Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №369/1497/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 33/824/2388/2026

Справа № 369/1497/26

Головуючий в суді І інстанції Куценко М.О.

Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 червня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Кашперської Т.Ц., з участю секретаря судового засідання Діденка А.С., розглянувши апеляційну скаргу захисника Полякова Тараса Юрійовича на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 13.1 ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 березня 2026 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850 грн., стягнуто судовий збір в сумі 665,60 грн.

ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 22 січня 2026 року о 10:00 на перехресті вул. Жулянська та вул. Київська в с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області керував транспортним засобом Ford 4142D DC д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, в результаті чого скоїв наїзд на транспортний засіб Mazda 3 д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався з правого боку, повертаючи праворуч, чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою, захисник Поляков Т.Ю. подав апеляційну скаргу 26 березня 2026 року, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність обставин пригоди, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, реальним обставинам справи, просив визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити його, скасувати постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 березня 2026 року та закрити провадження в справі за відсутністю складу та події правопорушення. Посилався на те, що зазначену постанову отримав в підсистемі «Електронний суд» 18 березня 2026 року, що унеможливило подання апеляційної скарги у визначені законом строки.

Вказував, що формулювання кваліфікуючих ознак (недотримання безпечної дистанції) діяння, яке у протоколі від 22 січня 2026 року про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 572570 інкримінується ОСОБА_1 , не відповідає обставинам цього діяння, які зафіксовано цим же протоколом (не дотримався безпечного бокового інтервалу), що зумовлює неможливість в цілому розгляд зазначеного протоколу і прийняття за ним рішення про винність особи.

Щодо неповноти встановлення всіх обставин діяння, вказував, що 22 січня 2026 року при прибутті захисника Полякова Т.Ю. безпосередньо на місце події для надання правової допомоги ОСОБА_1 в огляді місця зіткнення транспортних засобів під автомобілем Ford ним виявлено пластиковий предмет, який при подальшому зовнішньому огляді й співставленні частин автомобіля ідентифіковано як відколену частину пластикового підкрилка переднього правого колесу автомобіля Ford. Зважаючи на таке, ним було запропоновано працівнику поліції, відповідальному за проведення огляду, здійснити вилучення цього предмету, оскільки вважав, що він є важливим елементом конструкції автомобіля, необхідним для встановлення механізму виникнення ДТП та утворення на автомобілі Mazda механічних ушкоджень. Не дивлячись на таке, працівником поліції у вилученні цього предмета йому безпідставно відмовлено. Більше того, при зібранні адміністративних матеріалів і складенні протоколу огляду працівниками поліції взагалі детально не фіксувалось місце розташування отриманих автомобілями механічних ушкоджень, а лише здійснено поверхневий опис їх локалізації, що позбавляє можливості у здійсненні трасологічного й автотехнічного дослідження обставин виникнення ДТП, а відтак здійснити повне й об`єктивне встановлення її обставин, збирання доказів правомірності висновку про винність чи невинуватість водія/водіїв. Працівниками поліції навіть не здійснювалось фотографування місця події.

Не дивлячись на представлення працівникам поліції повноважень захисника на надання правової допомоги ОСОБА_1 , вони не надали йому для ознайомлення і можливості здійснення відповідних заперечень схему ДТП.

Підсумовував, що встановлений КУпАП обов`язок збирання доказів працівниками поліції не виконано, усі обставини діяння не встановлено, докази не зібрано, отже вини ОСОБА_1 у вчиненні ст. 124 КУпАП не встановлено і справа підлягає закриттю з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Вказував, що аналізуючи встановлені на місці пригоди обставини, зафіксовані на фотографіях, зроблених самим Поляковим Т.Ю. , слід констатувати спростування висновків протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 572570 і постанови від 09 березня 2026 року про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП слідовою інформацією.

Посилався на характер і локалізацію механічних ушкоджень на автомобілі Mazda, зокрема: ушкодження бокового дзеркала (розташування в напрямку назад від напрямку руху цього автомобіля), відсутність ушкоджень, окрім як з локалізацією на передньому лівому крилі й бампері, наявність характерних ушкоджень на передній частині переднього бампера (ближче до лівого краю) автомобіля Mazda й ушкодження виступаючої частини підкрилка переднього правого колеса автомобіля Ford, їх взаєморозміщення, механізм утворення ушкоджень на лівому крилі автомобіля Mazda (у вигляді напівкола, а не наскрізно поздовжні), розташування й напрямок руху передніх коліс обох автомобілів на місці ДТП, технічні характеристики і габарити обох транспортних засобів та їх можливість маневрування.

З аналізу характеру й локалізації зазначених механічних ушкоджень, слідової інформації, констатував, що первинно на перехресті зайняв своє місце автомобіль Ford, після чого до нього у безпосередній близькості під`їхав транспортний засіб Mazda, створивши при цьому аварійну ситуацію, й до того ж, з урахуванням габаритів автомобіля Ford, перебуваючи у його «мертвій зоні» та поза видимістю. При встановленні дозволяючого руху сигналу світлофору, першим розпочав рух автомобіль Mazda, який при цьому унаслідок близькості розташування бампером пошкодив виступаючу частину підкрилку переднього правого колеса автомобіля Ford й отримав також пошкодження бамперу і бокового дзеркала.

Вирішуючи клопотання захисника Полякова Т.Ю. про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

З матеріалів справи встановлено, що строк на оскарження постанови захисник Поляков Т.Ю. пропустив з поважних причин, оскільки, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 березня 2026 року була надіслана судом лише 17 березня 2026 року, забезпечено надання загального доступу 19 березня 2026 року, і 18 березня 2026 року захисник отримав копію постанови в електронному кабінеті. Крім того, супровідним листом від 20 березня 2026 року копія постанови була направлена на адресу ОСОБА_1 .

Апеляційний суд звертає увагу, що у справі «Соколов та інші проти України» ЄСПЛ установив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з відмовою в доступі до судів вищих інстанцій, оскільки апеляційний суд повертав апеляційну скаргу заявника як подану на постанову суду першої інстанції після закінчення встановленого строку, обґрунтовуючи це тим, що заявник був присутнім у засіданні та був проінформований про оскаржувану постанову в цей день. При цьому відхилив аргумент заявника про пропуск установленого строку з поважної причини, яка ґрунтувалася на тому, що повний текст оскаржуваної постанови йому було вручено пізніше, вже після того, як він та його захисник неодноразово зверталися до суду першої інстанції із заявами про її надання.

За наведених обставин та з метою забезпечення реалізації права ОСОБА_1 на допуск до правосуддя, в якому не може бути відмовлено з формальних підстав, враховуючи, що апеляційну скаргу подано захисником у розумний строк, який не перевищує 10 днів, з дня отримання копії постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 березня 2026 року, апеляційний суд визнає поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та вважає за необхідне поновити цей строк.

Вислухавши пояснення захисника Полякова Т.Ю. та ОСОБА_1 , які просили задовольнити апеляційну скаргу, потерпілого ОСОБА_3 , який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 13.1 ПДР водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Відповідно до термінів, наведених в п. 1.10 ПДР:

- безпечний інтервал - відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об`єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху;

- дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.

Відповідальність за ч. 1 ст. 124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.

Чинне законодавство України та нормативно-правові акти покладають обов`язок на водіїв не лише знати та безумовно виконувати правила ПДР України, а також враховувати особливості та технічний стан транспортного засобу.

Висновки суду першої інстанції про доведеність факту вини ОСОБА_1 в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди стверджуються зібраними у справі доказами, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 572570 від 22 січня 2026 року в частині часу і місця вчинення адміністративного правопорушення, даних про особу, яка його вчинила, ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким особа керувала;

схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, в якій зафіксовано місце зіткнення із зазначенням прив`язки до зображених на схемі об`єктів, та положення транспортних засобів після їх зіткнення, зокрема Ford 4142D DC д.н.з. НОМЕР_1 та Mazda 3 д.н.з. НОМЕР_2 , а також пошкодження, які мав автомобіль Mazda 3 д.н.з. НОМЕР_2 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, дана схема підписана учасниками ДТП без будь-яких зауважень та заперечень щодо розташування зазначених транспортних засобів та їх пошкоджень;

письмовими поясненнями водія ОСОБА_3 , який зазначив, що приблизно о 10:00, рухаючись по вул. Жилянській, с. Софіївська Борщагівка, на автомобілі Mazda 3 д.н.з. НОМЕР_2 у правій смузі на поворот по вул. Київська на зелений сигнал світлофора, з ним здійснив зіткнення вантажний автомобіль Ford д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався у лівій смузі, що призвело до ушкодження його транспортного засобу;

письмовими поясненнями водія ОСОБА_1 , який пояснив, що приблизно о 10:20 рухався по вул. Жулянській на перехресті з вул. Київська зупинився на світлофорі, горіло червоне світло, загорілось зелене, тільки почав рухатись, почув тріск, він одразу зупинився. Перед початком руху перешкод він не бачив.

Під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення не визнав та зазначив, що 22 січня 2026 року він рухався по вул. Жулянська в с. Софіївська Борщагівка, здійснив зупинку на червоний сигнал світлофору, після увімкнення зеленого сигналу почав рухатись та відразу почув скрегіт та зупинився. Зазначив, що при цьому напрямку руху не змінював, оскільки йому потрібно було їхати прямо. Вважав, що саме водій автомобіля Mazda 3 д.н.з. НОМЕР_2 не дотримався бокового інтервалу та здійснив виїзд на його смугу руху, внаслідок чого відбулася ДТП.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Поляков Т.Ю., надав до суду першої інстанції письмові пояснення з додатками (DVD-диск з записом, фотоматеріали), в яких навів письмові обґрунтування своєї правової позиції. Вказував на пошкодження, отримані після зіткнення транспортним засобом Mazda, які на його думку, свідчать про порушення Правил дорожнього руху іншим водієм зазначеного автомобіля. Крім того, вважав, що працівники поліції не встановлювали всі обставини події. У зв`язку з чим просив закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Допитаний в судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції в якості свідка потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що 22 січня 2026 року він рухався на автомобілі Mazda 3 д.н.з. НОМЕР_2 . Зупинився на забороняючий сигнал світлофору, збирався повертати праворуч, автомобілі стояли в два ряди в одному напрямку, при цьому бачив у дзеркало заднього виду фари та решітку транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 . Коли світлофор перемкнувся на жовтий сигнал, ОСОБА_3 почав готуватися до руху, увімкнув передачу, проте не встиг рушити як почув, що водій транспортного засобу Ford 4142D DC, який здійснював рух лівіше від нього, протер його автомобіль, в результаті чого пошкодив лівий бік авто.

Під час апеляційного перегляду справи потерпілий ОСОБА_3 додатково пояснив, що спеціально зупинився на світлофорі так, щоб опинитись в зоні видимості водія вантажного автомобіля, однак після увімкнення дозволяючого сигналу світлофору ОСОБА_1 , який мав намір повернути наліво, почав рух, під час якого транспортні засоби зіткнулися.

Таким чином, судом першої інстанції з наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, а також пояснень обох водіїв - учасників ДТП, наданих в судовому засіданні, встановлено, що водій транспортного засобу Ford 4142D DC д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 під час здійснення руху та маневрування біля іншого автомобіля не розрахував боковий інтервал.

Судом першої інстанції надано належну оцінку доводам захисника про відсутність вини ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху, внаслідок яких відбулось зіткнення з автомобілем Mazda 3 д.н.з. НОМЕР_2 , зазначивши, що такі доводи спростовуються як поясненнями іншого учасника ДТП, так і характером та локалізацією механічних ушкоджень автомобілів, зазначених в переліку видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортних засобів, отриманих внаслідок ДТП.

Також судом першої інстанції враховано, що про порушення водієм ОСОБА_1 п. 13.1 ПДР свідчать також та обставина, що зіткнення відбулось в результаті руху саме транспортного засобу Ford 4142D DC д.н.з. НОМЕР_1 , що фактично підтверджується поясненнями обох учасників ДТП, наданих в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги, що при встановленні дозволяючого рух сигналу світлофору першим розпочав рух автомобіль Mazda 3, не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами, а лише особистими припущеннями захисника, зробленими в результаті аналізу характеру і локалізації механічних ушкоджень на автомобілі Mazda, суперечать поясненням водіїв, наданих під час розгляду справи в суді першої інстанції, та відхиляються апеляційним судом.

Апеляційний суд враховує, що клопотань про призначення автотехнічної експертизи для спростування механізму дорожньо-транспортної пригоди під час розгляду справи в суді першої інстанції захисником Поляковим Т.Ю. не заявлялося.

Доводи апеляційної скарги, що працівниками поліції не здійснювалось фотографування місця події, а також, на вимогу захисника, який був присутнім під час огляду місця зіткнення транспортних засобів, не було здійснено вилучення виявленого ним предмету, який захисник Поляков Т.Ю. вважав елементом конструкції автомобіля Ford 4142D DC д.н.з. НОМЕР_1 , відхиляються апеляційним судом, оскільки такі дії по документуванню адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП не передбачені вимогами Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376.

Доводи апеляційної скарги, що не дивлячись на представлення працівникам поліції повноважень захисника на надання правової допомоги ОСОБА_1 , вони не надали йому для ознайомлення і можливості здійснення відповідних заперечень схему ДТП, відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані з огляду на зміст ст. 271 КУпАП.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що схема місця дорожньо-транспортної пригоди підписана обома учасниками ДТП без будь-яких зауважень та заперечень щодо розташування зазначених транспортних засобів та їх пошкоджень.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, об`єктивних підстав ставити під сумнів наявні в матеріалах справи докази у суду немає. Сутність вчиненого правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення викладена із належною повнотою та відповідає диспозиції ст. 124 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги, що формулювання кваліфікуючих ознак (недотримання безпечної дистанції) діяння, яке у протоколі від 22 січня 2026 року про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 572570 інкримінується ОСОБА_1 , не відповідає обставинам цього діяння, які зафіксовано цим же протоколом (не дотримався безпечного бокового інтервалу), відхиляються апеляційним судом як безпідставні, враховуючи, що у протоколі вірно зазначено суть адміністративного правопорушення - водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Ford 4142D DC д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримався саме безпечного бокового інтервалу, чим допустив порушення п. 13.1 ПДР, за що відповідальність передбачено ст. 124 КУпАП.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 та його винуватості у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, наявності підстав для притягнення його до відповідальності, належним чином мотивувавши своє рішення.

Апеляційний суд зауважує, що жодних доказів того, що дорожня обстановка позбавила ОСОБА_1 технічної можливості виконати вимоги ПДР, матеріали справи не містять.

Доводи захисника про можливе порушення водієм автомобіля Mazda 3 д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 правил дорожнього руху та створення аварійної ситуації, висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на те, що за результатами перевірки обставин ДТП адміністративний протокол відносно водія автомобіля Mazda 3 д.н.з. НОМЕР_2 не складався, доказів оскарження дій працівників поліції та звернень до поліції щодо складання протоколу на зазначеного водія до матеріалів справи не долучено, а справа про адміністративне правопорушення розглядається судом в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

З огляду на те, що в суді апеляційної інстанції захисником не надано жодного належного та допустимого доказу на спростування висновку суду про доведеність вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, апеляційна скарга є безпідставною.

Апеляційний суд враховує рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають.

Апеляційний суд враховує, що апеляційна скарга не містить доводів щодо міри відповідальності, призначеної судом першої інстанції, та щодо обставин, які могли бути не враховані судом при накладенні стягнення.

Постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 13.1 ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в :

Поновити захиснику Полякову Тарасу Юрійовичу строк на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 березня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника Полякова Тараса Юрійовича залишити без задоволення.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 13.1 ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає

Суддя Кашперська Т.Ц.