлікт, у ході якого вони голосно висловлювалися одна до одної нецензурною лайкою в присутності інших громадян.

Суд не надає оцінки наданим рапортам працівників поліції від 28.05.2026 та від 11.06.2026, оскільки пояснення осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правовопрушення, щодо оцінки наданих суду доказів не можуть вважатися належними та допустими доказами обставин справи.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиція ст. 173 КУпАП передбачає відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, є суспільні відносини у сфері громадського порядку, а не відносини між громадянами з приводу побутових конфліктів.

Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме громадське місце, яке дістало законодавче визначення як частина будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під`їзди, а також підземні переходи, стадіони (Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення»).

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі як прямого, так і непрямого умислу, та полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. За відсутності такого мотиву, не може бути дрібного хуліганства. Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.

Таким чином, для юридичної оцінки діяння за ст. 173 КУпАП обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у вигляді порушення громадського порядку та спокою громадян та суб`єктивної сторони, зокрема мотиву явної неповаги до суспільства.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 № 10 "Про судову практику у справах про хуліганство", при розгляді справ зазначеної категорії суди, не повинні перебирати на себе функцію обвинувачення чи функцію захисту, та суду необхідно встановлювати всі фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій кожного з учасників хуліганства, з`ясовувати, чи порушив підсудний своїми діями громадський порядок, чи були вони вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства, чи супроводжувалися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.

Тобто не будь-який конфлікт між громадянами є таким, що містить склад хуліганства.

Дії під час сварки або конфлікту утворюють дрібне хуліганство лише за умови наявності хуліганського мотиву, тобто внутрішнього спонукання особи порушити не тільки громадський порядок, але й проявити неповагу до суспільства чи окремої особи без вагомих на те причин.

Однак ознак таких дій особи, що притягується до адміністративної відповідальності, не викладено взагалі, оскільки, відповідно до наданих матеріалів 03.05.2026 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник конфлікт на побутовому грунті та будь-яких доказів щодо наявності в її діях хуліганського мотиву, тобто прояву явної зневаги до громадського порядку, матеріали справи не містять, достатніх доказів, що ОСОБА_1 дійсно вчиняла вказані в протоколі про адміністративне правопорушення дії, тобто ображала нецензурними словами ОСОБА_3 , також не надано. В даному випадку суд зауважує, що саме ОСОБА_1 повідомила поліцію про протиправну поведінку щодо неї ОСОБА_3 , ініціювала відповідну поведінку та її пояснення в справі є послідовими, на відміну від письмових пояснень ОСОБА_3 , яка відповідної заяви, згідно матеріалів справи, щодо дій ОСОБА_1 не подавала, а звинуватила в протиправних діях щодо неї лише за наслідком перевірки повідомлення ОСОБА_1 .

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права в Україні, кожному гарантовано право на справедливий суд, тобто кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Так, в рішенні ЄСПЛ в справі «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) зазначено, що правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не доведено належними і допустимими доказами, поза розумним сумнівом, наявності в діх ОСОБА_1 складу правопорушення,передбаченого ст. 173 КУпАП, в тому числі, умисного образливого чіпляння до ОСОБА_3 з хуліганських мотивів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 173, п. 1 ст. 247, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в адміністративній справі щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, закрити в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя: