Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №758/3916/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 758/3916/25

номер провадження: 22-ц/824/6120/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Габунії М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника комунального підприємства «Київпастранс» - адвоката Сердюкова Олексія Сергійовича на рішення Подільського районного суду міста Києва від 08 вересня 2025 року у складі судді Остапчук Т.В., у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до комунального підприємства «Київпастранс», третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення майнової та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до комунального підприємства «Київпастранс» (далі - КП «Київпастранс»), третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення майнової та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що через пошкодження транспортного засобу «Chevrolet», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) за участю трамваю №321 під керуванням винуватця, ОСОБА_1 було спричинено збитки.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили:

стягнути з КП «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 325 911 грн 27 коп. та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн 00 коп.;

стягнути з КП «Київпастранс» на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 1 750 грн 00 коп. та моральну шкоду у розмірі 30 000 грн 00 коп.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 08 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з КП «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 325 911 грн 27 коп. та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн 00 коп.

Стягнуто з КП «Київпастранс» на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 1 750 грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп.

В іншій частині позов залишено без задоволення.

Додатковим рішенням Подільського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року стягнуто з КП «Київпастранс» на користь держави судовий збір у розмірі 3 259 грн 11 коп.

Не погоджуючись з рішенням Подільського районного суду міста Києва від 08 вересня 2025 року, представник КП «Київпастранс» - адвокат Сердюков О.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при поданні позовної заяви позивачі, всупереч вимогам Методики, які є обов`язковими при визначені суми матеріального збитку, долучили висновок експерта без додатків, які є його невід`ємною частиною, а відтак висновок експерта від 07 жовтня 2024 року №2168 є неналежним та недопустимим доказом.

Вказує, що фототаблиці (фотографії) пошкодженого колісного транспортного засобу (далі - КТЗ) не були подані одночасно з поданням позовної заяви, що суперечить ЦПК України. До того ж у позовній заяві не було зазначено про наявність будь-яких додаткових доказів, які плануються подати пізніше, відсутня будь-яка згадка про те, що з об`єктивних причин позивачі не мали змоги подати всі наявні докази одразу, або що їх подання буде здійснене на наступних стадіях розгляду справи. Проте суд першої інстанції безпідставно прийняв до розгляду додані позивачами докази - фотографії пошкодженого автомобіля, які не були подані одночасно з позовною заявою, чим порушено вимоги ч.2 ст.83 ЦПК України. Прийняття судом першої інстанції вказаних доказів порушує принцип змагальності сторін та рівності їх процесуальних прав. До того ж представник КП «Київпастранс» на огляд пошкодженого транспортного засобу не викликався, що ставить під сумнів об`єктивність проведення даної оцінки.

Зазначає, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачі не надали жодних доказів, які б підтверджували завдання їм моральної шкоди. Таким доказом може бути не виключно, але зокрема, висновок психологічного дослідження, який визначає орієнтовний розмір компенсації завданої моральної шкоди та наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача такої шкоди.

Позивачі не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін у справі, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника КП «Київпастранс» - адвоката Сердюкова О.С. підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону відповідає не в повній мірі.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2 ст.89 ЦПК України).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06 серпня 2024 року о 10 год 11 хв., водій ОСОБА_3 (працівник КП «Київпастранс»), керуючи трамваєм, який є частиною рухомого складу комунального транспорту міста Києва та знаходиться в структурі КП «Київпастранс», попередньо не оцінивши обставини на підйомі, не вжив всіх заходів для стоянки транспортного засобу та допустив самовільний рух, що призвело до зіткнення, зокрема, з автомобілем, який належить ОСОБА_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого вищезазначені транспортні засоби отримали пошкодження, чим порушив п. 2.3 б), 15.7, 15.12 Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Крім того, водій ОСОБА_2 , отримав тілесні ушкодження.

Згідно з ч.ч.4, 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановленні рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 07 листопада 2024 у справі № 761/36814/24 водія ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні вказаної вище ДТП та його притягнуто до відповідальності за вчинення правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП й застосоване адміністративне стягнення.

Отже обставини того, що автомобіль «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_1 , належить ОСОБА_1 , керування цим автомобілем ОСОБА_2 , заподіяння шкоди автомобілю та водію і наявність вини у діях третьої особи, є встановленими та не потребують повторного доказування в силу приписів ч.ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України.

У відповідності до довідки КП «Київпастранс» від 23 грудня 2024 року, станом на 06 серпня 2024 року винуватець ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з філією КП «Київпастранс» трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо ім. Шевченка.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено ст.1166 ЦК України.

У ч.1 ст.1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою ( п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України).

Згідно зі ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч.2 ст.1187 ЦК України).

Згідно зі ст.1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі; розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до зазначених норм шкода відшкодовується потерпілому, тобто тій особі, якій вона завдана. Такий висновок узгоджується із загальною ознакою цивільно-правової відповідальності, якою є її компенсаторний характер. Тому заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані виключно на компенсацію майнових втрат саме потерпілого, тобто відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18, пункти 82, 83), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19, пункт 8.22), від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19 (провадження № 12-42гс20, пункт 69)).

У відповідності до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції для визначення характеру пошкоджень транспортного засобу, вартості його відновлювального ремонту та розміру завданого матеріального збитку обґрунтовано взято до уваги висновок експерта №2168 від 07 жовтня 2024 року, виконаний судовим експертом Абрамкіним Б.П.

Відповідно до зазначеного висновку, ринкова вартість автомобіля станом на 06 серпня 2024 року, тобто на день настання ДТП, становила 374 681 грн 82 коп.; вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу визначена у розмірі 597 404 грн 66 коп.; вартість матеріального збитку дорівнює ринковій вартості колісного транспортного засобу до моменту його пошкодження та складає 374 681 грн 82 коп.; вартість пошкодженого автомобіля після ДТП визначена у розмірі 61 570 грн 55 коп.

При цьому встановлена експертом вартість відновлювального ремонту автомобіля істотно перевищує його ринкову вартість до моменту пошкодження, що свідчить про економічну недоцільність такого ремонту та обґрунтовує визначення розміру матеріального збитку з урахуванням різниці між ринковою вартістю транспортного засобу до ДТП та його залишковою вартістю після ДТП.

Доводи апеляційної скарги представника КП «Київпастранс» не спростовують правильності визначеного судом першої інстанції розміру матеріального збитку. Заперечуючи проти висновку експерта №2168 від 07 жовтня 2024 року, відповідач не надав альтернативного висновку експерта, звіту про оцінку майна чи іншого належного доказу, який би підтверджував іншу ринкову вартість автомобіля до ДТП, іншу вартість пошкодженого транспортного засобу після ДТП або інший розмір збитку.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення процедури подання окремих доказів, зокрема фотозображень пошкодженого автомобіля, а також те, що представник КП «Київпастранс» не був викликаний на огляд транспортного засобу, мають процесуальний характер і самі по собі не доводять недостовірності вихідних даних, використаних експертом, чи неправильності визначених ним вартісних показників.

За таких обставин, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, суд першої інстанції правильно взяв до уваги висновок експерта №2168 від 07 жовтня 2024 року, як належний і допустимий доказ, у сукупності з іншими матеріалами справи.

Установлено, що ОСОБА_2 сплатив судовому експерту Абрамкіну Б.П. 10 500 грн 00 коп. за проведення експертного дослідження, що підтверджується платіжною інструкцією від 12 вересня 2024 року.

Також матеріалами справи підтверджено понесення витрат, пов`язаних із завантаженням та евакуацією пошкодженого автомобіля. Згідно з актом виконаних робіт ФОП ОСОБА_4 від 06 серпня 2024 року вартість завантаження автомобіля становила 2 300 грн 00 коп., замовником відповідних робіт зазначено ОСОБА_2 . Оплата вказаних послуг ФОП ОСОБА_4 у розмірі 2 300 грн 00 коп. підтверджується фіскальним чеком від 12 серпня 2024 року.

11 лютого 2025 року між ОСОБА_1 , як продавцем, та ОСОБА_5 , як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №7141/2025/5136384 від 11 лютого 2025 року, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язалася передати у власність покупця вказаний автомобіль. За домовленістю сторін ціна транспортного засобу визначена у розмірі 61 570 грн 55 коп., що відповідає встановленій експертом вартості пошкодженого автомобіля після ДТП.

За таких обставин суд першої інстанції правильно виходив з того, що розмір матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 у зв`язку з пошкодженням належного їй автомобіля, становить 313 111 грн 27 коп., тобто різницю між ринковою вартістю транспортного засобу до ДТП у розмірі 374 681 грн 82 коп. та вартістю пошкодженого автомобіля після ДТП у розмірі 61 570 грн 55 коп.

Крім цього, матеріалами справи підтверджено понесення витрат у розмірі 10 500 грн 00 коп. на проведення експертного дослідження та 2 300 грн 00 коп. на завантаження й евакуацію пошкодженого автомобіля. Такі витрати є безпосередньо пов`язаними з наслідками ДТП, необхідністю визначення розміру завданої шкоди та організацією переміщення пошкодженого транспортного засобу, а тому підлягають врахуванню при визначенні загального розміру майнової шкоди.

Таким чином, загальний розмір майнової шкоди, яка підлягає стягненню з КП «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 складає 325 911 грн 27 коп., з яких: 313 111 грн 27 коп. - матеріальний збиток, завданий пошкодженням автомобіля; 10 500 грн 00 коп. - витрати на проведення експертного дослідження; 2 300 грн 00 коп. - витрати, пов`язані із завантаженням та евакуацією автомобіля.

Також судом першої інстанції встановлено, що внаслідок ДТП ОСОБА_2 , який керував автомобілем, отримав тілесні ушкодження. Згідно з довідкою №1598 від 06 серпня 2024 року КПП Київської міської клінічної лікарні №17, у ОСОБА_2 встановлено діагноз: ЗТГК, забій грудної клітини.

Відповідно до акта наданих послуг ТОВ «Гармонія краси» від 18 серпня 2024 року вартість наданих ОСОБА_2 медичних послуг становила 1 750 грн 00 коп. Факт оплати цих послуг ОСОБА_2 у зазначеному розмірі підтверджується матеріалами справи.

З огляду на встановлені обставини, наявність причинного зв`язку між ДТП та зверненням ОСОБА_2 за медичною допомогою, а також документальне підтвердження понесених ним витрат, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з КП «Київпастранс» на користь ОСОБА_2 майнової шкоди у розмірі 1 750 грн 00 коп.

Враховуючи особливості правовідносин, які склалися між сторонами, характер завданої шкоди, встановлену вину працівника КП «Київпастранс» у вчиненні ДТП, а також те, що шкода була завдана під час використання джерела підвищеної небезпеки працівником відповідача при виконанні трудових обов`язків, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових і фактичних підстав для стягнення з КП «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 325 911 грн 27 коп. та на користь ОСОБА_2 майнової шкоди у розмірі 1 750 грн 00 коп.

Доводи апеляційної скарги в цій частині зазначеного висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки не містять належного доказового обґрунтування іншого розміру майнової шкоди або відсутності підстав для її відшкодування саме КП «Київпастранс».

Установивши, що внаслідок ДТП, яка сталася з вини працівника КП «Київпастранс», було пошкоджено належний ОСОБА_1 автомобіль, який з огляду на стан її здоров`я використовувався, зокрема, для забезпечення пересування та відвідування медичних закладів, а також врахувавши отримання тілесних ушкоджень її сином ОСОБА_2 , який керував автомобілем під час ДТП, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди.

Разом з тим колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір такого відшкодування у сумі 50 000 грн 00 коп. не повною мірою відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Попри те, що суд першої інстанції правильно врахував сам факт порушення звичного способу життя ОСОБА_1 , необхідність докладання нею додаткових зусиль для організації побуту та пересування, а також душевні переживання, пов`язані з пошкодженням належного їй майна і травмуванням сина, суд не навів достатніх мотивів, з яких саме заявлена позивачкою сума моральної шкоди у розмірі 50 000 грн 00 коп. є співмірною характеру правопорушення, обсягу доведених немайнових втрат та глибини її моральних страждань.

Матеріали справи підтверджують наявність у ОСОБА_1 моральних переживань у зв`язку з наслідками ДТП, однак не містять належних доказів такого ступеня, тривалості та інтенсивності немайнових втрат, які б обґрунтовували стягнення моральної шкоди саме у заявленому розмірі. Сам по собі факт пошкодження автомобіля, зміни звичного ритму життя та переживань за сина є підставою для компенсації моральної шкоди, проте не звільняє суд від обов`язку перевірити співмірність заявленої суми з фактичними обставинами справи.

Отже, суд першої інстанції, у порушення вимог ст. 263 ЦПК України, належним чином не мотивував розмір присудженої моральної шкоди, фактично погодившись із заявленою позивачкою сумою без достатньої оцінки її пропорційності характеру правопорушення, наслідкам ДТП, обсягу доведених моральних страждань та критеріям розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням встановлених обставин колегія суддів вважає, що рішення Подільського районного суду міста Києва від 08 вересня 2025 року в частині визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з КП «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 , не може бути залишене без змін та відповідно до ст. 376 ЦПК України підлягає зміні шляхом зменшення розміру такого відшкодування з 50 000 грн 00 коп. до 25 000 грн 00 коп.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як зазначалось вище, додатковим рішенням Подільського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року стягнуто з КП «Київпастранс» на користь держави судовий збір у розмірі 3 259 грн 11 коп.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (п. 3 ч.1 ст.270 ЦПК України).

Тлумачення положень ст. 270 ЦПК України дає змогу дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення - засіб усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у cправі № 911/956/17(361/6664/20), від 07 березня 2023 року у справі № 922/3289/21.

З огляду на наведені норми права та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів виходить з того, що оскільки рішення Подільського районного суду міста Києва від 08 вересня 2025 року підлягає зміні в частині розміру моральної шкоди, яка стягується на користь ОСОБА_1 , то відповідно змінюється і загальний розмір задоволених позовних вимог, що є підставою для перерахунку судового збору, стягнутого з КП «Київпастранс» на користь держави.

За таких обставин додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року також підлягає зміні шляхом зменшення розміру судового збору, який підлягає стягненню з КП «Київпастранс» на користь держави з 3 259 грн 11 коп. до 3 042 грн 36 коп., тобто пропорційно до розміру позовних вимог, задоволених після апеляційного перегляду справи.

З наведених підстав апеляційна скарга представника КП «Київпастранс» - адвоката Сердюкова О.С. підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.374, 375, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника комунального підприємства «Київпастранс» - адвоката Сердюкова Олексія Сергійовича задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 08 вересня 2025 року в частині визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з комунального підприємства «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 змінити, зменшивши такий розмір з 50 000 (п`ятдесяти тисяч) грн 00 коп. до 25 000 (двадцяти п`яти тисяч) грн 00 коп.

В іншій частині рішення Подільського районного суду міста Києва від 08 вересня 2025 року залишити без змін.

Додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року змінити, стягнувши з комунального підприємства «Київпастранс» на користь держави судовий збір у розмірі 3 042 (три тисячі сорок дві) грн 36 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 червня 2026 року.

Головуючий

Судді: