Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №560/5900/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/5900/26 Головуюча суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

18 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови.

Суть спору

Спір виник щодо правомірності постанови державного виконавця про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області штрафу за невиконання рішення суду.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 26.03.2026 ВП №80106833 про накладення штрафу в сумі 5100 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.05.2026 позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця від 26.03.2026 ВП №80106833 про накладення штрафу.

Суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не встановлено та не досліджено причин невиконання рішення суду в повному обсязі, не перевірено наявність або відсутність поважних причин такого невиконання, що виключає можливість застосування штрафу відповідно до статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження».

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 , який є стягувачем у виконавчому провадженні ВП №80106833, подав апеляційну скаргу.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність постанови державного виконавця. Вказує, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі №560/1048/25 боржником не виконано у порядку та спосіб, визначені судовим рішенням. Зазначає, що державний виконавець не отримав від боржника жодних пояснень щодо причин невиконання рішення до моменту винесення постанови про накладення штрафу.

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення про його права та законні інтереси без залучення його до участі у справі/

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі №560/1048/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зобов`язано виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 01.01.2025 без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1, з урахуванням проведених виплат.

22.01.2026 видано виконавчий лист.

28.01.2026 державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №80106833.

26.03.2026 державний виконавець виніс постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області штрафу в розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду.

Листом від 08.04.2026 позивач повідомив орган державної виконавчої служби про проведення перерахунку пенсії, визначення суми доплати та включення рішення суду до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

Вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду.

IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення штрафу.

Аналогічні положення містяться у статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, необхідною умовою застосування штрафу є встановлення державним виконавцем не лише факту невиконання рішення, а й відсутності поважних причин такого невиконання.

Підставою для винесення постанови про накладення штрафу стало невиконання рішення суду.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів того, що до прийняття спірної постанови державним виконавцем було з`ясовано причини невиконання рішення, витребувано відповідні пояснення боржника та надано оцінку наявності чи відсутності поважних причин такого невиконання.

Саме по собі встановлення факту невиконання рішення не є достатньою підставою для застосування штрафу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за відсутності належного встановлення обставин, передбачених статтями 63, 75 Закону №1404-VIII, постанова про накладення штрафу не може вважатися правомірною.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції фактично встановив виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі №560/1048/25.

Зміст оскаржуваного рішення свідчить, що суд першої інстанції не робив висновку про повне виконання боржником зазначеного судового рішення, не вирішував питання про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження та не позбавляв стягувача можливості надалі вимагати примусового виконання рішення у встановленому законом порядку.

Предметом розгляду у цій справі була виключно правомірність постанови державного виконавця від 26.03.2026 ВП №80106833 про накладення штрафу.

За зістом частин першої, другої статті 63 та частини першої статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» штраф може бути накладений не за сам лише факт невиконання рішення, а за невиконання рішення без поважних причин.

Отже, для правомірного застосування штрафу державний виконавець має встановити не лише факт невиконання рішення, а й відсутність поважних причин такого невиконання.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не доведено належного з`ясування причин невиконання рішення суду в повному обсязі та встановлення відсутності поважних причин такого невиконання до винесення постанови про накладення штрафу.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду у справі №560/1048/25 фактично не виконане, не спростовують цього висновку, оскільки сам по собі факт невиконання рішення не є достатньою підставою для накладення штрафу без перевірки причин такого невиконання.

Щодо посилань апелянта на ухвалення рішення без його залучення до участі у справі, колегія суддів зазначає, що оскаржуваним рішенням не встановлено факту виконання рішення суду у справі №560/1048/25, не вирішено питання про припинення чи закінчення виконавчого провадження та не визначено прав чи обов`язків апелянта як стягувача. Тому підстави вважати, що суд першої інстанції вирішив питання про права, свободи, інтереси чи обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, відсутні.

Навіть якщо розгляд справи без участі стягувача оцінювати як процесуальний недолік, за конкретних обставин цієї справи він не призвів до неправильного вирішення спору, оскільки висновок суду ґрунтується не на встановленні виконання рішення, а на недоведеності відповідачем правомірності застосування штрафу.

Також колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції при відкритті провадження забезпечено конституційне право апелянта на судовий захист.

У поданій апеляційній скарзі не наведено доводів, які б спростовували встановлені судом першої інстанції обставини щодо недотримання державним виконавцем процедури застосування штрафу або свідчили про наявність передбачених законом підстав для його накладення.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що незалучення апелянта до участі у справі саме по собі не вплинуло на правильність вирішення спору по суті та не є підставою для скасування законного й обґрунтованого судового рішення.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін.

Згідно зі статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності передбачених законом підстав для накладення на позивача штрафу.

При цьому суд першої інстанції не встановлював факту виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі №560/1048/25, а перевіряв виключно правомірність оскаржуваної постанови державного виконавця.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 18 червня 2026 року.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.