Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №759/23438/25 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року місто Київ

справа № 759/23438/25

апеляційне провадження № 22-ц/824/9464/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,

за участю секретаря судового засідання: Зеленчука М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 лютого 2026 року, ухваленого під головуванням судді Горбенко Н.О., у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

У жовтні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 127 698, 76 грн., з яких:

- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 524,53 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 88,65 грн., три відсотки річних у розмірі 24,92 грн.;

- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 748,19 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 126,44 грн., три відсотки річних у розмірі 35,54 грн.;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 10 362,53 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 1 751,27 грн., три відсотки річних у розмірі 492,29 грн.;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 22 028,43 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 3 722,80 грн., три відсотки річних у розмірі 1 046,50 грн.;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 35 290,21 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 4 916,45 грн., три відсотки річних у розмірі 1 401,80 грн., пеня у розмірі 1 705,53 грн.;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 35 531,23 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 4 147,41 грн., три відсотки річних у розмірі 1 181,59 грн., пеня у розмірі 1 437,60 грн.;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 718,25 грн.;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 416,60 грн.;

- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 0,00 грн.;

- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн.;

- судові витрати із сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під`єднаний до внутрішньо-будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які з 01.05.2018 року постачає КП «Київтеплоенерго», а з 01.11.2021 року споживачем послуг теплової енергії та постачання гарячої води.

Проте, відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 31.08.2025 року складає 104 347,25 грн., а саме: за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 10 362,53 грн., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 22 028,43 грн., 2) за період з 01.11.2021 року заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 35 290,21 грн.; заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 35 531,23 грн.

Крім того, відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року, а також Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі послуг з ЦО/ЦПГВ зобов`язані сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.

Таким чином, за вказаною адресою у відповідачів також існує заборгованість за період з 01.11.2021 року заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 718,25 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 416,60 грн.

Крім того, позивач, на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» набув право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення у розмірі 524,53 грн. та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 748,19 грн.

Надання послуг до 01.05.2018 року відповідачам здійснювалося на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, який опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).

Відповідачі від послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку не відмовлялися (не відключалися).

Позивач вважає, що позов подано до належних відповідачів по справі, які мають виконувати свій солідарний обов`язок по сплаті наданих послуг, оскільки є споживачами за наявною інформацією у позивача.

На підставі викладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 17 лютого 2026 року позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»:

- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 524,53 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 88,65 грн., три відсотки річних у розмірі 24,92 грн.;

- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 748,19 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 126,44 грн., три відсотки річних у розмірі 35,54 грн.;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 10 362,53 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 1 751,27 грн., три відсотки річних у розмірі 492,29 грн.;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 22 028,43 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 3 722,80 грн., три відсотки річних у розмірі 1 046,50 грн.;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 35 290,21 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 4 916,45 грн., три відсотки річних у розмірі 1 401,80 грн., пеня у розмірі 1 705,53 грн.;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 35 531,23 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 4 147,41 грн., три відсотки річних у розмірі 1 181,59 грн., пеня у розмірі 1 437,60 грн.;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 718,25 грн.;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 416,60 грн.;

а всього стягнуто 127 698 гривень 76 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 514 гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 514 гривень 00 копійок.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що за загальним правилом доказуванням, визначеними ст.ст. 12,86 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу свої вимог. Однак в супереч вказаним нормам до позовної заяви не було надано розрахунок заборгованості за надані житлово-комунальні послуги спожиті відповідачем в період до 01 травня 2018 року, що позбавляє можливості відповідача перевірити розмір вказаної заборгованості , період нарахування, суми внесених відповідачем коштів на погашення заборгованості. А отже позивачем не доведено належним доказами наявність заборгованості з оплати послуг, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги в період до 01 травня 2018 року є недоведеними.

Вказує, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони ними фактично користувались. Звертає увагу суду, що через агресію російської федерації з родиною 25 лютого 2022 року переїхала в с. Павловичі, Житомирської області де наразі і мешкає, а отже з 25 лютого 2022 року не користувалась послугами з централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання. Вказує, що є багатодітною матір`ю, що підтверджується посвідченням ВС519304, яке видане Управлінням соціального захисту населення Житомирської РДА.

Зазначає, що квартира обладнана вузлом розподільчого обліку теплової енергії (лічильником), прилад обліку є належним чином повіреним, що підтверджується Свідоцтвом про повірку, паспортом лічильника та його фото.

Також вказує, що судом першої інстанції не було враховано, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не містить підпису уповноваженої особи та печатки підприємства, що суперечить вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та ст. 95 ЦПК України.

Посилається на те, що позивачем заявлено вимоги поза межами строку позовної давності.

В судове засідання учасники справи не зявилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належно, тому колегія суддів вважала можливим провести розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Мешканцям будинку, в якому розташована квартира відповідача ( АДРЕСА_2 ), послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води надаються комунальним підприємством виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго».

Відповідно до Додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги (цесії) №602-18 від 11 жовтня 2018 року позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення за особовим рахунком № НОМЕР_1 (на ім`я: ОСОБА_3 ) за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 524,53 грн.

Відповідно до Додатку № 2 до Договору про відступлення права вимоги (цесії) №602-18 від 11 жовтня 2018 року позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з постачання гарячої води за особовим рахунком № НОМЕР_1 (на ім`я: ОСОБА_3 ) за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 748,19 грн.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 року № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту укладання та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 01.05.2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

Звертаючись до суду, позивач вказав, що відповідачі користуються послугами, але не виконують зобов`язання щодо оплати наданих послуг за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води. Свої зобов`язання відповідачі виконують неналежно, внаслідок чого виникла заборгованість.

З наданих позивачем копій корінців нарядів, що видавались на включення (відключення) опалення встановлено, що для будинку за адресою: АДРЕСА_2 безперебійно надавались послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

У відповідності до довідки про обсяги споживання послуги з постачання теплової енергії/послуги з постачання гарячої води за показниками КВОТЕ, за адресою: АДРЕСА_2 наявний лічильник загальний ввід, заводський номер: 5215807, обсяг (Гкал) у період з 01.05.2018 року по 31.08.2025 року склав 17915,1504.

Матеріали справи не містять доказів щодо того, кому на праві власності належить квартира АДРЕСА_3 .

Відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а отже отримують житлово-комунальні послуги та є їх споживачами.

Відповідачі від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством не відмовлявся, не відключався.

Відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, теплової енергії, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 31 серпня 2025 року становить 127 698,76 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі є споживачами послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, які надає позивач КП «Київтеплоенерго». Крім того, КП «Київтеплоенерго» правомірно набуло право вимоги до відповідачів за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які надавалися ПАТ «Київенерго» до 01.05.2018 року. Відповідачі належним чином не виконували свої зобов`язання щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачів солідарно з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (в редакції Закону, чинної на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення (частина п`ята статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» були визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов`язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Згідно частини першої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містить уведений в дію 01 травня 2019 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, згідно частини першої статті 9 якого споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно пункту 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, а оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.\

Пунктом 30 Правил передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки та дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.

Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

При розгляді такої категорії спорів слід враховувати правовий висновок, викладений у постанові від 20 квітня 2016 року Верховного Суду України при розгляді справи № 6-2951цс15, предметом якої був спір про стягнення боргу за надані комунальні послуги, відповідно до якого, хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що відносини між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, де Велика Палата погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані такі послуги та не знайшла підстав для відступу від висновку Верховного Суду України у постанові від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 6-2951цс15 (пункти 19-20).

Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 щодо обов`язковості сплати комунальних послуг незалежно від наявності договору.

Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані сплачувати житлово-комунальні послуги, якими вони фактично користувалися. При цьому, наявність чи відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги та обґрунтованість їх розміру.

Наявність відносин між сторонами, отже і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Так, судом встановлено, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а отже отримують житлово-комунальні послуги та є їх споживачами.

Належних доказів того, що у зазначений період послуги, що надавав позивач, відповідачем не споживались, надано не було.

У відповідності до довідки про обсяги споживання послуги з постачання теплової енергії / послуги з постачання гарячої води за показниками КВОТЕ, за адресою: АДРЕСА_2 наявний лічильник загальний ввід, заводський номер: 5215807, обсяг (Гкал) у період з 01.05.2018 року по 31.08.2025 року склав 17915,1504.

Правовідносини з постачання централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (Послуги) регулюються Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Поставою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (Правила) та іншими нормативно-правовими актами у сфері житлово-комунальних послуг.

Крім того, з 01.05.2018 року на них поширювалася дія Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-ІV.

Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.

На виконання вимог Закону від 24.06.2004 року КП «Київтеплоенерго» на основі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085).

Надання послуг до 01.05.2018 року мешканцям вказаного будинку здійснювалося на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, який опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).

Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Постановою. Такі договори є договорами приєднання, а отже можуть бути укладені лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.

Частиною 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції від 24.06.2004 року, яка була чинна на час спірних правовідносин, було визначено, що договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

Квартира АДРЕСА_3 під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Проте, відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість.

Згідно з розрахунками позивача, сума заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 травня 2018 року до 31 серпня 2025 року становить: за спожиті послуги з централізованого опалення - 10 362,53 грн., за послуги з централізованого постачання гарячої води 22 028,43 грн., з 01 листопада 2021 року по 31 серпня 2025 року становить за спожиті послуги з постачання теплової енергії - 35 290,21 грн., за послуги з постачання гарячої води 35 531,23 грн.

У відповідності до розрахунку заборгованості плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії (ПАО ТЕ) та гарячої води (ПАО ГВ) за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 листопада 2021 року по 31 серпня 2025 року заборгованість становить: з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 718,25 грн., з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 416,60 грн.

Як вбачається із розрахунку заборгованості внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку (ВКО) послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 з 01 березня 2020 року по 31 серпня 2025 року заборгованість становить: з внесків за обслуговування ВКО послуги з централізованого опалення 0,00 грн., з внесків за обслуговування ВКО послуги з централізованого постачання гарячої води 0,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 листопада 2015 року до 31 серпня 2025 року заборгованість становить: за централізоване опалення 524,53 грн., за постачання гарячої води 748,19 грн.

З реєстру територіальної громади м. Києва вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані, зокрема, відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (із 09.10.2009 року) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (із 23.10.2009 року).

Зважаючи на те, що відповідачі є споживачами послуг, оплату яких вони вчасно та регулярно не здійснювали, що призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню в примусовому порядку з відповідачів та складається з заборгованості: за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 524,53 грн.; за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 748,19 грн.; за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 10 362,53 грн.; за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 22 028,43 грн.; за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 35 290,21 грн.; за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 35 531,23 грн.; з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 718,25 грн.; з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 416,60 грн.

Враховуючи викладене, встановивши, що відповідачі зареєстровані у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , у спірний період, наявність заборгованості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості. Оскільки правовідносини, які складися між сторонами, є грошовими зобов`язаннями у силу вимог статті 509 ЦК України, тому позивач має право на отримання заборгованості із урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України .

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що інфляційні втрати, 3% річних та пеня нараховані з урахуванням вимог постанови КМУ від 05.03.2022 №206, тому суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для їх стягнення.

У справі, що переглядається, позивач довів належними та допустимими доказами факт надання відповідачу послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, тобто виконання належним чином обов`язків та неналежне виконання відповідачем зобов`язань що оплати за отримані послуги.

У свою чергу, ОСОБА_1 не спростувала факт неналежного виконання нею зобов`язань, у тому числі не спростувала розмір заборгованості, заявленої до стягнення.

Що стосується доводів апеляційної скарги про застосування строків позовної давності апеляційний суд зазначає наступне.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачам копія ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви з додатками направлялись на їх зареєстроване місце проживання відповідно до відомостей з Реєстру територіальної громади м. Києва - АДРЕСА_1 .

Вказані поштові конверти повернулися до суду без вручення із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Судом першої інстанції було повторно направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із примірником позовної заяви з додатками на зареєстроване місце проживання відповідачів. Поштові конверти повторно повернулися до суду без вручення.

Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).

У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі №910/22873/17 Верховний Суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Згідно з положенням ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормою ч.3 ст. 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 367/2259/15 (провадження № 14-333цс18) зазначено, що оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (стаття 303 ЦПК України; у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій), то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене не заслуговують на увагу і доводи відповідача щодо застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки тлумачення ч. 3 ст. 267 ЦК України, положення якої сформульоване зі словом «лише», вказує на необхідність здійснення відповідної заяви в суді першої інстанції, а також відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони. Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Як вже вказано вище, відповідачі вважаються належним чином повідомленими про розгляд справи, а суд першої інстанції виконав обов`язок щодо їх повідомлення.

Враховуючи викладене, за відсутності заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції не мав правових підстав для застосування строків позовної давності, а суд апеляційної інстанції заяву про застосування строків позовної давності не беру до уваги оскільки відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції клопотання про застосування строків позовної давності в суді першої інстанції не заявив.

Колегія суддів відхиляє доводи про те, що відповідачка не є споживачем послуг, так як не проживає за адресою місця реєстрації, оскільки особи, які зареєстровані за спірною адресою зберігають за собою право проживання у житловому приміщенні, а відтак зобов`язані сплачувати за надані їм послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Враховуючи викладене, встановивши, що відповідачі зареєстровані у квартирі за вищевказаною адресою у спірний період, наявність заборгованості, яка не спростована, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості, у заявленому позивачем розмірі.

Окрім іншого апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідачами в ході розгляду справи розрахунки позивача не спростовано.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 лютого 2026 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18 червня 2026 року.

Головуючий:

Судді: