Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №420/31235/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/31235/24

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту

судових рішень суду 1 інстанції: 08.07.2025; 23.07.2025;

Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Градовського О.В.

– Казанчук Г.П.

За участю: секретаря – Недашковської Я.О.

представника апелянта – Демчик Н.О.

представника позивача – Погорілець Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 9 вересня 2024 року №0/37707/15-32-07-08-24, №0/37705/15-32-07-08-24 та від 12 вересня 2024 року №38439/15-32-24-06, №38437/15-32-24-06, №38441/15-32-24-06.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що в законодавчо визначені строки реалізував своє право на подання заперечень на акт перевірки №36198/15-32-07-08-19 від 23 серпня 2024 року, водночас оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті без їх розгляду. Також, відповідачем під час перевірки не було враховано, що ТОВ «ФАСТІМПЕКС» здійснює зовнішньо-економічну діяльність, що зумовлює специфіку первинних документів, які підтверджують номенклатуру, асортимент та факт оприбуткування товару. Стверджував на тому, що транспортно-заготівельні витрати підлягають включенню до складу собівартості товару.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 8 липня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС від 9 вересня 2024 року №0/37707/15-32-07-08-24, №0/37705/15-32-07-08-24 та від 12 вересня 2024 року №38439/15-32-24-06, №38437/15-32-24-06, №38441/15-32-24-06.

Роблячи висновок про невідповідність податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, суд першої інстанції виходив з наступного:

- до суми 266 261 603 грн, яка визначена контролюючим органом в акті перевірки як така, що неправомірно віднесена ТОВ «ФАСТІМПЕКС» до собівартості продукції, включені: витрати на морський фрахт, які підтверджені коносаментами (Bill of Lading); витрати на транспортування за межами України, що підтверджені міжнародними автомобільними накладними (CMR), які митні органи включають до митної вартості товару, та які є базою для нарахування митних платежів при розмитненні товару;

- за період з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2024 року Позивачем були укладені договори транспортно-експедиційного обслуговування, які було надано до перевірки, що Відповідачем спростовано під час розгляду справи не було. Організація операцій з імпорту товару на територію Україну супроводжувалась оформленням пакетів первинної документації, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення до яких, зокрема, входили: інвойси, коносаменти (Bill of Lading), міжнародні автомобільні накладні (CMR) та митні декларації. З вказаної документації можливо встановити відправника товару, отримувача товару, ціну товару, умови поставки, можливо ідентифікувати сам товар за якісними та кількісними характеристиками, країну походження останнього, а також транспортування товару від пункту його відправлення до кінцевої точки доставки;

- Відповідачем не надано жодного доказу того, що подані на перевірку документи не підтверджують господарських операцій підприємства під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності, номенклатуру, асортимент, кількість та факт оприбуткування товарів, які знаходились в контейнерах;

- наказами ТОВ «ФАСТІМПЕКС» щодо організації бухгалтерського обліку й облікову політику підприємства передбачено включення ТЗВ до складу собівартості придбаних запасів;

- граничні терміни реєстрації податкової накладної №3 від 13 липня 2022 року та розрахунків коригування до податкових накладних від 4 травня 2023 року №18, №25, №16, №23, №21, №28 Позивачем порушені не були;

- оскільки виплати учасникам Позивача здійснювались на виконання рішення вищого органу товариства - загальних зборів учасників та з прибутку підприємства, то вони вважаються дивідендами, що обкладаються податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5 %. Прибуток за VI квартал 2016 року та за перше півріччя 2017 року був розподілений пропорційно до розміру часток учасників, зворотнього Відповідачем доведено не було;

- розбіжність в 72 грн, яка кваліфікована Відповідачем, як завищення встановленої суми дивідендів зумовлена правилами заповнення звітності, які визначені П(с)БО №25;

- всупереч встановленого порядку розгляду заперечень платника податку на висновки акту перевірки, податковим органом було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 9 вересня 2024 року та 12 вересня 2024 року, без розгляду відповідних заперечень Позивача на засіданні комісії такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок, чим порушено право Позивача на подання додаткових документів і пояснень, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до ПК України;

- обставини порушення Відповідачем порядку прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень можуть бути самостійною підставою для прийняття обґрунтованого судового рішення по суті даного спору та достатніми для висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року частково задоволено заяву представника Позивача про ухвалення додаткового судового рішення: стягнуто з ГУ ДПС на користь ТОВ «ФАСТІМПЕКС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційні скарги, в яких просило скасувати рішення та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду, а у задоволенні заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» вимог відмовити у повному обсязі.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2025 року частково задоволено апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області.

Скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 8 липня 2025 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» задоволено частково.

Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС від 9 вересня 2024 року №0/37705/15-32-07-08-24, 12 вересня 2024 року №38439/15-32-24-06, №38437/15-32-24-06, №38441/15-32-24-06; в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС від 9 вересня 2024 року №0/37707/15-32-07-08-24 апеляційний суд відмовив.

У постанові апеляційний суд погодився з тими висновками, що cформував суд першої інстанції по суті виявлених під час перевірки порушень в частині порушень, факт встановлення яких під час перевірки став підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 9 вересня 2024 року №0/37705/15-32-07-08-24, 12 вересня 2024 року №38439/15-32-24-06, №38437/15-32-24-06, №38441/15-32-24-06.

В частині податкового повідомлення-рішення від 9 вересня 2024 року №0/37707/15-32-07-08-24 суд апеляційної інстанції зазначив наступне:

- матеріалами справи підтверджується невідповідність оборотів по рахункам бухгалтерського обліку №28 "Товари", 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", 685 "Розрахунки з іншими кредиторами", 902 "Собівартість реалізованих товарів", №791 "Результат операційної діяльності", встановлених перевіркою, значенню рядка 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" Звіту про фінансові результати (форма №2-м);

- за наданими первинними бухгалтерськими документами та регістрами бухгалтерського обліку встановлено, що ТОВ "ФАСТІМПЕКС" всі витрати щодо імпорту товарів на свою адресу включає до собівартості товарів за відсутністю складу та здійснення доставки їх до покупця ПАТ "СОЛДІ І КО";

- до перевірки не надано первинні документи, що підтверджують розвантаження контейнерів, номенклатуру, асортимент, кількість та факт оприбуткування товарів, які в них знаходились. За наданими первинними бухгалтерськими документами неможливо встановити конкретні найменування, групи, види запасів, відносно яких були понесені ТЗВ;

- Позивачем під час перевірки та розгляду справи не доведено та не підтверджено належними доказами доцільність включення транспортних послуг до собівартості товарів, а не збуту, не надано обґрунтування чому калькуляції ТЗВ не ведеться та щодо підстав включення транспортних витрат до собівартості за відсутності складських приміщень;

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2025 року також частково задоволено апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області.

Скасовано додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року, ухвалено нове додаткове судове рішення, яким заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС на користь ТОВ "ФАСТІМПЕКС" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

З урахуванням скасування рішення суду першої інстанції та часткового задоволення позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь Позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн, оскільки, таке відшкодування є співмірним зі складністю справи та витраченим адвокатом часом.

Постановою Верховного Суду від 18 березня 2026 року касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАСТІМПЕКС" задоволено частково.

Скасовано постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2025 року, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд зауважив на тому, що апеляційним судом не надано відповіді на всі заявлені позивачем вимоги. Верховним Судом вказано, що апеляційний суд не дослідив питання дотримання Відповідачем порядку прийняття податкового повідомлення-рішення, що фактично свідчить про передчасність висновків суду апеляційної інстанції про законність чи незаконність податкових повідомлень-рішень. При цьому, Верховний Суд звернув увагу на те, що платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. Одночасно, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Під час нового розгляду справи, апеляційний суд враховує, що, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не відповідність висновків суду обставинам справи, ГУ ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на наступному:

- суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що позивачем надано достатньо первинних документів для підтвердження витрат на транспортування та зберігання товарів, однак, ГУ ДПС в Одеській області наполягає на тому, що надані документи не відповідають вимогам Податкового законодавства;

- позивач не має складських приміщень для обробки імпортованих товарів, що ставить під сумнів можливість здійснення заявлених операцій;

- судом не враховані надані податковим органом фінансові дані, які вказують, що позивачем допущено перевищено суми дивідендів, що призвело до заниження податкових зобов`язань;

- до перевірки не надана товарно-транспортна документація, яка підтверджує отримання послуг з перевезення вантажу, у тому числі товарно-транспортні накладні;

- платник податків при визначенні фінансового результату до оподаткування відповідно до правил бухгалтерського обліку не має підстав для врахування вартості непідтверджених послуг при формуванні собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг;

- ТОВ "ФАСТІМПЕКС" не утримано, не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб під час виплати дивідендів та інших доходів за період, що перевірявся, на суму 981 010,78 гривень;

- ТОВ "ФАСТІМПЕКС" не утримано, не перераховано до бюджету військовий збір під час виплати дивідендів за період, що перевірявся, на суму 81 749,04 гривень.

Також, не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ГУ ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні вимог позивача щодо розподілу судових витрат на правову допомогу.

Апелянт зауважує на тому, що з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, ця справа не потребувала затрат значного часу, підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, заявлений розмір компенсації не є обґрунтованим та належним чином підтвердженим позивачем.

Під час вирішення справи позивач заперечував проти обґрунтованості доводів та вимог апелянта, про що подав відповідний відзив на апеляційні скарги.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, у період з 29 липня 2024 року по 16 серпня 2024 року ГУ ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ФАСТІМПЕКС» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, з питань внесення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, іншого законодавства за період з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2024 року, за результатами якої складено Акт від 23 серпня 2024 року №36198/15-32-07-08-19.

Згідно акту податкової перевірки, ГУДПС встановлено наступні порушення:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 №246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044 (далі - П(С)БО 9), Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 (далі - П(С)БО 16), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 47 927 089 грн;

- пункту 201.10 статті 201 ПК України в частині порушення термінів при реєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 637 908,76 грн, розрахунків коригувань на - 11123,81 грн;

- підпункту 47.1.3 пункту 47.1 статті 47, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 51.1 статті 51, пункту 119.1 статті 119, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за № 111/26556, в результаті чого задекларовано показники не в повному обсязі та з недостовірними відомостями або з помилками за II - IV квартали 2017 року, І - IV квартали 2018 року, І- IV квартали 2019 року, І - IV квартали 2020 року, І - IV квартали 2021 року, І - IV квартали 2022 року, І - IV квартали 2023 року, І квартал 2024 року;

- підпунктів 14.1.47, 14.1.49, 14.1.54, 14.1.268 пункту 14.1 статті 14, підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162, пункту 163.1 статті 163, підпунктів 164.1.1, 164.1.2 пункту 164.1, підпунктів 164.2.8, 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1, підпункту 167.5.2 пункту 167.5 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1, підпунктів 168.4.4, 168.4.7 пункту 168.4 статті 168, підпункту 170.5.2 пункту 170.5 статті 170, пункту 171.2 статті 171, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України, статті 26 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", у результаті не нарахування та не перерахування податковим агентом податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу на користь фізичної особи за період, що перевірявся на загальну суму 981 010,78 грн;

- підпунктів 14.1.49, 14.1.54, 14.1.268 пункту 14.1 статті 14, підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162, пункту 163.1 статті 163, підпунктів 164.1.1, 164.1.2 пункту 164.1, підпункту 164.2.8 пункту 164.2 статті 164, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1, підпунктів 168.4.4, 168.4.7 пункту 168.4 статті 168, підпункту 170.5.2 пункту 170.5 статті 170, пункту 171.2 статті 171, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176, підпункту 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, статті 26 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» в результаті чого не нараховано та не перераховано податковим агентом військовий збір під час виплати доходу на користь фізичної особи за період, що перевірявся на загальну суму 81 749,04 грн.

ТОВ «ФАСТІМПЕКС» 6 вересня 2024 року направило на адресу податкового органу заперечення на зазначений акт перевірки, які були отримані контролюючим органом 11 вересня 2024 року.

9 вересня 2024 року на підставі акту перевірки №36198/15-32-07-08-19 від 23 серпня 2024 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0/37707/15-32-07-08-24, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 47 927 089,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4 792 708,90 грн;

- №0/37705/15-32-07-08-24, яким застосовано штраф на загальну суму 64 013,36 грн.

12 вересня 2024 року на підставі акту №36198/15-32-07-08-19 від 23 серпня 2024 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №38437/15-32-24-06, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами на 981 010,78 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 245 252,70 грн;

- №38439/15-32-24-06, яким збільшено грошове зобов`язання з військового збору на 81 749,04 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20 437,26 грн;

- №38441/15-32-24-06, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, внаслідок чого до підприємства були застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 020,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, посилаючись на їх неправомірність та необґрунтованість, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пункт 75.1 статті 75 ПК України визначає, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Стаття 86 ПК України врегульовує питання оформлення результатів перевірок.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Підпунктом 86.7.1 пункту 86.7 статті 86 ПК України встановлено, що акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 86.7.2 пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про дату, час та місце/спосіб розгляду матеріалів перевірки, у тому числі в режимі відеоконференції. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Інформація (повідомлення) про розгляд контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, матеріалів перевірки в режимі відеоконференції надсилається платнику податків в електронному вигляді в електронний кабінет.

Пунктом 86.7.3 пункту 86.7 статті 86 ПК України встановлено, що платник податків має право брати участь у розгляді матеріалів перевірки особисто або через свого представника, у тому числі в режимі відеоконференції, про що зазначає у поданих запереченнях. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податків має право надавати письмові (крім випадків розгляду матеріалів перевірки у режимі відеоконференції) та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.

Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.

Відповідно до підпункту 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 ПК України під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень: встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини); досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом`якшують або звільняють від відповідальності; досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; визначає розмір грошових зобов`язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або суму зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.

При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.

За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

У разі встановлення необхідності проведення позапланової документальної перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, висновок за результатами розгляду матеріалів перевірки приймається комісією з питань розгляду заперечень після проведення такої перевірки з урахуванням її результатів.

У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, проведеної на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу у зв`язку з розглядом наданих у порядку, визначеному цим пунктом, заперечень до акта (довідки) перевірки, або розглядом скарги на прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу, який проводив таку перевірку, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Розгляд таких заперечень окремо не здійснюється. Такі заперечення долучаються до матеріалів перевірки або матеріалів щодо розгляду скарги, а наведені в них факти та дані враховуються контролюючим органом при формуванні у передбаченому цим підпунктом порядку висновку за результатами розгляду матеріалів перевірки або під час розгляду скарги на прийняте податкове повідомлення-рішення у порядку, встановленому статтею 56 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 86.7.5 пункту 86.7 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Верховний Суд вже неодноразово аналізував зазначені норми податкового законодавства, зокрема у постановах від 28 березня 2023 року у справі № 810/3270/16, від 27 червня 2019 року у справі № 806/343/17 та дійшов висновку, що закріпленому у пункті 86.7 статті 86 ПК України праву платника податків подати до контролюючого органу заперечення на акт перевірки кореспондує визначений цією ж нормою обов`язок контролюючого органу розглянути такі заперечення, надавши платнику податків відповідь, та врахувати результати розгляду заперечень при прийнятті рішення про визначення грошових зобов`язань. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом й в постанові від 27 лютого 2025 року у справі №140/3098/23.

У постанові від 20 листопада 2018 року у справі №826/285/15 Верховний Суд вказав, що зміст пункту 86.7 статті 86 ПК України дає підстави для висновку про те, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення податковим органом повинні враховуватися не лише висновки акта перевірки, а й результати розгляду заперечень платника податків на такий акт як його невід`ємну частину.

Слід зазначити, що саме акт перевірки є підтвердженням негативного результату податкової перевірки і в подальшому створює негативні наслідки для платника податку. Відповідно, першим етапом оскарження в адміністративному порядку висновків такого акта перевірки є подання заперечень на акт перевірки та додаткових документів і пояснень відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом і в постанові від 14 травня 2019 року у справі №813/2635/16, в якій він зазначив, що нормами ПК України передбачено не лише судовий порядок оскарження рішень податкового органу, а також і адміністративний, в якому надання заперечень та документів, які не були враховані контролюючим органом під час перевірки, є складовою частиною такого порядку.

Верховний Суд проаналізувавши положення статей 7, 56, 42 , 42-1 ПК України в постанові від 10 березня 2026 року у справі №320/14284/23 сформував наступний правовий висновок «Для подання заперечень на акт перевірки платник податків може скористатись за своїм вибором наступними способами їх подання: (1) безпосередньо до відповідного контролюючого органу, (2) надіслати поштою через установи поштового зв`язку, (3) в електронній формі за допомогою електронного кабінету платника в порядку, встановленому статтями 42, 42-1 ПК України. В першому випадку закінчення робочого дня у розумінні пункту 86.7 статті 86 ПК України співпадатиме із закінченням робочого часу у відповідному територіальному органі Державної податкової служби України, в другому випадку - із закінченням робочого часу відповідного поштового оператора. У випадку обрання платником податків шляху подання заперечень на акт перевірки в електронній формі через електронний кабінет платника закінчення строку, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, припадатиме на двадцять четверту годину останнього (десятого) робочого дня строку».

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У розвиток зазначеного підходу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 вказала, що підставами для скасування рішень, прийнятих за наслідками перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

В постанові від 27 лютого 2025 року у справі 140/3098/23 Верховний Суд дійшов висновку про те, що прийняття податкових повідомлень-рішень без розгляду у встановлений законом строк заперечень платника податків на акт перевірки та з порушенням його права брати участь у розгляді заперечень, тобто з порушенням норм пункту 86.7 статті 86 ПК України, є порушенням яке має характер істотних порушень прав платника, а тому не може не впливати на оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення.

Про такий процесуальний наслідок недотримання вимог пункту 86.7 статті 86 ПК України Верховний Суд також вказував, зокрема, у постановах від 15 січня 2019 року у справі №826/3576/15, від 28 вересня 2020 року у справі № 520/2305/19, від 17 січня 2022 року у справі № 640/4983/19, від 24 лютого 2022 року у справі № 560/8920/20, від 12 липня 2023 року у справі № 200/4704/21.

Виходячи з обставин справи, 06 вересня 2024 року, в законодавчо визначені строки, позивач реалізував своє право на подання заперечень поштовим зв`язком на акт перевірки №36198/15-32-07-08-19 від 23 серпня 2024 року.

Додатково про направлення заперечень поштовим зв`язком, позивач повідомив відповідача електронним листом від 9 вересня 2024 року.

Оскаржувані ж податкові повідомлення-рішення були прийняті без їх розгляду.

Отже, всупереч встановленого порядку розгляду заперечень платника податку на висновки акту перевірки, податковим органом було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 9 вересня 2024 року та 12 вересня 2024 року без розгляду відповідних заперечень сторони позивача на засіданні комісії такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок, чим порушено право Підприємства на подання додаткових документів і пояснень, що підтверджують, на думку позивача, відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до ПК України.

Факт фактичної відмови, як встановлено судом першої інстанції, у розгляді заперечень Позивача на засіданні комісії такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок підтверджується листами Головного управління ДПС в Одеській області від 10 вересня 2024 року, 17 вересня 2024 року та 30 вересня 2024 року.

Виходячи з вищенаведених правових норм та правових позицій Верховного Суду, які підтримані постановою Верховного Суду у цій справі, обставини порушення відповідачем порядку прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є самостійною підставою для задоволення позовних вимог.

Відтак, правильно встановивши обставини справи та застосувавши норми законодавства, що регулюють спірне питання щодо процедури прийняття податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про скасування спірних податкових повідомлень-рішень ГУДПС, прийнятих без урахування своєчасно поданих платником заперечень на акт податкової перевірки.

Поряд з цим, є помилковим висновок суду першої інстанції щодо перевірки виявлених податкових правопорушень, адже, як вже зазначено вище, у спірному випадку ГУДПС допущено суттєве порушення процедури прийняття податкових повідомлень-рішень, наявність яких потребує першочерговій правовій оцінці та є самостійною підставою для скасування спірних рішень відповідача.

Щодо доводів апелянта про необґрунтований розподіл судових витрат позивача на правову допомогу, колегія суддів враховує, що за правилами частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 вказаної статті КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Слід враховувати, що відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Вказані положення кореспондуються із приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI, згідно яких гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що за визначеннями, наведеними у пунктах 2, 6, 9 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI, адвокатська діяльність – це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із статтею 19 Закону України від 05.07.2012 року №5076-VI видами адвокатської діяльності є, у тому числі:

надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Апеляційний суд враховує, що вид правничих послуг, їх вартість, обсяги, а також строки виконання, сторонами узгоджено у відповідному Договорі та Акті наданих послуг.

Таким чином, склад та розмір судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу входить до предмета доказування у справі, а отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг, у зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, суд має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Так, перевіривши обсяг наданих адвокатом послуг у зв`язку із розглядом цієї адміністративної справи, апеляційний суд встановив, що ці послуги пов`язані із наданням правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складенням заяв, тобто відповідно до положень статтей 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI відносяться до видів адвокатської діяльності.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, у тому числі заяви по суті справи та документи, що стосуються домовленості Сторін (позивача та Адвоката), розмір витрат на правничу допомогу адвоката узгоджений у відповідних умовах договору про надання правничої допомоги, підтверджений на підставі доказів щодо обсягу наданих і фактично виконаних послуг, їх вартості, що підлягає сплаті стороною договору. Представлені стороною позивача документи не містять дефекту, а їх зміст розкриває суть та характер узгоджених Сторонами договору зобов`язань.

Також, не знаходять свого обґрунтованого підтвердження доводи апелянта про необхідність додаткового зменшення розміру понесених витрат позивача у зв`язку із правничою допомогою, оскільки під час розподілу цих витрат суд керувався принципом обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат відповідно до предмета спору та в результаті дійшов висновку про необхідність їх зменшення при відшкодуванні за рахунок суб`єкта владних повноважень.

Відповідно, колегія суддів доходить висновку про необхідність залишення без змін додаткового рішення суду першої інстанції згідно статті 316 КАС України.

Поряд з цим, оскільки висновки у рішенні суду першої інстанції не у повній мірі відповідають нормам матеріального і процесуального, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до статті 317 КАС України підлягає зміні в мотивувальній частині.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 315, 316, ст.ст. 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області – задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року – змінити в мотивувальній частині рішення.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року – залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 18.06.2026 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: Ю.М. Градовський

Г.П. Казанчук