Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №140/10151/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/10151/25 пров. № А/857/6158/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року (головуючий суддя Димирчук Т.М., м.Луцьк) у справі №140/10151/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

08.09.2025 року позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (відповідач), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01 березня 2018 року по 22 лютого 2022 року відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) позивачу за період з 01 березня 2018 року по 22 лютого 2022 року, виходячи з щомісячної фіксованої величини 3828,54 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 у період з 04 серпня 2007 року по 22 лютого 2022 року проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби Військовою частиною НОМЕР_1 в період з 01 березня 2018 року по 22 лютого 2022 року, позивачу не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у належному розмірі. Вважаючи, що Військовою частиною НОМЕР_1 не в повній мірі нараховано йому індексацію грошового забезпечення, позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку раніше виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 22 лютого 2022 року відповідно до вимог абзаців 3,4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 в добровільному порядку, однак відповідач листом від 18 серпня 2025 року №894 відмовив позивачу у такому перерахунку. Зазначає, що 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Постанова №704). Абзацами третім – шостим пункту 5 Порядку №1078 окремо врегульовано виплату індексації у місяці підвищення посадових окладів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів). За цими правилами для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу, яким з набранням чинності Постановою №704 став березень 2018 року, необхідно враховувати як розмір підвищення грошового доходу, що відбувся у зв`язку зі зміною посадових окладів, так і суму індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу (березень 2018 року), і якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу; до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку №1078 (103 відсотка). Позивач вказав, що його місячний грошовий дохід у зв`язку з підняттям з 01 березня 2018 року посадових окладів збільшився на 634,61 грн, що не перевищує суму індексації, яка склалася у березні 2018 року (місяць підвищення посадових окладів) 4463,15 грн. Наведене, на думку позивача, зумовлює нарахування і виплату індексації-різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу у березні 2018 року Відповідач в порушення вимог абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку №1078 в період з 01 березня 2018 року по 22 лютого 2022 року не виплачував індексацію-різницю грошового забезпечення виходячи з фіксованої величини.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 22 лютого 2022 року відповідно до абзаців 3,4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 22 лютого 2022 року відповідно до абзаців 3,4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (з урахуванням виплачених сум) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що починаючи з березня 2018 року сума індексації грошового забезпечення, з урахуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 має виплачуватися до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення, проте у своєму рішенні не визначив розмір щомісячної фіксованої величини (у грошовому еквіваленті) індексації грошового забезпечення, яка повинна виплачуватись позивачу з березня 2018 року. На думку апелянта, суд першої інстанції неправильно визначив характер спірних правовідносин у частині вимог, які стосуються нарахування й виплати щомісячної суми індексації різниці за оспорюваний період, і, як наслідок, помилково не застосував абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та не встановив істотні для справи обставини. Просить змінити рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, доповнивши його мотивувальну та резолютивні частини підставами, наведеними в апеляційній скарзі.

Крім того, рішення суду оскаржив і відповідач. Вказує, що під час проходження військової служби позивачу виплачувалось належне грошове забезпечення, яке обчислювалось та нараховувалось у межах виділених коштів. Зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (Постанова №1013) були не лише внесені суттєві зміни до Порядку №1078, а й підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери, окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців. Поряд з тим пунктом 3 Постанови №1013 визначено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку №1078. Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Постанова №704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) в цілях нарахування індексації військовослужбовцям з січня 2008 року на березень 2018 року. Відтак, з прийняттям Постанови №1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01 грудня 2015 року і включно до 01 березня 2018 року, посадові оклади військовослужбовців не змінилися. Вважає безпідставними вимоги ОСОБА_1 про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, передбаченої нормами абзаців 3,4,5,6 Порядку №1078 за період з 01 березня 2018 року по 22 лютого 2022 року («ідексація-різниця», «фіксована індексація»). Зазначає, що у зв`язку з прийняттям Постанови №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, грошове забезпечення військовослужбовців, в тому числі і позивача, збільшилося в абсолютному розмірі. При цьому, в даному випадку, оскільки індексація позивача за березень 2018 року становить 0,00 грн і відбувається підвищення грошового забезпечення за березень 2018 року в абсолютному виразі за рахунок постійних складових, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», то у відповідності до вимог пункту 5 Порядку №1078 березень 2018 року є місяцем підвищення грошових доходів (грошового забезпечення) і відповідно, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити

02.03.2026 відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу позивача. Відповідач вважає, що позовні вимоги позивача не являються обґрунтованими та належними до задоволення. Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення та визначити базовий місяць. Відтак, стверджує, що визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати її розрахунок до моменту його проведення відповідачем. З огляду на вищевикладене, вважає, що військова частина , як розпорядник бюджетних коштів та орган, що здійснює нарахування грошового забезпечення, зобов`язана самостійно обчислювати суми індексації згідно з Порядком № 1078. Просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позову, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України, в тому числі з 04 серпня 2007 року по 22 лютого 2022 року у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з послужного списку позивача.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22 лютого 2022 року №35 (по стройовій частині) майора ОСОБА_1 , командира частини, зарахованого наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 19 листопада 2021 року №408 у розпорядження командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який утримувався у списках особового складу регіонального центру радіоелектронної розвідки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 08 листопада 2021 року, справу та посаду здав і вибув до нового місця служби АДРЕСА_1 . З 22 лютого 2022 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Як вбачається з довідки про дохід ОСОБА_1 за 2018 рік та з карток особового рахунку військовослужбовця за 2019-2022 роки (під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 ), позивачу в період з 01 березня 2018 року по 22 лютого 2022 року Військовою частиною НОМЕР_1 нараховувалась та була виплачена індексація грошового забезпечення у наступних розмірах: з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року у розмірі 1920,36 грн; з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року у розмірі 2647,02 грн; з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року у розмірі 5174,45 грн; з 01січня 2022 року по березень 2022 року у розмірі 1339,83 грн із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації березень 2018 року.

На звернення позивача із заявою щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення з 01 березня 2018 року по 22 лютого 2022 року відповідно до вимог абзаців 3,4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року№1078, Військова частина НОМЕР_1 листом від 18 серпня 2025 року №894 повідомила позивача, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року у справі №140/4244/22 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Інших зобов`язань, в тому числі щодо перерахунку індексації грошового забезпечення з 01 березня 2018 року по 22 лютого 2022 року відповідно до вимог пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року№1078 в рішенні суду не зазначено, а отже підстав щодо перерахунку індексації за вказаний період немає.

Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 22 лютого 2022 року (виходячи з фіксованої величини) протиправною, звернувся до суду першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкти владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон №2011-ХІІ), до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Преамбулою Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (Закон №1282-ХІІ) передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

За змістом статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону №1282-XII (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком №1078.

Пункт 1-1 Порядку №1078 (в редакцій, чинній до 02.04.2021) загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону №1282-ХІІ, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до абзаців 1, 4, 5 пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Абзаци 2, 4 пункту 4 Порядку №1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону №1282-ХІІ.

Абзацами 1, 2 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»; Постанова №1013, яка застосовується з 01.12.2015) установлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №380/1513/20).

З 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач.

01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Апеляційний суд зазначає, що з огляду на те, що у березні 2018 року відбулося підвищення посадового окладу ОСОБА_1 березень 2018 року став місяцем підвищення доходів позивача, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін.

Як вбачається з довідки про дохід ОСОБА_1 за 2018 рік та з карток особового рахунку військовослужбовця за 2019-2022 роки (під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 ), індексація грошового забезпечення позивачу в період з 01 березня 2018 року по 22 лютого 2022 року Військовою частиною НОМЕР_1 нараховувалась та була виплачена у наступних розмірах: з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року у розмірі 1920,36 грн; з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року у розмірі 2647,02 грн; з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року у розмірі 5174,45 грн; з 01січня 2022 року по березень 2022 року у розмірі 1339,83 грн із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації березень 2018 року.

Поряд з тим, Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

Окрім цього, спірним є питання застосування відповідачем абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, якими врегульовано питання виплати індексації у місяці підвищення посадових окладів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів). У наведених положеннях йде мова про індексацію, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Згідно абзацу 3 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3 пункту 5 Порядку №1078). Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац 4 пункту 5 Порядку №1078). У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5 пункту 5 Порядку №1078).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Здійснивши системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) апеляційний суд наголошує, що нарахування й виплата суми індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Відтак, колегія суддів констатує, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

Отже, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено апеляційним судом вище, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А) (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21).

Згідно довідки про дохід ОСОБА_1 за 2018 рік грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 12745,60 грн (посадовий оклад – 1085,00 грн, оклад за військовим (спеціальним) званням – 125,00 грн, надбавка за вислугу років – 484,00 грн, надбавка за особливості проходження служби – 847,00 грн, за доступ до державної таємниці – 217,00 грн, премія – 5208,00 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода – 4779,60 грн), а в березні 2018 року розмір грошового забезпечення становив 13380,21 грн (посадовий оклад – 5070,00 грн, оклад за військовим званням – 1340,00 грн, надбавка за вислугу років – 3205,00 грн, надбавка за особливості проходження служби – 961,50 грн, за доступ до державної таємниці – 1014,00 грн, премія – 1789,71 грн).

Таким чином, місячний грошовий дохід позивача у зв`язку з підняттям з 01 березня 2018 року посадових окладів збільшився на 634,61 грн (13380,21 грн - 12745,60 грн).

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн * 253,30% / 100 = 4463,15 грн) (вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №520/6243/22).

З наведеного вбачається, що розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (634,61 грн) є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (4463,15 грн), що вказує на наявність підстав для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Зазначена позиція суду відповідає правовій позиції, викладений у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №520/6243/22.

Отже, апеляційний суд констатує, що Військова частина НОМЕР_1 протиправно не нараховувала і не виплачувала позивачу індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 22 лютого 2022 року та не вирішувала питання щодо наявності у позивача права на цей вид індексації за спірний період.

Окрім цього, колегія суддів наголошує, що визначення конкретного розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, щодо зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 22 лютого 2022 року відповідно до абзаців 3,4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (з урахуванням виплачених сум) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційних скарг їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі № 140/10151/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар