Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №420/13995/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/13995/26

Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В.,

повний текст судового рішення

складено 25.05.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючої судді Казанчук Г.П.

Суддів: Єщенка О.В., Градовського Ю.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання бездіяльність начальника Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України неправомірною;

- зобов`язання начальника та/або відповідальну особу Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.04.2026 року про перевірку виконавчого провадження №73993155, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №73993155 від 29.01.2024 року, винести постанову про повернення виконавчого документа (виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Чернівці справа №727/8643/22 від 17.01.2024 року) без прийняття до виконання по виконавчому провадженню № 73993155.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Не погодившись зі зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 125 травня 2026 року по справі №420/13995/26 за його позовом до Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України; направити справу до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що суд першої інстанції помилково ототожнив його позов про визнання протиправної бездіяльності начальника Пересипського відділу ДВС у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зі спором про оскарження дій або бездіяльності виконавців ДВС щодо виконання конкретного судового рішення.

Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Направляючи адміністративну справу за підсудністю до господарського суду Миколаєвської області, Миколаївський окружний адміністративний суд виходив з того, що предметом у цій справі є рішення відповідача, яким надано в користування фізичним особам земельні ділянки, що знаходяться на земельній ділянці, яка перебуває на праві постійного користування позивача. Тобто позов спрямований на усунення перешкод у користуванні позивачем земельної ділянки, яка перебуває у нього на праві постійного користування.

Так, Миколаївський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що даний спір стосується спору щодо рішень суб`єктів владних повноважень, якими обмежується (припиняється) право постійного користування земельних ділянок юридичних осіб підвідомчі господарським судам.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

За змістом пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до вимог статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення.

Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої він може впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби та приватного виконавця передбачені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, в силу положень частини першої статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позивач зазначив у позовній заяві, що 27.12.2022 року Шевченківським районним судом м. Чернівці у справі №727/8643/22 винесено вирок, та, зокрема, суд вирішив «конфіскувати майно», по цій справі виданий виконавчий лист.

Виконавчий лист №727/8643/22 від 17.01.2024, виданий Шевченківським районним судом м. Чернівці перебуває на примусовому виконанні Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, виконавче провадження №73993155, яке відкрито постановою від 29.01.2024 року.

Відповідно до інформаційної з Автоматизованої системи виконавчого провадження виконавче провадження триває та щодо ОСОБА_1 наявне обтяження на все нерухоме майно на підставі постанови про арешт майна боржника від 01.02.2024 року та постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 16.05.2025 року.

21.04.2026 року представник позивача звернувся з заявою до начальника Відділу щодо здійснення перевірки виконавчого провадження та усунення порушень шляхом скасування постанов.

Колегія суддів погоджується із висновок суду першої інстанції, що позивач є учасником виконавчого провадження №73993155.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції з покликанням на статтю 74 Закону України «Про виконавче провадження» зазначив про те, дії та бездіяльність державного виконавця може бути оскаржена сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

З таким висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд з огляду на помилковість суду першої інстанції при визначення предмету спору в даній справі.

При цьому апеляційний суд наголошує на відмінностях між цими поняттями «предмет спору» та «предмет позову». Зокрема, предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Предмет позову це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача

У даній справі, предметом спору є бездіяльність начальника Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України неправомірною щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 .

Так, 21.04.2026 рок позивач звернувся із заявою до Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України неправомірною, відповіді на яку позивачем не отримано.

Відповідно до ч. 1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Водночас, ч. 3 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Як свідчить зміст позовної заяви, позивач звернувся до суду із позовом про оскарження бездіяльності саме начальник відділу щодо не розгляду заяви позивача, у порядку ч.4 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», а не за ч.1 ст.74 вказаного Закону.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір – це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних із реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 805/4505/16-а, провадження № 11-574апп18). Публічно-правовий спір має також особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо нерозгляду заяви, на переконання апеляційного суду віднесено до юрисдикції адміністративних судів, оскільки не стосується дії у межах конкретного виконавчого провадження.

Аналізуючи вищевикладені норми процесуального законодавства, які розмежовують юрисдикцію адміністративних та загальних судів, а відтак і види судочинства адміністративне та цивільне судочинство відповідно, апеляційний суд дійшов висновку, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з посадовою особою суб`єкта владних повановажень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності саме цієї посадової особи, прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій при розгляді/нерозгляді заяви позивача.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад.

Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Публічно правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Стаття 74 Закону України "Про виконавче провадження" визначає різні склади спору, та розмежовує спір щодо виконавчого провадення та спір щодо дій начальника відділу.

Апелянт у скарзі наголошував, що підставою звернення ним до суду слугувала бездіяльність начальника Пересипського відділу ДВС, через неправомірне ігнорування заяви ОСОБА_1 та не вчинення дій щодо її розгляду.

Принцип «суд, встановлений законом» це фундаментальна гарантія справедливого правосуддя, закріплена в національному законодавстві та практиці Європейського суду з прав людини. Вона означає, що будь-який судовий орган повинен бути утворений суто на підставі закону, діяти в межах своєї компетенції та у законному складі.

За таких обставин підстави для висновку про те, що дана справа підсудна місцевому суду в порядку КПК, як суду, який видав виконавчий документ відсутні, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження.

Згідно з вимогами ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За наслідком апеляційного перегляду справи колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала не відповідає встановленим у статті 242 КАС України критеріям законності та обґрунтованості, оскільки постановлена судом першої інстанції з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому, на підставі ст.320 КАС України, ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 316, 320, 321, 325, 327 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року скасувати.

Направити справу №420/13995/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України неправомірною про визнання протиправної бездіяльність та зобов`язання вчинити дії - для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча-суддя Г.П.Казанчук

Суддя О.В.Єщенко

Суддя Ю.М.Градовський