Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №380/16889/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/16889/25 пров. № А/857/41791/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Кардаша В`ячеслава Анатолійовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2025р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Кардаша В`ячеслава Анатолійовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. про визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити перерахунок пенсії за віком (суддя суду І інстанції: Мартинюк В.Я., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 01.10.2025р., м.Львів; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

15.08.2025р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції – 18.08.2025р.) за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Кардаш В.А., діючий на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом, в якому, із урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог, просив:

визнати протиправними дії відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України у Львівській обл. щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії позивача з урахуванням заробітної плати за період роботи в російській федерації /рф/;

визнати протиправними дії ГУ ПФ України у Львівській обл. щодо розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період роботи з 01.07.2000р. по 31.07.2023р. та з 01.01.2004р. по 31.12.2009р. та з 01.09.2010р. по 31.12.2011р.;

зобов`язати ГУ ПФ України у Львівській обл. здійснити перерахунок індивідуального коефіцієнту заробітної плати позивача без урахуванням заробітної плати за період роботи з 01.07.2000р. по 31.07.2023р., з 01.01.2004р. по 31.12.2009р., з 01.09.2010р. по 31.12.2011р. починаючи з моменту звернення, а саме з 19.06.2025р.;

зобов`язати ГУ ПФ України у Львівській обл. здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 урахуванням усієї заробітної плати, зазначеної в довідках про заробітну плату № 02-0015 від 29.01.2018р. та № 30 від 17.01.2018р., починаючи з моменту звернення, а саме з 19.06.2025р. (а.с.1-4, 44-47).

Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами справи (а.с.50-51).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2025р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.58-62).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржив представник адвокат Кардаш В.А., діючий на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.64-67).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що фактично розглядуваний спір стосується здійснення перерахунку пенсії позивача, а тлумачення змісту поданої ним заяви до пенсійного органу проведено судом неправильно.

Окрім цього, суд не скористався своїми повноваженнями, визначеними КАС України в частині виходу за межі позовних вимог з метою повного і належного захисту прав позивача.

Відповідач ГУ ПФ України у Львівській обл. скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.73-74).

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, починаючи з 07.12.2017р., позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в пенсійному органі як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі – Закон № 1058-IV) як працівнику зі стажем роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі відповідно до Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом російської федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993р. (надалі — Тимчасова угода).

Під час призначенні пенсії стаж ОСОБА_1 для визначення права на пенсію відповідно до Тимчасової угоди склав 34 роки 11 місяців 28 днів, в т.ч. стаж в районах прирівняних до районів Крайньої Півночі - 27 років 03 місяці 04 дня.

Страховий стаж для обчислення розміру пенсії відповідно до Тимчасової угоди (до 01.01.1991р.) склав 11 років 08 місяців 25 днів; коефіцієнт страхового стажу 0,11667 (140 міс/1200).

Для розрахунку заробітної плати враховувався період з 01.07.1985р. по 31.07.1986р. відповідно до архівної довідки Стрийської міської ради № 64 від 27.02.2018р., з 01.01.1987р. по 30.06.1987р. відповідно до архівної довідки ПАТ «РН- Западная Сибирь» № 08-1002 від 06.03.2018р. та за період з 01.08.1987р. по 31.12.1990р. відповідно архівної довідки ВАТ «Белозернефть» № 02-0015 від 29.01.2018р.

Починаючи з 07.12.2022р., ОСОБА_1 проведено розрахунок пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Страховий стаж для обчислення розміру пенсії складає 34 років 11 місяців 28 днів; коефіцієнт страхового стажу 0,34917.

Для розрахунку заробітної плати враховувалися суми заробітної плати за період з 01.07.1985р. по 31.07.1986р. відповідно до архівної довідки Стрийської міської ради № 64 від 27.02.2018р., з 01.01.1987р. по 30.06.1987р. відповідно до архівної довідки ПАТ «РН-Западная Сибирь» № 08-1002 від 06.03.2018р. та за період з 01.08.1987р. по 31.12.1990р. відповідно архівної довідки ВАТ «Белозернефть» № 02-0015 від 29.01.2018р. (60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000р. незалежно від перерв) та за періоди роботи, починаючи з 01.07.2000р., по 31.12.2007р.

Оскільки в документах ЕПС відсутня інформація, отримана від пенсійного органу рф про сплату страхових внесків, починаючи з 01.01.2004р., та враховуючи, що в довідках про заробітну плату за 2001-2007 роки суми заробітної плати зазначені з урахуванням районного коефіцієнту та північної надбавки, що не передбачено чинним законодавством України, суми заробітку, починаючи з 01.07.2000р. по 31.12.2007р., враховані нульовими сумами.

Коефіцієнт заробітної плати для обчислення пенсії складає 0,72714; розмір пенсії з 01.03.2025р. складає 3038 грн., а саме: 2263 грн. 18 коп. - розмір пенсії за віком згідно ст.27 (6481,60 х 0,34917); 92 грн. 20 коп. - доплата до пенсії при неповному стажі (ч.3 ст.28); 471 грн. 08 коп. - підвищення як жителю гірського району; 211 грн. 54 коп. - доплата особам, яким не виповнилось 70 років.

Згідно рішення відповідача № 134250000246 від 14.07.2025р. проведено перерахунок пенсії позивача, вид перерахунку - індивідуально (масовий); вид перерахунку - індексація заробітку; коефіцієнт стажу - 0,34917 (перерахунок пенсій (а.с.20)).

19.06.2025р. представник позивача Кардаш В.А. звернувся до відповідача із заявою, в якій просив розрахувати пенсію з урахуванням довідок про заробітну плату № 02-0015 від 29.01.2018р. за період з 01.01.1988р. по 31.12.1992р., № 30 від 2018 року за період з 2012 року по 2017 рік з урахуванням стажу 27 років 06 місяців 18 днів (а.с.16).

Відповідно до листа ГУ ПФ України у Львівській обл. № 14411-14161/А-52/8-1300/25 від 18.07.2025р. відмовлено у задоволенні заяви позивача; така відмова мотивована тим, що в документах є відсутньою інформація, отримана від пенсійних органів рф про сплату страхових внесків, починаючи з 01.01.2004р., в довідках про заробітну плату за 2001-2007 роки суми заробітної плати зазначені з урахуванням районного коефіцієнту та північної надбавки, що не передбачено чинним законодавством України, суми заробітку, починаючи з 01.07.2000р. по 31.12.2007р. враховані нульовими (а.с.6-7).

Вважаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії із врахуванням спірних довідок протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Вирішуючи наведений спір та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що зміст заяви представника позивача від 19.06.2025р., а саме прохальна частина - розрахувати пенсію та додатки до неї, вказує на те, що така не може вказувати на волевиявлення особи про призначення чи перерахунок пенсії.

Поряд з цим, іншими матеріалами справи підтверджується те, що позивачу пенсія призначена 07.12.2017р., при перерахунку якої за рішенням відповідача від 14.07.2025р., зменшено коефіцієнт заробітної плати.

Як наслідок, оскільки позивач не просив у своїй заяві здійснити перерахунок пенсії, а просив розрахувати її у інший спосіб після зменшення призначеної пенсії рішенням від 14.07.2025р., тому в суду є відсутніми правові підстави кваліфікувати цей спір, як спір в сфері перерахунку пенсії та констатувати факт протиправності відмови у її перерахунку.

Більше того, зміст відповіді відповідача на заяву позивачу вказує на її роз`яснювальний характер та розгляд згаданої заяви в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян».

Окрім цього, захист права позивача на отримання пенсії у більшому розмірі може бути забезпечений у спосіб оскарження рішення, яким таку пенсію зменшено.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, при цьому судом допущено порушення норм матеріального права, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Спірні правовідносин регулюються приписами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Статтею 40 зазначеного Закону передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджено постановою правління ПФ України № 22-1 від 25.11.2005р.

Підпунктом 3 п.2.1 розділу II цього Порядку визначено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000р. (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Згідно з п.2.10 розділу II зазначеного Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000р. є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжними відомостями та іншими документами про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.02.2018р. у справі № 358/1179/17, від 24.04.2018р. у справі № 686/6278/17, від 12.06.2019р. у справі № 752/21038/16-а, від 05.03.2020р. у справі № 539/3234/16-а.

Поряд з цим, за змістом ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 вказаної Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Відповідно до абз.2, 3 ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом рф «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993р. трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Згідно зі ст.12 Угоди вона набуває чинності з моменту її підписання сторонами (з 14.01.1993р.).

Статтею 7 Угоди від 14.01.1993р. визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. (далі - Угода про гарантії) та двосторонніми угодами в цій галузі.

Зі змісту наведених норм вбачається, що пенсія особі, що звернулась за її призначенням, призначається за нормами законодавства країни, де відбувалась трудова діяльність цієї особи, а пільговий стаж, набутий на території однієї з визначених Угодою держав, визнається іншою державою.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14.11.2019р. у справі № 676/6166/16-а, від 16.04.2020р. у справі № 555/2250/16-а від 17.06.2020р. у справі № 646/1911/17, від 21.02.2020р. у справі № 291/99/17 та від 06.07.2020р. у справі № 345/9/17.

Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території рф або на підприємстві, зареєстрованому на території рф, після 13.03.1992р., то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в рф. Тобто, існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Згідно з ст.2 федерального закону рф № 173-фз від 17.12.2001р. «Про трудові пенсії в російській федерації» страховий стаж - врахована при визначенні права на трудову пенсію сумарна тривалість періодів роботи і (або) іншої діяльності, протягом яких сплачувалися страхові внески до пенсійного фонду рф, а також інших періодів, які зараховуються до страхового стажу.

Відповідно до ч.1 ст.10 цього федерального закону до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території російської федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 даного федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до пенсійного фонду російської федерації.

З вищезазначеного слідує, що законодавством України, так і законодавством рф, передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалась така діяльність.

При цьому, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.

Крім цього, позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, оскільки за правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 17.07.2019р. у справі № 144/669/17, від 20.03.2019р. у справі № 688/947/17 та від 01.03.2021р. у справі № 423/757/17, несплата страхувальником страхових внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Покликання відповідача на те, що з 01.01.2023р. рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., а для України зазначений міжнародний договір припинив свою дію 24.06.2023р., не впливають на правомірність дій пенсійного органу, та не стосуються періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в період дії вказаної Угоди.

Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач ГУ ПФ України у Львівській обл., не приймаючи до уваги довідки про заробітну плату № 02-0015 від 29.01.2018р. та № 30 від 17.01.2018р., діяв не в межах та не у спосіб визначений чинним законодавством.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно з ч.3 ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається значний обсяг прав та обов`язків у пенсійних органів при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її перерахунку.

Органи ПФ України повинні використовувати всі передбачені законом повноваження задля повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Водночас, у матеріалах справи є відсутніми докази здійснення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на встановлення права позивача на перерахунок пенсію за віком із врахуванням спірних довідок, зокрема, направлення запитів щодо отримання таких документів до юридичних осіб чи повідомлення позивача про необхідність надання будь-яких документів тощо.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

Матеріалами справи стверджується, що звернення представника позивача розглянуто відповідачем у порядку Закону України «Про звернення громадян».

Отже, подана заява позивача про перерахунок пенсії не була розглянута пенсійним органом згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затв. постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005р.

Окрім цього, рішення про відмову позивачу в перерахунку спірної пенсії відповідачем не виносилося.

Разом з тим, аналізуючи позицію відповідача по справі, яка фактично заперечує право позивача на спірний перерахунок пенсії, колегія суддів констатує відсутність будь-яких передумов для того, що пенсійний орган змінить таку позицію під час розгляду відповідної заяви позивача.

Також за таких умов спонукання позивача до звернення із відповідною заявою до пенсійного органу не вказує на ефективний судовий захист та носить суто формальний характер.

Обираючи правильний спосіб захисту порушених прав позивача колегія суддів виходить з того, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Оскільки п.10 ч.2 ст.245 КАС України допускає можливість застосування судом іншого способу захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, колегія суддів вважає за необхідне обрати такий спосіб захисту прав та інтересів позивача, як визнання протиправною відмови ГУ ПФ України у Львівській обл., яка викладена у листі № 14411-14161/А-52/8-1300/25 від 18.07.2025р., щодо проведення розрахунку пенсії ОСОБА_1 згідно заяви його представника Кардаша В.А. від 19.06.2025р.; зобов`язання ГУ ПФ України у Львівській обл. повторно розглянути заяву представника ОСОБА_2 від 19.06.2025р. про розрахунок пенсії за віком (із доданими до неї підтверджуючими документами) та прийняти за результатами її розгляду в установленому порядку рішення, з обов`язковим врахуванням висновків апеляційного суду, наведених в мотивувальній частині цього судового рішення.

При цьому, суд не уповноважений встановлювати наявність чи відсутність всіх підстав для перерахунку чи відмови у перерахунку пенсії, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

За таких умов прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача перерахувати пенсію за віком без перевірки наявності чи відсутності усіх для цього підстав буде передчасним.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі». Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії» і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 31.07.2003р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи N R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Виходячи з фактичних обставин справи, колегія суддів не убачає будь-якого втручання суду у дискреційні повноваження відповідача, а обраний спосіб захисту прав позивача відповідає приписам ст.245 КАС України та усталеній судовій практиці вирішення аналогічних спорів з участю пенсійних органів.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов є частково підставним та обґрунтованим, через що підлягає до часткового задоволення, з вищевикладених мотивів.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги представника адвоката Кардаша В.А., діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до помилкового вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Враховуючи результат апеляційного розгляду, та в силу приписів ст.139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ПФ України у Львівській обл. судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання до суду позовної заяви в розмірі 968 грн. 96 коп. та за подачу апеляційної скарги в розмірі 1453 грн. 44 коп., всього – 2422 грн. 40 коп. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) (а.с.38, 84).

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.2 ч.1 ст.315, ст.316, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника адвоката Кардаша В`ячеслава Анатолійовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2025р. в адміністративній справі № 380/16889/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов представника адвоката Кардаша В`ячеслава Анатолійовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл., яка викладена у листі № 14411-14161/А-52/8-1300/25 від 18.07.2025р., щодо проведення розрахунку пенсії ОСОБА_1 згідно заяви його представника Кардаша В`ячеслава Анатолійовича від 19.06.2025р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. повторно розглянути заяву представника ОСОБА_2 від 19.06.2025р. про розрахунок пенсії за віком (із доданими до неї підтверджуючими документами) та прийняти за результатами її розгляду в установленому порядку рішення, з обов`язковим врахуванням висновків апеляційного суду, наведених в мотивувальній частині цього судового рішення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. (юридична адреса: 79016, Львівська обл., м.Львів, вул.Митрополита Андрея, буд.10; код ЄДРПОУ 13814885) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання до суду позовної заяви в розмірі 968 грн. 96 коп. та за подачу апеляційної скарги в розмірі 1453 грн. 44 коп., всього – 2422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн. 40 коп. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель

судді Н. В. Бруновська

Р. Б. Хобор

Дата складання повного судового рішення: 18.06.2026р.