Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №380/2757/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/2757/26 пров. № А/857/18673/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року про відмову у відкритті провадження у справі № 380/2757/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шептицької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії (головуючий суддя Качур Р.П., м.Львів, письмове провадження),-

В С Т А Н О В И В:

17.02.2026 ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулась в суд першої інстанції з позовом до Шептицької міської ради (відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , в якому просила:

- визнати протиправними дії Шептицької міської ради про прийняття рішення № 4089 від 20.11.2025 з порушенням строків, порушенням прав позивачки - орендаря земельної ділянки, порушення прав власника майна та скасувати рішення № 4089 від 20.11.2025;

- зобов`язати Шептицьку міську раду прийняти рішення, яким визнати право оренди за ОСОБА_1 , визнати договір від 05.10.2011 зареєстрований 10.02.2012 № 461180004000150 чинним та внести зміни в Договорі, яким зазначити що орендарем земельних ділянок за кадастровими номерами 4611800000:02:008:0078 площею 0.0062 га, 4611800000:02:008:0077 площею 0,0056 га, 4611800000:02:008:0076 площею 0,006 га, є ОСОБА_1 в межах рішення № 24 від 08.06.2006, які виникли внаслідок поділу земельної ділянки з кадастрового № 4611800000:02:008:0036.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

За висновком суду першої інстанції - спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, та за суб`єктним складом та предметом спору має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Помилковість висновків суду першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовує покликанням на рішення Конституційного Суду України №-10-рп/2010 від 01.04.2010 та постанову Верховного Суду від 16.02.2026 у справі №380/6820/25. Вважає, що позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України.

На підставі ст.311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, оскільки жоден із учасників справи не подав заяву про розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Приписами статті 125 Конституції України встановлено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Відповідно до приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначеннями, наведеними у пунктах 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Використаний у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач уважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їхньої реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Приписами статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування у тому числі (…) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Отже, законодавець передбачив право та обов`язок позивача ініціювати відповідний спір, визначати його предмет, спосіб захисту та підстави позову.

Колегія суддів також враховує, що за сталою судовою практикою підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

Зі змісту позовної заяви апеляційний суд з`ясував, що згідно з Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.03.2015 №35520828 ОСОБА_1 , на праві приватної власності, належить нежитлова будівля загальною площею 59,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.04.2015 № 35747549 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежитлове приміщення, за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа - 42,7 кв.м.

Рішенням Червоноградської міської ради від 20.09.2005 № 347 «Про затвердження протоколів конкурсу на набуття права оренди земельних ділянок та містобудівних обґрунтувань, надання дозволу на виконання проектно-пошукових робіт та виготовлення проектів відводу земельних ділянок», вирішено затвердити протоколи конкурсної комісії від 25.08.2005 №№ 2-8 результати проведення конкурсу на набуття права оренди земельних ділянок і встановлення об`єктів та надати дозвіл на проектно-пошукові роботи і виготовлення проектів відводу земельних ділянок: « 3.3. підприємцю ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0120 га за рахунок земель комунального підприємства «Червонограджитлокомунсервіс», для будівництва частини торгового залу з метою реконструкції власної квартири під магазин.»

Рішенням Червоноградської міської ради від 08.06.2006 №24 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підприємця ОСОБА_1 , згідно якого вирішено надати підприємцю в короткострокову оренду, терміном на 5 (п`ять) років, земельну ділянку площею 0,0124 га на АДРЕСА_1 , за рахунок земель комунального підприємства «Червонограджитлокомунсервіс», для будівництва частини торгового залу з метою реконструкції власної квартири під магазин, встановивши річну орендну плату за земельку ділянку у розмірі 10% від грошової оцінки.

З відповіді Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 20.08.2025 № В-485-0-552/6-25, на звернення ОСОБА_1 щодо державної реєстрації договорів оренди, за інформацією відділу № 6 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин відповідно до Книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номером 4611800000:02:008:0036 площею 0,0124га, розташовану в АДРЕСА_1 , 30.06.2006 за № 040644700072 зареєстрований договір оренди земельної ділянки терміном на 5 років, а 10.02.2012 за № 461180004000150 - терміном на 3 роки. Орендодавець - Червоноградська міська рада, орендар - ОСОБА_1 . Державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4611800000:02:008:0036 скасована у зв`язку з її поділом та відомості про земельну ділянку набули статусу архівних. На час поділу земельна ділянка перебувала у власності Шептицької міської ради.

Відповідно до Рішення Шептицької міської ради п`ятдесят сьомої сесії восьмого скликання від 20.11.2025 № 4089 про розгляд клопотання (доповнення до вимоги від 13.06.2025 вх. №3822/25) громадянки ОСОБА_1 адміністративне провадження за клопотанням про визнання права користування (прав оренди) земельними ділянками 4611800000:02:008:0078, 4611800000:02:008:0077, 4611800000:02:008:0076, які виникли в результаті поділу земельної ділянки з 4611800000:02:008:0036 та розташовані в АДРЕСА_1 закрито.

Підставою для подання позову до суду стала відмова Шептицької міської ради у задоволенні звернення позивача прийняти рішення про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Статтею 5 Земельного кодексу України визначено, що одним із принципів земельного законодавства є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Пунктами «а», «в» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність.

За приписами ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, а згідно з частиною 8 цієї ж статті під орендодавцями земельних ділянок розуміються їх власники або уповноважені ними особи або особи, які використовують земельні ділянки на праві емфітевзису.

Положення ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду землі» визначають, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Згідно ч. ч. 1-4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Отже, на переконання суду, у таких відносинах орган місцевого самоврядування здійснює правомочності власника майна територіальної громади, тобто не реалізує в цій частині владних управлінських функцій.

Крім того, за приписами ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад, відповідно до закону, здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Приписами частини 1 статті 59 вказаного Закону передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Враховуючи наведені вище норми, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в спірних правовідносинах Шептицька міська рада не здійснює владних управлінських функцій, оскільки в основі цього спору лежить питання щодо правомочності володіння, користування та розпорядження об`єктами комунальної власності. З моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами, а виникають в подальшому договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Заявлений спір стосується вимог позивачки відновити своє право користування (право оренди) земельної ділянки, що жодним чином не може бути вирішено органом місцевого самоврядування, як суб`єктом владних повноважень, а може бути вирішено ним як суб`єктом господарювання. Тому, такий спір не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Покликання позивача на висновки Верховного Суду у справі №380/6820/25 (постанова Верховного Суду від 16.02.2026) не релевантні з обставинами викладеними у позовній заяві ОСОБА_1 , оскільки у згаданій справі висновки касаційного суду про підсудність спору адміністративному суду ґрунтувались на позиції про те, що відповідач, орган місцевого самоврядування, не розглянув запит позивача. У позові ОСОБА_1 таких покликань немає.

Оскільки відмова у відкритті провадження в цій адміністративній справі відповідає правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу позивачу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року про відмову у відкритті провадження у справі № 380/2757/26 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар