Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №527/906/26 — Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/906/26

провадження 2/527/868/26

РІШЕННЯ

іменем України

18 червня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Олефір А.О.,

з участю секретаря

судового засідання - Семенової К.М.,

представників відповідача - Грущенка С.Г.,

-Біллериса Ю.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 527/906/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС», поданим представником позивача Андрущенком Михайлом Валерійовичем до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2026 року представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник зазначив, що 30.05.2025 між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання грошових коштів у позику № 8372470525,створений та підписаний згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Згідно умов договору позикодавець зобов`язувався надати позичальнику позику у розмірі 6000,00 грн, шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки вказаної відповідачем, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути позику у погоджений умовами договору строк. Умовами договору зокрема визначено: строк кредиту (строк дії договору) 360 днів, дата надання кредиту: 30.05.2025 року або наступний за ним календарний день; стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту. Позивач перерахував позичальнику кредитні кошти у розмірі встановленому договором. Відповідач всупереч умовам договору позики свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив та станом на дату підготовки позовної заяви (включно), заборгованість відповідача перед позивачем складає 23857,40 грн, з яких 6000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 5857,40 грн – заборгованість за процентами, 12000,00 грн – сукупна сума пені, нарахована за порушення зобов`язань позичальником договору.

Посилаючись на викладене, представник позивача просив суд, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 23857,40 грн, а також сплачений судовий збір в розмірі 2622,40 грн.

20 квітня 2026 року представник відповідача – адвокат Працевитий Г.О. подав до суду відзив на позовну заяву.

У відзиві представник зазначив, що заборгованість складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6000,00 грн.; заборгованості за процентами в розмірі 5857,40 грн.; заборгованості за пенею в розмірі 12 000,00 грн. Окремо позивачем було заявлено про понесені витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн. Нарахування пені у період дії воєнного стану суперечить п. 18 Прикінцевих і перехідних положень до Цивільного кодексу України, у зв`язку із чим пеня стягненню не підлягає. Відповідач категорично не погоджується із заявленим розміром заборгованості, розміром судом витрат та витрат зі сплати судового збору, у зв`язку із чим подається відзив на позовну заяву. 2. Щодо незаконності нарахування пені: Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за пенею в розмірі 12000,00 грн. Нарахування пені суперечить п. 18 Прикінцевих і перехідних положень до Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог позовної заяви – Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» має на меті стягнення з ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн. Вказаний розмір витрат на правову допомогу об`єктивно завищеним, не відповідає складності справи, товариством не було долучено платіжні доручення та квитанції, які б підтверджували здійснення позивачем оплати на рахунок адвоката саме за надання правової допомоги у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Вказана справа є шаблонною, ціна позову є не великою, справа незначної складності та типова. Відповідач вважає таку ціну надмірною у зв`язку із тим, що справа є типовою, позовна заява не розписано деталізовано. По суті надана позовна заява є сформованим зразком, який використовується щодо всіх боржників ТОВ «ІнноваНова» в подібних правовідносинах. Відповідач, ОСОБА_1 є особою з числа осіб з інвалідністю ІІ (другої) групи, тому не має обов`язку зі сплати судового збору.

14.04.2026 р. між ОСОБА_1 та Адвокатським Бюро «ЮРКОНСАЛТ» Геннадія Працевитого» було укладено договір про правову допомогу, за яким адвокату було доручено здійснення представництва інтересів клієнта по справі №527/906/26. Пунктом 2.1. додаткового договору до договору про надання правової допомоги було визначено орієнтовну вартість послуг: відзив на позовну заяву – 4000,00 грн.; участь адвоката в судовому засіданні – 2000,00 грн. Розділом 3 додаткового договору до договору про надання правової допомоги було визначено гонорар адвоката за ведення справи становить: 10% від фактично списаної суми боргу. В разі понесення додаткових судових витрати, відповідні докази та їх розрахунок будуть надані суду при розгляді справи, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі, в порядку ч. 7 ст. 137 ЦПК України.

Посилаючись на викладене, представник відповідача просив суд, відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зменшити судові витрати та витрати на правову допомогу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова». Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу.

15 травня 2026 року представник відповідача - адвокат Грущенко С.Г. подав до суду відзив на позовну заяву.

У відзиві представник зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 8372470525 від 30.05.2025. Відповідно до «скріншотів» із сайту позивача, відповідачем 29.06.2025 р. було сплачено 2700,00 грн., 29.07.2025 р. – 1740,00 грн., 05.08.2025 р. – 60,00 грн., 28.08.2025 р. – 1800,00 грн., 27.09.2025 р. – 1800,00 грн., 27.10.2025 р. – 1800,00 грн., 26.11.2025 р. – 1800,00 грн. та 29.12.2025 р. – 250,00 грн., разом – 11950,00 грн., однак, позивачем дані суми не враховані при поданні позовної заяви до суду. Сума кредиту за договором складає 6000,00 грн, заборгованість за процентами – 5857,40 грн, заборгованість за пенею – 12000,00 грн. Нарахування пені у період дії воєнного стану суперечить п. 18 Прикінцевих і перехідних положень до ЦК України, у зв`язку із чим пеня стягненню не підлягає.

Посилаючись на викладене, представник відповідача просив суд, відмовити у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

20 травня 2026 року представник відповідача подав до суду відповідь на відзив у якому зазначив, що у відзиві відповідач зазначає, що ним було здійснено платежі на загальну суму 11 950,00 грн, та стверджує, що позивачем такі кошти не були враховані. Вказані доводи не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач не заперечує факт здійснення відповідачем окремих платежів. Разом із тим, усі сплачені відповідачем кошти були зараховані відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору. Відповідно до умов договору та графіку погашення заборгованості, кошти, які надходили від відповідача, у першу чергу спрямовувались на погашення нарахованих процентів за користування кредитом. Після часткового погашення процентів залишок основної суми заборгованості продовжував перебувати у користуванні відповідача, у зв`язку із чим проценти продовжували нараховуватись відповідно до умов договору. Таким чином, сам факт здійснення платежів не свідчить про повне виконання відповідачем зобов`язань за договором та не спростовує наявність заборгованості. Крім того, відповідачем не надано жодного контррозрахунку заборгованості, який би спростовував наданий позивачем розрахунок.

Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняє позичальника від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені), але не звільняє від обов`язку повернути суму кредиту та проценти за користування ним.

Таким чином, доводи відповідача не спростовують обов`язку останнього повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Посилаючись на викладене, представник відповідача просив суд, позовні вимоги ТОВ «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити у повному обсязі.

22 травня 2026 року представник відповідача - адвокат Грущенко С.Г. подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у якому фактично викладені обставини, які за своїм змістом є аналогічними викладеними у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи у відсутність представника позивача.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову із наведених у відзивах підстав.

Ухвалою суду від 17 червня 2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав складення та проголошення судового рішення до 13:00 год 18 червня 2026 року.

Вислухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 30.05.2025 між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання грошових коштів у кредит № 8372470525 (далі по тексту Договір). Згідно умов Договору сума кредиту складає 6000,00 грн (п. 2.3. Договору), строк кредиту (строк дії договору) 360 днів (п.2.5. Договору), стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. Договору (п.2.6.1 Договору), кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_1 (п.3.1. Договору), дата надання кредиту: 20.09.2024 або наступний за ним календарний день (п.3.2. Договору) (а.с. 12-24).

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 4571.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовим наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

Як зазначено в ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із Договору, позичальник ОСОБА_1 зазначив реквізити належного йому електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .

16 травня 2023 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» укладено Договір №160523/1 про надання послуг з приймання та переказу платежів, відповідно до якого ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» доручає здійснювати перекази коштів (платежів) з використанням реєстру виплат на користь отримувачів (а.с.25-29).

Відповідно до Довідки ТОВ ФК «Контрактовий Дім», було успішно проведено операцію: сума – 6000,00 грн, дата – 30.05.2025, номер картки - НОМЕР_1 , ПІБ – ОСОБА_1 (а.с.11).

Згідно відповіді наданої на виконання ухвали суду АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», банківська картка № НОМЕР_2 емітована банком на ім`я ОСОБА_1 , на яку 30.05.2025 було зараховано кошти в сумі 6000,00 грн (а.с.81-82).

Судом встановлено, що позивач виконав зобов`язання та надав відповідачу кошти у розмірі 6000,00 грн, як встановлено у кредитному договорі.

З відзивів на позовну заяву та з пояснень наданих представника відповідача в судовому засіданні, судом встановлено, що відповідач не заперечує факт укладення договору та факт отримання грошових коштів.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6000,00 грн – заборгованості за тілом кредиту, 5857,40 грн – заборгованості за процентами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з наданим розрахунком заборгованості за кредитним договором № 8372470525 від 30.05.2025, ОСОБА_1 на виконання зобов`язання за кредитним договором було сплачено грошові кошти в загальній сумі 11950,00 грн, з яких 11050,00 грн зараховано позивачем в рахунок погашення заборгованості за процентами, а 900,00 грн – в рахунок погашення комісії (а.с.50-53).

Таким чином, судом встановлено, що доводи представника відповідача стосовно того, що сплачені відповідачем кошти в сумі 11950,00 грн не враховано позивачем спростовано розрахунком.

Окрім того, з розрахунку наданого позивачем, судом встановлено, що позивачем було нараховано відповідачу проценти з 30.05.2025 по 26.11.2025 у розмірі 1% за кожен день користування кредитними коштами, а з 27.11.2025 по 23.03.2026 у розмірі 0,87 % за кожен день користування кредитними коштами.

Таким чином, судом встановлено, що позивач нараховував відповідачу проценти протягом строку дії кредитного договору, а також у розмірі встановленому кредитним договором, розмір відсотків за користування кредитними коштами встановлений у кредитному договорі відповідає розміру встановленому в ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування».

Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що він отримавши від позивача кредитні кошти в розмірі 6000,00 грн повернув їх у встановлений договором строк та сплатив відсотки у встановленому договорі розмірі за користування кредитними коштами у повному обсязі, тому суд дійшов висновку, що позов в цій частині є законним, обґрунтованим та підлягає задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 6000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 5857,40 грн – заборгованість за процентами.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 12000,00 грн заборгованості за пенею, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що за порушення позичальником строків повернення кредиту та/або прострочення сплати процентів у строки визначені договором, кредитодавець має право стягнути з позичальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Приймаючи до уваги те, що суму заборгованості за пенеюнараховано відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 12000,00 грн – суми заборгованості за пенеюдо задоволення не підлягають.

Вирішення питання стягнення судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 23857,40 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 11857,40 грн, що становить 49,70 % від ціни позову.

Отже з відповідача на користь позивача підлягав би стягненню судовий збір в розмірі 1323,21 грн, що складає 49,70 % від 2662,40 грн.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.

Відповідно до копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи (а.с.78).

Оскільки відповідач, звільнений від сплати судового збору, його слід компенсувати за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 44127243, заборгованість за Договором про надання грошових коштів у позику № 8372470525 від 30.05.2025:

6000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту,

5857,40 грн – заборгованість за процентами,

а всього 11857,40 грн (одинадцять тисяч вісімсот п`ятдесят сім гривень 40 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Повернути з державного бюджету позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» 1323,21 грн (одну тисячу триста двадцять три гривні 21 копійку) судового збору, сплаченого при подачі позову до суду згідно з платіжним документом - платіжної інструкції № 32 від 26.03.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» (місцезнаходження: 01014, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 8, код ЄДРПОУ: 44127243),

відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_4 ).

Суддя А.О. Олефір