Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №380/4862/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Кузан Р.І.

18 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/4862/25 пров. № А/857/18045/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 380/4862/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

12.03.2025р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, у якому просив суд:

- визнати бездіяльність Житлової комісії військової частини НОМЕР_1 щодо не виключення квартири АДРЕСА_1 із числа службових протиправною;

- визнати право на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова Міністерства оборони України, ЄДРПОУ 07638027 клопотання з належними документами про виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 45,2 кв.м.;

- зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова Міністерства оборони України, подати до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області клопотання з належними документами про виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 45,2 кв.м.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2026р. в позові відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2026р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 05.03.2015р.

Як видно з матеріалів справи позивач перебуває на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 у загальній черзі з 18.08.2009р. та першочергово як учасник бойових дій з 30.09.2015р.

З 18.05.2016р. ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Виконавчого комітету Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 08.04.2016р. №41 квартира АДРЕСА_1 включена до числа службових Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова.

Виконавчий комітетом Львівської міської ради 08.04.2016р. видав ОСОБА_1 ордер на службове жиле приміщення серія АА 16 на право зайняття службового жилого приміщення житловою площею 42,5 м2, яке складається з 3 кімнат ізольованої квартири за адресою: АДРЕСА_2 . В ордері зазначено склад сім`ї: ОСОБА_1 (основний), ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_3 (син), ОСОБА_4 (син), ОСОБА_4 (син). ( а.с. 44)

15.07.2024р. Наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) №200 відповідно до п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнено полковника військової служби за контрактом ОСОБА_1 з військової служби в запас за п. «г» через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається ч.12 цієї статті ( якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) п.п.3 ч. 20: (перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищую суму платежів за три місяці),

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 №128 від 19.07.2024р., полковника військової служби ОСОБА_1 , виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 19.07.2024р.

Вислуга років у Збройних Силах України на день виключення із списків військової частини становить: календарна 23 роки 00 місяців 06 діб, пільгова – 08 років 04 місяці 08 діб, загальна – 31 рік 04 місяці 14 діб.

Одночасно, в ході судового розгляду судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався до КЕВ міста Львова з заявою про виключення квартири АДРЕСА_1 із числа службових. Ця заява скерована для розгляду до військової частини НОМЕР_1 , оскільки у цій військовій частині зберігається облікова справа позивача.

За результатами розгляду цієї заяви Військова частина НОМЕР_1 листом від 05.02.2025р. повідомила, що відповідно до п.1 розділу VII Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018р. Nє380 (далі - Інструкція) особи, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, забезпечуються жилим приміщенням згідно чергою у військовій частині, що визначається часом зарахування на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень, або до списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень) за рішенням житлової комісії військової частини (об?єднаної житлової комісії), яке затверджується наказом командира військової частини.

Відповідно до п.3 розділу VII Інструкції для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців. Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.

Згідно п. 10 розділу VII Інструкції військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи І групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному п.3-п.7 цього розділу.

Військова частина НОМЕР_1 зазначила, що 31.08.2022р. Міністр оборони України прийняв рішення №20241/3/2 наступного змісту: « 3 метою збереження житлового фонду Міністерства оборони України та у зв`язку з реформуванням шляхів забезпечення військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби в запас або відставку та членів їх сімей житлом в межах чинного законодавства вимагаю надати відповідні розпорядження стосовно не подання командирам, військових частин, керівниками установ та організацій до квартирно-експлуатаційних відділів (частин районів) пропозицій щодо виключення житла із числа службового до окремого розпорядження». На виконання вищевказаного, заступником Міністра оборони України прийнято рішення №2551/3/5, яким визначено подавати пропозиції щодо надання житла для постійного проживання шляхом виключення із числа службового членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти, як виняток, у зв`язку з неможливістю надання іншого житла. Відсутні правові підстави щодо задоволення вказаного у заяві ОСОБА_1 питання стосовно виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових. З цих же підстав суб`єкт владних повноважень відмовив в задоволенні заяви позивача. (а.с.11)

Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернувся в суд з цим позовом.

ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст.47 Конституції України видно, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Згідно ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

ч.1 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, у разі звільнення з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, а також звільнені з військової служби особи, які стали особами з інвалідністю I чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, мають право на безплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду.

Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982р., «Новоселецький проти України» від 11.03.2003р., «Федоронко проти України» від 01.06.2006р.

В ст.328 ЦК України видно, що право власності набувається з підстав, що не заборонені законом.

ст.118 Житлового кодексу України передбачено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Як видно із змісту наявних у матеріалах справи письмових доказів, квартира АДРЕСА_1 включена до числа службового житла.

Тобто, дана квартира належить до державної форми власності, оскільки має призначення службової.

В п.2 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» видно, що квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006р. №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок №1081), який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях після звільнення та членів їх сімей.

Із змісту п.2 , п.3 Порядку №1081 передбачено, що військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством.

Отже, відповідно до п.3 Порядку забезпечення військовослужбовців житлом (Постанова КМУ № 1081), ключовим критерієм для отримання постійного житла (шляхом розслужбовлення) є наявність саме календарної вислуги понад 20 років. Пільгова вислуга у 8 років у цьому випадку додатково підсилює статус військовослужбовця, але для розслужбовлення квартири достатньо вже наявної календарної вислуги.

В п.11 Порядку №1081 видно, що житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень.

Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно рішення виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Відповідно до абз.3 п.3.1 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства Оборони України від 30.11.2011р. № 737, чинної на час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовці та члени їх сімей, за відсутності в них за місцем проходження служби жилого приміщення, мають право на отримання службових жилих приміщень. Службове жиле приміщення надається під час виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби.

Наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018р. №380, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.09.2018р. №1020/32472, затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі – Інструкція №380).

Ця Інструкція визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

В п.3, п.4 розділу І Інструкції №380 видно, що військовослужбовці та члени їх сімей (крім осіб, звільнених у запас або відставку, та членів їх сімей, а також військовослужбовців, які не здали службове житло за попереднім місцем служби) забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що мають відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.

Житлові приміщення для постійного проживання та грошова компенсація за належне для отримання жиле приміщення надаються один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

п.3 Розділу VII Інструкції №380 встановлено, що для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.

Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.

Затверджений у встановленому законодавством порядку протокол засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) є підставою для підготовки наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, який видається протягом трьох робочих днів з дня затвердження протоколу.

п.10 Розділу VII Інструкції №380 передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Отже, питання виключення квартир з числа службових на засіданнях слід розглядати за такими критеріями: для військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі не менше 20 календарних років, перебувають у черзі на житло, звільнені з військової служби за здоров`ям, віком у зв`язку з скороченням штату, особи з інвалідністю 1 чи 2 групи тощо.

В даному випадку, позивач дотримав всі умови, що визначені вищевказаними нормативними актами, зокрема, являється учасником бойових дій, має календарну вислугу більше 23 років, перебуває на квартирному обліку в КЕВ міста Львова та у військовій частині НОМЕР_1 .

Таким чином, питання виключення житла з числа службового має вирішуватись Виконавчим комітетом Львівської міської ради (виконавчим комітетом Солонківської сільської ради Львівського району), а не Квартино-експлуатаційним відділом міста Львова.

Військова частина НОМЕР_1 повинна подати до КЕВ м. Львова клопотання з відповідними документами про виключення з числа службових спірної квартири та забезпечення ним позивача для постійного проживання.

КЕВ міста Львова повинно подати до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області клопотання з відповідними документами про виключення з числа службового даної квартири.

Не подаючи відповідне клопотання, КЕВ міста Львова порушує конституційні права ОСОБА_1 на житло та гарантії передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Крім того, чинним законодавством не встановлено підстав для відмови КЕВ у подані клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що право на безоплатне отримання житла у власність (у тому числі через процедуру виключення з числа службових) залишається гарантованим для захисників із вислугою понад 20 років.

Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції залишив поза увагою та не надав оцінки тому, що позивач має право на житло і повинен ним бути забезпечений шляхом виключення з числа службового житла в якому він проживає для постійного проживання.

Крім того, всупереч ст.77 КАС України відповідачі не надали суду доказів, що позивач приватизував житло.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що 05.02.2025р. у відповіді Житлова комісія військової частини НОМЕР_1 на звернення ОСОБА_1 про виключення квартири АДРЕСА_1 із числа службових покликається на рішення Міністра Оборони України від 31.08.2022р. №20241/3/2 наступного змісту: « 3 метою збереження житлового фонду Міністерства оборони України та у зв`язку з реформуванням шляхів забезпечення військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби в запас або відставку та членів їх сімей житлом в межах чинного законодавства вимагаю надати відповідні розпорядження стосовно не подання командирам, військових частин, керівниками установ та організацій до квартирно-експлуатаційних відділів (частин районів) пропозицій щодо виключення житла із числа службового до окремого розпорядження». На виконання вищевказаного, заступником Міністра оборони України прийнято рішення №2551/3/5, яким визначено подавати пропозиції щодо надання житла для постійного проживання шляхом виключення із числа службового членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти, як виняток, у зв`язку з неможливістю надання іншого житла. Відсутні правові підстави щодо задоволення вказаного у заяві ОСОБА_1 питання стосовно виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових.»

Однак, колегія суддів звертає увагу що вказане рішення Міністра Оборони України та рішення заступника Міністра Оборони України відповідач суду не надав та в матеріалах справи відсутнє.

Якщо відповідач обґрунтовує свої дії або відмову певним рішенням Міністра оборони, але самого документа суду не надав, це є грубим порушенням норм процесуального права. Суд не має права вірити стороні «на слово» або покликатись на неіснуючі в матеріалах справи документи.

Відповідач покликається на рішення Міністра оборони України як на правову підставу своїх дій, проте сам текст документа до матеріалів справи не долучив.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, тягар доказування лежить на відповідачу. Оскільки документ у справі відсутній, апеляційний суд позбавлений можливості перевірити його чинність, зміст та законність, а тому дані доводи відповідача не приймаються судом до уваги».

ч.1, ч.3 ст.7 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також підзаконних актів, прийнятих відповідним органом виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені законом

Зазначене Рішення (Міністра оборони України є виключно внутрішнім відомчим документом розпорядчого характеру. При цьому, не пройшло процедуру державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, не внесено до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та не оприлюднено у встановленому законом порядку.

Отже, цей документ не є нормативно-правовим актом і не має сили джерела права, оскільки суперечить нормативним актам, що мають вищу юридичну силу Закону № 2011-XII, Порядку № 1081, Інструкції № 380. Таке рішення не може змінювати, обмежувати або скасовувати права військовослужбовця, яке закріплене законами України або Постановами Кабміну.

Оцінюючи належність та ефективність обраного позивачем способу захисту, колегія суддів виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб.

Як видно з матеріалів справи, позивач має календарну вислугу років на військовій службі понад 20 років (а саме — 23 роки), що в силу п.3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1081 та ст.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців..." надає йому беззаперечне право на отримання постійного житла шляхом виключення займаної квартири з числа службових. Однак, враховуючи, що житлова комісія військової частини НОМЕР_1 всупереч п.3 Розділу VII Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей житловими приміщеннями (затверджена Наказом Міноборони України № 380): замість прийняття відповідного рішення на заяву позивача обмежився наданням листа-відповіді діяв протиправно.

Отже, з метою повного та належного поновлення порушеного права ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає за необхідне задоволити позов частково та вийти за межі позовних вимог та застосувати ст.9 КАС України. Оскільки право позивача на розслужбовлення квартири є доведеним, а відповідач не обгрунтував жодних законних підстав для такої відмови. Тому, обрання такого способу захисту як визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( в особі житлової комісії) яка проявилася у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 щодо виключення квартири АДРЕСА_1 із числа службових та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 (в особі житлової комісії ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо виключення квартири АДРЕСА_1 із числа службових із прийняттям рішення з врахуванням висновків які викладені в даній постанові не є втручанням у дискреційні повноваження органу влади. Навпаки, такий спосіб є єдиним ефективним засобом захисту, який забезпечить виконання судового рішення. В решті вимог слід відмовити оскільки такі є передчасними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Військової частини НОМЕР_1 ( житлова комісія) , діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).

Також згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення яким позов задоволити частково. В решті вимог слід відмовити, оскільки є передчасними.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 380/4862/25- скасувати та прийняти нове.

Позов задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (в особі житлової комісії) яка проявилася у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 щодо виключення квартири АДРЕСА_1 із числа службових .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( в особі житлової комісії ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення по суті питання щодо виключення квартири АДРЕСА_1 із числа службових з врахуванням висновків які викладені в даній постанові.

В решті вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді Р. Б. Хобор

Р. М. Шавель