Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №280/11187/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2026 року м. Дніпросправа № 280/11187/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023»

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.03.2026р. у справі №280/11187/25

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023»

до: про:Головного управління ДПС у Запорізькій області визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

19.12.2025р. Запорізьким окружним адміністративним судом зареєстровано адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023» (далі – ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023») до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – ГУ ДПС у Запорізькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. / а.с. 1-18/.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.12.2025р. вищезазначений адміністративний позов було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків адміністративного позову / а.с. 104/.

У межах наданого судом першої інстанції строку позивачем недоліки адміністративного позову усунуто / а.с. 106-109/ та судом першої інстанції 30.12.2025р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у справі №280/11187/25 та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) / а.с. 111/.

Позивач, посилаючись у адміністративному позов, з урахуванням заяви від 19.01.2026р. / а.с. 174-176/, на те, що відповідно до наказу Головного управління ДПС у Миколаївській області від 20.08.2025р. №1129-п та направлень на перевірку від 20.08.2025р. №1941/14-29-07-10, №1942/14-29-07-10, посадовими особами Головного управління ДПС у Миколаївській проведена фактична перевірка ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» за адресою господарської одиниці - Магазин-кафе: вул. Курчатова, буд. 3-Д, м. Південноукраїнськ, Миколаївська область, з питання здійснення платником податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, а також з питання дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з найманими працівниками за період з 02.11.2023р. по 01.09.2025р., за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 01.09.2025 №14633/Ж5/14/29/07/45052623. У акті перевірки контролюючим органом зроблено висновки про порушення позивачем п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: проведення операції без застосування реєстратора розрахункових операцій та не видачу відповідного розрахункового документу за проданий товар/надання послуги на загальну суму 221,06 грн; п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині не роздрукування та невидачі фіскального чеку; п. 85.2 ст.85 Податкового кодексу України а саме: незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення i сплати податків та зборів; п. 29 ст. 46 Закону України від 18.06.2024р. № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Незважаючи на подані позивачем заперечення на акт перевірки ГУ ДПС у Запорізькій області прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.10.2025р.: № 00182850708 про застосування штрафу в розмірі 48 283,51 грн; № 00182830708 про застосування штрафу в розмірі 1020,00 грн. Позивач не погоджується із висновками акту перевірки та прийнятими за результатами перевірки податковими повідомленнями-рішеннями оскільки податковим органом порушено процедуру призначення та проведення перевірки , так в наказі № 1129-п від 20.08.2025р. відсутні будь-які посилання на лист ДПС України № 19993/7/99-00-07-03-02-07 від 14.08.2025р., а цей лист, який було надіслано на адресу підприємства має видалення (закреслення) певного тексту, у зв`язку з чим, позивач фактично позбавляється можливості повністю ознайомитись з його змістом та відповідно підставами проведення перевірки. Позивач зазначає, що у листі ДПС України № 19993/7/99-00- 07-03-02-07 від 14.08.2025р. йдеться про необхідність проведення додаткового аналізу та за наявності підстав проведення фактичної перевірки відповідно до вимог пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, тому цей лист, з огляду на його зміст, сам собою не містив інформацію, що могла бути фактичною підставою для призначення перевірки позивача на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Також позивач зазначив, що дії податкового органу щодо вручення наказу, направлень та запиту про надання документів (копій документів) ОСОБА_1 є незаконними та протиправними з огляду на те, що остання не є представником платника податків – позивача. Стосовно використання податковим органом даних внесених до бази СОД РРО, то ці данні є податковою інформацією і сама по собі наявність такої інформації не є належним доказом податкового порушення та не може бути підставою для автоматичного притягнення платника податків до відповідальності, а може лише використовуватись як підстава для проведення перевірки та з`ясування обставин. З урахуванням зазначеного позивач наголошує що у податкового органу були відсутні визначені законодавством підстави для призначення та проведення фактичної перевірки. Також позивач акцентував увагу на тому, що наказ Головного управління ДПС у Миколаївській області від 20.08.2025р. №1129-п не містить усіх необхідних реквізитів, а зміст наказу не дає чіткого розуміння обставин, які стали підставим для проведення фактичної перевірки, зазначений у наказі період за який проводиться перевірка: з 02.11.2023р. по дату завершення фактичної перевірки, носить характер документальної перевірки, а підстави, порядок призначення та проведення такої перевірки визначені статями 77-79 Податкового кодексу України. Отже позивач вважає, що призначена та проведена податковим органом перевірка є неправомірною, що свідчить про незаконність результатів такої перевірки. З огляду на те, що наказ про призначення перевірки є актом індивідуальної дії, який вичерпує дію проведенням перевірки на його підставі і може бути самостійним предметом оскарження до початку проведення перевірки, тому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення відповідача від 28.10.2025р. № 00182850708, № 00182830708, які прийнято за результатами неправомірно призначеної та проведеної перевірки.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.03.2026р. у справі №280/11187/25 у задоволенні адміністративного позову ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» до ГУ ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено. /а.с. 215-221/.

Позивач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, та Третім апеляційним адміністративним судом 25.03.2026р. за цією апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження у справі №280/11187/25 і справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 12.05.2026р., про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи.

Позивач, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи не було з`ясовано усі обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 02.03.2026р. у цій справі та постановити нове рішення, яким задовольнити заявлені позивачем у справі позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом було об`єктивно та повно з`ясовано усі обставини справи, які мали суттєве значення для її вирішення, та постановлено обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 02.03.2026р. у цій справі залишити без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» (ЄДРПОУ 45052623), позивач у справі, зареєстрований як юридична особа 11.01.2000р., підприємство є платником податків, та перебуває на податкового обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області, основним видом діяльності підприємства є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.11) / а.с. 107/.

Наказом Головного управління ДПС у Миколаївській області від 20.08.2025р. №1129-п призначено проведення працівниками ГУ ДПС у Миколаївьскій області фактичну перевірку ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» (ЄДРПОУ 45052623) за адресою: вул. Курчатова, буд. 3-Д, м. Південноукраїнськ, Миколаївська область, з 21.08.2025р. тривалістю 10 днів, за період діяльності з 02.11.2023 по дату закінчення перевірки з питання здійснення платником податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, з питання дотримання роботодавцем законодавства щодо оформлення трудових відносин з найманими працівниками / а.с. 137/.

На підставі вищезазначеного наказу та направлень на перевірку від 20.08.2025р. №1941/14-29-07-10, №1942/14-29-07-10, посадовими особами Головного управління ДПС у Миколаївській області проведена фактична перевірка позивача, за адресою господарської одиниці магазин за адресою: вул. Курчатова, буд. 3-Д, м. Південноукраїнськ, Миколаївська область, з питання здійснення платником податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, а також з питання дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з найманими працівниками за період з 02.11.2023р. по 01.09.2025р..

Під час розгляду справи судом встановлено, що на початку перевірки особі, яка здійснює розрахунки від імені ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» - продавцю ОСОБА_1 за адресою Магазину-кафе: вул. Курчатова, буд. 3-Д, м. Південноукраїнськ, Миколаївська область, посадовими особами контролюючого органу, які прибули для проведення перевірки, було вручено запит про надання документів (копій документів) з вимогою про зняття залишків товарних запасів від 21.08.2025р. (відмітка про вручення засвідчена підписом продавця ОСОБА_1 ), але продавець ОСОБА_1 повідомила про те, що зазначені у запиті у запиті документи за місцем провадження господарської діяльності відсутні і підприємству необхідний додатковий час для їх систематизації та надання податковому органу, у зв`язку з чим фахівцями ГУ ДПС у Миколаївській області в запиті про надання документів був зазначений час та адреса за якою позивачу необхідно надати зазначені у запиті копії документів, а саме: - 21.08.2025р. за адресою вул. Курчатова, буд.3-Д, м. Південноукраїнськ, Миколаївська області, або 25.08.2025р. за адресою контролюючого органу: вул. Ігоря Бедзая буд. 20/9, каб. 714, м. Миколаїв, Миколаївська область / а.с. 24/.

Станом на 21.08.2025р., 25.08.2025р та на останній день перевірки - 29.08.2025р. позивачем зазначені у вищенаведеному запиті документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки 21.08.2025р. знаходилися у місці продажу (ГО Магазині-кафе), не було надано, фахівцями ГУ ДПС у Миколаївській області був складений акт про ненадання документів від 29.08.2025 1454/Ж6/14-29- 07-07/45052623, який засвідчує факт ненадання позивачем документів під час перевірки /а.с. 150 зворотня сторона/.

За результатами проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки від 01.09.2025р. №14633/Ж5/14/29/07/45052623 (далі – акт перевірки)

З наданої суду копії вищезазначеного акту перевірки / а.с. 27-32/ вбачається, що в ході перевірки посадовими особами податкового органо зроблено висновки про порушення позивачем:

- п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: здійснення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій та не видачу відповідного розрахункового документу за проданий товар/надання послуги на загальну суму 221,06 грн;

- п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині не роздрукування та невидачі фіскального чеку;

- п. 85.2 ст.85 Податкового кодексу України а саме: незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення i сплати податків та зборів;

- п. 29 ст. 46 Закону України від 18.06.2024 № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а саме факт здійснення ліцензіатом реалізації не облікованих у такого ліцензіата алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

У подальшому, на підставі вищезазначеного акту перевірки ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідачем у справі, 28.10.2025р. прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 00182850708 про застосування штрафу в розмірі 48283,51 грн. / а.с. 59/;

- № 00182830708 про застосування штрафу в розмірі 1020,00 грн. / а.с. 57/,

і саме це рішення відповідача, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, є предметом оскарження у цій адміністративній справі, при цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем, як у позовній заяві, так і у відповіді на відзив на позовну заяву, фактично не спростовувались встановлені відповідачем в ході фактичної перевірки порушення, а вищезазначені рішення відповідача оскаржуються позивачем з огляду на порушення з боку контролюючого органу порядку та процедури проведення фактичної перевірки, що є підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Надаючи оцінку спірним відносинам, які виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні відносини, що виникли між сторонами у справі врегульовано положеннями Податкового кодексу України (далі – ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Абзацом першим п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3. пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з положеннями п. 80.1. ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пункт 80.2 згаданої статті передбачає, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підп. 80.2.2);

письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування (підп.80.2.3);

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підп.80.2.7).

Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов`язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

У відповідності до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Верховний Суд у постанові від 26.03.2024р. у справі №420/9909/23 сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

Під час розгляду цієї справи встановлено, що Державна податкова служба України у листі №19993/7/99-00-07-03-02-07 від 14.08.2025р., який спрямовано територіальним органам ДПС, зазначила, що на підставі аналізу інформації встановлено ризики у діяльності суб`єкта господарювання ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» (ЄДРПОУ 45052623) , який здійснює продаж товарів, у тому числі підакцизних, у господарських об`єктах під торгівельними марками/брендами «Leprekon», у зв`язку з чим з метою виконання функцій контролюючого органу, в тому числі, протидії порушенням в частині проведення розрахунків - необхідно, зокрема, проаналізувати зазначену у листі інформацію, самостійно провести додатковий та ретельний аналіз діяльності суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність під торгівельними марками/брендами «Leprekon» та за наявності підстав відповідно до вимог п. 80.2 ст. 80 ПК України з урахуванням обмежень відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21.07.2025р., введеного в дію Указом Президента України від 21.07.2025р. №538/2025, організувати проведення фактичних перевірок господарських об`єктів під торгівельними марками/брендами «Leprekon» / а.с. 85-88/

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що наявність посилання у наказі №1129-П від 20.08.2025р. «Про проведення фактичної перевірки» на пп. 80.2.2, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України, як на підставу проведення такої, фактичним підтвердженням чого є лист Державної податкової служби України №19993/7/99-00-07-03-02-07 від 14.08.2025р., не може вказувати на протиправність такого наказу, та протиправність призначення проведення фактичної перевірки позивача.

Отже колегія суддів вважає, що вказаний лист в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України є інформацією, яка дає підстави для призначення та проведення фактичних перевірок.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 26.03.2024р. у справі № 420/9909/23.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач, серед іншого, із посиланням на положення ст. 75 ПК України зазначив, що фактичною перевіркою охоплено діяльність платника податків у попередніх періодах, а висновки податкового органу які сформовані на підставі відповідних баз даних і документах, за своєю суттю можуть бути предметом документальної перевірки, а тому має місце вихід за межі предмету виду фактичної перевірки.

Щодо цих доводів позивача колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Колегія суддів зазначає, що перевірка яка проведена контролюючим органом та зроблена оцінка щодо дотримання платником податків при здійсненні розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, з огляду на підстави проведення перевірки та виявлене порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР), Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21.01.2016р. (далі - Положення № 13) відповідає предмету, встановленому підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а доводи позивача, про те, що в межах цієї справи мало місце вихід відповідачем за межі предмету фактичної перевірки є безпідставними.

Верховний Суд у постанові від 09.09.2024р. у справі №280/6832/23 сформулював наступний висновок.

Фактичною відповідно до пункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Щодо можливості проведення фактичної перевірки в межах 1095 днів та правомірності наказу про призначення такої перевірки було зроблено висновок і Верховним Судом у справі № 826/8284/17 (постанова від 20 травня 2022 року). При цьому Податковим кодексом не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім статті 102 ПК України (не пізніше 1095 днів), а так само, як і використання під час проведення фактичної перевірки відповідних документів, визначених ПК України, податкової інформації, даних СОД РРО, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Отже, твердження позивача про те, що проведена фактична перевірка з використанням відповідних документів, що складають предмет перевірки визначеного пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України за період діяльності з листопада 2023 року носить характер документальної перевірки, є безпідставним.

Стосовно відповідності предмету фактичної перевірки її підставам, то колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що відповідно до правової позиції, зазначеної Верховним Судом у постановах від 10.12.2020р. у справі №814/733/17, від 15.02.2023р. у справі №820/6187/16, Податковим кодексом України не встановлено меж для проведення фактичної перевірки в залежності від підстав її призначення, встановлених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, які, в свою чергу, наперед не можуть обмежувати контролюючий орган в обсязі допущених суб`єктом господарювання порушень, що можуть бути виявлені під час проведення перевірки.

Така позиція Верховного Суду підтверджує законність дій контролюючого органу щодо призначення та проведення фактичної перевірки позивача у справі.

Щодо результатів проведеної перевірки.

Як вбачається з наданої суду та долученої до матеріалів справи копії акту перевірки, в ході перевірки встановлено, що 15.08.2025р. о 14 год 01 хв, під час здійснення працівниками контролюючого органу контрольної розрахункової операції в магазині ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» при реалізації: Норі снек Традиційний ТМ АКУРА 4,5г вартість за 2 шт - 89,80 грн, Чіпси картопляні зі смаком «Вареники з капустою» ТМ «CHIPSTERS» 100гр вартість 64,90грн., 1,07кг пиво Оріджинал Дарк темне нефільт пастер вартість 60,88грн, набір пляшка 1+кришка 1шт. 6,50 грн загальна вартість 221,06 грн, в магазині ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023», не було надано розрахунковий документ встановленої форми та змісту (в паперовому вигляді та/або електронній формі).

Крім того, 21.08.2025р. о 10 год 22 хв, під час здійснення працівниками контролюючого органу контрольної розрахункової операції в магазині ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» при реалізації: Пиво софіївське (Умань) вартість 120,14 грн, набір пляшка 1,5+кришка+ручка 1шт 8,00грн, 0,102 кг набір ПивнМікс (Мигд Кеш Кукур. Арах) вартість 57,12 грн, розрахунковий документ встановленої форми та змісту не роздруковувався та не надавався.

Відповідно до п. 1, 2 статті 3 Закону №265 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом №265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Перше порушення вищезазначених норм законодавства підтверджується проведенням контрольної розрахункової операції з наданням термінального чеку від 15.08.2025р о 14 год.01 хв. на суму 221,06 грн..

Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

- у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Отже з урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що за вищезазначене порушення до ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» податковим повідомленням-рішенням відповідача від 28.10.2025р. №00182850708 обґрунтовано застосовано штрафну санкцію у розмірі 221,06 грн.

Також під час розгляду справи судом встановлено що в ході перевірки посадовими особами контролюючого органу було досліджено інформацію з баз даних ДПС України (СОД РРО) за період з 09.12.2023р. по 18.08.2025р. щодо створення в РРО позивача розрахункових документів при продажу підакцизних товарів (алкогольних напоїв) і виявлено випадки невидачі відповідного розрахункового документа встановленої форми, що підтверджується виконанням розрахункових операцій на загальну суму 32125,10 грн (09.12.2023 о 10:54:10 проведена перша розрахункова операція на суму. 250,40 грн фіскальний чек №1667194156 без обов`язкового реквізиту - МАП, на купівлю двох пляшок Горілка «Житня С» 40% - 0,7л.).

Отже в ході фактичної перевірки встановлено факти проведення розрахункових операцій через РРО для підакцизних товарів із використанням режиму програмування без зазначення штрихового коду марки акцизного податку (серію та номер), а саме створення в РРО розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв на загальну суму 31874,70 грн, які повинні маркуватися марками акцизного податку, без реквізитів МАП. У відповідній графі почекових даних ПРРО відсутня інформація про серію та номер МАП.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека, використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків і використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим, органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час, проведення фактичної перевірки.

При цьому колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у постановах від 09.09.2024р. у справі №9280/6832/23, від 20.03.2025р. у справі №9560/2984/24.

Положеннями ст. 2 Закону № 265 визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону № 265, форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктом 1 розділу I Положення № 13 визначено форму і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов`язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно- технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.

Згідно з пунктом 2 розділу 2 Положення № 13 визначено обов`язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги), який повинен містити, в тому числі: код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду марки. акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).

Відповідно до п.п. 14.1.107 п. 14.1 ст. 14 ПК України, марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в е-сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизу, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Відповідно до п. 226.7 ст. 226 ПК України кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.

Маркування продукції маркою акцизного податку підтверджує сплату акцизу та легальність ввезення та реалізації на території України відповідних виробів.

Пунктом 3 розділу І Положення № 13 передбачено, що встановлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Аналіз наведених вище норм чинного законодавства дає можливість зробити висновок про те, що розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного Положення, і цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої є обов`язковим реквізитом фіскального касового чеку, а отже відсутність цього реквізиту у фіскальному чеку має кваліфікуватися як те, що такий документ не є розрахунковим, оскільки відсутність обов`язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону України № 265.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що за вищезазначене порушення до ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» податковим повідомленням-рішенням відповідача від 28.10.2025р. №00182850708 застосовано штрафну санкцію у розмірі 47812,05 грн.

Отже вищенаведене свідчить про те, що відповідач у справі під час прийняття податкового повідомлення-рішення від 28.10.2025р. №00182850708 діяв в межах повноважень та у спосіб, які визначені чинним законодавством, що свідчить про обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення.

Щодо підстав прийняття відповідачем податкового повідомлення- рішення від 28.10.2025р. № 00182830708, яким на підставі п. 121.1 ст. 121 ПК України до позивача застосовано штраф у розмірі 1020,00 грн. / а.с. 57/ колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 21.08.2025р. особі, яка здійснює розрахунки від імені TOB «ЛПКН АЛКО 2023» - продавцю ОСОБА_2 , було вручено запит про надання документів (копій документів) з вимогою про зняття фактичних залишків під особистий підпис, у якому зазначено про необхідність надання документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) / а.с. 24/.

21.08.2025р. було складено відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (ТМЦ), згідно з якою залишки товару у місці продажу та ціну реалізації підтверджено продавцем ОСОБА_3 .

Після чого, в ході перевірки було встановлено, що у магазині - кафе за адресою: вул. Курчатова, буд. 3-Д, м. Південноукраїнськ, Миколаївська область здійснюється реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку та на які не надано під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу на загальну суму 93445,83 грн.

Отже для вирішення питання правомірності прийняття відповідачем вищезазначеного рішення вирішальним є дослідження питання чи можна вважати прийнятним і належним способом у розумінні вимог статті 85 ПК України вручення контролюючим органом при проведенні фактичної перевірки письмових вимог про надання певних документів, пов`язаних із предметом перевірки, особам, які здійснюють розрахункові операції.

Так позивач стверджує, що податковий орган не виконав обов`язку із вручення письмового запиту про надання документів (копій документів) від 21.08.2025р. самому платнику податків або його уповноваженій особі, а попри це 29.08.2025р. відповідний пакет документів був направлений на адресу ГУ ДПС у Миколаївській області, тому притягнення позивача до відповідальності згідно із пунктом 121.1 статті 121 ПК України є безпідставним.

Натомість, відповідач наполягає, що письмовий запит про надання документів (копій документів) від 21.08.2025р. було вручено особі, яка фактично проводили розрахункові операції, тому вимоги податкового законодавства із вручення запиту про надання документів були виконані належним чином.

Відповідно до п. 85.2. статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки (пункт 85.4 статті 85 ПК України).

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (пункт 85.6 статті 85 ПК України).

За змістом пункту 121.1 статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040 гривень.

Позиція Верховного Суду про те, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці, є усталеною.

Відповідно до статті 19 ПК України платник податків веде справи, пов`язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах. Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов`язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов`язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства. Представник платника податків користується правами, встановленими цим Кодексом для платників податків.

За правилами пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, що визначені вказаним підпунктом.

Стаття 81 ПК України деталізує умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення, зокрема, фактичних перевірок. Вказана норма передбачає, що наказ про проведення перевірки, направлення на її проведення та службове посвідчення осіб, що зазначені у направленні, можуть бути пред`явлені / надіслані, в тому числі, особі, яка фактично здійснює розрахункову операцію. Із отриманням такою особою чи пред`явленням їй зазначених документів законодавець пов`язує можливість та правомірність початку проведення контролюючим органом фактичної перевірки.

Системний аналіз наведених вище норм Податкового кодексу України свідчить, що акт в порядку, передбаченому пунктом 85.6 статті 85 ПК України, складається за наслідками відмови саме платника податків або його законного представника від надання документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, на відповідний запит контролюючого органу. Відповідно, і сам запит про надання таких документів має бути попередньо надано означеним особам. При цьому питання визначення уповноважених осіб платника податків унормовано положеннями статті 19 ПК України.

Особа ж, яка фактично здійснює розрахункову операцію, за загальним правилом розглядається законодавцем належною особою, якій може бути вручено чи пред`явлено наказ про проведення фактичної перевірки, направлення та службове посвідчення, і на підставі цього проведено фактичну перевірку. Поряд з цим це не означає, що така особа не може бути представником платника податків відповідно до вимог статті 19 ПК України в силу умов укладеного між ними договору, виданої довіреності тощо. Таким чином, у разі вручення під час фактичної перевірки запиту про надання документів особі, яка фактично здійснює розрахункову операцію, підлягає дослідженню питання того, чи є вона уповноваженою особою платника податків у розумінні статті 19 ПК України.

У справі, що розглядається, відповідач наголошує, що вручив письмовий запит від 21.08.2025 р. продавцю, який працював у господарській одиниці позивача, і вважає, що у такому випадку платника податків було належним чином повідомлено про необхідність надання документів за переліком в ході фактичної перевірки.

Разом з тим судом першої інстанції не було досліджено питання чи є правові підстави розглядати продавця господарської одиниці позивача – ОСОБА_1 , якій було вручено письмовий запит від 21.08.2025р., законним представником платника податків у розумінні статті 19 ПК України.

Виходячи з посадової інструкції продавця господарської одиниці позивача / а.с. 182-183/, з якою продавець ОСОБА_1 ознайомлена 14.10.2024р., продавця магазину не можна вважати представником платника податків – позивача у справі, у розумінні ст. 19 ПК України, що фактично свідчить про те, що відповідачем у справі не було дотриманого встановленого чинним законодавством порядку вручення запиту на витребування документів (копій документів) під час проведення фактичної перевірки.

Також колегія суддів вважає, що у даному випадку не можна залишити поза увагою і доводи заявника апеляційної скарги про те, що 29.08.2025р. ним поштою було направлено низку документів щодо предмету фактичної перевірки на адресу ГУ ДПС у Миколаївській області / а.с. 25-26/.

При цьому колегія суддів враховує висновки Верховного Суду викладені у постанові від 30.10.2024р. у справі №160/6719/24.

За змістом підпункту 1.4.7.3 розділу І Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, що додаються, що затверджені наказом Державної податкової служби України від 04.09.2020р. № 470, у разі ненадання платником податків під час проведення перевірки (крім наведених у цьому пункті випадків та випадків, передбачених підпунктом 1.4.6 пункту 1.4 цього розділу цих Методичних рекомендацій) відповідних документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для її здійснення, складається відповідний акт, який реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому підпунктом 1.4.5 пункту 1.4 цього розділу цих Методичних рекомендацій, а також вживаються заходи щодо документування цих фактів у відповідних розділах (додатках) до акта перевірки з наведенням переліку документів, які не надано (за необхідності - згрупованих за типами).

У випадках, передбачених пунктом 44.7 статті 44 Кодексу, зокрема, якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, не пізніше наступного робочого дня за днем їх отримання складається акт довільної форми, що засвідчує такий факт, який реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому підпунктом 1.4.5 пункту 1.4 цього розділу цих Методичних рекомендацій. Такий акт є підставою для прийняття територіальним органом ДПС, що здійснює (очолює) перевірку, рішення про продовження строку її проведення додатково до строків, встановлених у пункті 82.2 статті 82 Кодексу термінів на строк три робочі дні у передбаченому підпунктом 1.2.4 пункту 1.2 розділу 1 цих Методичних рекомендацій порядку.

Під час розгляду цієї справи відповідачем не було надано належним чином оформлених документів щодо факту отримання ним витребуваних у позивача документів, дати отримання цих документів.

Отже з урахуванням вищенаведених фактичних обставин справи, які були встановлені судом під час розгляду цієї справи колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні підстави для застосування до позивача на підставі п. 121.1 ст. 121 ПК України до позивача застосовано штрафу у розмірі 1020,00 грн. податковим повідомленням-рішенням від 28.10.2025р. №00182830708, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність такого рішення відповідача і є підставою для його скасування.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, і рішення суду першої інстанції від 02.03.2026р. у цій справі необхідно скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.10.2025р. №00182830708 із прийняттям у цій частині позовних вимог нового рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.10.2025р. №00182830708, а решті рішення суду першої інстанції у цій справі залишити без змін.

Також колегія суддів, щодо решти доводів апеляційної скарги позивача вважає за необхідне зазначити, що у пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010р. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи заявника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду і деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи, тому колегія суддів вважає, що усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вони не спростовують висновків рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 317, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023» - задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.03.2026р. у справі №280/11187/25 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.10.2025р. №00182830708 із прийняттям у цій частині позовних вимог нового рішення про задоволення цієї частини позовних вимог.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 28.10.2025р. №00182830708

В решті рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.03.2026р. у справі №280/11187/25 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.

Повний текст виготовлено та підписано 17.06.2026р.

Головуючий - суддя А.О. Коршун

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова