Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №420/5240/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/5240/25

Перша інстанція: суддя Василяка Д.К.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

10.02.2025 р. ОСОБА_1 (надалі – ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20.10.2025 р., просив:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо не виплати компенсації утриманого податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 р. у справі №420/35913/23;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України компенсувати ОСОБА_1 суму податку з доходів фізичних осіб, яка утримана з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 р. у справі №420/35913/23.

На обґрунтування позову зазначено, що протягом періоду часу з 21.06.1995 р. по 14.06.2023 р. ОСОБА_1 проходив службу, зокрема, у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом в.о. начальника НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 14.06.2023 р. №307-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням з військової служби.

20.12.2024 р. військова частина НОМЕР_1 здійснила нарахування та виплату позивачу перерахованого грошового забезпечення на виконання на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 р. у справі №420/35913/23 з одночасним утриманням податку з доходів фізичних осіб (18%). Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки відповідно до положень Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. №44, утриманий податок з доходів фізичних осіб мав бути відшкодований роботодавцем.

ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) заперечував проти задоволення позову та зазначив, що виплати за рішенням суду включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах, оскільки позивач на час виплати не є військовослужбовцем.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 30.03.2026 р. позов задовольнив у повному обсязі.

Визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо не виплати компенсації утриманого податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 р. у справі №420/35913/23.

Зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України компенсувати ОСОБА_1 суму податку з доходів фізичних осіб, яка утримана з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 р. у справі №420/35913/23.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 06.05.2026 р. виправив описку в резолютивній частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 року у справі №420/5240/25. Після третього абзацу резолютивної частини рішення додав наступний абзац: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.».

ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (надалі - військова частина НОМЕР_1 або скаржник) не погодився з рішенням суду першої інстанції й звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення та відмовити у задоволені позовних вимог.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.05.2026 р. відкрив апеляційне провадження.

Обставини справи

ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 р. у справі №420/35913/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено. Визнано протиправними дії НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 р. по 14.06.2023 р., а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки, премії, виходячи з розмірів посадового окладу а окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахуванням положень пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020 р.). Зобов`язано НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення з 29.01.2020 р. по 14.06.2023 р., а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

На звернення позивача, відповідач надав відповідь від 31.12.2024 р. №10/К-5167/5201, в якій, зокрема, зазначено, що відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» правові підстави для нарахування та виплати середнього грошового забезпечення відсутні.

Відповідно до доданої до цього листа довідки-розрахунку від 07.11.2024р. №09/228/1 позивачу на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 р. у справі №420/35913/23 нараховано 333 591,83 грн., утримано військового збору (1,5%) – 5003,88 грн., утримано податку з доходів фізичних осіб (18%) -60 046,53 грн; нарахована сума судового збору 1073,6 грн; до виплати – 269 615,02 грн. (а.с.30).

Вважаючи порушеними свої права, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Оцінка суду першої інстанції

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов таких висновків.

Скаржник на виконання судового Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 р. у справі №420/35913/23 нарахував позивачу 333 591,83 грн., з яких утримано податку з доходів фізичних осіб (18%) -60 046,53 грн.

Скаржник зобов`язаний виплатити позивачу грошову компенсацію у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб на суму, що була виплачена на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 р. у справі №420/35913/23, але виплату позивачу грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб одночасно з виплатою грошового забезпечення протиправно не здійснив.

Доводи апеляційної скарги

На обґрунтування вимог скаржник зазначив, що право отримати компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб розповсюджується на військовослужбовців. Оскільки позивач звільнений з військової служби, у військової частини НОМЕР_1 відсутній обов`язок виплачувати таку компенсацію

Позиція позивача у справі на заявлену апеляційну скаргу

Позивач, належно повідомлений про розгляд даної справи, своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає та встановлює Закон України від 20.12.1991 р. №2011 XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі - Закон №2011-ХІІ).

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 Закону №2011-XII).

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначає Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44 (надалі - Порядок № 44).

Грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби (абзац перший пункту 2 Порядку № 44).

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» (пункт 3 Порядку № 44).

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення (пункт 4 Порядку № 44).

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (пункт 5 Порядку № 44).

Згідно з пунктом 168.5. статті 168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, за яким скаржник зобов`язаний виплатити позивачу грошову компенсацію у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб на суму, що була виплачена на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 р. у справі №420/35913/23, але виплату позивачу грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб одночасно з виплатою грошового забезпечення протиправно не здійснив.

Такий висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, зокрема, з правовим висновком, викладеним у постанові від 27.07.2023 р. у справі № 380/813/22, за яким «… аналіз пунктів 2-5 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення».

Суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, за яким твердження скаржника, якими він обґрунтовував відсутність підстав для компенсації утриманого військового збору, є хибними. Позивач проходив військову службу протягом періоду часу з 21.06.1995 р. по 14.06.2023 р., а донарахування сум грошового забезпечення здійснено з підстав порушення скаржником норм законодавства, що встановлено остаточним судовим рішенням у справі №420/35913/23.

Відповідно, суд у складі колегії суддів відхиляє збіжні доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Здійснивши в межах, визначених статтею 308 КАС України, апеляційний перегляд цієї справи, суд у складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні фактичних обставин, норм матеріального й процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду та відповідно до статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

З огляду на те, що суд першої інстанції правомірно відніс справу до категорії незначної складності й розглядав її за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 – відмовити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 р. у справі № 420/5240/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, які передбачені в пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Д.С. Терлецький

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.О. Димерлій