Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №758/13557/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/9934/2026

справа №758/13557/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.,

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Крисіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року, постановлену під головуванням судді Блащука А.М., дата складення повної ухвали не зазначена,

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -

встановив:

1. Рух справи в суді першої інстанції.

У серпні 2025 року ПрАТ "Страхова група ТАС" звернулось до суду із позовом про відшкодування шкоди, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Страхова група "ТАС" 19 253,01 гривень матеріальної шкоди.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 12 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження.

25 листопада 2025 року на адресу Подільського районного суду міста Києва надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сулиги С.О. про закриття провадження у справі.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року провадження у справі за позовом ПрАТ "Страхова група "ТАС" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Закривши провадження у справі, суд першої інстанції зробив висновок, що позивач уже звертався до суду з приводу спору між ним та відповідачем, про той самий предмет і з тих самих підстав та, посилаючись на рішення Подільського районного суду міста Києва від 03 січня 2024 року у справі №758/2472/22, вказав, що предметом спору було стягнення страхового відшкодування та зробив висновок про закриття провадження у цій справі.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з постановленою ухвалою, ПрАТ "Страхова група "ТАС" подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що 17 лютого 2022 року позивач дійсно звертався до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 35 808,01 грн у порядку суброгації як до особи, яка не застрахувала цивільно-правову відповідальність. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 03 січня 2024 року у справі №758/2472/22 у задоволенні позову відмовлено, оскільки судом установлено, що на момент ДТП відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «СК «ВАН КЛІК», сума збитків не перевищувала ліміт відповідальності страховика, а коефіцієнт фізичного зносу становив 0.

Отже, у справі №758/2472/22 предметом позову було стягнення 35 808,01 грн у зв`язку із відсутністю у відповідача договору обов`язкового страхування, а підставами позову були обставини ДТП, вина відповідача, виплата страхового відшкодування та незастрахована відповідальність відповідача. Встановлення судом факту наявності страхування свідчило про недоведеність однієї з істотних підстав позову, що стало підставою для відмови у його задоволенні.

Натомість у справі №758/13557/25 предметом позову є стягнення 19 253,01 грн як різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком відповідача.

Зазначає, що ПрАТ «СК «ВАН КЛІК» виплатило 16 555,00 грн із застосуванням коефіцієнта фізичного зносу 0,70 відповідно до статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Підставою позову у цій справі є саме часткове відшкодування шкоди страховиком та виникнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яку зобов`язаний відшкодувати відповідач.

Таким чином, предмет та підстави позовів у справах №758/2472/22 та №758/13557/25 є різними, а тому висновок суду про тотожність спорів є помилковим.

Суд першої інстанції не врахував зміну фактичних обставин, а саме здійснення страховиком часткової виплати, виникнення різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, а також подання нових доказів на підтвердження цих обставин, унаслідок чого безпідставно закрив провадження у справі та порушив право позивача на доступ до правосуддя.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05 грудня 2019 року №826/3678/16, від 19 листопада 2019 року у справі №640/5563/19.

Мотивуючи наведеним, просить ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

Відзиву на апеляційну скаргу на адресу Київського апеляційного суду не надходило.

5. Позиція учасників справи.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки не повідомляли.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

З матеріалів справи убачається, що у серпні 2025 року ПрАТ "Страхова група "ТАС" звернулось до суду із позовом про стягнення шкоди.

Вимоги позову мотивує тим, що АТ "СГ "ТАС" укладено договір добровільного страхування, предметом якого є страхування транспортного засобу Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 .

19 лютого 2019 року о 10 годині 15 хвилин у м. Києві на вулиці Данченка, 3 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 , та транспортним засобом Mazda, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

У результаті ДТП пошкоджено застрахований транспортний засіб Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 . Позивачем на підставі укладеного договору добровільного страхування FO-00070809 виплачено страхове відшкодування у розмірі 35 808,01 гривень.

Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована у ПрАТ "СК "ВАН КЛІК" згідно полісу №АК8673141. Позивач звернувся до страхової компанії відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку суброгації.

ПрАТ "СК "ВАН КЛІК" виплатило страхове відшкодування за полісом №АК8673141 у розмірі 16 555,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією 5№075 від 02 жовтня 2019 року.

З посиланням на положення статті 1194 ЦК України вказує, що із відповідача підлягає стягненню різниця між фактично завданою шкодою та розміром страхового відшкодування, що становить 19 253,01 гривень (35 808,01 гривень - 16 555,00 гривень).

Просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Страхова група "ТАС" 19 253,01 гривень матеріальної шкоди (а.с. 1-5).

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 03 січня 2024 року у справі №758/2472/22 у задоволенні позову ПрАТ "Страхова група "ТАС" до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування відмовлено.

Із змісту вказаного рішення убачається, що ПрАТ "Страхова група "ТАС" звернулось із позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути 35 808,01 гривень.

Вимоги позову у справі №758/2472/22 позивач мотивував тим, що 19 лютого 2019 року о 10 годині 15 хвилин у м. Києві на вулиці Данченка, 3 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 , та транспортним засобом Mazda, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

У результаті ДТП пошкоджено застрахований транспортний засіб Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 . ПрАТ "Страхова група "ТАС" на підставі укладеного договору добровільного страхування FO-00070809 виплачено страхове відшкодування у розмірі 35 808,01 гривень.

Позивач зазначав, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована, відтак ОСОБА_1 має відшкодувати завдану матеріальну шкоду.

Подільський районний суд міста Києва у справі №758/2472/22, відмовивши у задоволенні позову, виходив з того, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Mazda, д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ "СК "Саламандра" (з 23 травня 2019 року - ПрАТ "СК "ВАН КЛІК").

Суд зазначив, що на момент ДТП відповідач мав поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, сума збитків не перевищує ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілих, а коефіцієнт фізичного зносу на момент перед ДТП становить 0, відтак у задоволенні позову відмовив (а.с. 117-119).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Підстави для закриття провадження у справі передбачені статтею 255 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі можливе лише за умови, якщо рішення, що набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову ? це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава ? обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При визначенні підстави позову як елементу його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.

Закриття провадження у справі ? це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що: "згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що: "необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір".

У постанові від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що "підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права".

Суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України, оскільки спір у цій справі не є тотожним спору, який був предметом розгляду у справі №758/2472/22.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, у справі №758/2472/22 ПрАТ "Страхова група "ТАС" зверталось до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 35 808,01 гривень страхового відшкодування у порядку суброгації, обґрунтовуючи позов тим, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована.

Саме відсутність у відповідача чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів була однією з визначальних підстав заявленого позову.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 03 січня 2024 року у справі №758/2472/22 у задоволенні позову відмовлено з підстав установлення судом факту наявності у відповідача чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного із ПрАТ "СК "Саламандра" (у подальшому - ПрАТ "СК "ВАН КЛІК"), а також з огляду на те, що сума збитків не перевищувала ліміт відповідальності страховика.

Натомість у цій справі №758/13557/25 позивач просить стягнути з відповідача 19 253,01 гривень як різницю між фактичним розміром завданої шкоди та сумою страхового відшкодування, виплаченою страховиком цивільно-правової відповідальності відповідача.

Підставою заявленого позову у цій справі є інші обставини, а саме: наявність чинного договору страхування цивільно-правової відповідальності відповідача, здійснення страховиком часткової виплати страхового відшкодування у розмірі 16 555,00 гривень та виникнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яку, на думку позивача, відповідно до статті 1194 ЦК України має відшкодувати відповідач.

Отже, у справах №758/2472/22 та №758/13557/25 предмет та підстави позовів не співпадають.

У справі №758/2472/22 предметом позову було стягнення повної суми страхового відшкодування у зв`язку із нібито відсутністю у відповідача страхування цивільно-правової відповідальності, тоді як у даній справі предметом спору є стягнення різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, здійсненою страховиком відповідача.

Також різними є і підстави позовів, оскільки у попередній справі позов ґрунтувався на твердженні про відсутність страхового покриття цивільної відповідальності відповідача, а у цій справі навпаки, на факті існування такого страхування та недостатності страхової виплати для повного відшкодування шкоди.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про тотожність спорів є помилковим та таким, що не відповідає вимогам пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Колегія суддів також ураховує, що нетотожність хоча б одного з елементів позову - предмета або підстав - виключає можливість закриття провадження у справі з підстав наявності судового рішення, ухваленого між тими самими сторонами.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції наведеного не врахував, належної оцінки предмету та підставам заявленого позову не надав, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги у цій частині є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про тотожність спорів та безпідставно закрив провадження у справі, ухвала Подільського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова