Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №494/2869/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 494/2869/25

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Березівка;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

19.05.2026 року;

Головуючий в 1 інстанції: Римар І.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Градовського Ю.М.

– Казанчук Г.П.

За участю: секретаря – Недашковської Я.О.

апелянта – ОСОБА_1

представника апелянта – Явнюк Д.М.

представника відповідача – Ревенко Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березівського районного суду Одеської області від 19 травня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

визнати протиправною та скасувати постанову Одеської митниці у справі про порушення митних правил від 12.11.2025 №0506/UA500000/2025;

звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 471 Митного кодексу України, у зв`язку з малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

В обґрунтування позову зазначено, що 12.11.2025 Одеською митницею винесено постанову №0506/UA500000/2025, якою позивачку відповідно до частини 1 статті 471 Митного кодексу України визнано винною у порушенні митних правил та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 199259,28 гривень.

Оспорюючи правомірність та обґрунтованість адміністративного стягнення, позивачка вказує, що не мала наміру вчиняти порушення митних правил, передбаченого статтею 471 Митного кодексу України, що виразилось у недекларуванні валютних цінностей, що переміщуються через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування. Позивачка зауважує на тому, що виявлене правопорушення відбулось виключно за обставин дезорієнтації у пункті пропуску через митний контроль України, неможливості своєчасно зорієнтуватись у процедурі митного контролю та правильності подання митної декларації про валютні цінності. Переміщені ж у пункті пропуску валютні цінності мають легальне походження, одержані позивачкою у виді грошової державної допомоги у зв`язку із загибеллю на війні єдиного сина.

При цьому, у зоні митного контролю були відсутні чітко означені інформаційні стенди, столи з бланками декларацій та стійкі самообслуговування; позивачка самостійно, без приховування, одразу пред`явила грошові кошти працівникам митниці та надала документи про їх походження.

Просить враховувати, що саме внаслідок перебування у стані гострого горя, депресії та паніки, спричинених втратою єдиної дитини, перебування у розгубленому стані призвело до тієї обставини, що позивачка не мала чіткого розуміння, яким чином правильно діяти та на якому етапі митного контролю. Отже, виявлене правопорушення відбулось виключно за технічних причин, фактично за необережності, а позивачка не мала жодного умислу порушувати митні правила. Розгляд справи про порушення митних правил відбувся не об`єктивно, без участі позивачки, хоча вона прибула за викликом митниці у визначені дату та час.

Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 19 травня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за порушення митних правил відповідно до частини 1 статті 471 Митного кодексу України відбулось з дотриманням чинного законодавства, на підставі належних і допустимих доказів вчинення позивачкою правопорушення. Відтак, суд першої інстанції визначив, що спірна постанова митниці відповідає критеріям правомірності та обґрунтованості, а підстави для задоволення позову і скасування рішення суб`єкта владних повноважень відсутні.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянтка зазначає, що в зоні митного контролю були відсутні чітко означені інформаційні стенди, столи з бланками декларацій та стійкі самообслуговування; апелянтка самостійно, без приховування, одразу пред`явила грошові кошти працівникам митниці та надала документи про їх походження, при цьому огляд цих речей здійснювався посадовими особами під психологічним тиском. Митницею не доведено тієї обставини, що позивачкою здійснено переміщення валютних цінностей через кордон України у сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення та без письмового декларування, саме внаслідок умисних дій позивачки чи з метою приховування. Виявлене правопорушення є наслідком виключно психологічного стану позивачки, розгубленості та втрати орієнтації у послідовності дій під час митного контролю, а суворість санкції не відповідає тяжкості правопорушення.

У відзиві на апеляційну скаргу Одеська митниця посилається на необґрунтованість доводів апелянтки, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення. Заперечуючи проти обґрунтованості доводів та вимог апелянтки, відповідач зазначає, що зона митного контролю в пункті пропуску «Орлівка» належним чином інформаційно обладнана та містить необхідний та вичерпний перелік інформації про порядок переміщення валютних цінностей через митний кордон України, у тому числі із зазначенням суми, дозволеної до переміщення за умови усного декларування, а також обов`язку особи при переміщенні письмово задекларувати валютні цінності в еквіваленті понад 10000 Євро. У спірному ж випадку, готівкові кошти були виявлені в сумці громадянки серед особистих речей саме під час проведення митного огляду співробітникам Одеської митниці, письмову декларацію позивачка не подала та не зверталась до митного органу з проханням заповнити відповідну декларацію, документи про зняття готівки з власних рахунків у банках не надала, а під час усного опитування заявила, що наявні кошти не перевищують норми законодавства України, чим спростовуються доводи позивачки про добровільне заявлення валютних цінностей до декларування. Відповідач зауважує на тому, що перетин державного кордону України є усвідомленою та заздалегідь спланованою дією, яка передбачає обов`язок кожного громадянина відповідально поставитися до дотримання встановлених правил, а позивачка об`єктивно могла передбачити здійснення митного контролю та, з метою уникнення будь-яких ускладнень під час перетину кордону, мала можливість завчасно ознайомитися з порядком та вимогами митного законодавства. Доводи ж апелянтки про неправомірні дії посадових осіб митниці не підтверджені жодними належними і допустимими доказами, у тому числі будь-якими заявами чи скаргами позивачки на неправомірні дії посадових осіб митниці. Наявність у діях позивачки складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 471 Митного кодексу України та вина у вчиненому правопорушенні підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами, будь-які обставини, які б виключали відповідальність особи або ставили під сумнів правильність висновків митного, відсутні.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, 18.08.2025 року головним державним інспектором відділу митного оформлення №5 митного посту «Придунайський» Одеської митниці у відношенні ОСОБА_1 складено протокол за №0506/UA500000/2025 про порушення митних правил.

Згідно вказаного протоколу, 18.08.2025 о 03:06 год. в зону діяльності митного оформлення №5 пункту пропуску «Орлівка» митного поста «Придунайський» Одеської митниці в напрямку руху «виїзд з митної території України» прибув автобус VAN HOLL, державний номерний знак НОМЕР_1 , який прямував з України до Туреччини (м. Анталія), з пасажирами, у тому числі з громадянкою України ОСОБА_1 .

Під час здійснення митного контролю та усного опитування водія вказаного автобуса та пасажирів, громадянка України ОСОБА_1 заявила про наявність особистих речей та повідомила про відсутність товарів та предметів, які підлягають обов`язковому декларуванню та оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо переміщення через митний кордон України, тобто своїми діями засвідчила факти, що мають юридичне значення.

На підставі оцінки та аналізу ризиків автобус було переведено до смуги руху «червоний коридор» для здійснення поглибленого митного огляду вказаного транспортного засобу, багажу та особистих речей, водія та пасажирів.

В ході проведення митного огляду особистих речей пасажирки, громадянки України ОСОБА_1 , в її особистій сумці без ознак приховування від митного контролю та без застосування технічних засобів митного контролю було виявлено іноземну валюту в розмірі 35800 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 18.08.2025 становить 1479975,58 гривень.

За результатом митного огляду складено Акт від 18.08.2025 за №UA500420/2025/001526 про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу.

Виявлена іноземна валюта переміщувалась без ознак приховування та її виявлення не було ускладнене у будь-який спосіб. Доступ до неї нічим не утруднювався та став можливим після огляду багажу та особистих речей водія та пасажирів, громадянки України ОСОБА_1 , без застосування технічних засобів митного контролю.

Митну декларацію на вивезення валюти в еквіваленті понад 10000 Євро громадянка України ОСОБА_1 не надала митним органам України.

Валютні цінності в сумі, що не перевищує дозволену законодавством України для переміщення без письмового декларування, а саме по 10000 Євро, не вилучались у громадянки України ОСОБА_1 та були пропущені через митний кордон України.

Таким чином, громадянка України ОСОБА_1 вчинила недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення без письмового декларування, а саме 24000 доларів СШ, що згідно курсу НБУ станом на 18.08.2025 становить 996296,41 гривень.

Документи, що підтверджують зняття готівки з власних рахунків у банках (фінансових установах) на суму, що перевищує еквівалент 10000 Євро у громадянки України ОСОБА_1 відсутні.

У протоколі визначено, що дії громадянки мають ознаки порушення митних правил, передбачених частиною 1 статті 471 Митного кодексу України.

У протоколі опитування від 18.08.2025, позивачка зазначила про необізнаність із декларуванням грошових коштів, виявлені під час митного контролю кошти у сумі 35000 доларів США одержані нею в банківській установі у виді грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина на війні.

У протоколі опитування від 30.09.2025, головний державний інспектор ВМО-5 митного поста «Придунайський» Одеської митниці зазначив, що приблизно 03:06 18.08.2025 під час його зміни у зону відповідальності пункту пропуску «Орлівка» митного поста «Придунайський» Одеської митниці у напрямку «виїзд» на зеленому та червоному коридорі прибув рейсовий автобус, пасажиркою якого слідувала ОСОБА_2 . Під час усного опитування пасажирка повідомила про відсутність у неї речей, що підпадають під декларування. З метою поглибленого митного огляду автобус переведено до «червоного коридору». Під час огляду особистих речей – жіноча сумочка, виявлено готівкові кошти і після цього громадянка повідомила про необізнаність із процедурою декларування, тому не заявила про них.

Згідно наявних в матеріалах судової справи доказів (листи від 17.09.2025 за №7.10-1/22-01/10/14130 та від 30.09.2025 за №7.10-5/20-01/10/14794), розгляд справи по порушення митних правил призначався на 25.09.2025 о 10:00 год. та на 12.11.2025 о 10:00 год.

Розглянувши матеріали про порушення митних правил, Одеською митницею винесено постанову від 12.11.2025 за №0506/UA500000/2025, якою громадянку України ОСОБА_1 визнано винною у вчинені порушення митних правил, передбаченого частиною 1 статті 471 Митного кодексу України.

Накладено на позивачку адміністративне стягнення відповідно до частини 1 статті 471 Митного кодексу України у виді штрафу у розмірі 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, що на день вчинення порушення становить 199259,28 гривень.

Не погоджуючись з постановою митниці, посилаючись на її необґрунтованість та неправомірність, позивачка звернулась до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів.

Також, позивачкою наголошується на порушенні порядку винесення спірної постанови, що полягає у не врахуванні її доводів, дійсних обставин справи та вирішенні справи без її участі, хоча вона прибула на розгляд справи у визначені дату і час.

Поряд з цим, у спірній постанові митниці зазначено, що справа про порушення митних правил розглянута за відсутності особи, що притягається до відповідальності. Про дату та час позивачку повідомлено належним чином. Клопотань та/або інших листів щодо переносу розгляду справи на адресу Одеської митниці не надходили.

08.10.2025 за видатковим касовим ордером №17 громадянці України ОСОБА_1 повернуто тимчасово вилучені за протоколом про порушення митних правил №0506/UA500000/2025 грошові кошти у розмірі 24100 доларів США.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 197 Митного кодексу України переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів через митний кордон України здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про валюту і валютні операції".

Згідно частин 1, 3 статті 8 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 року №2473-VIII транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 тисяч євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню митним органам, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок транскордонного переміщення валютних цінностей суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами визначається Національним банком України з урахуванням норм частини першої цієї статті.

Положення статті 8 Закону №2473-VIII кореспондуються з приписами пунктів 5, 6 Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженого Постановою Національного банку України від 02.01.2019 року №3, згідно яких фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу.

Фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.

Також, згідно пункту 18 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Національного банку України від 02.01.2019 року №5, фізичні особи-резиденти здійснюють валютні операції з транскордонного переміщення валютних цінностей шляхом їх вивезення/пересилання за межі України в загальній сумі, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10000 євро, на підставі документів, що підтверджують:

1) зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою (у разі здійснення такої операції) виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10 000 євро;

2) придбання цією особою банківських металів у банках та/або Національному банку виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10 000 євро.

Документи, що підтверджують зняття готівки з власних рахунків у банках фізичними особами-резидентами з метою її вивезення, є чинними протягом 90 календарних днів із дня зняття ними готівки з власних рахунків у банках.

За правилами частини 1 статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Частинами 1, 2, 3, 7 статті 318 Митного кодексу України визначено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Для забезпечення здійснення митного контролю митними органами використовуються системи, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів.

У статті 328 Митного кодексу України передбачено, що на підставі міжнародних договорів України, укладених відповідно до закону, у пунктах пропуску через державний кордон України може здійснюватися спільний митний контроль з митними органами суміжних держав.

Відповідно до частини 1 статті 365 Митного кодексу України громадяни за умови дотримання вимог цього Кодексу та інших актів законодавства України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну (у тому числі з метою транзиту) та вивезення з України.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 366 Митного кодексу України, двоканальна система - це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України.

Відповідно до частин 2, 3, 4, 5, 6 статті 366 Митного кодексу України канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.

Канал, позначений символами червоного кольору ("червоний коридор"), призначений для всіх інших громадян.

Громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою.

Початок проходження (проїзду транспортними засобами особистого користування) громадянином каналом, позначеним символами зеленого кольору ("зелений коридор"), є декларуванням шляхом вчинення дій цим громадянином про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території. Таке декларування свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Громадяни, які проходять (проїжджають транспортними засобами особистого користування) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов`язку дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України та від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 471 Митного кодексу України недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, згідно з офіційним курсом Національного банку України на день вчинення порушення митних правил.

У Примітці до цієї статті Митного кодексу України визначено, що недекларуванням у цій статті вважається незаявлення громадянином за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений цим Кодексом, про товари, які переміщуються (пересилаються) таким громадянином через митний кордон України (у тому числі при проходженні (проїзді) ним каналом, позначеним символами зеленого кольору ("зелений коридор").

Слід враховувати, що відповідно до частин 1, 2 статті 486 Митного кодексу України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням.

Згідно статті 489 Митного кодексу України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 491 Митного кодексу України передбачено, що підставами для порушення справи про порушення митних правил є:

1) безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил;

2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що проводять заходи офіційного контролю;

3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

Згідно статті 494 Митного кодексу України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Протокол про порушення митних правил повинен містити такі дані: 1) дату і місце його складення; 2) посаду, прізвище, ім`я, по батькові посадової особи, яка склала протокол; 3) необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено; 4) місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил; 5) посилання на статтю цього Кодексу, що передбачає адміністративну відповідальність за таке порушення; 6) прізвища та адреси свідків, якщо вони є; 7) відомості щодо товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення та документів, вилучених згідно із статтею 511 цього Кодексу; 8) інші необхідні для вирішення справи відомості.

Протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складенні протоколу була присутня особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками.

Якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, відмовляється підписати протокол, до протоколу вноситься відповідний запис. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, має право дати пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу. Власноручно викладені цією особою пояснення додаються до протоколу, про що до протоколу вноситься відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення.

У разі складення протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, роз`яснюються її права, передбачені статтею 498 цього Кодексу, та повідомляється про можливість припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу, про що до протоколу вноситься відмітка, яка підписується цією особою.

У разі потреби в протоколі зазначаються також місце, дата і час розгляду справи про порушення митних правил.

Протокол складається у двох примірниках, один з яких вручається під розписку особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

У разі відмови особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, одержати примірник протоколу до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою митного органу, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого зазначений примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою (місце проживання або фактичного перебування).

Якщо при складенні протоколу особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не була присутня, до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою митного органу, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого один примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою (місце проживання або фактичного перебування).

Протокол вважається врученим у тому числі у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою або місце проживання чи фактичного перебування, повідомлене такою особою, є недостовірним.

Частиною 1 статті 495 Митного кодексу України визначено, що доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються:

1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів;

2) поясненнями свідків;

3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності;

4) висновком експерта;

5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Відповідно до частини 1 статті 497 Митного кодексу України у провадженні у справах про порушення митних правил беруть участь: 1) особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил; 2) власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи); 3) представники осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та заінтересованих осіб (законні представники, представники, які діють на підставі довіреності, доручення); 4) захисники; 5) представники митних органів; 6) свідки; 7) експерти; 8) перекладачі; 9) поняті.

Також, у статті 498 Митного кодексу України передбачено, що особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у митному органі або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у митному органі та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови митного органу, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

За правилами статей 524, 525 Митного кодексу України справа про порушення митних правил розглядається за місцезнаходженням митного органу, посадові особи якого здійснювали провадження у цій справі.

Справа про порушення митних правил розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою митного органу або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи.

Відповідно до статті 526 Митного кодексу України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил митним органом цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Повертаючись до обставин справи, апеляційний суд враховує, що позивачка заперечує допущення нею порушення митних правил, передбачене частиною 1 статті 471 Митного кодексу України, а отже відповідно до положень частини 2 статті 77 КАС України відповідач зобов`язаний довести правомірність своїх рішення та дій і обґрунтованість адміністративного стягнення.

При цьому, позивачка наголошує на тому, що розгляд справи про порушення митних правил відбувся не об`єктивно, без урахування дійсних обставин правопорушення та без забезпечення участі позивачки у розгляді справи про правопорушення.

Виходячи з положень статей 495, 497, 498, 524, 525, 526 Митного кодексу України, колегія суддів зауважує на тому, що дотримання митним органом процедури розгляду справи про порушення митних правил входить до предмету доказування у цій адміністративній судовій справі. Відповідно, як вже зазначено вище, в силу частини 2 статті 77 КАС України на відповідача покладений обов`язок довести, що розгляд справи про порушення митних правил проведений згідно установленої законом процедури, серед іншого, із забезпеченням участі особи, що притягується до відповідальності, у відповідному засіданні.

Як свідчить зміст матеріалів адміністративної справи та як не заперечується учасниками, позивачка була повідомлена про дату та час розгляду справи про порушення митних правил.

Поряд з цим, позивачкою наголошується на тому, що, прибувши на засідання у визначені дату і час, на розгляд справи позивачка фактично допущена не була. Позивачці лише було вручено вже винесену спірну постанову у справі про порушення митних правил.

Протилежного будь-якими доказами, зокрема, але без виключення, технічною фіксацією розгляду справи (провадження), відповідачем не доведено.

На переконання апеляційного суду, не забезпеченням особи, яка притягується до відповідальності, правом на участь у провадженні у справі про порушення митних правил, у тому числі правом на подання пояснень чи заперечень тощо, не досягаються завдання провадження у справах про порушення митних правил стосовно всебічного, повного та об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення справи з дотриманням вимог закону, належного виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушень митних правил.

Наведене порушення процедури вирішення справи є суттєвим, перешкоджає подальшому провадженню у справі і вирішення її по суті обставин правопорушення, а відтак, спростовує обґрунтованість стягнення та правомірність підстав для притягнення особи до відповідальності.

Підсумовуючи, оскільки провадження у справі про порушення митних правил проведено не у відповідності до вимог митного законодавства, колегія суддів погоджується з частковою обґрунтованістю адміністративного позову, неправомірністю оспорюваної постанови та наявністю підстав для скасування рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку.

Відповідно до положень пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до статті 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Березівського районного суду Одеської області від 19 травня 2026 року – скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Одеської митниці від 12.11.2025 №0506/UA500000/2025, винесену у відношенні ОСОБА_1 у справі про порушення митних правил.

Провадження у справі про порушення митних правил закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено та підписано 18.06.2026 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: Ю.М. Градовський

Г.П. Казанчук