Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №160/31093/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/31093/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщені суду в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 року (суддя Олійник В.М., м. Дніпро, повний текст рішення складено 19.12.2025 року) в справі №160/31093/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії, стягнення середнього заробітку за невчасний розрахунок при звільненні,-

в с т а н о в и в:

28.10.2025 року ОСОБА_1 (далі – позивач), звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту – відповідач), в якому просив стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за шість місяців в розмірі 296 тисяч 715 гривень за невчасний розрахунок при звільненні.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 (середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 8806,46 грн. (вісім тисяч вісімсот шість гривень сорок шість копійок).

З рішенням суду першої інстанції не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення та позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт вказував, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до ст. 117 КЗпП України передбачена за період в якому встановлено заборгованість із заробітної плати, після прийняття судового рішення, зобов`язання колишні роботодавців змінюються на зобов`язання виконати судове рішення на користь позивача та більше не застосовується зобов`язання виплатити заборгованість із заробітної плати чи компенсацію. Апелянт вказував, що при звільненні з військової служби та виключенню зі списків особового складу військової частини із військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок. Остаточний розрахунок з позивачем (в тому числі і виплата грошової компенсації за речове майно) мав бути проведений з позивачем в день звільнення – 19.05.2023 року, проте остаточний розрахунок було проведено частково 27.06.2025 року. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Не проведення з вини Військової частини НОМЕР_1 виплати грошової компенсації за речове майно і всієї суми виплати грошового забезпечення станом на день виключення позивача зі списків особового складу та на день звернення позивача з позовом, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України - виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» та передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Апелянт вказував, що 19.07.2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким внесено зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП, зокрема, у статті 116 цього Кодексу третє речення частини першої викладено в такій редакції: «Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати»; частину другу викладено в такій редакції: «У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму». Текст статті 117 КЗпП викладено в такій редакції: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті». З огляду на мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Суд першої інстанції вказував, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 року в справі №160/1763/24 в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024 року в справі №160/1763/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено та постановлено рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року скасовано та прийнятонову постанову. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 видати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі та виплатити на її підставі грошову компенсацію вартості не отриманого речового майна ОСОБА_1 . На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024 року в справі №160/1763/24 ОСОБА_1 виплачено компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 8806,46 грн. Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Суд першої інстанції вказував, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. На час звільнення ОСОБА_1 зі служби, спору щодо розміру остаточного розрахунку, не було, такий спір ініційований та виник зверненням позивача до суду. Заборгованість відповідача зі сплати позивачу компенсації за неотримане речове майно утворилась з наступного дня після набрання постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024 року в справі №160/1763/24 законної сили. Частиною 1 статті 117 КЗпП України, в редакції, чинній з 19.08.2022, визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Суд першої інстанції вказував, що під час визначення розміру суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід враховувати розмір виплати за рішенням суду, яка є значно меншою ніж сума заявлена в позовних вимогах, а також суд враховує справедливий баланс інтересів сторін трудових правовідносин, а також строк затримки проведення розрахунку. З урахуванням принципу співрозмірності суми компенсації до суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність стягнення з військової частини НОМЕР_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 8806,46 грн.

Матеріалами справи встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №350 від 19.05.2023 року, старшого лейтенанта за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , вважати таким, що справи та посаду здав 19 травня 2023 року, з 19 травня 2023 року був виключен із списків особового складу військової частини, з усіх видів забезпечення з 20 травня 2023 року, а з котлового забезпечення виключити з 20 травня 2023 року, а також направлений для постановки на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наказом встановлено, що виплатити ОСОБА_1 : грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік в кількості 25 діб пропорційно прослуженому часу; грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік в кількості 10 діб пропорційно прослуженому часу; щомісячну премію в максимальному розмірі 480% від встановленого посадового окладу відповідно до наказу Міністра оборони України, викладеного в телеграмі Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року №2683/3, з 01 по 19 травня 2023 року; надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% від встановленого посадового окладу, за військове звання та надбавку за вислугу років передбачених наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, рішення Міністра оборони України, викладеного в телеграмі Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 27 січня 2021 року №248/612, з 01 по 19 травня 2023 року; грошову компенсацію за невикористані 28 (двадцять вісім календарних днів додаткової відпустки (як учаснику бойових дій) за минулі роки починаючи з: 2022 рік-14 діб; 2023рік - 14 діб.

Встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 року в справі №160/1763/24 в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024 року в справі №160/1763/24 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року скасовано та прийнято нову постанову; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі та не виплаті грошової компенсацію вартості не отриманого речового майна ОСОБА_1 ; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 видати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі та виплатити на її підставі грошову компенсацію вартості не отриманого речового майна ОСОБА_1 .

На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024 року в справі №160/1763/24 ОСОБА_1 виплачено компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 8806,46 грн., що підтверджується випискою по банківському рахунку.

Згідно виписки про рух коштів по рахунку, Військова частина НОМЕР_1 перерахувала кошти компенсації за неотримане речове майно в розмірі 8806,46 грн. 27.06.2025 року.

Згідно ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму. У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Отже, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Нормою статті 117 вищевказаного Кодексу передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, установи, органу. Під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.

Для виплати роботодавцем, у даному випадку Військовою частиною НОМЕР_1 , середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме, недоотриманої компенсації за речове майно, на час звільнення ОСОБА_1 повинен був існувати спір щодо суми розрахунку або виплати/невиплати зобов`язання. Тобто середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні може бути виплачений у разі коли при виключенні зі списків забезпечення існував спір про належність виплати грошової суми або компенсації.

На час звільнення ОСОБА_1 з військової служби, спору щодо виплати або не виплати йому компенсації за неотримане речове майно не було. Такий спір ініційований та виник зверненням позивача до суду.

ОСОБА_1 звільнено з військової служби 19.05.2023 року, з ним проведено остаточний розрахунок. З позовом про зобов`язання виплатити йому недоплачені суми звернувся після свого звільнення. Встановлено, що рішенням суду зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 видати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі та виплатити на її підставі грошову компенсацію вартості не отриманого речового майна ОСОБА_1 . Постанова суду набрала законної сили 25.06.2024 року.

Не слід казати про бездіяльність або протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу всіх сум при звільненні за період з 19.05.2023 року, оскільки протягом цього періоду у відповідача не було обв`язку нарахувати не те, що компенсації за несвоєчасний розрахунок а й інші суми грошового забезпечення. Обов`язок нарахувати та виплатити належне грошове забезпечення виник після набрання рішення суду законної сили. Обов`язок виплатити ОСОБА_1 недоотриману суму, виник з моменту набрання судовим рішенням законної сили 25.06.2024 року, з цього моменту сума заборгованості по розрахунку перед ОСОБА_1 перестала бути спірною, стала не оспорюванню сумою належною до виплати.

Встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 добровільно виплатила належну суму компенсації за речове майно 27.06.2025 року, тобто вина відповідача в несвоєчасній виплаті належних сум настає з 25.06.2024 року по 27.06.2025 року.

Суд першої вірно прийшов до висновку про затримку розрахунку з позивачем не з моменту його звільнення, вірно визначено, що саме з 25.06.2024 року у відповідача виник обов`язок провести виплату коштів.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що при визначенні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні варто враховувати деякі чинники, зокрема, наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 Кодексу. Необхідно брати до уваги наявність чи відсутність вини відповідача у затримці розрахунку при звільненні, дату коли сума перестала бути оспорюванню та набула статусу остаточної до виплатити.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору керується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.02.2020 року у справі № 821/1083/17. Велика Палата Верховного Суду вказувала, що якщо компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що сума компенсації за неотримане речове майно перестала бути спірною та стала недоплаченою сумою розрахунку при звільненні з набранням законної сили рішенням суду. Відповідач як боржник та особа, яка повинна понести відповідальність за несвоєчасний розрахунок, здійснив виплату 27.06.2025 року. Наявна затримка при остаточному розрахунку з працівником, слід казати про відповідальність роботодавця у межах статей 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Натомість 19.07.2022 року набрав чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ, яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.

До спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 117 КЗпП України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ. З відповідача належить стягнути середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні не більш як за шість місяців за затримку терміном 180 календарних дні (6 місяців).

Відповідно абз. 3 п. 2, п. 5, п. 8 до Порядку обчислення середнього заробітку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, абзацу 3 пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Час затримки остаточного розрахунку враховуючи ст. 117 КЗпП України складає більше 180 календарних днів.

Таким чином, дійсно при розрахунку з позивачем, відповідач допустився дій щодо не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Проте, слід зважати на те, що розмір компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку з працівником залежить від розміру недоплаченої суми.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц, від 26.02.2020 року у справі № 821/1083/17, вказано, що розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, можливо зменшити з огляду на розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Суд апеляційної інстанції вважає, що сума компенсації за затримку розрахунку не може бути більшої ніж був розмір самої недоплаченої виплати при звільненні, у даному випадку компенсації за неотримане речове майно у розмірі 8806,46 грн.

Суд першої інстанції вірно встановив, що слід стягнути на користь позивача розраховану компенсацію у відповідності строків згідно статті 117 КЗпП України (середній заробіток за час затримки здійснюються не більш, як за шість місяців) та пропорційно до недоплаченої суми у розмірі 8806,46 грн. При визначенні суми середнього заробітку за час затримки при звільненні суд враховує співмірність суми невиплаченої заборгованості, обставини затримки виплати, враховує справедливість та пропорційність. Розрахована сума компенсації за затримку розрахунку не може бути більшої ніж був розмір самої недоплаченої виплати при звільненні, слід враховувати співмірність сум та обставини затримки виплати.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору керується правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 31.03.2020 року у справі №540/1244/19, від 04.09.2020 року у справі № 260/348/19, від 15.10.2020 року у справі № 520/80/20, від 29.04.2021 року у справі №240/6583/20, від 29.07.2022 року у справі №380/6837/20.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Не встановлено сплату ОСОБА_1 судового збору при поданні апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 року в справі №160/31093/25 – залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у порядку ст.ст. 328 – 329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова