Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №380/16056/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/16056/25 пров. № А/857/474/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,

розглянувши в змішаній формі в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року в справі № 380/16056/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції – Кузана Р.І.,

час ухвалення рішення – 21 листопада 2025 року,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач) про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року, із встановленням місяця підвищення доходу (базового місяця) - січень 2008 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 в повному розмірі.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 у повному розмірі, без зменшення на розмір підвищення грошового доходу випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції, із встановленням місяця підвищення доходу (базового місяця) - січень 2008 року відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" № 1282-ХІІ, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні адміністративного позову повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що згідно вимог Постанови №1013 і Порядку №1078 грудень 2015 року є місяцем підвищення грошових доходів населення (грошового забезпечення військовослужбовців) випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції. Відповідно, для проведення подальшої індексації доходів, обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 відповідно до Порядку №1078.

Зазначає, що відповідно до вимог абзацу дев`ятого пункту 5 Порядку №1078 та Додатку 5 до Порядку №1078 для визначення індексу споживчих цін, з метою проведення подальшої індексації позивачу, починаючи з січня 2016 здійснювалось обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком. Вказане обчислення здійснювалося до перевищення нарахованої суми індексації розміру підвищення доходу (грошового забезпечення) у грудні 2015 року. І оскільки нарахована сума ймовірної індексації протягом січня 2016 року - лютого 2018 року не перевищила розмір підвищення грошового забезпечення випереджаючим шляхом у грудні 2015 року, відповідно не відновилася індексація грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб в цьому періоді . Виходячи з вищевикладеного військова частина НОМЕР_1 вважає, що задоволені вимоги позивача про стягнення індексації грошового забезпечення, враховуючи базовий місяць, з моменту підвищення посадового окладу січня 2008 року є такими, що не відповідають фактичному стану справ.

Також апелянт вказує на пропуск строку звернення до суду.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України та відповідно до витягу з наказу № 103 від 27.04.2018 позивач знятий з усіх видів грошового забезпечення

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно, позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2022 у справі № 380/3971/22 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задоволено.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 27 квітня 2018 року не у повному обсязі.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць), а у період з 01.03.2018 року до 27.04.2018 - із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (базовий місяць) з урахуванням попередньо сплаченої суми.

На виконання рішення суду, позивачу виплачено індексацію у розмірі 2317,62 грн, що підтверджується випискою по рахунку та не заперечується сторонами.

У відповідь на запит представника позивача, відповідач надав розрахунок нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 згідно рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2022 у справі № 380/3971/22.

Як видно з вказаного розрахунку, у графі 3 «Розмір індексації (без врахування раніше виплаченої суми та збільшення ГЗ)», за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 відповідачем нараховано індексацію грошового забезпечення позивача у загальному розмірі 83625,23 грн, з урахуванням базового місяця січень 2008 року, однак фактично виплачено 2317,62 грн.

Таке зменшення у листі від 19.05.2025 відповідач обґрунтовує тим, що при обрахунку індексації Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України застосовувала метод, визначений частиною п?ятою статті 4 Закону №1282 та абзацами 9 - 11 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою №1078, якими передбачено, що в разі, якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв?язку із індексацією враховується рівень такого підвищення (далі - випереджаючий метод).

Таким чином, відповідач фактично зменшив суму нарахованої індексації (59158,64 грн) на суми виплаченої позивачу у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 щомісячної премії та додаткової грошової винагороди.

Вважаючи, що відповідачем неправильно здійснено обчислення індексації, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Абзацом 1 пункту 1 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктом 2 статті 9 цього Закону встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

При цьому, слід зазначити, що 16.03.2014 набрав чинності Закон № 876-VII, який визначає правові засади організації та порядку діяльності Національної гвардії України, її загальну структуру, функції та повноваження, та пунктом 2 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність, зокрема Закон України "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України".

Соціальний і правовий захист особового складу Національної гвардії України і членів їхніх сімей врегульовано, зокрема, положеннями статті 21 Закону № 876-VII, частиною другою якої визначено, що військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України здійснюється в порядку та розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення резервістів Національної гвардії України визначаються Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 21 Закону № 876-VII).

Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року прийнято постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року (далі - Постанова № 704).

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Відповідно до статті 19 цього ж Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Приписами статті 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції Закону № 911-VIII від 24 грудня 2015 року, що діє з 01 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону № 1282-XII).

За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

З 01 грудня 2015 року положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів".

Унесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну "базовий місяць" на "місяць підвищення доходу", ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а, від 27 квітня 2023 року у справі № 420/15397/21, з 01 грудня 2015 року діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу. Так, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

У наведених постановах Верховний Суд зазначив, що за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2019 року № 1013) є січень 2008 року.

При цьому, Верховний Суд акцентував увагу на тому, що повноваження державних органів щодо визначення "місяця підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.

З розрахунку нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 згідно рішення суду у справі №380/3971/22 слідує, що нарахований позивачу розмір індексації становить 83625,23 грн (графа 3 «Розмір індексації (без врахування раніше виплаченої суми та збільшення ГЗ)», однак позивачу з цієї суми виплачено лише 2317,62 грн (графа 10 «Сума індексації до виплати»).

При розрахунку суми індексації відповідач врахував підвищення грошового забезпечення позивача за рахунок інших складових, окрім тарифних ставок (окладів), зокрема збільшення розміру премії разом із щомісячною додатковою грошовою винагородою, посилаючись на абзаци 9-11 пункту 5 Порядку №1078, якими передбачено що у разі, якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозованого рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення.

Водночас, суд зазначає збільшення грошового забезпечення військовослужбовців внаслідок збільшення преміювання чи встановлення інших надбавок (доплат, винагород) не є збільшенням грошового доходу, оскільки в розумінні Порядку №1078 підвищення тарифних ставок (посадових окладів) буде вважатись збільшенням грошового доходу.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 5 Порядку №1078 (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Встановлені обставини у справі свідчать, що дії відповідача щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період, на виконання рішення суду від 05.12.2022 у справі № 380/3971/22, вчинені з порушенням вимог Порядку №1078, внаслідок чого позивачу протиправно не виплачено індексацію в розмірі 81 307,61 грн (83625,23 грн - 2317,62 грн).

Фактично відповідачем зменшено належну позивачу індексацію грошового забезпечення за рахунок попередньо виплаченої щомісячної додаткової грошової винагороди та премії, які були передбачені чинними у період проходження позивачем військової служби нормативно-правовими актами.

При цьому суд першої інстанції правильно зауважив, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із виплатою позивачу неповної суми нарахованої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 на виконання Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2022 у справі № 380/3971/22.

При цьому, вказаним судовим рішення визначено період, за який позов підлягає задоволенню, та базовий місяць, який підлягає застосуванню при обрахунку індексації грошового забезпечення позивача.

Однак вчинені відповідачем на виконання рішення дії, які позивач вважає протиправними, не охоплюються згаданим рішенням суду та свідчать про виникнення нових спірних правовідносин.

При цьому, слід зазначити, що позовні вимоги щодо правильності обчислення індексації грошового забезпечення можуть бути заявлені окремим позовом. При цьому, моментом виникнення спірних правовідносин буде ймовірне порушення прав позивача після виплати позивачем індексації грошового забезпечення, з розміром якого останній не погоджується.

Щодо доводів скаржника про пропуск строку звернення до суду з цим позовом, то колегія суддів підкреслює, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (Рішення від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001), колегія суддів зазначає про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності. Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, відтак позивач не пропустив строк звернення до суду з цими позовними вимогами щодо перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 в повному розмірі.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року в справі № 380/16056/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя А. Р. Курилець

судді С. М. Кузьмич

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 17 червня 2026 року.