Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №160/11383/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/11383/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року (суддя Сліпець Н.Є.) в адміністративній справі №160/11383/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 24.03.2025 року №045750031798 Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати позивачу до страхового стажу періоди: 01.09.1982 по 27.06.1984; 27.09.1991 по 17.05.1996; 20.05.1996 по 28.02.2003 та внести відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 01.04.2025 року №045750031798 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати позивачу до страхового стажу періоди: з 01.07.2000-28.02.2003; з 01.09.1982 по 27.06.1984 року та внести відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві та Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяви від 17.03.2025 та від 24.03.2025 позивачу з врахуванням вимог суду, що викладені в рішенні;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві та Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахувати та перерахувати пенсію позивачу на його рахунок з дати виникнення у нього такого права.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 17.03.2025 позивач у віці 60 років звернувся до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності, заяву позивача від 17.03.2025 розглянуло Головне управління ПФУ в м. Києві та 24.03.205 прийняло рішення про відмову призначити позивачу пенсію за віком через відсутність необхідного страхового стажу. 24.03.2025 позивач повторно звернувся до пенсійного органу з питання призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності, заяву позивача від 24.03.2025 розглянуто Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області та 01.04.2025 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу в 32 роки. Вважаючи рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії протиправним позивач звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення від 24.03.2025 року №045750031798 Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та рішення від 01.04.2025 року №045750031798 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди навчання з 01.09.1982 по 27.06.1984 та з 15.05.1986 по 11.07.1989, періоди роботи з 27.09.1991 по 17.05.1996 та з 20.05.1996 по 28.02.2003, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.03.2025, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що згідно наданих до заяви позивача документів про стаж загальний страховий стаж складає 19 років 10 місяців 5 днів, що недостатньо для призначення пенсії.

Не зараховано до загального стажу: період навчання згідно диплому НОМЕР_1 від 11.07.1989, оскільки навчання перетинається з військовою службою; період навчання згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 01.09.1982 по 27.06.1984 оскільки в трудовій книжці відсутня дата відрахування; періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 27.09.1991 по 17.05.1996, оскільки печатка при звільнені УССР, з 20.05.1996 по 28.02.2003, оскільки відсутня сплата внесків в Реєстрі застрахованих осіб Державного страхування. реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, зазначаючи що доводи апеляційної скарни не спростовують правильності рішення суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 17.03.2025 позивач у віці 60 років звернувся через офіційний веб-портал до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності, заяву позивача від 17.03.2025 розглянуло Головне управління ПФУ в м. Києві та 24.03.205 прийняло рішення про відмову призначити позивачу пенсію за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Не зараховано до загального стажу: період навчання згідно диплому НОМЕР_1 від 11.07.1989, оскільки навчання перетинається з військовою службою; період навчання згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 01.09.1982 по 27.06.1984 оскільки в трудовій книжці відсутня дата відрахування; періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 27.09.1991 по 17.05.1996, оскільки печатка при звільнені УССР, з 20.05.1996 по 28.02.2003, оскільки відсутня сплата внесків в Реєстрі застрахованих осіб Державного страхування. реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Загальний страховий стаж складає 19 років 10 місяців 5 днів.

24.03.2025 позивач повторно звернувся до пенсійного органу з питання призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності, заяву позивача від 24.03.2025 розглянуто Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області та 01.04.2025 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу в 32 роки. Страховий стаж особи становить 28 років 7 місяців 7 днів. Період роботи згідно даних трудової книжки НОМЕР_2 з 20.05.1996 по 28.02.2003 зараховано частково по 30.06.2000 року, оскільки період не підтверджено даними в індивідуальних відомостях на застраховану особу з 01.07.2000 року. Період навчання з 01.09.1982 по 16.06.1989 року згідно наданого диплома НОМЕР_1 зараховано частково по записах вищезазначеної трудової книжки з 15.05.1986 по 16.06.1989 року, оскільки прослідковується перетинання з періодом військової служби 28.06.1984 - 08.05.1986.

Позивач не погоджується із вказаними рішеннями відповідачів про відмову у призначенні пенсії за віком, що і стало підставою для звернення суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

У розумінні абз. 22 ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. За змістом ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною другою статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 роки у період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року мають особи за наявності страхового стажу не менше 32 років.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України - трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі Порядок) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. В той же час, трудова книжка підтверджує загальний трудовий стаж особи.

Відповідно до п.3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Так, у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 15.06.1987 внесені записи про всі спірні періоди роботи позивача:

запис №3 01.09.1982 зарахований на 1 курс (стаціонар) Дніпропетровського інженеро-будівельного інституту,

запис №4 « 1984» відрахований у зв`язку з призовом до РА (мовою оригіналу «СА»),

запис №5 15.05.1986 поновлений на 2 курс «механ.» факультету,

запис №6 01.07.1989 відрахований у зв`язку із закінченням Дніпропетровського інженеро-будівельного інституту,

запис №7 з 28.06.1984 по 08.05.1986 проходив службу в Радянській Армії,

запис №11 26.09.1991 звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП;

записи №12-13 з 01.07.1991 по 17.05.1996 працював на Малому спільному підприємстві «Енергосервіс», був звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП,

записи №14-15 з 20.05.1996 по 28.02.2003 працював на Приватному підприємстві «Енергосервіс» на посаді заступника директора, був звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП.

Трудова книжка позивача вперше заповнювалась 25.07.1979. На той час діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції №162 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

При цьому, відповідальність за можливі помилки або виправлення у трудовій книжці, у тому числі якість записів та відбитків печаток не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Також, недотримання правил ведення трудової книжки, якщо є такі факти, може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2025 позивач вперше звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закон у № 1058-IV у віці 60 років.

Так, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду у від 21.02.2018 у справі №687/975/17, 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 04.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі №423/1881/17, від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.

З огляду на вищенаведене записи трудової діяльності та навчання позивача відповідно до трудової книжки є достатньою підставою для підтвердження страхового стажу, про що вірно зазначив суду першої інстанції.

Щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання та проходження військової служби.

Згідно п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, навчання та архівними установами.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Згідно із Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.08.1993 №58 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України.

17.08.1993 за №110; надалі - Інструкція), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо) (пункт 2.19 Інструкції).

Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (далі - Інструкція №162), заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого терміну з дня прийому на роботу.

До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою записи про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

За приписами пункту 2.15 Інструкції №162 студентам, учням, аспірантам і клінічним ординаторам, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих та середніх спеціальних навчальних закладах, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування із числа студентів, учнів, аспірантів клінічних ординаторів.

Відповідно до п.п. "в" пункту 2.16 Інструкції №162 в трудові книжки за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів наступних документів такі записи: про час навчання у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах (включаючи і час праці у студентських загонах, на виробничій практиці і при виконанні науково-дослідницької госдоговірної тематики), партійних школах, школах профруху в про час прибування в аспірантурі клінічній ординатурі, крім випадків, зазначених в п.2.15 цієї Інструкції.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно записів №3-8 трудової книжки:

01.09.1982 позивач був зарахований на 1 курс (стаціонар) Дніпропетровського інженеро-будівельного інституту,

28.06.1984 був призваний до лав Радянської Армії та по 08.05.1986 проходив військову службу, що також підтверджується військовим квитком позивача серії,

15.05.1986 позивача поновлено на 2-му курсі механ. факультету Дніпропетровського інженеро-будівельного інституту,

01.07.1989 відрахований у зв`язку із закінченням навчання,

11.07.1989 отримав диплом Дніпропетровського інженеро-будівельного інституту серії ТВ №826832, згідно якого позивач здобув кваліфікацію інженера-механіка за спеціальністю будівельні та дорожні машини та обладнання,

01.08.1989 (запис №8) позивач був прийнятий на роботу до Дніпропетровського інженеро-будівельного інституту на посаду інженера 3 категорії та 18.12.1990 звільнений за ст. 36 КЗпП у зв`язку з переведенням до «НПО «Комплекс» (назва мовою оригіналу).

Як вбачається з оскаржуваних рішень ГУ Пенсійного фонду України від 24.03.2025 року №045750031798 та від 01.04.2025 року №045750031798, з урахуванням даних Форми РС-право, період проходження позивачем військової служби з 28.06.1984 по 08.05.1986 було зараховано Пенсійним органом до страхового стажу позивача. Разом з тим, період навчання з 01.09.1982 по 27.06.1984 та з 15.05.1986 по 11.07.1989 до страхового стажу не зараховано, оскільки навчання перетинається з військовою службою.

Разом з тим не зараховано період навчання позивача у Дніпропетровському інженеро-будівельному інституті з 01.09.1982 по 11.07.1989, за виключенням періоду з 28.06.1984 по 08.05.1986 (військова служба).

Водночас рішення відповідачів не містить жодних підстав для не зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача, окрім як часткове співпадіння з періодом проходження позивачем військової служби. При цьому відповідач не зараховує весь період навчання позивача, тоді як він співпадає лише частково.

З огляду на вищенаведене наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач у спірний період навчався у навчальному закладі (з 01.09.1982 по 27.06.1984), перебував в академвідпустці на час проходження військової служби (з 28.06.1984 по 08.05.1986), продовжив навчання по поверненню зі служби та отримав диплом за фахом (з 15.05.1986 по 11.07.1989), та з 01.08.1989 прийнятий на роботу на посаді, яка відповідає отриманої спеціалізації, а тому період навчання який фактично не співпадає із військовою службою, має бути зарахований до страхового стажу позивача, а саме, з урахуванням позовних вимог, з 01.09.1982 по 27.06.1984 та з 15.05.1986 по 11.07.1989, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Щодо доводів відповідача про відсутність відомостей про сплату страхових внесків згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами частини 6 статті 20 Закону №1058 страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частина 12 статті 20 Закону №1058).

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Зокрема частиною 1 статті 43 Закону №2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.

Як передбачено частиною 2 статті 25 Закону №2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (пункт 171.1 статті 171 ПК України).

Згідно частини 1 статті 16 Закону №1058 застрахована особа має право, зокрема, отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі; вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

За змістом вищезазначених норм вбачається, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Таким чином обов`язок по сплаті страхових внесків не може обмежувати права громадянина на отримання пенсійних виплат.

З огляду на вищенаведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення, в частині задоволених позовних вимог, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує.

Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова

суддя Ю. В. Дурасова