Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №160/1341/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/1341/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 року (суддя Конєва С.О., м. Дніпро повний текст ухвали виготовлено 28.01.2026 року) у адміністративній справі №160/1341/26 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування роз`яснень, суд –

в с т а н о в и в:

У січні 2026 року ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту – відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати роз`яснення, надані в листі Міністерства юстиції України від 14.03.2025 року № 37569/2875-2-25/11.5.2.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування роз`яснень.

З ухвалою суду першої інстанції не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду. Свої вимоги обґрунтував тим, що ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт, посилаючись на п.1 ч.1 ст.3 КАС України, вважав, що даний спір є публічно-правовим та пов`язаним зі скасуванням роз`яснення щодо можливості реалізації ним свого права на безоплатну правничу допомогу, роз`яснення, яким у своїй діяльності керується Південно-Східний міжрегіональний цент з надання безоплатної правничої допомоги, відмовляючи йому в наданні безоплатної допомоги, як нормативним актом, вважаючи позицію Міністерства юстиції України керівним імперативним нормативом. Апелянт посилаючись на ст.55 Конституції України, вважав, що судом першої інстанції відмовлено йому у доступі до правосуддя.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції керувався ст.55, ч.2 ст.124 Конституції України; ч.1 ст.2, ч.1 статей 4, 5, п.1 ч.1 ст.19, п.4 ч.1 ст.171 КАС України та прийшов до висновку про те, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій. Суд зазначив, що предметом розгляду у цій справі є роз`яснення, надані в листі Міністерства юстиції України від 14.03.2025 року №37569/2875-2-25/11.5.2, які не породжують у ОСОБА_1 прав та обов`язків, що підлягають обов`язковому виконанню, а відтак, наведені оспорювані роз`яснення не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статей 4, 19 КАС України. Суд зазначив, що лист, наданий ОСОБА_1 у відповідь на його звернення, носить роз`яснювальний характер, а відтак, він не може бути предметом судового оскарження. Суд звернув увагу на відсутність спору, що виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Суд вважав, що даний позов не містить ознак публічно-правового спору, а тому не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом ІІІ групи, ветераном війни – учасником бойових дій, що підтверджується посвідчення серії НОМЕР_1 від 19.02.2019 року, виданим Управлінням праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м. Дніпрі ради та посвідченням серії НОМЕР_2 від 14.08.2008 року, виданим Індустріально-Самарським об`єднаним районним військкоматом.

Встановлено, що 05.09.024 року ОСОБА_1 звернувся до Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги із заявою про надання безоплатної вторинної правничої допомог особі з інвалідністю внаслідок війни.

Встановлено, що наказом Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги Міністерства юстиції України від 11.09.024 року №В-БВПД/005/07.2-04/3 відмовлено ОСОБА_1 у наданні безоплатної вторинної правничої допомоги у зв`язку з тим, що особі не може надаватися безоплатна вторинна правнича допомога одночасно більше ні з шістьма рішеннями про надання такої допомоги відповідно до ч.4 ст.14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 неодноразово (27.11.2024 року, 27.12.2024 року, 29.01.2025 рок. 25.04.2025 року, 07.07.2025 року, 05.08.2025 року) звертався до Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги із заявою про надання безоплатної вторинної правничої допомог особі з інвалідністю внаслідок війни та йому неодноразово Південно-Східне міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги Міністерства юстиції України своїми наказами відмовляло в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги (від 11.12.2024 року №В-БВПД/005/02.2.4-03/3, від 06.01.2025 року №В-БВПД/005/02.2.403/1, від 12.02.2025 року №В-БВПД/0905/02.3-03/2, від 09.05.2025 року №В-БВПД/005/02.2.5-03/7, від 21.07.2025 року №В-БВПД/005/02.2.4-03/11, від 18.08.2025 року №В-БВПД/005/02.2.4-03/13).

Встановлено, що листом від 14.03.2025 року №37569/2875-2-25/11.5.2 Міністерство юстиції України повідомило ОСОБА_1 , що його звернення до Міністерства юстиції України від 01.03.2025 року розглянуто. Щодо роз`яснення ч.4 ст.14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», Міністерство юстиції України роз`яснило, що суб`єкти права на безоплатну вторинну правничу допомогу, визначені пунктами 1, 14, 17, 19, 20,26-29 ч.1 цієї статті, мають право на отримання такої допомоги не більше шести разів протягом бюджетного періоду та одночасно не більше ніж за шістьма рішеннями про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, прийнятими центрами з надання безоплатної правничої допомоги. На сьогодні ОСОБА_2 надається безоплатна вторинна правнича допомога у семи справах, у тому числі у кримінальних провадженнях, в яких він має відповідний процесуальний статус. Згідно з п.3 ч.1 ст.20 Закону особі може бути відмовлено у наданні безоплатної вторинної правничої допомоги, якщо її вимоги щодо захисту стосуються вчинення дій чи підготовки документів, що не передбачені законодавством. Листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади мають лише інформаційний характер.

Відповідно до пунктів 2, 7 ч.1 ст.4, ч.1 ст.5, п.1 ч.1 ст.19 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що лист Міністерства юстиції України від 14.03.2025 року №37569/2875-2-25/11.5.2 є відповіддю на звернення ОСОБА_1 від 01.03.2025 року та не породжує у ОСОБА_1 прав та обов`язків, що підлягають обов`язковому виконанню, носить роз`яснювальний характер чому саме йому центр з надання безоплатної правничої допомоги відмовляє в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги. Суд обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність права, що підлягає судовому захисту, а позов не містить ознак публічно-правового спору, а тому не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку що прийнята з додержанням норм процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд –

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 року у адміністративній справі №160/1341/26 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова