Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №380/3691/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року

м. Київ

справа № 380/3691/25

адміністративне провадження № К/990/13943/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року (судді: Гінда О.М., Заверуха О.Б., Мандзій О.П.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.11.2024 року № 48044/13-01-07-09.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року вказаний позов було задоволено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати означену вище постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як підставу касаційного оскарження позивач вказав застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

На обґрунтування касаційної скарги позивач стверджує, що він надав усі необхідні первинні документи, які підтверджують облік та походження товару, зокрема договір комісії від 02.09.2024 № ГА-02.09.2024-ШР, акти приймання-передачі товарів та форму ведення обліку товарних запасів.

Скаржник зазначає, що вказаний пакет документів є належним підтвердженням обліку товарних запасів, що узгоджується з правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 30 липня 2025 року у справі № 380/6314/24, де Суд підтвердив, що договір комісії та акти приймання-передачі до нього є достатніми первинними документами для ідентифікації товарів. У цій же постанові Верховний Суд наголосив, що ненадання банківських виписок щодо комісійної винагороди не є доказом відсутності обліку товарів і не має значення для вирішення спору.

Крім того, позивач посилається на висновки Верховного Суду у постанові від 18 червня 2025 року у справі № 280/2502/24, згідно з якими вимога податкового органу надати документи на підтвердження транспортування або внутрішнього переміщення товарних запасів (накладні, рахунки-фактури) є необґрунтованою, якщо ці товари вже належним чином обліковані за місцем реалізації на підставі наданих первинних документів. Скаржник акцентує, що надані ним договори та акти містять усі обов`язкові реквізити, передбачені Порядком № 496, що дозволяють повною мірою ідентифікувати постачальника, отримувача, дату операції, найменування, кількість та вартість кожної одиниці товару.

Окремо в касаційній скарзі акцентується увага на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 11 січня 2024 року у справі № 420/12275/22, де зазначено, що диспозиція статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР) передбачає фінансову санкцію за ненадання документів, які підтверджують облік, проте наявність таких документів, наданих під час перевірки, повністю спростовує склад правопорушення. Позивач наполягає, що оскільки всі первинні документи були надані перевіряючим, склад об`єктивної сторони порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР повністю відсутній.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, наполягаючи на тому, що ФОП ОСОБА_1 не було підтверджено належний облік товарів, які знаходилися у місці продажу станом на момент початку проведення фактичної перевірки.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що у період з 04.09.2024 року по13.09.2024 року ГУ ДПС в Івано-Франківській області відповідно до наказу від 04.09.2024 № 2675-п «Про проведення фактичної перевірки» та направлень на перевірку від 04.09.2024 № 5024, № 5025 було проведено фактичну перевірку господарської одиниці - магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , що належить суб`єкту господарської діяльності - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за наслідками якої складено Акт від 13.09.2024 року №16260/09/15/ РРО/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та здійснення продажу товарів, які не обліковані за встановленою формою ведення обліку товарних запасів у встановленому порядку. Підставою для такого висновку слугував факт реалізації ФОП ОСОБА_1 ноутбука MacBook Air 15, згідно фіскального чека ФН Ad2AAX5oyvQ на суму 41450,00 грн, щодо якого у місці продажу були відсутні відомості щодо походження такого товару.

При цьому, на вимогу контролюючого органу в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» представником позивача були надані такі документи: договір комісії від 02.09.2024 № ГА-02.09.2024-ШР, акт приймання-передачі товарів від 02.09.2024 до договору комісії, форму обліку товарних запасів, договори про співпрацю, договір суборенди нежитлового приміщення. Ці ж документи 04.09.2024 року були додатково направлені поштою на адресу ГУ ДПС в Івано-Франківській області.

За результатами такої перевірки ГУ ДПС у Львівській області було прийнято податкове повідомлення - рішення форми «від 07.11.2024 № 48044/13-01-07-09, яким за порушення п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 867 338, 00 грн.

Вважаючи означене податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень. Суд встановив, що на вимогу контролюючого органу позивачем безпосередньо під час перевірки та поштою були надані всі необхідні документи: договір комісії від 02 вересня 2024 року № ГА-02.09.2024-ШР, акти приймання-передачі товарів до нього та форма ведення обліку товарних запасів. Ці документи, на переконання суду, повною мірою ідентифікують постачальника (комітента), отримувача (комісіонера), дату проведення операції, а також найменування, кількість та вартість кожної окремої одиниці товару.

Суд першої інстанції підкреслив, що надані позивачем документи є належними та достатніми первинними документами, які підтверджують облік та походження товарів за місцем їх реалізації. Водночас контролюючий орган, ігноруючи ці докази, не зазначив в акті перевірки жодних обґрунтованих причин їх неврахування та не вказав, які саме конкретні інші документи позивач мав надати. Суд також критично оцінив доводи податкового органу щодо ненадання звіту комісіонера та банківських виписок, зауваживши, що за умовами договору комісії строк подання звіту та перерахунку коштів на момент перевірки ще не настав, оскільки перевірка проводилася лише через кілька днів після укладення договору.

Апеляційний суд дійшов протилежного висновку по суті спору та зазначив про те, що позивач не надав контролюючому органу на початок перевірки необхідних документів, які підтверджують облік та походження товарів, що знаходилися в місці продажу. Суд підкреслив, що обов`язок надати такі документи виникає саме на початок перевірки. За висновком апеляційної інстанції, матеріалами справи підтверджується порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, що є законною підставою для застосування штрафних санкцій за статтею 20 цього ж Закону.

Перевіряючи в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон № 265/95, дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Розділ ІІ Закону № 265/95-ВР врегульовує питання порядку проведення розрахунків суб`єктами господарювання. У статті 3, яка міститься у зазначеному розділі, перелічено низку обов`язків, які висуваються законодавцем до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Так, пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 2 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Разом з тим, відповідальність за порушення вимог Закону № 265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.

Так, стаття 20 Закону № 265/95-ВР передбачає, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Таким чином, за змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність (окремо або в сукупності) за:

1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;

2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

При цьому, відповідальність до суб`єкта господарювання може бути застосована як вчинення одного із таких порушень, так і за їх сукупність.

Аналогічні висновки щодо тлумачення змісту вказаних норм Закону приведені у постановах Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі № 420/12275/22, від 16 травня 2024 року у справі № 280/176/23, від 27 серпня 2024 року у справі № 300/2879/22, від 30 липня 2025 року у справі № 380/6314/24, від 30 вересня 2025 року у справі № 520/22949/24, від 14 квітня 2025 року у справі № 160/13547/25.

В акті перевірки контролюючий орган зазначив, що позивачем порушено порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, зокрема, здійснення продажу товарів, які не обліковані за встановленою формою ведення обліку товарних запасів у встановленому законодавством порядку, на загальну суму 867 338 грн. Також в акті було зафіксовано, що суб`єктом господарювання не надано контролюючому органу на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходилися у місці продажу.

Згідно з пунктом 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Фізичні особи - підприємці, які застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов`язані вести облік доходів та витрат в паперовому та/або електронному вигляді.

Також пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

На виконання норм статті 3 Закону № 265/95-ВР, ПК України та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, Міністерством фінансів України видано наказ від 3 вересня 2021 року №496 (останній зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 2021 року за №1411/37033), яким затверджено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - Порядок № 496).

Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку № 496 він визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку.

За змістом пункту 2 розділу І Порядку № 496 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:

- документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;

- первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.

Згідно з пунктом 9 розділу ІІ порядку № 496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні: первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.

Відповідно до пункту 10 розділу ІІ порядку № 496 форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.

Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.

Пунктом 11 розділу ІІ Порядку № 496 встановлено, що форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).

Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП.

Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.

Аналізуючи положення Порядку № 496 у сукупності Верховний Суд у своїй постанові від 08 січня 2026 року у справі № 140/844/25 дійшов висновку, що обов`язок фізичної особи-підприємця щодо ведення обліку товарних запасів та зберігання первинних документів безпосередньо пов`язаний із наявністю конкретних товарів у місці продажу (господарському об`єкті). Первинні документи та форма обліку мають зберігатися у такому місці лише до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної у відповідних первинних документах.

При цьому Суд вважає за необхідне вказати на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07 лютого 2024 року у справі № 280/6422/22, в якій, серед іншого, зазначено, що для встановлення факту ненадання документів на підтвердження обліку та походження товарів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу, першочергово необхідно встановити, який саме товар станом на момент перевірки зберігається у місці продажу. Відповідно, лише у разі встановлення контролюючим органом, що у місці продажу на момент проведення перевірки фактично знаходився конкретний товар, який не внесений до форми обліку та щодо якого відсутні первинні документи, наявні підстави для застосування до суб`єкта господарювання фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95-ВР.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач здійснював господарську діяльність у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , як комісіонер на підставі договору комісії № ГА-02.09.2024-ШР від 02.09.2024, укладеного з ФОП ОСОБА_2 (комітентом).

Пунктом 1.1. Договору комісії передбачено, що відповідно до умов Договору, Комісіонер зобов?язується за дорученням Комітента, від свого імені за плату (винагороду) укладати за рахунок Комітента договори щодо продажу товарів, передбачених Договором.

Згідно з п. 1.2. Договору комісії конкретні умови договору щодо ціни, кількості, якості та асортименту Продукції, а також інші умови та вказівки Комітента наведено у Актах приймання-передачі товарів до цього Договору, що є невід`ємною частиною договору.

За умовами пункту 4 Договору комісії чітко встановлено, що передача товару для реалізації здійснюється безпосередньо за адресою торгового об`єкта позивача. Порядок транспортування Продукції, що передається Комісіонерові для продажу відповідно до умов цього Договору, до місця передання визначається Комітентом.

Безпосередньо на початок проведення фактичної перевірки (04.09.2024) позивачем було надано посадовим особам контролюючого органу повний пакет документів, що підтверджують походження та облік товарів, які знаходилися у місці реалізації. До вказаного переліку увійшли: оригінал договору комісії від 02.09.2024, Акт приймання-передачі товарів від 02.09.2024 на суму 825 888,00 грн, Форма ведення обліку товарних запасів, а також договори про співпрацю та суборенду приміщення. Крім того, в останній день перевірки (13.09.2024 року) позивач додатково надіслав на адресу ГУ ДПС в Івано-Франківській поштою Акт приймання-передачі від 04.09.2024 та оновлену Форму обліку.

Попри надання вказаних документів, контролюючий орган в Акті перевірки дійшов висновку про порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів, зазначивши, що документи щодо походження товару надані не були. При цьому, податковий орган при обчисленні суми штрафних санкцій фактично використав дані з первинних документів самого позивача. Зокрема, загальна сума «необлікованих» товарів у розмірі 867 338,00 грн була розрахована шляхом простого арифметичного додавання вартості товарів згідно з Актом від 02.09.2024 (825 888,00 грн) та вартості вищезгаданого ноутбука MacBook Air 15 (41 450,00 грн), відображеного у Відомості № 3.

Таким чином, встановивши, що залишок товарів, який знаходився в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» на момент проведення фактичної перевірки, повною мірою відповідав переліку та вартості товарів, що були зазначені у первинних документах позивача, наданих перевіряючим, суд першої інстанції підкреслив, що контролюючий орган, зафіксувавши ці суми у власному розрахунку штрафної санкції, фактично підтвердив наявність та ідентифікацію цих товарів на підставі наданих ФОП ОСОБА_1 документів, проте безпідставно не взяв їх до уваги як доказ наявності обліку товарів.

При цьому, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, ігноруючи надані позивачем документи та стверджуючи про неподання та відсутність первинних документів щодо отримання (надходження) товару (прихідні), а також банківських виписок, податковий орган не вказав у акті перевірки, які саме конкретні первинні документи позивачу належало надати.

Так, у постанові від 27 грудня 2023 року у справі № 280/1998/23 Верховний Суд зазначив, що ключовим елементом норми пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР (щодо обов`язку суб`єкта господарювання надати облікові документи) та статті 20 цього Закону (щодо відповідальності за ненадання таких документів) є словосполучення «товарні запаси, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу», яке міститься у кожній з цих норм. Отже, згідно з нормами пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР платник податків зобов`язаний надати облікові документи лише щодо товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходились у місці продажу, що, як встановив суд першої інстанції, й було виконано позивачем.

Фактично аргументи контролюючого органу щодо ненадання окремих документів ґрунтуються на аналізі реальності здійснення господарської операції за договором комісії, яка може бути перевірена контролюючим органом лише під час проведення відповідної (документальної) перевірки платника податків. Натомість, предметом фактичної перевірки є дотримання платником податків (позивачем) норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Отже, реальність виконання умов договору комісії не є предметом розгляду у цій справі, а тому ненадання вказаних документів не підтверджує і не спростовує ведення чи не ведення позивачем обліку товарів, що знаходилися у місці продажу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2026 року у справі № 420/36506/24.

Констатуючи надання позивачем до перевірки документів, які підтверджують належний облік товарних запасів за місцем їх реалізації, суд першої інстанції надав їм належну оцінку з урахуванням специфіки господарської діяльності позивача, а саме: здійснення комісійної торгівлі, у контексті вимог законодавства щодо ведення обліку товарних запасів за місцем продажу.

Натомість суд апеляційної інстанції, надаючи протилежну правову оцінку обставинам справи та скасовуючи рішення суду першої інстанції, поклавши в основу свого висновку твердження про те, що у наданих позивачем до перевірки документах відсутні відомості про конкретні найменування товарів, наявних у ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, не врахував, що такі вимоги не узгоджуються із нормами Порядку № 496.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність вчинення позивачем порушення, відповідальність за яке передбачена ст.20 Закону №265/95-ВР та, як наслідок, безпідставність прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 07.11.2024 року № 48044/13-01-07-09.

Згідно зі статтею 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи наведене постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року.

Керуючись статтями 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року скасувати й залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська