Вирок від 17 червня 2026 р. у справі №569/1539/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/1539/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне кримінальне провадження № 12025181010002275 від 20.11.2025 року по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Глажева Костопільського району Рівненської області, громадянина України, з середньою освітою, не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

з участю учасників судового провадження

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , 19 листопада 2025 року, близько 17 години 58 хвилин, керуючи автомобілем марки Fiat Doblo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перебував у технічно справному стані, рухаючись по проїзній частині вул. Дубенської, поблизу АЗК «WOG» на вул. Дубенській, 163А, зі сторони с. Вересневе в напрямку вулиці Кулика і Гудачека, у м. Рівне, в порушення підпункту б) пункту 2.3, пунктів 12.4, 18.1 та п. 18.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі по тексту - Правила дорожнього руху), проявив неуважність до дорожньої обстановки, рухався в населеному пункті зі швидкістю в межах 66,7...75,3 км/год., що перевищувала допустиму (50 км/год.), з моменту виникнення небезпеки для руху, у вигляді зменшення швидкості транспортного засобу перед нерегульованим пішохідним переходом, який рухався попереду у сусідній смузі руху праворуч, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу з ліва на право по ходу руху транспортного засобу, хоча мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом своєчасного застосування гальмування.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітки з переломами ребер, розривами пристінкової плеври, ушкодженням хребта, забоєм легень, крововиливами в плевральні порожнини, закритої травми живота з розривами тканини селезінки, печінки, нирки, крововилививу заочеревинного простору, підвішуючи апарат органів та черевну порожнину, перелому кісток правої гомілки, правого плеча та множинних забоїв, осаднень і синців м`яких тканин, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя в момент їх спричинення, від яких 20.11.2025 ОСОБА_8 померла в КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради.

Порушення ОСОБА_3 , вимог пункту 18.1 Правил дорожнього руху, який передбачає, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека та пункту 18.4 Правил дорожнього руху, який передбачає, що якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, перебувають у прямому безпосередньому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та суспільно-небезпечними наслідками, що настали.

Тобто, ОСОБА_3 , визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

На підтвердження встановлених судом обставин свідчать наступні докази, які суд враховує та бере до уваги.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 , після роз`яснення суті обвинувачення, визнавши себе виним у вчиненні кримінального правопорушення, підтвердив обставини вчинення злочину. Пояснив, що 19 листопада 2025 року, близько 17 години 58 хвилин, керував автомобілем марки Fiat Doblo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вул. Дубенської, поблизу АЗК «WOG» на вул. Дубенській, 163А, зі сторони с. Вересневе в напрямку вулиці Кулика і Гудачека, у м. Рівне, перед нерегульованим пішохідним переходом, не побачив пішохода та допустив наїзд на потерпілу, яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу з ліва на право по ходу руху транспортного засобу. Від удару пішохід отримала тілесні ушкодження від яких померла.

У вчиненому щиро розкаюється. На досудовому слідстві та в суді усе добровільно розповів, збитки потерпілим відшкодував повністю.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні вказав, що він не заперечує проти того, щоб не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Вказав, що зважаючи на те, що обвинувачений повністю відшкодував йому збитки, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має. Покарання обвинуваченому просить призначити на розсуд суду і не наполягає на позбавленні його права керування транспортними засобами.

Суд, враховуючи, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, керуючись вимогами ст. 349 КПК України, після допиту обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Учасники судового провадження, яким було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає.

А тому, крім допиту обвинуваченого, інші докази, за погодженням з учасниками, не досліджувалися, за виключенням документів, які стосуються особи обвинуваченого, характеризуючих даних на нього.

При призначенні покарання, суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, особу винного, який раніше не був судимий, є особою похилого віку, характеризується позитивно, на «Д» обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне добровільне відшкодування збитків, здійснення донату на потреби ЗСУ.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, приймаючи до уваги позицію потерпілого та наявність у ОСОБА_3 декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, який є особою похилого віку, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції передбаченої ч. 2 ст. 286 КК України, із застосуванням ст. 75 КК України.

Крім того, зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 є особою похилого віку, проживає з дружиною ОСОБА_9 , 1959 року народження, яка теж є особою похилого віку та потребу у здійсненні пересування автомобілем, позицію потерпілого по даному питанню, який просив не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, а також враховуючи досудову доповідь про обвинуваченого у кримінальному провадження, в якій встановлено низькій ризик небезпеки для суспільства та вчинення повторного кримінального правопорушення, суд вважає за можливе не призначати ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України.

По справі проведено ряд експертиз за ухвалою слідчого. Ці судові витрати, відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення експертиз в сумі 11588,20 (одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім) гривень 20 копійок.

Скасувати арешт накладений згідно ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 24.11.2025 року на автомобіль марки «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Речовий доказ – автомобіль марки «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_1 – повернути власнику, DVD-R диск з відеозаписом з відео реєстратора – залишити в матеріалах провадження.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_10