Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №160/11966/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/11966/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техімпорт Маркет» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 року (суддя Рищенко А.Ю., м. Дніпро, повний текст рішення складено 07.01.2026 року) в справі №160/11966/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техімпорт Маркет» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

в с т а н о в и в:

25.04.2025 року ТОВ «Техімпорт Маркет» (далі по тексту – позивач) звернулось до суду з позовом до Львівської митниці (далі по тексту – відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці №UA209000/2025/000116/2 від 14.04.2025 року про коригування митної вартості товарів за ВМД 25UA209190009511U9. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Техімпорт Маркет» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначив, що при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, митниця не керувалась вимогами Митного кодексу України. Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Апелянт вказує, що 26.12.2024 між компанією Triangle Tyre Co., Ltd, Китай (продавець) та ТОВ «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ», Україна, (покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт №TRI-2612. Предметом контракту № TRI-2612 є: (п.1) продавець продасть, а покупець купить на умовах FOB Qingdao, Китай (відповідно до Інкотермс 2010) шини вантажні, що надалі іменуються «Товар», в асортименті та кількостях, зазначених у відповідних специфікаціях (далі – Специфікація), які є невід`ємною частиною цього Контракту. Кількість товару погоджується Сторонами та зазначається у відповідних Специфікаціях до цього Контракту (п. 2 Контракту). Ціна на товар встановлена в доларах США за 1 штуку, узгоджується Сторонами на кожну партію поставки, що вказується у відповідних Специфікаціях до цього Контракту. Орієнтовна сума контракту становить 15000000 доларів США. Сума Контракту може бути змінена Додатковими угодами до цього контракту (п.3 Контракту). Відповідно до п.4 Контракту умови поставки узгоджуються Специфікаціями на кожну партію окремо, відповідно до ІНКОТЕРМС 2010. Товар має бути поставлений не пізніше 180 днів з моменту підписання Специфікації, якщо інше не зазначено у Специфікації (п.6. Контракту). Згідно з п.7. Контракту платіж за Товар, проданий за цим Контрактом, здійснюється в доларах США на рахунок продавця, вказаний у п.14 цього Контракту. Умови оплати узгоджуються Сторонами на кожну партію окремо, що вказується у відповідних Специфікаціях до цього Контракту. У разі несвоєчасного платежу продавець має право стягнути з покупця неустойку за прострочення платежу у розмірі 0,1% за кожен календарний тиждень від простроченої суми, але не більше 5% від простроченої суми. Суд першої інстанції говорить про те, що «В Специфікації №8, за якою здійснювалась поставка спірної партії товару, чітко зазначено, що умовою поставки є 100% передоплата. Водночас, на підтвердження оплати товару позивачем було надано SWIFT-повідомлення про переказ коштів на суму 360000,00 доларів США. При дослідженні змісту вказаного платіжного документа судом встановлено, що у призначенні платежу міститься посилання на те, що це є оплата відповідно до Специфікації №1. Апелянт вказував, що на відвантажений товар продавець надає покупцю в електронному форматі такі документи: комерційний інвойс; пакувальний аркуш; коносамент, (п.8 Контракту). 13.01.2025 між компанією Triangle Tyre Co., Ltd, (Китай) та ТОВ «Техімпорт Маркет» укладено Специфікацію №1 до контракту №TRІ-2612 від 26.12.2024р, згідно з якою обумовлено поставку товару на загальну суму 546 790,30 дол.США, 40 найменувань товару (шин) у кількості – 4028 шт./наб. Сторонами контракту у Специфікації №1 від 13.01.2025 погоджено умови поставки FOB Qingdao; умови оплати 100% передплата; загальна сума поставки – 546 790,30дол.США; доставка здійснюється протягом 120 днів після оплати. Специфікація№8 складена постачальником у довільній формі і є додатком (деталізація) виключно до Інвойсу №12242006196-2 від 05.02.2025р. про що в ній і чітко зазначено. Специфікація №8 до інвойсу №12242006196-2 від 05.02.2025р. не є додатком до Контракту, ця специфікація навіть не підписана з боку ТОВ «Техімпорт Маркет», бо вона є додатком до інвойсу, який складає виключно постачальник. Специфікація№8 до інвойсу №12242006196-2 від 05.02.2025р. визначає яка кількість товару та на яку суму постачається в конкретному контейнері, зазначеного Інвойсу, в даному випадку контейнер №MSKU1011026, про що також зазначено в ній. Апелянт вказував, що інвойс №12242006196-2 від 05.02.2025 містить посилання на контракт №TRI-2612 від 26.12.2024, в рамках виконання якого здійснювалась поставка товару. Платіжна інструкція №11 від 23.01.2025 містить посилання на специфікацію №1. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Суд першої інстанції вказував, що позивачем до митного оформлення було надано Контракт, умови якого передбачають поставку шин в асортименті, при цьому конкретні умови оплати та поставки визначаються в специфікаціях. Декларантом було долучено дві специфікації: Специфікація №1 на загальну суму 360000,00 доларів США; Специфікація №8 на суму 32500,00 доларів США (яка безпосередньо стосується оцінюваної партії товару згідно з МД). В Специфікації №8, за якою здійснювалась поставка спірної партії товару, чітко зазначено, що умовою поставки є 100% передоплата. Водночас, на підтвердження оплати товару позивачем було надано SWIFT-повідомлення про переказ коштів на суму 360000,00 доларів США. При дослідженні змісту вказаного платіжного документа встановлено, що у призначенні платежу міститься посилання на те, що це є оплата відповідно до Специфікації №1. Доказів здійснення оплати саме за Специфікацією №8, яка була підставою для поставки декларованого товару і вимагала 100% передоплати, позивачем ні митному органу під час оформлення, ні суду надано не було. суми в Специфікації №1 та SWIFT-повідомленні не збігаються, що може свідчити про неповну сплату вартості товару за Специфікацією №1 та як наслідок може і не включати суму оплати за поставлений товар перелічений у Специфікації №8. Суд першої інстанції вказував, що погоджується з позицією відповідача, що зазначені розбіжності роблять неможливим співставлення цих документів та ідентифікацію партій товару. Відсутність чіткого зв`язку між здійсненим платежем (за Специфікацію №1) та поставленим товаром (за Специфікацією №8) унеможливлює перевірку складових митної вартості. Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Ціна, фактично сплачена або така, що підлягає сплаті, є основою для розрахунку митної вартості за першим методом. Через відсутність доказів оплати саме за Специфікацією №8 (як того вимагають умови самої Специфікації) та неможливість зарахування платежу за Специфікацією №1 в рахунок Специфікації №8 через розбіжності в номенклатурі, митний орган був позбавлений можливості встановити реальне числове значення ціни, фактично сплаченої за оцінюваний товар.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Техімпорт Маркет» (покупець) та компанією «Triangle Tyre Co., LTD» (продавець, Китайська Народна Республіка) укладено контракт №TRI2612 від 26.12.2024 року, предметом якого є постачання на умовах FOB Quingdao, Китай (відповідно до Інкотермс 2010) шин вантажних, в асортименті та кількостях, зазначених у відповідних специфікаціях. за умовами контракту ціна за штуку, умови поставки та умови оплати визначається у відповідних Специфікаціях на кожну партію окремо.

Сторонами контракту підписано специфікацію № 1 від 13.01.2025 року, за умовами якої здійснюється поставка металопродукції, умови постачання FOB Quingdao, Китай згідно правил Інкотермс, кількість, вартість, номенклатуру товарів, строки постачання та порядок оплати. Сторони узгодили, що загальна вартість партії товару складає 546790,30 доларів США, 100% передплата, доставка протягом 120 днів після оплати.

Встановлено, що для здійснення митного оформлення партії товару 14.04.2025 року позивачем до митного підрозділу митний орган в`їзду Львівська митниця, було подано митну декларацію №25UA209190009511U9, відповідно до якої було задекларовано: Шини та покришки пневматичні гумові нові для автобусів і вантажних автомобілів з індексом навантаження більш як 121: шина 315/80R22.5-20PR TR688 157/154L (індекс діаметр - 22.5) - 44 шт. навантаження 157/154, індекс швидкості L, посадочний, шина 315/80R22.5-20PR TRD06 3PMSF157/154K (індекс навантаження 157/154, індекс швидкості K, посадочний діаметр - 22.5) - 40 шт., шина 385/65R22.5-20PR TR692 160J/158L. Разом з митною декларацією було подано документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Митний орган при перевірці поданих документів дійшов висновку, що документи не містять всіх даних для визначення митної вартості товару, тому запропонував подати додаткові документи. Митницею запропоновано усунути неточності та надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару та обраний метод її визначення згідно з вимогами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

ТОВ «Техімпорт Маркет», отримавши повідомлення митниці про необхідність подання додаткових документів, вказав, що не може надати додаткові відомості.

14.04.2025 року прийнято рішення про коригування митної вартості товару № №UA209000/2025/000116/2 із застосуванням резервного методу у відповідності до статті 64 Митного кодексу України. Визначено митну вартість як 222,5394 долара США за одиницю.

ТОВ «Техімпорт Маркет» оформлено нову ЕМД від 14.04.2025 № 25UA209190009594U2 та випущено товар у вільний обіг, з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів.

Митниця коригуючи митну вартість товару, вказувала, що подана до митного оформлення Специфікація №1 від 13.01.2025, видана на суму 546790,30 дол.США, передбачає 100% передоплату. Специфікація №8 від 05.02.2025 до інвойсу № 12242006196-2, видана на суму 32500,00 дол.США, також передбачає 100% передоплату (сума даної поставки). Відповідно до п.3 Контракту ЗЕД, орієнтовна сума контракту становить 15000000 дол.США. При цьому, платіжна інструкція в іноземній валюті № 11 від 23.01.2025 видана на суму 360000 дол.США, а в графі 70 «Призначення платежу» містить посилання на Специфікацію №1 від 13.01.2025. Відтак, вказане ставить під сумнів приналежність платіжного документу до конкретної поставки партії товару.

Відповідно до ст. 49, ч. 1, ч. 3 ст. 51, ч. 2 ст. 52 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України у митних режимах, відмінних від митного режиму імпорту, здійснюється згідно з положеннями статей 65, 66 цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, передбачений перелік документів, які подаються разом з митної декларацію, які мають на меті встановити товар та визначити його вартість, вартість страхування, транспортування, упаковки, є вичерпним. У разі, коли декларантом надано повний перелік документів передбачених частиною 2 ст. 53 МК України, та можливо встановити повну, вірну ціну товару, складники, що впливають на формування його вартості, вимагати додаткові документи заборонено.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 2-4 ст. 57, ч. 1-2 ст. 58 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що митниця, окрім поданих документів до митної декларації просила позивача надати додаткові підтвердження заявленої митної вартості. ТОВ «Техімпорт Маркет» відмовилось надати додаткові документи, які пояснюють та усувають наявні недоліки у митному оформленні. Зокрема митниця прохала надати зовнішньоекономічний контракт, який є основним документом для формування митної вартості товару.

Варто вказати, що до митного оформлення було подано Специфікацію №1, що видана на суму 546790,30 дол. США та передбачає 100% передоплату. Також подана платіжна інструкція в іноземній валюті №11 від 23.01.2025 видана на суму 360000 дол.США., тобто на суму менше, ніж передбачає специфікація.

Відповідно до п.7 контракту ЗЕД, у разі несвоєчасного платежу продавець має право стягнути з Покупця неустойку за прострочення платежу в розмірі 0,1 % за кожний календарних тиждень від простроченої суми, але не більше ніж 5% від простроченої суми. Як вбачається, платіжна інструкція в іноземній валюті №11 від 23.01.2025 – це єдиний платіжний документ, який був поданий до митного оформлення. При цьому, неустойка або інше фінансове зобов`язання, у відповідності до Контракту ЗЕД, не було додано до митної вартості.

До митного оформлення було додано Специфікацію №8. Доказів здійснення оплати за Специфікацією №8, яка була підставою для поставки декларованого товару і вимагала 100% передоплати, позивачем ні митному органу під час оформлення, ні суду надано не було. Призначення платежу у SWIFT-повідомленні чітко ідентифікує платіж як виконання зобов`язань за Специфікацією №1, а не як авансовий платіж за майбутні поставки за іншими специфікаціями (зокрема №8). Суми в Специфікації №1 та SWIFT-повідомленні не збігаються, що може свідчити про неповну сплату вартості товару за Специфікацією №1 та як наслідок може і не включати суму оплати за поставлений товар перелічений у Специфікації №8.

Згідно ч. 11 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: витрати на транспортування після ввезення.

Відповідно до частин 4-5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Митниця при митному оформленні товару звернула увагу, що подана до митного оформлення Специфікація №1 від 13.01.2025, видана на суму 546790,30 дол.США, передбачає 100% передоплату. Специфікація №8 від 05.02.2025 до Інвойсу № 12242006196-2, видана на суму 32500,00 дол.США, також передбачає 100% передоплату (сума даної поставки). Відповідно до п.3 Контракту ЗЕД, орієнтовна сума контракту становить 15000000 дол.США. При цьому, платіжна інструкція в іноземній валюті № 11 від 23.01.2025 видана на суму 360 000 дол.США, а в графі 70 «Призначення платежу» містить посилання на Специфікацію №1 від 13.01.2025.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги пояснення митниці.

Частинами 1, 2, 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, Львівська митниця виносячи рішення про коригування митної вартості товару, здійснила свої повноваження та правомірно відмовила у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності виявлених підстав. Виявлено, що позивачем при митному оформленні заявлено неповні та недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість шляхом неподання, неповним поданням документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, відсутні документи на підтвердження відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Наявна плутанина у частині оплати за товару, у сумі за товар та специфікаціях, відповідно до яких відбувалось постачання товару.

На думку суду, позивачем було не вірно проведено розрахунок митної вартості, відповідно до контракту, не подано до митниці документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України, не вірно обрано метод визначення митної вартості товару.

При винесенні рішення, суд апеляційної інстанції керується правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 31.07.2018 року у справі № 803/2011/17, від 31.05.2019 року у справі 804/16553/14, від 07.05.2020 року у справі №400/2922/18, від 11.12.2024 року у справі №380/26554/23, від 15.10.2024 року у справі № 520/6058/24. Верховний Суд вказував, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Не передбачено повернення судового збору позивачу у разі відмови у задоволенні його позовних вимог та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техімпорт Маркет» – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 року в справі №160/11966/25 – залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку ст.ст. 328 – 329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова