Вирок від 16 червня 2026 р. у справі №556/1513/26 — Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/1513/26

Номер провадження 1-кп/556/189/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2026

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченої – ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в селищі Володимирець, в режимі відеоконференції, матеріали кримінального провадження №12026181230000100 від 20.05.2026 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Жовкині Володимирецького району Рівненської області, жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, освіта середня-спеціальна, заміжня, продавець магазину «Наш двір», раніше не судима,

за ч.1 ст.240-1 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 , влітку 2016 року (точної дати слідством не встановлено), діючи умисно, протиправно, керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, в лісовому масиві неподалік селища Рафалівка, Вараського району, Рівненської області, придбала шляхом знайдення каміння бурштину, яке відповідно до Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» № 637/97-ВР від 18 листопада 1997 року та Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, є дорогоцінним камінням органогенного утворення природного походження, а саме камінням бурштину в стані сировини.

Реалізовуючи свій протиправний намір, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, переслідуючи корисливий мотив, спрямований на особисте збагачення, не маючи відповідних документів, які б підтверджували законність походження придбаного каміння бурштину, ОСОБА_4 у подальшому перенесла його на територію господарства за місцем проживання свого рідного брата, що за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігала до 01.04.2026, а саме до моменту проведення працівниками правоохоронного органу на підставі ухвали слідчого судді обшуку, за власним місцем проживання, в ході якого у ОСОБА_4 виявлено та вилучено каміння, яке, згідно висновку експерта №СЕ-19/103-26/5133 судової гемологічної експертизи за експертною спеціальністю 17.1 «Дослідження дорогоцінного, напівдорогоцінного та декоративного каміння», є бурштином у сировині, який належить до дорогоцінного каміння органогенного утворення, масою 1185,59 г (1,18559 кг), вартість якого станом на 01.04.2026 становила 7059 (сім тисяч п`ятдесят дев`ять) гривень 82 (вісімдесят дві) копійки.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у незаконному придбанні та зберіганні бурштину, законність якого не підтверджується відповідними документами ОСОБА_4 , вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 240-1 КК України.

29 травня 2026 року між прокурором Володимирецького відділу Вараської окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченою ОСОБА_4 , та захисником обвинуваченої – адвокатом ОСОБА_5 було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з умовами вказаної угоди, ОСОБА_4 повністю визнала свою вину у зазначених діяннях і зобов`язалася під час судового розгляду беззастережно визнати обвинувачення в обсязі висунутого у судовому провадженні та у подальшому подібного не вчиняти. Щиро розкаялася у вчиненому.

Сторони угоди за взаємною згодою визначили вид та міру покарання, яке повинна понести обвинувачена у разі затвердження такої угоди, а саме: за ч.1 ст. ст.240-1 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі. На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, з випробуванням.

Відповідно до угоди, ОСОБА_4 відомо та зрозуміло, що згідно із вимогами ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження даної угоди про визнання винуватості для прокурора і підозрюваної є обмеження їх права на оскарження вироку. Їй також роз`яснено та є зрозумілими, визначені п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК України, підстави для апеляційного оскарження обвинувального вироку, яким затверджена угода про визнання винуватості, а також підстави для касаційного оскарження відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 424 КПК України

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п.1 ч.3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 468, ст. 469 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про визнання винуватості, дотримані вимоги КК України та КПК України, просив угоду затвердити і призначити обвинуваченій ОСОБА_4 узгоджене в угоді покарання.

Обвинувачена та її захисник в підготовчому судовому засіданні також просили зазначену угоду затвердити та призначити узгоджене ними покарання, при цьому ОСОБА_4 беззастережно визнала себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.240-1 КК України в обсязі підозри та дала згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.

Кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачена ОСОБА_4 визнала себе винуватою, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину. Покарання, узгоджене сторонами угоди, відповідає санкції, яка передбачена ч.1 ст.240-1 КК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої, згідно ст.66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Судом встановлено, що укладення угоди сторонами кримінального провадження є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому, судом з`ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, цілком розуміє свої права, визначені абзацами 1 і 3 п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди відповідають вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.

За таких обставин суд вважає доведеним в підготовчому засіданні те, що ОСОБА_4 дійсно вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.240-1 КК України, за якою належить призначити обвинуваченій узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання, а саме у виді: 2 (двох) років обмеження волі. На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, з випробуванням.

Призначене покарання, на думку суду, буде необхідне й достатнє для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових кримінальних правопорушень.

Водночас суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченої в період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України, на неї слід покласти обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно з ч.9 ст.100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Відповідно до положень ч.1 ст.96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.1 ч.2 ст.96-1 КК України, спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.

Спеціальна конфіскація, відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 96-2 КК України, застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне до речових доказів, а саме: бурштин у сировині, який належить до дорогоцінного каміння органогенного утворення, масою масою 1185,59 г (1,18559 кг), загальна ринкова вартість якого становить- 7059 (сім тисяч п`ятдесят дев`ять) гривень 82 (вісімдесят дві) копійки - застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави.

Цивільний позов не заявлявся.

Стягнути з обвинуваченої витрати на залучення експертів, в розмірі 3850,88 грн., згідно ст.124 КПК України.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не застосовувався.

Керуючись статтями 100, 124, 174, 314, 373, 374, 474-475 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 29 травня 2026 року, укладену між прокурором Володимирецького відділу Вараської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12026181230000100 від 20.05.2026 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.240-1 КК України, за участі захисника обвинуваченої – адвоката ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.240-1 КК України і призначити покарання у виді: 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, з випробуванням, з однорічним іспитовим строком.

Відповідно до ст.76 КК України, покласти на засуджену ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не застосовувався, підстави для його застосування - відсутні.

Стягнути з ОСОБА_4 витрати на залучення експерта в сумі 3850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) гривень 88 копійок.

На підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України, речові докази: бурштин у сировині, який належить до дорогоцінного каміння органогенного утворення, масою масою 1185,59 г (1,18559 кг), загальна ринкова вартість якого становить- 7059 (сім тисяч п`ятдесят дев`ять) гривень 82 (вісімдесят дві) копійки, конфіскувати у власність держави.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі статтею 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.240-1 КК України.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 КК України.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Прокурору, обвинуваченій, захиснику обвинуваченої, копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1