Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №320/38302/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/38302/25 Головуючий у 1 інстанції – Перепелиця А.М.

Суддя-доповідач – Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Фищук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Авантрейд» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Авантрейд» про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Авантрейд» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Торговий дім «Авантрейд» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.06.2025 №0286360708, прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2025 №28776/0903, прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області «Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності» від 25.07.2025 №2315-р.

30.07.2025 позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій він просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Київській області «Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності» для ТОВ «Торговий дім Авантрейд» від 25.07.2025 №2315-р, а саме ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 10220314202400001, яка видана ТОВ «Торговий дім Авантрейд», код ЄДРПОУ 40542477, 17.01.2024, термін дії з 17.01.2024 по 17.01.2029 (місце торгівлі: Київська область, Білоцерківський район, с. Ківшовата, вул.Свободи, 1а, автозаправочна станція (АЗС) до набрання законної сили рішення у справі за позовом ТОВ «Торговий дім Авантрейд» до ГУ ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Київській області «Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності» для ТОВ «Торговий дім Авантрейд» від 25.07.2025 №2315-р.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним призведе до повного зупинення господарської діяльності ТОВ «Торговий дім Авантрейд», що буде мати негативні наслідки такі як: неможливість виконання взятих на себе договірних зобов`язань з контрагентами щодо купівлі, розрахунків за поставки пального на АЗС; розірвання відповідних господарських зв`язків, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності; відсутність прибутку призведе до звільнення працівників, так як товариство займається виключно роздрібною торгівлею пальним на даній АЗС, будуть відсутні зобов`язання щодо сплати відповідних податків до бюджету.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою ТОВ «Торговий дім «Авантрейд» звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, постановити нову ухвалу, якою заяву ТОВ «Торговий дім «Авантрейд» про забезпечення позову задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що забезпечення позову є винятковим процесуальним заходом, який застосовується лише за наявності обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, тоді як позивачем не доведено та належними доказами не підтверджено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у справі, неможливості їх подальшого ефективного захисту чи поновлення без вжиття заходів забезпечення позову, а також наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення про припинення дії ліцензії. Суд зазначив, що доводи про можливе зупинення господарської діяльності, втрату прибутку, контрагентів та необхідність звільнення працівників самі по собі не свідчать про наявність підстав для забезпечення позову, оскільки підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик, а негативні наслідки її провадження є складовою такого ризику. Крім того, суд дійшов висновку, що застосування запропонованого позивачем заходу забезпечення фактично призвело б до вирішення спору по суті до ухвалення остаточного судового рішення, що є неприпустимим, а тому відсутні правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Апелянт у своїй апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення питання про забезпечення позову, та помилково дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України. На думку апелянта, невжиття заходів забезпечення позову призведе до фактичного припинення основного виду господарської діяльності товариства, неможливості здійснення операцій з реалізації пального та реєстрації акцизних накладних, виникнення додаткового податкового навантаження, розірвання господарських відносин із контрагентами, втрати ділової репутації, скорочення працівників і припинення надходжень податків та зборів до державного і місцевих бюджетів. Апелянт наголошує, що запитуваний захід забезпечення є співмірним заявленим позовним вимогам, спрямований виключно на збереження існуючого становища до вирішення спору по суті, не порушує прав третіх осіб та не зумовлює фактичного задоволення позову. Крім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у справах щодо зупинення дії рішень про анулювання статусу платника єдиного податку та ліцензій на здійснення господарської діяльності, у яких наголошено на допустимості застосування таких заходів забезпечення позову для гарантування ефективного судового захисту та збереження балансу інтересів сторін до набрання законної сили рішенням суду.

Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Колегія суддів враховує, що на стадії вирішення питання про забезпечення позову суд не здійснює оцінку правомірності чи неправомірності оскаржуваного рішення по суті спірних правовідносин, оскільки такі обставини можуть бути встановлені лише за результатами розгляду справи по суті на підставі повного та всебічного дослідження доказів.

Предметом дослідження суду під час вирішення заяви про забезпечення позову є наявність чи відсутність обставин, визначених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які можуть обумовлювати необхідність застосування відповідних заходів до ухвалення остаточного рішення у справі.

Забезпечення позову – це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені законом заходи забезпечення позову.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається, якщо невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів особи, за захистом яких вона звернулася до суду.

Пунктом 1 частини першої статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено шляхом зупинення дії індивідуального акта.

Аналіз наведених положень процесуального закону свідчить, що законодавець пов`язує можливість застосування заходів забезпечення позову не лише із ризиком невиконання майбутнього судового рішення, а й із необхідністю забезпечення ефективного судового захисту та реального поновлення порушених прав особи.

Таким чином, самостійною та достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову є встановлення судом обставин, які свідчать про істотне ускладнення або неможливість ефективного поновлення прав особи в разі невжиття таких заходів.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що інститут забезпечення позову є процесуальним механізмом гарантування ефективності майбутнього судового захисту та спрямований на недопущення настання негативних наслідків до вирішення спору по суті, усунення яких у подальшому буде істотно ускладненим або потребуватиме значних зусиль та витрат.

Такі правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 30.09.2020 у справі №640/1305/20, від 19.10.2023 у справі №440/9568/22, від 20.03.2024 у справі №240/32606/23 та від 16.04.2024 у справі №120/15171/23.

Верховний Суд також звертав увагу на те, що під час вирішення питання про забезпечення позову суд повинен оцінити характер спірних правовідносин, співмірність обраного способу забезпечення позову заявленим вимогам, зв`язок між заходом забезпечення позову та предметом спору, а також наслідки як від вжиття, так і від невжиття відповідних заходів.

Крім того, у постанові від 19.10.2023 у справі №440/9568/22 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен враховувати специфіку правовідносин, щодо яких виник спір, та відповідне законодавче регулювання, оскільки саме аналіз характеру спірних правовідносин дозволяє встановити наявність або відсутність ризику настання незворотних наслідків для особи у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Отже, для правильного вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову колегія суддів вважає за необхідне оцінити характер спірних правовідносин, правову природу оскаржуваного рішення та наслідки його реалізації для позивача.

У цій справі предметом спору є, зокрема, правомірність рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.07.2025 №2315-р «Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності», яким припинено дію ліцензії ТОВ «Торговий дім «Авантрейд» на право роздрібної торгівлі пальним.

Саме з метою збереження існуючого правового та фактичного становища до вирішення спору по суті позивач просить застосувати захід забезпечення позову шляхом зупинення дії зазначеного рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне врахувати особливості правового регулювання спірних правовідносин.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва та обігу пального визначені Законом України від 18 червня 2024 року №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Відповідно до пункту 40 частини першої статті 1 Закону №3817-ІХ ліцензія — право суб`єкта господарювання на провадження відповідного виду господарської діяльності.

Згідно з пунктом 74 частини першої статті 1 Закону №3817-ІХ припинення дії ліцензії — позбавлення суб`єкта господарювання права на провадження відповідного виду господарської діяльності, на який таку ліцензію надано.

Отже, законодавець прямо визначив, що припинення дії ліцензії означає не лише припинення дії дозвільного документа, а й позбавлення суб`єкта господарювання права на здійснення відповідного виду діяльності.

Таким чином, рішення про припинення дії ліцензії за своєю правовою природою безпосередньо впливає на обсяг господарської правосуб`єктності ліцензіата та породжує для нього наслідки у вигляді втрати права на провадження відповідного виду господарської діяльності.

Відповідно до частини шостої статті 41 Закону №3817-ІХ ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним надаються та їх дія припиняється територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, а датою припинення дії ліцензії є день набрання чинності рішенням про припинення дії ліцензії.

Отже, наслідки прийняття рішення про припинення дії ліцензії виникають безпосередньо з моменту набрання ним чинності та не потребують вчинення будь-яких додаткових дій для їх реалізації.

З моменту набрання чинності рішенням Головного управління ДПС у Київській області від 25.07.2025 №2315-р позивач позбавлений права здійснювати роздрібну торгівлю пальним на автозаправній станції за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Ківшовата, вул. Свободи, 1а.

Фактично реалізація спірного рішення призводить до негайного припинення можливості здійснення позивачем основного виду господарської діяльності.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені заявником обставини є лише проявом звичайного підприємницького ризику.

У цьому випадку негативні наслідки для позивача виникають не внаслідок господарської діяльності або несприятливих економічних чинників, а безпосередньо внаслідок реалізації індивідуального акта суб`єкта владних повноважень, яким до вирішення спору по суті припинено право позивача на здійснення ліцензованої діяльності.

Матеріалами справи підтверджується, що діяльність ТОВ «Торговий дім «Авантрейд» безпосередньо пов`язана із роздрібною торгівлею пальним, а тому припинення дії ліцензії позбавляє товариство можливості здійснювати діяльність, яка є джерелом отримання доходу, виконувати договірні зобов`язання перед контрагентами, забезпечувати виплату заробітної плати працівникам та сплату податків і зборів.

Колегія суддів погоджується з доводами заявника про те, що наслідками невжиття заходів забезпечення позову можуть стати втрата господарських зв`язків, розірвання договірних відносин із контрагентами, втрата клієнтської бази, скорочення персоналу та фактичне припинення діяльності господарської одиниці.

Такі наслідки не можуть бути повністю усунуті самим лише ухваленням у майбутньому судового рішення про задоволення позову, оскільки відновлення втрачених господарських зв`язків, повернення контрагентів, відновлення клієнтської бази та ділової репутації товариства вимагатиме значних часових, організаційних і фінансових витрат, а окремі негативні наслідки можуть мати незворотний характер.

Саме на необхідності оцінки таких обставин наголосив Верховний Суд у постанові від 16.04.2024 у справі №120/15171/23.

Колегія суддів також враховує, що одним із предметів позову є вимога про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у Київській області від 25.07.2025 №2315-р, а тому обраний заявником спосіб забезпечення позову шляхом зупинення дії цього рішення безпосередньо пов`язаний із предметом спору та відповідає пункту 1 частини першої статті 151 КАС України.

Посилання суду першої інстанції на те, що застосування такого заходу забезпечення позову фактично вирішує спір по суті, колегія суддів вважає помилковим.

Верховний Суд у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 30.09.2020 у справі №640/1305/20 та від 20.03.2024 у справі №240/32606/23 зазначив, що зупинення дії індивідуального акта є прямо передбаченим законом способом забезпечення позову та саме по собі не свідчить про вирішення спору по суті, а спрямоване на збереження існуючого становища сторін до ухвалення остаточного судового рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у даному випадку може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав позивача у разі задоволення позову, тоді як зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.07.2025 №2315-р забезпечує збереження існуючого фактичного та правового становища сторін до вирішення спору по суті, є співмірним заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язане з предметом спору та забезпечує дотримання справедливого балансу між приватними та публічними інтересами.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову є передчасними та не відповідають характеру спірних правовідносин, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В свою чергу, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив її скасувати та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 312, 315, 317, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Авантрейд» – задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 – скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Авантрейд» про забезпечення адміністративного позову - задовольнити.

Зупинити дію рішення Головного управління ДПС у Київській області «Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності» від 25.07.2025 №2315-р, а саме ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 10220314202400001, яка видана товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Авантрейд» (код ЄДРПОУ 40542477) 17.01.2024, термін дії з 17.01.2024 по 17.01.2029 (місце торгівлі: Київська область, Білоцерківський район, село Ківшовата, вулиця Свободи, 1а, автозаправочна станція (АЗС) до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 320/38302/25.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 18.06.2026.