Рішення від 05 лютого 2026 р. у справі №700/727/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №700/727/25

Провадження №2/752/5609/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кокошка О.Б.,

за участю секретаря Потапенко Д.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Танцюри О.В. ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення витрат зі сплати за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення витрат зі сплати за житлово-комунальні послуги.

Позов обґрунтований тим, що двокімнатна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66,2 кв. м, житловою - 36,2 кв. м, є спільною частковою власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , згідно з договором купівлі-продажу квартири, серія та номер: 3859, посвідченим 23 листопада 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В. В.

Під час проживання разом у зазначеній квартирі, а у подальшому і окремо, за комунальні послуги, а саме: споживання електроенергії, за холодне та гаряче водопостачання, вивіз сміття, членські внески до ОСББ, тощо, завжди сплачував особисто позивач.

Відповідачка участі в оплаті за житлово-комунальні послуги не брала.

Так, згідно з довідкою Про нарахування та сплату за особовим рахунком № НОМЕР_1 , виданою ТОВ «ЕК «Комфорт-Майстер», позивачем за отриманні комунальні послуги (холодну воду, гарячу воду, теплопостачання, водовідведення, утримання будинку і прибудинкової території) сплачено за період із вересня 2022 року до серпня 2024 року загальну суму у розмірі 21 583,16 грн.

Також, відповідно до довідки Про нарахування за сплату по особовому рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) (додаток до листа від 23 липня 2025 року № 02/РЦ-6575), позивачем за період із 01 вересня 2022 року до 01 вересня 2024 року сплачено за послугу - вивіз сміття загальну суму у розмірі 3 047,34 грн.

Крім того, відповідно до довідки від 18 червня 2025 року б/н, виданою ОСББ «ЖК АКЦЕНТ», із 01 листопада 2024 року до 01 травня 2025 року встановлені/нараховані та сплачені обов`язкові внески:

- внесок ОСББ по цій квартирі 198,6 грн на місяць Х 7 (кількість місяців із листопада 2024 року до травня 2025 року) = 1 390,20 грн.

- внесок фонду безпеки - 200,00 грн (з кожної квартири на місяць) Х 7 (кількість місяців із листопада 2024 року до травня 2025 року) = 1 400,00 грн.

- разовий внесок на генератор/автономне джерело живлення - 3 500,00 грн.

- внесок на експлуатацію генератора та закупівлю ПММ - 186,67 грн.

- разовий внесок на початок діяльності ОСББ - 100,00 грн.

Тобто разом за внесками до ОСББ «ЖК АКЦЕНТ» позивачем сплачено загальну суму у розмірі 6 576,87 грн.

Отже, враховуючи вище зазначені оплати, зроблені позивачем, за надані житлово-комунальні послуги та сплачені до ОСББ внески за квартиру, яка у тому числі на праві спільної часткової власності належить і відповідачці - ОСОБА_2 , загальна сума становить 31 207,37 грн (21 583,16 грн + 3 047,34 грн + 6 576,87 грн).

Тож відповідачка як співвласниця квартири повинна відшкодувати позивачу половину від сплаченої ним суми за житлово-комунальні послуги, а саме 15 603,69 грн.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_4 просив стягнути з відповідачки на свою користь витрати зі сплати за житлово-комунальні послуги у розмірі 15 603,69 грн. Також стягнути з відповідачки на свою користь витрати понесені позивачем на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн та сплачену суму судового збору.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01 грудня 2025 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

У січні 2026 року представник ОСОБА_2 - Танцюра О. І. подав до суду через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідачка з 25 серпня 2022 року (моменту розірвання шлюбу) до 01 вересня 2024 року не проживала у зазначеній спільній квартирі та фактично не користувалась житлово-комунальними послугами та будь-якими іншими послугами, зокрема, але не виключно, послугами автономного живлення (генераторна установка), які надавались та якими користувались проживаючі у цій квартирі споживачі послуг, а тому вимоги позивача щодо стягнення витрат зі сплати за житлово-комунальні послуги у розмірі 15 603,69 грн є безпідставними. Також просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Крім того, просив стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 витрати понесені нею на правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта власниками двокімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66,2 кв. м, житловою - 36,2 кв. м, є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , згідно з договором купівлі-продажу квартири, серія та номер: 3859, посвідченим 23 листопада 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В. В.

Згідно з виданою ТОВ «ЕК «Комфорт-Майстер» довідкою № 13327 Про нарахування та сплату за особовим рахунком за отриманні комунальні послуги (холодну воду, гарячу воду, теплопостачання, водовідведення, УБПТ) сплачено за період із вересня 2022 року до серпня 2024 року загальну суму у розмірі 21 583,16 грн.

Відповідно до довідки Про нарахування за сплату по особовому рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) (додаток до листа від 23 липня 2025 року № 02/РЦ-6575) за період із 01 вересня 2022 року до 01 вересня 2024 року за послугу - вивіз сміття сплачено загальну суму у розмірі 3 047,34 грн.

Згідно з довідкою ОСББ «ЖК АКЦЕНТ» від 18 червня 2025 року б/н, із 01 листопада 2024 року до 01 травня 2025 року встановлені/нараховані та сплачені обов`язкові внески:

- внесок ОСББ по цій квартирі - 198,6 грн на місяць.

- внесок фонду безпеки - 200,00 грн (з кожної квартири на місяць).

- разовий внесок на генератор/автономне джерело живлення - 3 500,00 грн.

- внесок на експлуатацію генератора та закупівлю ПММ - 186,67 грн.

- разовий внесок на початок діяльності ОСББ - 100,00 грн.

Отже, за період із 01 листопада 2024 року до 01 травня 2025 року сплачені обов`язкові внески ОСББ у сумі 6 576,87 грн.

Згідно із статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

ЦК України встановлює презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку з утримання своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Згідно з статтею 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до статті 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Статтею 162 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до статті 163 ЖК України тимчасова відсутність наймача та членів його сім`ї не звільняє їх від виконання обов`язків за договором найму жилого приміщення.

Статтею 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюються з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Згідно із статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житла та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників (стаття 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

У статті 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частина четверта статті 544 ЦК України).

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку про те, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17 та від 19 серпня 2020 року у справі № 703/2200/15 (провадження № 61-7289св20).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Зазначеними процесуальними нормами передбачено, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є співвласниками двокімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а тому відповідно до вимог закону зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідачки коштів сплачених за житлово-комунальні послуги: холодну воду, гарячу воду, теплопостачання, водовідведення, утримання будинку і прибудинкової території, вивіз сміття, внески до ОСББ.

Відповідачкою доведено, та не заперечується сторонами, що з 25 жовтня 2022 року до 31 серпня 2024 року остання в квартирі не проживала.

Разом з тим, послугами, вартість яких залежить не від кількості осіб, які ними користуються, а від площі квартири, є послуги з теплопостачання та утримання будинку і прибудинкової території.

Відповідно до Закону «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» обов`язок щодо сплати встановлених законом, житлово-комунальних послуг з управління, затверджених та прийнятих на загальних зборах ОСББ зборів та внесків, у тому числі плату за послуги з управління, передбачено сплату всіма співвласниками багатоквартирного будинку.

Тож, відповідно до статті 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», відповідачка зобов`язана сплачувати обов`язкові внески і платежі до ОСББ незалежно від того, чи користувалася вона ними, чи ні.

Споживач має право на несплату вартості послуг з вивезення відходів за період тимчасової відсутності на підставі письмової заяви і документа, що підтверджує її відсутність, а саме: довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби чи відбування покарання, проте відповідачкою не надано суду належних доказів, що вона зверталася до ОСББ із такою письмовою заявою, а відтак повинна сплатити за надані послуги - вивезення сміття.

Відповідно до пункту 39 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року № 690, споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуг, тому відповідачка зобов`язана вносити платежі за централізоване водовідведення.

Згідно із пунктом 37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні споживача та інших осіб.

Водночас, вимоги позивача про стягнення з відповідачки коштів за користування холодною та гарячою водою не підлягають задоволенню, оскільки остання не проживала у зазначений період у квартирі, тож відсутні належні та допустимі докази користування зазначеними послугами та відповідно стягнення коштів за їх користування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь ОСОБА_4 витрат зі сплати за житлово-комунальні послуги (теплопостачання, водовідведення, утримання будинку і прибудинкової території, вивіз відходів) за період із вересня 2022 року до серпня 2024 року у розмірі 13 993,32 грн, які підтверджені належними доказами, і не спростовані відповідачкою.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 141 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, відносяться й витрати на правову допомогу, які покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду надано копію ордера на надання правничої допомоги від 24 липня 2025 року № 1605193, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та платіжну інструкцію від 09 липня 2025 року № Х889-1ЕК9-НРТК-МАТР, де платником зазначено ОСОБА_6 .

Пунктом 1 частини другої статті 137 ЦПК України передбачено, що здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Оскільки, стороною позивача для підтвердження обставин щодо складу та розміру правової допомоги не надано жодного підтвердження, як це визначено частиною восьмою статті 141 ЦПК України, тож відсутні правові підстави для її стягнення, з огляду лише на наявний в позовній заяві ордер на надання правничої (правової) допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та квитанцію.

Водночас, відповідачкою також заявлено про стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 16 000,00 грн.

Суд вважає, що стороною відповідача подано суду належні докази обґрунтування розміру вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу, а саме: договір про надання правничої допомоги від 06 серпня 2025 року, акт прийому-передачі послуг від 11 серпня 2025 року, де ОСОБА_2 та адвокат Танцюра О. І. погодили, що вартість отриманих послуг становить 16 000,00 грн; копію ордера на надання правничої допомоги від 29 грудня 2025 року № 2087346 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 07 лютого 2020 року Серія КС № 8723/10 адвоката Танцюри О. І.

Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також жодних доказів і обставин неспівмірності витрат, заявлених до стягнення з ОСОБА_4 , стороною позивача не надано.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд дійшов висновку, що сума компенсації судових витрат, яка підлягає стягненню з позивача на користь відповідачки, розраховується пропорційно розміру відмовлених позовних вимог від ціни позову, а саме у розмірі 1 651,20 грн, тобто 10,32 % від ціни позову (1610,37 грн).

Ураховуючи зазначене, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 086,20 грн, оскільки позов задоволено в частині стягнення витрат за житлово-комунальні послуги у сумі 13 993,32 грн, що становить 89,68 % від ціни позову.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення витрат зі сплати за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати за житлово-комунальні послуги у розмірі 13993 (тринадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто три) грн 32 коп., а також судовий збір у розмірі 1086 (одна тисяча вісімдесят шість) грн 20 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 1651 (одна тисяча шістсот п`ятдесят одна) грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повний текст судового рішення складено 06.02.2026.

Суддя О. Б. Кокошко