Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №355/349/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 355/349/26 Головуючий в суді І інстанції Цирулевська М.В.

Провадження № 33/824/3169/2026 Головуючийв суді ІІ інстанції Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Сушко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Баришівського районного суду Київської області від 15 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 594432 від 18 лютого 2026 року - 17 лютого 2026 року о 23 год. 50 хв. на дорозі М03 Київ-Харків, 78 км + 380 м, водій ОСОБА_2 , керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме нагрудну БК № 475676, № 472397, чим порушив п. 2.5 ПДР України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 594425 від 18 лютого 2026 року - 17 лютого 2026 року о 23 год. 50 хв. на дорозі М03 Київ-Харків, 78 км + 380 м, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Volkswagentransporter» д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, та не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, у результаті чого втратив керування транспортним засобом та здійснив наїзд на дерево, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди, травмованих немає, чим порушив п. 2.3.б, п. 12.1 ПДР України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Баришівського районного суду Київської області від 15 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення з урахуванням ст. 36 КУпАП в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665,60 грн судового збору на користь держави.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, 25 травня 2026 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 обгрунтовує тим, що він не керував транспортним засобом, про що повідомляв на місці пригоди.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що чинним законодавством передбачену обов`язкову наявність двох свідків у разів відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі.

Зазначає, що направлення на огляд до медичного закладу офіційно не вручалось і він від нього під підпис не відмовлявся.

Крім того, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 обгрунтовує тим, що суддя суду першої інстанції діяла упереджено, відмовляючи у задоволенні клопотань про виклик свідка та оголошення перерви у справі для підготовки запиту щодо отримання відео з камер спостереження.

Адвокат Синяченко В.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити. Надали пояснення, аналогічні викладеним у доводах апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.

Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах справи адміністративної справи доказах.

Статтею 124 КУпАП передбачається відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Пунктом 2.3.б ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пунктом 12.1 ПДР України встановлено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Частиною 1 статті 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Проте, вимоги вказаних пунктів ПДР ОСОБА_3 дотримано не було.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_2 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно з встановленими нормами закону держави Україна.

Вина ОСОБА_1 у порушенні п.п. 2.3.б, 12.1, 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 594432 від 18 лютого 2026 року, з якого вбачається, що 17 лютого 2026 року о 23 год. 50 хв. на дорозі М03 Київ-Харків, 78 км + 380 м, водій ОСОБА_2 , керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме нагрудну БК № 475676, № 472397, чим порушив п. 2.5 ПДР України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 2);

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 594425 від 18 лютого 2026 року, з якого вбачається, що 17 лютого 2026 року о 23 год. 50 хв. на дорозі М03 Київ-Харків, 78 км + 380 м, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen transporter» д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, та не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, у результаті чого втратив керування транспортним засобом та здійснив наїзд на дерево, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди, травмованих немає, чим порушив п. 2.3.б, п. 12.1 ПДР України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП (а.с. 34);

- у копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6683511 від 18.02.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки, водій керував транспортним засобом без чинного страхового поліса, а також не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п. 2.1 ПДР України (а.с. 5);

- у рапорті старшого лейтенанта поліції Андрущенка Д.О. від 18.02.2026 року, зі змісту якого вбачається, що під час патрулювання автодороги М03 в районі 78 км було виявлено ДТП. По прибуттю на місце події було встановлено, що на узбіччі знаходився автомобіль «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 , який здійснив наїзд на дерево. Під час спілкування з водієм останній повідомив, що не впорався з керуванням транспортного засобу через слизьке дорожнє покриття, внаслідок чого допустив наїзд на дерево. Зазначено, що водій намагався не повідомляти свої анкетні дані та не надав жодних документів, тому особу водія встановлено за допомогою бази ІПНП та наявного у автомобілі службового посвідчення. Крім того, під час спілкування з водієм були виявлені явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці події за допомогою спеціального технічного засобу, на що він відмовився. Також йому було запропоновано пройти огляд у найближчому закладі охорони здоров`я, на що водій повторно відмовився. Відмова від проходження огляду була зафіксована на нагрудні відеореєстратори БК № 475676, № 472397. Водієві було роз`яснено вимоги п. 2.5 ПДР України та відповідальність за відмову від проходження огляду, однак він свою позицію не змінив. При цьому, після повідомлення водієві про виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння, водій почав стверджувати, що нібито не керував транспортним засобом, однак на місці події інших осіб, які б могли керувати зазначеним транспортним засобом, не було встановлено. Зазначено, що від надання письмових пояснень водій відмовився, а на місце події прибув власник транспортного засобу - ОСОБА_4 , який повідомив, що даний транспортний засіб використовує саме ОСОБА_2 (а.с. 6);

- у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, із якого вбачається, що огляд не проводився, оскільки водій відмовився від проходження такого огляду на нагрудну камеру № 475676 (а.с. 7);

- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння, із якого вбачається, що поліцейськими виявлені такі ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. У графі «огляд проводився за допомогою» наявний запис: «не проводився» (а.с. 8);

- у довідці, яка підтверджує наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортними засобами (а.с. 9);

- у довідці про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення (а.с. 10);

- на схемі місця дорожньо-транспортної пригоди, яка була складена безпосередньо на місці пригоди в присутності водія. На схемі відображено розташування транспортного засобу відносно проїжджої частини, місце зіткнення транспортного засобу, перелік видимих пошкоджень транспортного засобу, отриманих унаслідок ДТП. Схема підписана ОСОБА_3 без зауважень та доповнень (а.с. 36);

- на фотознімках, на яких відображено розташування транспортного засобу та пошкодження внаслідок ДТП (а.с. 41);

- на відеозаписах «part_00000_Loy» та «part_00001_Loy» із нагрудних відеокамер (відеореєстратора) працівників патрульної поліції № 475676, № 472397, що здійснювали оформлення вчиненого особою, що притягається до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. На відеозаписі зафіксовано, що транспортний засіб «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 знаходиться на узбіччі автодороги у перевернутому на бік положенні. Після того як чоловіки, які зупинилися для надання допомоги, поставили транспортний засіб на колеса, на місці події залишився лише водій, який на запитання патрульного поліції: «Автомобіль фірми?», відповів: «це мій» (фрагмент відеозапису «part_00000_Loy» з 0:05:01), на наступне запитання поліцейського: «а куда ви їхали?», водій відповів: «в Баришів» (фрагмент відеозапису «part_00000_Loy» з 0:06:42). Водій пояснював механізм дорожньо-транспортної пригоди, яка, за його словами, сталась внаслідок слизької дороги. Особу водія було встановлено за допомогою бази ІПНП, оскільки останній відмовився надавати будь-які документи та називати своє прізвище. У ході спілкування з ОСОБА_3 патрульними поліції було виявлено у останнього ознаки алкогольного сп`яніння, про що йому було повідомлено. Надалі поліцейським було неодноразово висловлено вимогу водієві пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки (фрагмент відеозапису «part_00000_Loy» з 0:20:45), однак сівши у службовий автомобіль патрульних поліції, ОСОБА_2 почав стверджувати, що він не керував транспортним засобом, тим самим відмовившись від проходження огляду, як на місці зупинки транспортного засобу, так і у закладі охорони здоров`я (фрагмент відеозапису «part_00000_Loy» з 0:25:39). Патрульними поліції було повідомлено про відповідальність за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та про те, що на ОСОБА_1 буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. На відеозаписі зафіксовано процедуру складання матеріалів справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 126 КУпАП, ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП, та процедуру ознайомлення водія під підпис з цими матеріалами (фрагмент відеозапису «part_00000_Loy» з 2:07:00). Крім того, водієві було роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП (а.с. 11).

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

Найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення є протокол про здійснення адміністративного правопорушення.

Протокол підписаний особою, яка його склала, та ОСОБА_3 ..

Кодекс України про адміністративні правопорушення, а саме - ст. 256 детально регламентує питання, що пов`язані зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Виявлені працівниками поліції 17.02.2026 року у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння в розумінні п.п. 3-4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, або в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обставини, зазначені в протоколі повністю узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписом із нагрудних камер (відеореєстраторів) поліцейських, на яких достатньо повно відображені події, які відбувалися 17.02.2026 року за участю ОСОБА_1 ..

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не керував транспортним засобом, суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні. Як убачається з наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудних відеокамер патрульних поліцейських, на місці дорожньо-транспортної пригоди перебував лише ОСОБА_2 . На запитання працівників поліції щодо належності транспортного засобу, напрямку його руху та обставин дорожньо-транспортної пригоди останній надавав відповіді та пояснення, не висловлюючи будь-яких заперечень щодо того, що саме він керував автомобілем. Лише після того, як працівниками поліції було висловлено вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_2 почав стверджувати, що транспортним засобом керував його знайомий. Водночас жодних відомостей, які б дали можливість встановити особу такого знайомого, він не повідомив. Зазначені обставини свідчать про те, що твердження ОСОБА_1 щодо керування транспортним засобом іншою особою спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності, а тому не спростовують установлених судом фактичних обставин справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що чинним законодавством передбачену обов`язкову наявність двох свідків у разів відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, суд апеляційної інстанції також відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 6 розділу 2 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року, огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Не можуть бути залучені як свідки працівники Національної поліції України або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

Відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі зафіксована на нагрудні камери патрульних поліції № 475676, № 472397, про що також було зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, тому потреби залучати додаткових свідків у патрульних поліції не виникало.

Долучені відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції є об`єктивним доказом, незалежним від суб`єктивного сприйняття будь-якої особи, який забезпечує можливість наочно впевнитись в обставинах справи, а тому є належними та допустимими.

Доводи апеляційної скарги про те, що направлення на огляд до медичного закладу офіційно не вручалось і він від нього під підпис не відмовлявся, суд апеляційної інстанції також не бере до уваги, оскільки направлення водія транспортного засобу на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння складається не для вручення водію, а для лікаря закладу охорони здоров`я, уповноваженого на проведення огляду на стан сп`яніння, як підстава проведення огляду особи, а враховуючи те, що водій своїми діями відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, то такі доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суддя суду першої інстанції діяла упереджено, відмовляючи у задоволенні клопотань про виклик свідка та оголошення перерви у справі для підготовки запиту щодо отримання відео з камер спостереження, оскільки ОСОБА_2 міг реалізувати право заявити свої клопотання у суді апеляційної інстанції, однак таким не скористався.

Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що постанова Баришівського районного суду Київської області від 15 травня 2026 року є законною та обґрунтованою, а тому, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Баришівського районного суду Київської області від 15 травня 2026 року залишити без задоволення.

Постанову Баришівського районного суду Київської області від 15 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено «18» червня 2026 року.

Суддя Київського апеляційного суду Л.П. Сушко