Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №580/385/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/385/26 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Валентина ЯНКІВСЬКА

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Чаку Є.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту захисту економіки Національної поліції України при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 надбавки за стаж служби в поліції та видачі оновленого грошового атестату.

- зобов`язати Департамент захисту економіки Національної поліції України зарахувати до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, пільгової вислуги років, у загальній кількості 2 роки 06 місяців та 7 днів;

- зобов`язати Департамент захисту економіки Національної поліції України здійснити нарахування надбавки за стаж служби в поліції в розмірі 40% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням за стаж служби з урахуванням періоду пільгової вислуги років у кількості 2 роки 06 місяців та 7 днів та стажу служби, встановленого з урахуванням наказу Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 04.10.2019 року № 311 о/с у кількості 18 років 9 місяців та 25 днів, що загалом становить 21 рік 4 місяці та 11 днів та видати оновлений грошовий атестат з встановленням відповідної надбавки та стажу служби на момент звільнення, одночасно направивши його до Сектору пенсійного забезпечення.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 вирішено позов залишити без розгляду.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції вказав про пропуск строку звернення до адміністративного суду.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для залишення позову без розгляду були відсутні.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Колегія суддів наголошує на тому, що право на звернення до суду не є абсолютним і воно може бути обмежене відповідним строком.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС).

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Так, ОСОБА_1 в період з 15.09.1990 по 13.05.1994 проходив військову службу в підрозділах управління пожежної охорони УМВС України в Черкаській області, а в період часу з 24.12.1996 по 28.02.2005 - в органах податкової міліції ДПА у Черкаській області, при цьому мав спеціальне звання «підполковник податкової міліції».

Наказом Національної поліції України від 07.11.2015 №105 о/с "По особовому складу Департаменту захисту економіки" позивача з 07.11.2015 призначено начальником управління, з присвоєнням йому в порядку переатестування спеціального звання «полковник поліції».

Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 15.02.2017 №52о/с ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції з посади начальника управління захисту економіки в Черкаській області.

На заяву позивача щодо зарахування йому до вислуги років у поліції вищевказаної вислуги років в пожежній охороні та податковій міліції відповідач листом від 11.04.2019 №Д-619 відмовив в зарахуванні до його вислуги років у поліції наявної на момент переходу на службу до Національної поліції України вислуги років в підрозділах управління пожежної охорони УМВС України в Черкаській області з 15.09.1990 по 13.05.1994 та податкової міліції ДПА у Черкаській області з 24.12.1996 по 28.02.2005.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18.07.2019 у справі № 580/1504/19 зобов`язано Департамент зарахувати позивачу до вислуги років у поліції наявну на момент його переходу на службу до Національної поліції України вислугу років в підрозділах управління пожежної охорони УМВС України в Черкаській області з 15.09.1990 по 13.05.1994 рік та податкової міліції ДПА у Черкаській області з 24.12.1996 по 28.02.2005 рік.

На виконання зазначеного рішення суду наказом Департаменту від 04.10.2019 № 311 о/с ОСОБА_1 встановлено станом на 07.11.2015 стаж служби в поліції 17 років 06 місяців 04 дні.

Листом від 03.05.2024 № Д-38/39-03-2024 позивачу повідомлено про виготовлення оновленого грошового атестату, у якому вказано про розмір надбавки за вислугу років у 15%.

Позивач 23.09.2025, тобто більш як через рік, звернувся до Департаменту із заявою щодо здійснення перерахунку та виплати надбавки за вислугу років з 04.10.2019.

Листом Департаменту від 04.11.2025 № Д-64/39/03-2025 ОСОБА_1 повідомлено про відсутність законних підстав для здійснення перерахунку та проведення виплати надбавки за вислугу років.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що у спірних правовідносинах бездіяльність відповідача була завершена видачею оновленого грошового атестату, якій було визначено розмір надбавки за вислугу років, із яким не погодився позивач. Тому посилання позивача на те, що відповідач допускає триваючу бездіяльність є безпідставним, оскільки у даному випадку фактично оспорюваними є дії щодо визначення розміру надбавки.

Також суд апеляційної інстанції наголошує, що спір у даній справі пов`язаний не із стягненням недоплачених сум надбавки, а із її розміром, що визначений у грошовому атестаті, який був виданий на виконання судового рішення щодо зарахування грошового забезпечення.

Тому, про порушення своїх прав позивач мав дізнатися із листа від 03.05.2024 № Д-38/39-03-2024, у якому повідомлено про зміст грошового атестату від 02.05.2024.

Водночас, зі зверненням до відповідача щодо поновлення своїх прав позивач в позасудовому порядку звернувся лише 23.09.2025, а позовну заяву до суду подав лише 14.01.2026.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, позивачем порушено строк звернення до адміністративного суду, а отримання листа Департаменту від 04.11.2025 № Д-64/39/03-2025, не свідчить про момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Також колегія суддів наголошує, що позивачу була надана можливість надати відповідь на клопотання відповідача ро залишення позову без розгляду.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про залишення позову без розгляду.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя Є.В. Чаку

Повний текст постанови складений 17.06.2026.