Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №160/17393/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/17393/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Південно-Східної митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року (суддя Кальник В.В.) в адміністративній справі №160/17393/25 за позовом Товариства з обмежено відповідальністю “ДРАЙЗЕР” до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

в с т а н о в и В :

Товариство з обмежено відповідальністю “ДРАЙЗЕР” звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом Дніпровської митниці, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати прийняті Дніпровською митницею рішення щодо класифікації товарів від 28.03.25 № 25UA11000000025-КТ та рішення про коригування митної вартості товарів від 02.05.25 № UA110140/2025/000015/1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення щодо класифікації товарів від 28.03.25 №25UA11000000025-КТ є протиправним, оскільки в рішенні відсутнє обґрунтування класифікації товару. Рішення містить лише перелік використаних документів, якими керувався митний орган під час прийняття рішення. При цьому, відповідачем також не зазначено, чому митним органом була надана перевага іншому коду, ніж був заявлений позивачем.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що спірне рішення приймалось з урахуванням Правил 1 та 6 Основних правил інтерпретації класифікації товарів, а також висновку Дніпропетровського управління експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 26.03.2025 №142000-3700-0095. Враховуючи висновок Дніпропетровського управління експертиз та досліджень СЛЕД Держмитслужби від 26.03.2025 № 142000-3700-0095, пояснення до товарної позиції 2103 УКТЗЕД, відповідно правил 1 та 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, товар відповідачем було класифіковано в товарній підкатегорії 2103100000 згідно з УКТЗЕД як “водорозчинний порошок соєвого соусу SSP-N.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, зазначаючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Також позивач подав заяву про стягнення витрат на правничу допомогу за поданий позов, а відповідач подав заперечення на таку заяву.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 14.03.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРАЙЗЕР" відповідачу для митного оформлення в режимі імпорту 52 000 кг порошку соєвого концентрату “SSP-N”, що надійшов від китайського виробника “CFI CO.,LTD” за прямим контрактом 07.11.22 № 0711/22, подана митна декларація № 25UA110140001956U0 із зазначенням в гр. 33 коду товару згідно з УКТ ЗЕД 2103909000, оскільки є продуктом для приготування соусу соєвого.

18.03.2025 Декларантом подана тимчасова митна декларація № 25UA110140002045U4, за якою товар випущений у вільний обіг до встановлення точних відомостей про товар за кодом товару згідно з УКТ ЗЕД 2103100000 та за вказаною у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.03.2025 № UA110140/2025/000035 митною вартістю на рівні 2, 971057 долари США/кг.

28.03.2025 відповідачем прийняте рішення щодо класифікації товарів № 25UA11000000025-КТ (далі – Рішення КТ), за яким зроблено висновок, що товар має класифікуватись за кодом товару згідно з УКТ ЗЕД 2103100000 (графа 33), тобто є соусом соєвим.

У Рішенні від 28.03.2025 №25UA11000000025-КТ у графі 5 Обґрунтування класифікації товару зазначено наступне: “Нормативно-правові акти з питань класифікації товарів: Закон України від 19.10.2022 № 2697-ІХ "Про Митний тариф України". УКТ ЗЕД. Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджені наказом Держмитслужби від 14.12.2022 № 543. Наказ Міністерства фінансів України від 30.02.2012 р. № 650, із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства фінансів України від 23.12.2022 №455.

Обґрунтування класифікації товару у коді товару згідно з УКТЗЕЛ: Враховуючи висновок Дніпропетровського управління експертиз та досліджень СЛЕД Держмитслужби від 26.03.2025 №1420003700-0095, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 30.12.2024 №24C3202D3872/50009, сертифікат аналізу від 20.12.2024 №20241128, класифікаційні рішення митних органів України від 03.01.2024 №КТ-UA101000-0001-2024, від 14.03.2024 №KT-UA100000-0086-2024, від 25.02.2025 №KT-UA100000-0053-2025, класифікаційне рішення Європейського співтовариства від 02.09.2024 №LVBTILV009999-2024-BTI31, основні правила інтерпретації УКТЗЕД, пункт(А) пояснень до товарної позиції 2103 УКТЗЕД, правила 1 та 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД товари надані до митного контролю класифікуються наступним чином:

Висновок:

Водорозчинний порошок соєвого соусу: SSP-N. Товар являє собою водорозчинний дрібнодисперсний порошок соєвого соусу із характерним запахом соєвого соусу та солоним смаком. При розведенні проби у воді у концентраціях 3,2 г/100г та 8 г/100г (згідно рецептури) утворюються розчини коричневого кольору різної інтенсивності з характерним ароматом соєвого соусу та солоним, властивим соєвому соусу смаком. В складі товару присутні похідні глутамінової кислоти (зокрема, як складовий фрагмент глутамату натрію), сорбітол, ерітрітол, оліго- та/або полісахариди, хлориди (зокрема, хлорид натрію). Виробник CFI CO., LTD. Дата виготовлення 28.11.24 р.”.

Позивач 29.04.2025 звернувся до Дніпровської митниці для здійснення митного оформлення товару “Водорозчинний порошок соєвого соусу: SSP-N. Виробник: CFI CO., LTD.”, країна походження – Китай.

Вищезазначений товар надійшов на адресу позивача на підставі зовнішньоекономічного контракту від 07.11.2022 №0711/22 із компанією “CFI CO., LTD” (Китай), інвойсу від 20.12.2024 №INV/CFI/241220 та заявлений до митного оформлення шляхом електронного декларування за митною декларацією 29.04.2025 №25UA110140003354U5 (далі – ЕМД) із зазначенням визначеного відповідачем опису та коду товару згідно з УКТ ЗЕД 2103100000 та заявленням митної вартості на рівні 2,6872 дол.США/кг.

Поставка товарів здійснена на умовах FOB, Shanghai, Китай.

Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України.

До митного оформлення подано наступні документи: Проформа рахунок №СН20241122 від 22 листопада 2024р., Рахунок № INV/CFI/241220 від 20 грудня 2024р., Пакувальний лист б/н від 20 грудня 2024р., Коносамент ZJSM24120768 від 31 грудня 2024р., Платіжне доручення б/н від 25 листопада 2024р., Платіжне доручення б/н від 08 січня 2025р., Сертифікат про походження товару 24C3202D3872/50009 від 30 грудня 2024р., Рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 56864 від 06 березня 2025р., Довідка про транспортно-експедиційні послуги 8442 від 06 березня 2025р., Зовнішньоекономічний контракт між ТОВ “ДРАЙЗЕР” та виробником товару CFI Со., Ltd. № 0711/22 від 07 листопада 2022р., Додаток до Зовнішньоекономічного контракту між ТОВ “ДРАЙЗЕР” та виробником товару CFI Со., Ltd №7 від 22 листопада 2024р., Договір про перевезення №1426-Т/22 від 02 грудня 202.2р., Договір про перевезення № ЕК-1006/24 від 22 жовтня 2024р., Договір про перевезення №05/03/2025/1 від 05 березня 2025р., CMR № 6761 від 09 березня 2025р., CMR № 6761 від 08 березня 2025р., копія митної декларації країни відправлення 223120240005138188 від 26 грудня 2024р.

02.05.2025 відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA110140/2025/000015/1 (далі - Рішення МВ) із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості 2б, за яким митна вартість товару скоригована в сторону збільшення з 2, 6872 долари США/кг до 2, 9711 дол.США/кг.

Відповідно до змісту оскаржуваного рішення, повідомлено про наступне: “У відповідності до статті 337 МКУ, при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товару, виявлено наступне.

За ЕМД від 29.04.2025 №25UA110140003354U5 декларантом до митного контролю та оформлення заявлено партію товару, імпортовану за зовнішньоекономічним контрактом від 07.11.2022 №0711/22, укладеним ТОВ “ДРАЙЗЕР” з компанією “CFI Co., Ltd.” (Китай), інвойсом від 20.12.2024 №INV/CFI/241220.

Згідно відомостей наданого до митного контролю додатку від 22.11.2024 №7 до зовнішньоекономічного контракту від 07.11.2022 №0711/22, дата відвантаження товару - 30 днів після передоплати. Передоплата згідно банківського платіжного документа 25.11.2024. Враховуючи зазначене, партію товару відвантажено (31.12.2024) без дотримання вимог додатку від 22.11.2024 №7 до зовнішньоекономічного контракту.

Договором про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів від 02.12.2022 №1426-Т/22, укладеним між експедитором ТОВ “Глобал Оушен Лінк” та клієнтом ТОВ “ДРАЙЗЕР”, передбачено оформлення Заявки (розділ 2) на кожне перевезення. Ціна послуг погоджується сторонами в Заявці (п.4.1). Вказаний документ декларантом не надано до митного і контролю.

Згідно з п. 4.3 договору про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів від 02.12.2022 №1426-Т/22, оплата робіт послуг здійснюється клієнтом здійснюється протягом 3 банківських днів на умовах передплати на підставі рахунків. Рахунок на оплату №56864 виставлено ТОВ “Глобал Оушен Лінк” 06.03.2025. Враховуючи вказане, на дату подання ЕМД до митного оформлення оплата за надані транспортно-експедиторські послуги має бути здійснена.

Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п. 2 статті 53 МКУ).

Документальне підтвердження оплати транспортно-експедиторських послуг декларантом до митного контролю не надано.

Враховуючи викладене, та з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 статті 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п. 3 статті 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) заявка на перевезення; 2) документальне підтвердження оплати транспортно-експедиторських послуг; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларантом надіслано лист від 02.05.2025 №0105-25 щодо переліку наданих документів та неможливості надання інших додаткових документів строк, передбачений статтею 53 МКУ.

…Митну вартість оцінюваного товару скориговано за другорядним методом визначення митної вартості – за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (статті 60-61 МКУ) до рівня 2,9711 дол. США/кг, що ґрунтується на митній вартості товару, оформленого за ЕМД від 13.01.2025 №25UA100320000723U9, з урахуванням вимог частини 2 статті 60 МКУ, а також з урахуванням характеру зовнішньоекономічної угоди, виробника “CFI Co., Ltd.” (Китай), заявлених країни виробництва, продажу та відправлення, оформленого за основним методом визначення митної вартості.”.

Спірний товар випущено у вільний обіг відповідно до митної декларації ІМ40ДТ від 02.05.2025 № 25UA110140003506U5 з кодом товару відповідно до рішення про класифікацію товарів від 28.03.2025 № 25UA11000000025-КТ.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.7 ст.336 МК України митний контроль здійснюється посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Частиною 1 статті 345 МК України визначено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених ст.102 ПК України.

Відповідно до ч.3 ст.345 МК України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо: правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України (ч.6 ст.345 МК України).

Відповідно до ч.7 ст.345 МК України у разі скасування, зміни за результатами документальної перевірки рішень щодо класифікації товарів для митних цілей, прийнятих митними органами відповідно до статті 69 цього Кодексу, або рішень про коригування заявленої митної вартості товарів, прийнятих митними органами відповідно до розділу III цього Кодексу, дії, вчинені підприємством на виконання таких рішень, не тягнуть за собою застосування штрафних (фінансових) санкцій, нарахування пені, накладення адміністративних стягнень, крім випадків, якщо зазначені рішення були прийняті на підставі поданих підприємством недостовірних документів, недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання підприємством всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначених рішень, що суттєво вплинуло на характер цих рішень.

Відповідно до ч.14 ст.354 МК України, в акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов`язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.

Відповідно до ч.12 ст.354 МК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником органу доходів і зборів або особою, яка виконує його обов`язки, з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству.

Відповідно до пп.54.3.6 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Суд першої інстанції вірно встановив, що обов`язок визначення у відношенні товару коду класифікації покладається на декларанта товару, що поставляється на митну територію України, а орган доходів і зборів має перевірити правильність класифікації товару, поданого до митного оформлення.

У разі виявлення під час митного оформлення товару порушення правил класифікації орган доходів і зборів має самостійно класифікувати такий товар.

Про зміну класифікації заявленого до митного оформлення товару орган приймає відповідне рішення, яке може бути предметом оскарження до органу вищого рівня або до суду. Повноваженнями щодо прийняття рішення про класифікацію товару орган доходів і зборів наділений і після проведення митного оформлення товару.

При здійсненні митного оформлення товару його ідентифікація здійснюється на підставі характеристик товару, які є визначальними для його класифікації згідно з вимогами УКТ ЗЕД.

Так, рішення про визначення коду товару, яке оскаржується позивачем, митним органом рішення приймалось з урахуванням Правил 1 та 6 Основних правил інтерпретації класифікації товарів, а також висновку Дніпропетровського управління експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 26.03.2025 №1420003700-0095.

Отже, в основу оскаржуваного рішення відповідача було покладено результати проведених досліджень, які викладені у зазначеному вище висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 26.03.2025 №1420003700-0095.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 356 Митного кодексу України, взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.

Суд наголошує на тому, що прийняття вмотивованого письмового рішення керівника митного органу щодо взяття проб (зразків) товарів є одним з обов`язкових етапів взяття проб (зразків) товарів, відтак недотримання вказаного етапу (як і будь-якого іншого) суперечить наведеним вимогам Митного кодексу України та є протиправним.

Подібна правова позиція (щодо форми рішення про відібрання проб (зразків) товарів) висловлена і в постановах Верховного Суду, зокрема, від 28 травня 2020 року у справі №818/1205/16 (адміністративне провадження №К/9901/32111/18), від 12 листопада 2020 року у справі №808/1697/15 (адміністративне провадження №К/9901/8006/18), від 25 лютого 2021 року у справі №815/1557/17 (адміністративне провадження №К/9901/4200/18).

Відповідачем було порушено передбачену законом процедуру взяття проб (зразків) товарів, оскільки відповідного рішення в контексті частини 2 статті 356 Митного кодексу України, відповідачем не приймалося.

Отже, відповідачем не дотримано законодавчих вимог, які регламентують підстави і порядок взяття проб (зразків) товарів, що перебувають під митним контролем, а також гарантії, які надаються декларантам під час цього процесу. За таких умов в силу приписів статей 72, 74 Кодексу адміністративного судочинства України акти про зняття проб (зразків) товарів мають визначатися недопустимим доказом, в зв`язку із чим результати експертизи, викладені у висновку від 26.03.2025 №1420003700-0095 не є достатньою підставою винесення спірного рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 28.05.2020 у справі №818/1205/16.

Також висновок СЛЕД не містить жодної інформація про те, що Торопін В. (особа, вказана в якості експерта та яка підписала висновок) має статус експерта та має спеціальні знання у різних галузях науки й техніки, відсутність яких у посадової особи митного органу обумовлює необхідність звернення до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України за приписами п. 15 розділу “Контроль правильності класифікації товарів. Прийняття Рішень та порядок взаємодії з ПМО” Порядку роботи митних органів при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України.

При цьому, з матеріалів справи, а саме, з наданих Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень Держмитслужби із листом від 18.08.25 № 7.17-1/10/8.19/3645 відомостей про кваліфікацію експерта ОСОБА_1 за формою ФСУ 6.2-04, судом встановлено, що ОСОБА_1 не має освіти за спеціальностями, які мають відношення до галузі товарів харчового призначення. Відтак, на думку суду, висновки ОСОБА_1 в галузі товарів харчового призначення не можуть ґрунтуватися на знаннях в даній галузі через відсутність факту здобуття таких знань у встановленому законом порядку.

Також, зміна підходів відповідача до класифікації товарів, що ввозяться позивачем, раніше застосованих під час здійснення митного контролю ідентичних товарів, є порушенням принципу “належного урядування”.

Відповідно до правової позиції, висловленої в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.11 у справі “Рисовський проти України”, принцип “належного урядування”, зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб.

При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 23.09.1998 по справі “Стіл та інші проти Сполученого Королівства” Європейський Суд з прав людини вказує, що усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Принцип правової визначеності є необхідним елементом принципу верховенства права. В свою чергу, вимоги державного органу, які адресовані суб`єкту господарювання під час проходження тих чи інших адміністративних процедур, мають бути аналогічними із практикою застосування таких процедур і в інших аналогічних умовах.

Слід зазначити, що, як вбачається з матеріалів справи, дії відповідача є ідентичними вже здійсненим у 2023 році щодо того самого товару позивача, який був імпортований від того самого експортера за тим самим контрактом на тих самих умовах, наслідком чого вже було прийняття класифікаційного рішення із визначенням того самого коду товару, яке в подальшому було визнано протиправним та скасоване судом.

Так, 31.07.2023 відповідачем було прийняте рішення про визначення коду товару №23UA11000000055-КТ, яке було предметом оскарження позивача в адміністративній справі №160/31313/23. Рішенням від 16.01.2025 року по справі № 160/31313/23, яке набрало законної сили 10.03.2025 року, було визнано протиправним та скасовано рішення Дніпровської митниці щодо класифікації товарів від 26.07.2023 року №23UА11000000055-КТ.

Отже, в розпорядженні відповідача є митні декларації від 01.02.2023 № 23UA110170000322U7 та від 09.08.2023 № 23UA110170002710U0, за якими оформлений ідентичний соєвий концентрат “SSP-N”, який був імпортований від того самого експортера за тим самим контрактом на тих самих умовах із кодом згідно з УКТ ЗЕД 2103909000, оскільки є продуктом для приготування соусу соєвого.

З огляду на наведене позиція відповідача призводить до існування взаємовиключних митних декларацій на один і той самий товар, за двома з яких товар обліковується в базі даних Державної митної служби України за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2103909000, а за однією – за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2103100000, що, в свою чергу, суперечить законодавству України з питань митної справи.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення Дніпровської митниці щодо класифікації товарів від 28.03.2025 № 25UA11000000025-КТ не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.

Також задоволенню підлягають і інші позовні вимоги, оскільки є похідними.

Вивчивши подану позивачем заяву про компенсацію витрат, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта

владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Матеріалами справи підтверджено надання позивачу правничої допомоги, наявний договір про надання правничої допомоги, документи щодо повноваження адвоката.

Також позивачем було долучено рахунок, відповідно до якого на складання відзиву на апеляційну скаргу було витрачено представником 3 год 30 хв., що в свою чергу коштує 10500,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем докази підтверджують факт надання позивачу правничої допомоги та в матеріалах справи наявні докази щодо оплати витрат на правничу допомогу.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6,7 статті 134 КАС України).

Оцінюючи заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу, на предмет їх обґрунтованості та співмірності, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Так проаналізувавши акти приймання-передачі наданих послуг, та вартість виконаних робіт, яка визначена відповідно до умов додаткової угоди №1 до договору про надання юридичних послуг №32 від 09.09.2024 року, суд апеляційної інстанції враховує, що предмет спору не вимагав значної кількості часу для підготовки позову та апеляційної скарги, аналізу законодавства, оскільки по таким правовідносинам судами ухвалено значну кількість судових рішень. Зазначена вартість витрат на виконання робіт із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції є надто завищеними у порівнянні з їх фактичним обсягом, складністю написання та часом, необхідним для виконання відповідних робіт кваліфікованим спеціалістом у галузі права.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, якими позивач підтверджує вартість понесених ним витрат на професійну правничу допомогу та оцінивши у контексті критеріїв співмірності зазначений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката, суд апеляційної інстанції вважає, що визначена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, у розмірі 10500,00 грн. є неспівмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру.

Виходячи з наведеного, керуючись ч.6 ст.134 КАС України, суд дійшов висновку про зменшення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, внаслідок чого співмірною є сума витрат на правничу допомогу у розмірі 1500,00грн.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Південно-Східної митниці - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року - залишити без змін.

Заяву Товариства з обмежено відповідальністю “ДРАЙЗЕР” про стягнення витрат на правничу допомогу – задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмежено відповідальністю “ДРАЙЗЕР” за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східної митниці судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,0 грн. (півтори тисячі грн. нуль коп.).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова