Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №320/64725/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/64725/25 Головуючий у 1 інстанції: Сас Є.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Фищук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови поновити порушені права ОСОБА_1 , встановлені судовим рішенням № 320/1631/23, не чекаючи пред`явлення позову за правилами припису частини 2 статті 17 КАС України.

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити анулювання щодо застосування до підполковника юстиції у відставці ОСОБА_1 , військового прокурора військової прокуратури гарнізону (командира військової частини НОМЕР_1 ) даних командира взводу про 12 тарифний розряд (тарифний коефіцієнт 1,95) та посадового окладу у розмірі 3 440,00 грн. на виконання судового рішення № 320/1631/23.

- визнати протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо відмови прийняття виконавчого листа № 320/1631/23 від 29.05.2025 штрих-код *311*5251662*1*2* до виконання.

- зобов`язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України захистити інтереси стягувача ОСОБА_1 і здійснити невідкладно дії з примусового виконання виконавчого листа № 320/1631/23 від 29.05.2025 штрих-код *311*5251662* 1*2*.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 у відкритті провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Суд першої інстанції мотивував свою ухвалу тим, що спірні позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично стосуються невиконання рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/1631/23, яке набрало законної сили, а тому не утворюють нового публічно-правового спору, що може бути предметом окремого адміністративного позову. Суд виходив із того, що Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України передбачено спеціальний механізм судового контролю за виконанням судових рішень, зокрема шляхом звернення із заявою в порядку статті 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених під час виконання судового рішення. Оскільки процесуальний закон не допускає подання нового позову з метою спонукання відповідача до виконання судового рішення або оскарження його невиконання, а такі питання повинні вирішуватися виключно в межах процедури судового контролю за виконанням рішення, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в цій частині позовних вимог на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права та дійшов помилкового висновку про неможливість розгляду заявлених позовних вимог у порядку позовного провадження. На думку апелянта, ІНФОРМАЦІЯ_2 тривалий час не усуває порушення його прав, незважаючи на набрання законної сили рішенням у справі № 320/1631/23, яким визнано протиправними відповідні дії відповідача, що свідчить про продовження триваючого правопорушення та порушення принципу обов`язковості судових рішень. Апелянт стверджує, що кожній особі гарантовано право на судовий захист та оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, а тому заявлені ним вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання усунути наслідки порушення підлягають розгляду судом у загальному позовному порядку.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Однією із гарантій права на справедливий судовий розгляд, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є право на доступ до суду, що забезпечує можливість особи звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Зазначене право закріплене також у частині другій статті 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Водночас, реалізація права на звернення до суду здійснюється у порядку та формах, визначених законом, зокрема Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду у встановленому цим Кодексом порядку, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи законні інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Колегія суддів звертає увагу, що КАС України передбачає не лише загальний порядок звернення особи до суду з адміністративним позовом, а й спеціальні процесуальні механізми захисту прав особи у випадках, прямо визначених законом.

Так, відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

З метою реалізації наведеного конституційного принципу статтями 382 та 383 КАС України врегульовано спеціальний порядок судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Зокрема, за змістом статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право звернутися до суду першої інстанції із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених ним на виконання такого рішення суду або таких, що порушують права позивача, підтверджені цим рішенням суду.

Отже, законодавцем установлено спеціальний процесуальний механізм захисту прав особи у разі невиконання або неналежного виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили. Наявність такого спеціального правового регулювання виключає можливість звернення до суду із самостійним адміністративним позовом, предметом якого фактично є спонукання відповідача до виконання судового рішення або оскарження рішень, дій чи бездіяльності, пов`язаних із його виконанням.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 у справі № 320/1631/23, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо застосування до позивача даних про 12 тарифний розряд (тарифний коефіцієнт 1,95) та посадовий оклад у розмірі 3 440,00 грн.

Звертаючись із даним позовом, позивач зазначає, що відповідач не виконує вказане судове рішення та продовжує порушувати його права. Саме ці обставини покладені в основу позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язання останнього вчинити певні дії.

Таким чином, зі змісту позовної заяви вбачається, що спірні вимоги безпосередньо пов`язані з виконанням судового рішення у справі № 320/1631/23 та фактично спрямовані на спонукання відповідача до його виконання.

За своєю правовою природою такі вимоги не утворюють нового публічно-правового спору між сторонами, а стосуються стадії виконання судового рішення та перевірки належності його виконання суб`єктом владних повноважень.

У постанові Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 380/9852/21 зазначено, що суб`єкта владних повноважень не можна зобов`язати виконати судове рішення шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки примусове виконання судових рішень здійснюється в порядку, встановленому законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 240/9339/22, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а та від 13.02.2019 у справі № 816/2016/17, у яких наголошено, що наявність спеціального порядку судового контролю за виконанням судового рішення виключає можливість захисту прав особи шляхом пред`явлення нового позову, предметом якого фактично є виконання такого рішення.

Доводи апелянта про те, що невиконання відповідачем судового рішення є триваючим правопорушенням та породжує новий спір, колегія суддів відхиляє, оскільки сам по собі факт невиконання або неналежного виконання судового рішення не змінює характеру спірних правовідносин та не створює нового предмета судового розгляду. Такі обставини, навпаки, свідчать про наявність підстав для застосування спеціальних процесуальних механізмів судового контролю, визначених статтями 382 та 383 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягають розгляду виключно в межах спеціальної процедури судового контролю за виконанням судового рішення, передбаченої статтею 383 КАС України, а тому суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в цій частині позовних вимог відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 17.06.2026.