Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №160/21431/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/21431/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 в адміністративній справі №160/21431/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000123/1 від 05.03.2025 р.;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000194.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000123/1 від 05.03.2025р.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000194 від 05.03.2025р.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що спірні рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 08.11.2025 між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (Покупець) та YIWU MENGLONG IMPORT AND EXPORT CO., LTD (Китай) (Постачальник) укладено Контракт на поставку продукції № 3368- YM/CN.

Поставка Товару здійснювалася на підставі вказаного Контракту.

Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) року відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», а саме:

- вироби з лицьовою поверхнею з текстильних матеріалів:- арт. YMBY240725-3 Велосумка, 20х18.5см(поліестер, нейлон), - 7400 шт Виробник: YIWU MENGLONG IMPORT AND EXPORTCO., LTD. Країна виробництва: CN Торгівельна марка: немає даних;

- капелюхи плетені з полями , виготовлені сполученням смужок із полімерних матеріалів та паперу, без підкладки:- арт. YMHT240626-17-20 Капелюх жіночий(папір, поліпропілен, поліестер), -11616 шт- арт. YMHT240626-4-6 Капелюх дитячий/з вушками (папір, поліпропілен, поліестер), - 11680 шт Виробник: YIWU MENGLONG IMPORT AND EXPORT CO., LTD. Країна виробництва: CN Торгівельна марка: немає даних;

- взуття на підошві з гуми або пластмаси, з верхом з текстильних матеріалів:- арт. YMSS231107-1-2 Кросівки жіночі (поліестер, ПВХ), - 5100 пар Виробник: YIWU MENGLONG IMPORT AND EXPORTCO., LTD. Країна виробництва: CN Торгівельна марка: немає даних 1.Пилососи з умонтованим електродвигуном:- арт. YMCV240828 Міні USB-пилосос для клавіатури комп`ютера, - 7560 шт Виробник: YIWU MENGLONG IMPORT AND EXPORTCO., LTD. Країна виробництва: CN Торгівельна марка: немає даних.

Вартість товару визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) 25UA500500007190U0 від 04.03.2025 року позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД (декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір № 3368-YM CN від 08.11.2019р. та Специфікації №373 від 17.12.2024р. до зазначеного контракту: рахунок-фактуру (інвойс) № YM2024097 від 17.12.2024р., банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, Лист №0503/21 від 05.03.2025р. swift № б/н від 13.02.2025р., страховий поліс № 23220 від 30.12.2024р.).

05.03.2025р. відповідач направив позивачу повідомлення (ідентифікатор повідомлення 5933843c-dc64-4deb-9d43-7246c59f563b) наступного змісту: «у поданих до митного оформлення документах містяться наступні розбіжності. 1) У розділі 4 пункт 4.2.6 зовнішньоекономічного договору від 08.11.2019 № 3368-YM/CN зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення, але в пакеті документів, наданих до митного оформлення вона відсутня. 2) Згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий документ № 23220 від 30.12.2024 не відповідає вищезазначеним умовам. Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; 4) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову відповідно до ст. 254 Митного кодексу України. У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.».

У відповідь на повідомлення відповідача позивач листом вих. № 0503/21 від 05.03.2025 року надав відповідачу пояснення щодо зауважень, які виникли у відповідача до поданих документів, а також: копія митної декларації країни відправлення № 292120240001296561 від 17.12.2024р.; прайс-лист виробника товару б/н від 07.12.2024р.; Комерційна пропозиція б/н від 10.12.2024р.; заявка на перевезення вантажу морським транспортом № 83609/310275_4 від 1.09.2024 року; Банківські платіжні документи swift від 13.02.2025 року; копія заявки на перевезення вантажу морським транспортом № 86401/325078_8 від 20.12.2024 р.

Також, відповідно до положень ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, позивач протягом 80 днів з дня випуску Товару надав відповідачу разом із заявою вих. № ВІЗ-2025-0027 від 30.04.2025 року копії наступних документів: Бухгалтерські платіжні документи ТОВ «АТБ-маркет»: банківські та платіжні документи - swift №б/н від 13.02.2025р. (копія); Виписка з бухгалтерської документації (Картка рахунку: 63.2 на 16.04.2025р. (копія); Платіжне доручення в іноземній валюті № 534 від 12.02.2025р. (копія); Прайс-лист б/н від 07.12.2024р. від продавця оцінюваних товарів (копія); Комерційна пропозиція б/н від 10.12.2024р. (копія); Митна декларації країни відправлення № 292120240001296561 від 17.12.2024р. (копія); Заявка на перевезення вантажу морським транспортом № 86401/325078_8 від 20.12.2024р. (копія); Банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за послуги перевезення: платіжне доручення №№ 147079, 147071, 147067 від 19.03.2025р. (копії); Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№ 462, 461, 460 від 04.03.2025р., від ТОВ "ФЕЙРЛОДЖІКС" (копії); Експертний висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-474/2 від 18.03.2025р. (оригінал).

Відповідач надіслав позивачу рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2025/000123/1 від 05.03.2025 року, яким було скориговано митну вартість товару - за шостим резервним методом.

В результаті коригування сума переплати митних платежів склала 123 411,00 грн.

Також, відповідачем було направлено позивачу картку-відмову прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/00194.

Рішення про коригування обґрунтовано наступним:

- у розділі 4 пункт 4.2.6 зовнішньоекономічного договору від 08.11.2019 № 3368-YM/CN зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення, але в пакеті документів, наданих до митного оформлення вона відсутня;

- відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий документ № 23220 від 30.12.2024 не відповідає вищезазначеним умовам.

Незгода позивача з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення про коригування митної вартості та картка відмови були прийняті всупереч приписам законодавства, що свідчить про необхідність визнання їх протиправними та скасування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч. 4 ст. 53 Митного кодексу).

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як встановлено ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року (справа № 814/1996/15), від 19.06.2018 року (справа № 826/6346/16), що враховується судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як видно з матеріалів справи, підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості були висновки відповідача про те, що:

- у розділі 4 пункт 4.2.6 зовнішньоекономічного договору від 08.11.2019 № 3368-YM/CN зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення, але в пакеті документів, наданих до митного оформлення вона відсутня;

- відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий документ № 23220 від 30.12.2024 не відповідає вищезазначеним умовам.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з вказаними висновками, з огляду на наступне.

Як видно з контракту від 08.11.2025 № 3368- YM/CN, умовами поставки товару сторонами визначено FOB – NINGBO.

Згідно з Міжнародними правилами тлумачення Інкотермс-2010, за умовами поставки FOB: «Продавець не має жодного зобов`язання перед покупцем щодо укладення контракту (договору) страхування».

Отже, при поставці товару на умовах FОВ сторони самостійно вирішують, чи бажають вони застрахувати товар та в якій мірі.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 17.01.2023 р. у справі № 160/7901/18, які враховуються судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що Розділом 9. «Терміни» Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» в редакції 2000 р. передбачено, що існують тільки два терміни, пов`язані із страхуванням, це терміни CIF і CIP. Відповідно до них продавець зобов`язаний забезпечити страхування на користь покупця. В інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі.

Термінами CIF і CIP дійсно передбачено обов`язок продавця за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття. Мінімальне страхування повинне покривати ціну договору купівлі-продажу плюс 10 відсотків (тобто 110 %) і бути обумовленим у валюті договору купівлі-продажу.

Таким чином, виходячи з умов контракту від 08.11.2025 № 3368- YM/CN, мінімальне страхування не повинно покривати зазначену в договорі ціну плюс 10%.

В свою чергу, з матеріалів справи видно, що ТОВ «АТБ-маркет» здійснює добровільне страхування за Генеральним договором добровільного страхування вантажів № 04г0д від 11.03.2020р.

Відповідно до Генерального договору добровільного страхування вантажів № 04г0д від 11.03.2020р., страховий тариф складає 0,29% від страхової суми.

Отже, наданий страховий поліс №23220 від 30.12.2024р. відповідає Міжнародним правилам інтерпретації комерційних термінів Інкотермс, відтак, розбіжність відсутня.

Що стосується посилань відповідача на те, що у розділі 4 пункт 4.2.6 зовнішньоекономічного договору від 08.11.2019 № 3368-YM/CN зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення, але в пакеті документів, наданих до митного оформлення вона відсутня, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючі надані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість товару, яка підлягає сплаті, в зауваженні відповідачем не зазначено у зв`язку з якими розбіжностями в документах, що впливають на правильність визначення митної вартості, висувається вимога про надання копії митної декларації країни відправлення, а тому зазначені доводи митниці є безпідставними.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 в адміністративній справі №160/21431/25 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва