Вирок від 17 червня 2026 р. у справі №711/7222/25 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/7222/25

Номер провадження 1-кп/711/224/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року м.Черкаси

Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025250310002216 від 20.06.2025, стосовно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Прага, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, який на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, не перебуває на обліку у лікаря – нарколога та психіатра, не є депутатом, учасником АТО (ООС), бойових дій, є особою з другою групою інвалідності, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: - 04.09.2025 Черкаським районним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 309 КК України до обмеження волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста с.Хомутово, Донецької області, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, який на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, не перебуває на обліку у лікаря – нарколога та психіатра, не є депутатом, учасником АТО (ООС), бойових дій, не є особою з інвалідністю, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

19.06.2025 близько 19 год. 20 хв., ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за попередньою змовою, діючи з прямим умислом на таємне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх діянь та бажаючих їх настання, в умовах воєнного стану, що запроваджений Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Верховною Радою України, в подальшому продовжений Указом Президента України №235/2025 з 09.05.2025 строком на 90 діб, перебуваючи поблизу будинку за адресою: м. Черкаси, вул. Козацька, 1/2, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, тобто таємно, продовжуючи свій злочинний умисел, заволоділи двома сумками, які знаходились на газоні за вищевказаною адресою, та в середині яких перебували наступні речі: мобільний телефон марки «UMIDIGI G5», вартість якого відповідно до висновку експерта №СЕ-19/124-25/10469-ТВ від 18.07.2025 становить 3 365 гривень 00 копійок, що належить потерпілій ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та мобільний телефон марки «IPhone 8 Plus», вартість якого відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-25/11058-ТВ від 28.07.2025 становить 1 200 гривень 00 копійок, що належить потерпілій ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після чого, з викраденим майном зникли та розпорядились ним на власний розсуд, чим завдали матеріальної шкоди потерпілим на загальну суму 4 565 гривень 00 копійок.

Дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності і він їх у повному обсязі підтверджує. Пояснив, що в той день він з ОСОБА_8 змовилися вкрасти телефони. Подивилися, щоб за ними не спостерігали, викрали з сумок мобільні телефони, які продали, а гроші витратили на власні потреби.

Просив врахувати його життєві обставини, а саме те, що він офіційно не працює, у зв`язку з поганим станом здоров`я, так як має декілька тяжких хронічних захворювань та має другу групу інвалідності. У скоєному щиро кається, та засуджує свої дії. Усвідомлює протиправність своїх дій, усвідомлює негативні наслідки для себе. Просив врахувати, що під час досудового розслідування він усвідомив та повністю визнав свою провину, відшкодував збитки, зробив для себе належні висновки, засуджує свою поведінку. У скоєному щиро розкаявся. Готовий нести відповідальність за свій злочин, але просить не позбавляти його свободи, надати шанс для виправлення.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності і він їх у повному обсязі підтверджує. Пояснив, що в той день він з ОСОБА_7 викрали з сумок мобільні телефони, які продали, а гроші витратили на власні потреби.

У скоєному щиро кається, та засуджує свої дії. Просив врахувати, що він усвідомив та повністю визнав свою провину, відшкодував збитки, зробив для себе належні висновки, засуджує свою поведінку. Готовий нести відповідальність за свій злочин, але просить не позбавляти його свободи, надати шанс для виправлення.

Від потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , до суду надійшли заяви про проведення судових засідань без їх участі. Претензій до обвинувачених не мають, оскільки завдану шкоду їм відшкодовано в повному обсязі. Покарання просили призначити на розсуд суду.

Врахувавши наведене, запитавши думку присутніх учасників кримінального провадження, які не заперечили щодо проведення судового засідання за даної явки, суд, відповідно до положень ст.325 КПК України визнав за можливе з`ясувати всі обставини кримінального провадження за відсутності належно повідомлених потерпілих.

Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в повному обсязі визнали свою вину у вчиненні інкримінованого їм органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачені, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинувачених та не знайшов підстав вважати, що обвинуваченні себе оговорюють або в інший спосіб викривлюють визнані ними у судовому засіданні обставини, чи визнають під примусом.

Заперечень з приводу оголошених фактичних обставин, встановлених в ході досудового розслідування в кримінальному проваджені, від сторін не надійшло, учасники погодилися із кваліфікацією вчинених діянь, будь-які заперечення відсутні.

Вина обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтверджується доказами, які були зібрані органами досудового розслідування і які вони визнали в судовому засіданні, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачених, покази яких є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченими змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності їх позицій, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинувачених, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їм злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 вірно кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, які виразилися у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Також суд прийшов до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_8 вірно кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, які виразилися у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

За змістом статей 50, 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, який відповідно ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, характеризуючи дані суду не надані, офіційно не працевлаштований, не має на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, є особою з другою групою інвалідності, на обліку у лікарів – нарколога та психіатра не перебуває, щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував завданий збиток.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку. Про цю обставину, на думку суду, свідчать показання ОСОБА_7 , які не спростовані стороною обвинувачення, зокрема, що він визнав вину, щиро покаявся у вчиненому злочині, та позиція потерпілих, якім збиток відшкодований.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, відшкодував завданий збиток, вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінював свої дії та готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України, згідно якої - при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті, у якості обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 суд визнає наявність другої групи інвалідності, тобто наявність хронічних захворювань, які потребують постійного лікування та контролю, що підтверджується наданими суду доказами.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також суспільну небезпеку злочинного діяння та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає необхідним призначити покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі.

Крім того, приписами ч. 4 ст. 70 КК України визначено, що за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

У зв`язку з тим, що в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 раніше був засуджений, вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 04.09.2025 за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки. Звільнений від відбування покарання з випродуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік. Отже, кримінальне правопорушення, яке інкриміновано ОСОБА_11 вчинено ним до ухвалення попереднього вироку, тому суд при призначенні остаточного покарання керується вимогами ч. 4 ст. 70 КК України, а саме за сукупністю кримінальних правопорушень. При цьому особистісні відомості обвинуваченого свідчать про можливість призначення покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Підстав для застосування ст.69 КК України чи приписів ст.69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Разом з тим, суд також враховує: загальні засади призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості; вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; поведінку обвинуваченого до та після вчинення кримінального правопорушення, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, при цьому не намагаючись нічого спотворити або будь-яким чином перешкоджати проведенню необхідних слідчих дій, надав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, які повністю викривають його у вчинені злочину, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, в судовому засіданні вибачався за вчинене, а також враховуючи позицію потерпілих, яким відшкодований завданий збиток, та які не наполягали на суворому покаранні, що свідчить про його щире каяття.

Виходячи з принципу гуманізму, суд вважає, що при зазначених вище обставинах призначення ОСОБА_7 навіть мінімального покарання у виді позбавлення волі в межах санкції вказаної норми було б явно несправедливим.

Згідно ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З урахуванням вищевикладених обставин по справі, враховуючи відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який щиро розкаявся, вину визнав, має другу групу інвалідності, що потребує постійного лікування та контролю, добровільно відшкодував завданий збиток та за відсутності обставин, які обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 , обов`язки у відповідності з п.п. 1,2 ч.1, ч.3 ст. 76 КК України.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, який відповідно ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризуючи данні суду не надані, офіційно не працевлаштований, не має на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, не є особою з інвалідністю, на обліку у лікарів – нарколога та психіатра не перебуває, щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував завданий збиток.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку. Про цю обставину, на думку суду, свідчать показання ОСОБА_8 , які не спростовані стороною обвинувачення, зокрема, що він визнав вину, щиро покаявся у вчиненому злочині, також позиція потерпілих, якім збиток відшкодований.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, відшкодував завданий збиток, вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінював свої дії та готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також суспільну небезпеку злочинного діяння та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає необхідним призначити покарання ОСОБА_8 в виді позбавлення волі.

Підстав для застосування ст.69 КК України чи приписів ст.69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Разом з тим, суд також враховує: загальні засади призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості; вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; поведінку обвинуваченого до та після вчинення кримінального правопорушення, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, надав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, які повністю викривають його у вчинені злочину, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, в судовому засіданні вибачався за вчинене, а також враховуючи позицію потерпілих, яким відшкодований завданий збиток, та які не наполягали на суворому покаранні, що свідчить про його щире каяття.

Виходячи з принципу гуманізму, суд вважає, що при зазначених вище обставинах призначення ОСОБА_8 навіть мінімального покарання у виді позбавлення волі в межах санкції вказаної норми було б явно несправедливим.

Згідно ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З урахуванням вищевикладених обставин по справі, враховуючи відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який щиро розкаявся, вину визнав, добровільно відшкодував завданий збиток та за відсутності обставин, які обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 , обов`язки у відповідності з п.п. 1,2 ч.1, ч.3 ст. 76 КК України.

Призначення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

У даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси щодо обвинуваченого ОСОБА_8 був обраний запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час, який на час постановлення вироку закінчився. Враховуючи те, що під час судового розгляду клопотань про продовження обвинуваченому обраного запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав передбачених ст.ст.177, 178 КПК України для продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Враховуючи те, що під час досудового розслідування запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 не обирався, клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Згідно ч.4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2025, накладений арешт на майно вилучене в ході огляду, а саме на: мобільний телефон марки «UMIDIGI» сірого кольору; кепку чорного кольору з логотипом «Audi», спортивні штани чорного кольору, з салатовими смугами по боках та написом «adidas».

Із змісту ухвал встановлено, що цей захід забезпечення кримінального провадження застосовано з метою збереження речових доказів. Мета вказаного заходу досягнута, арешт з метою забезпечення цивільного позову не накладався і таке клопотання до суду не надходило, тому є всі підстави для скасування арештів на майно.

Цивільний позов у встановленому законом порядку в даному кримінальному провадженні потерпілими не заявлені, що не позбавляє права останніх відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Долю інших речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Питання процесуальних витрат підлягає вирішенню в порядку статей 118-124 КПК України, а саме вони підлягають стягненню в дохід держави з обвинувачених у рівних долях, оскільки витрачені на доведення їх винуватості.

Керуючись ст.ст.7, 100, 124, 174, 368-371, 373, 376, 392, 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 04.09.2025, більш суровим покаранням, призначеним даним вироком, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід, стосовно ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили не обирати.

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_8 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід, стосовно ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили не обирати.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2025 на майно вилучене в ході огляду, а саме на: мобільний телефон марки «UMIDIGI» сірого кольору; кепку чорного кольору з логотипом «Audi», спортивні штани чорного кольору, з салатовими смугами по боках та написом «adidas».

Речові докази по кримінальному провадженню:

-кепку чорного кольору з логотипом «Audi», спортивні штани чорного кольору, з салатовими смугами по боках та написом «adidas», що поміщено до сейф-пакету №WAR 147056 та передано до камери речових доказів ЧРУП ГУНП в Черкаській області, м. Черкаси, повернути власнику, ОСОБА_8 ;

-мобільний телефон марки «iPhone 8 Plus» рожевого кольору, який передано потерпілій під зберігальну розписку, залишити у потерпілої ОСОБА_10 ;

-мобільний телефон марки «UMIDIGI» сірого кольору, який передано потерпілій під зберігальну розписку, залишити у потерпілої ОСОБА_9 ;

-олімпійку синього кольору з різнокольоровими смугами на лицьовій стороні, передано власнику під зберігальну розписку, залишити у власника ОСОБА_7

- DVD-R диски з відеозаписами подій, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах провадження протягом всього часу їх зберігання.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню за проведення експертиз: № СЕ-19/124-25/10469-ТВ від 18.07.2025, що становлять 1 782 гривень 80 копійок; № СЕ-19/124-25/11058-ТВ від 28.07.2025, що становлять 1 782 гривень 80 копійок, стягнути в дохід держави у рівних долях, а саме по 1 782 гривень 80 копійок з ОСОБА_7 та з ОСОБА_8 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м.Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно ст.376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1