Вирок від 16 червня 2026 р. у справі №359/6311/26 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/6311/26

Провадження № 1-кп/359/612/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

розглянувши в залі суду у відкритому підготовчому судовому засіданні з технічною фіксацією кримінальне провадження № 12026111100000660, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.05.2026, по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Бориспіль Київської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, не інваліда, працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,

У С Т А Н О В И В:

06 травня 2026 року, приблизно о 19 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучи у стані алкогольного сп`яніння, здійснюючи рух автодорогою Т-10-04, сполучення с. Горобіївка та с. Велика Стариця Бориспільського району Київської області, в напрямку с. Велика Стариця, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого допустив виїзд за межі проїжджої частини ліворуч по напрямку свого руху, де здійснив наїзд на дерево з подальшим перекиданням автомобіля «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Своїми діями ОСОБА_4 створив загрозу безпеці дорожнього руху, порушуючи вимоги пунктів: 12.1, відповідно до якого «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», 2.9 а), відповідно до якого «Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених у дію з 01.01.2002 (далі - Правила дорожнього руху).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження, у вигляді: переломи 5-9-го ребер зліва, та 5-го ребра справа, гемопневмоторакс зліва, компресійний перелом 2-3-го грудних хребців, струс головного мозку, забійні рани голови і кінцівок. Описані вище тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів, або при падінні на такі, можливо в час і за обставин, вказаних у постанові. Рани голови і струс головного мозку оцінюються в сукупності та згідно «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад шість днів, але не більше 21 дня. Рани кінцівок згідно «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», відносяться до легких тілесних ушкоджень. Переломи ребер, гемопневмоторакс зліва, переломи грудних хребців згідно «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я більш як 21 день.

Грубе порушення водієм ОСОБА_4 вимог п. 12.1 та п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок якої потерпілому ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження середньої ступеня тяжкості.

Таким чином, ОСОБА_4 , вчинив дії, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України.

01 червня 2026 року під час судового провадження, відповідно до вимог ст. 471 КПК України, між потерпілим ОСОБА_5 і обвинуваченим ОСОБА_4 , укладено угоду про примирення.

За умовами цієї угоди сторони, остаточно примирилися і дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 286-1 КК України та істотних для цього кримінального провадження обставин. ОСОБА_4 повністю і беззастережно визнав свою винуватість за ч. 1 ст. 286-1 КК України у зазначеному діянні. Обвинувачений, підписуючи угоду, підтвердив факт щирого розкаяння і відшкодування потерпілому матеріальної та моральної шкоди. Потерпілий, у свою чергу, зазначив, що претензій матерального та морального характеру до обвинуваченого не має і вважає, що виправлення останнього можливе без призначення суворого покарання. Також цією угодою визначено покарання, яке має понести обвинувачений ОСОБА_4 , за ч. 1 ст. 286-1 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені ст. 473 КПК України, і наслідки її невиконання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор не заперечував проти затвердження угоди.

Заслухавши доводи обвинуваченого та потерпілого, думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про примирення, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинуваченого про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про примирення, характеру висунутого ОСОБА_4 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки ухвалення вироку на підставі угоди про примирення, з`ясувавши у потерпілого розуміння наслідків затвердження угоди, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про примирення з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення. Згідно ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч.1 ст. 286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке відповідно до положень ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів.

При цьому суд з`ясував, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Окрім того, судом також з`ясовано, що потерпілий цілком розуміє наслідки затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України. Майнова шкода відшкодована в повному обсязі, жодних претензій до обвинуваченого він не має.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також суд встановив, що умови даної угоди не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України. Узгоджена міра покарання, відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених ст. 65 КК України і згідно положень ст. 69 КК України, визначена з урахуванням особи винного та наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку потерпілому ОСОБА_5 і надання іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, тому суд вважає за можливе перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України і призначити ОСОБА_4 основне покарання у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень. Крім того суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_4 додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 286-1 КК України, у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення, укладеної між потерпілим ОСОБА_5 і обвинуваченим ОСОБА_4 та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

Окрім того, враховуючи майновий стан обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає за можливе задовольнити клопотання останнього, та відповідно до ч. 4 ст. 53 КК України, призначити штраф із розстрочкою виплати рівними частинами строком на 10 (десять) місяців.

Підстав для застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу, до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

На підставі викладеного, арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.05.2026, на автомобіля «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_4 , необхідно скасувати.

Згідно ст. ст. 122, 124 КПК України, процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання щодо речових доказів вирішується судом, відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про примирення від 01 червня 2026 року, укладену між потерпілим ОСОБА_5 і обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 – задовольнити.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 КК України, розстрочити ОСОБА_4 сплату штрафу на строк 10 (десять) місяців шляхом щомісячного внесення ним грошових коштів у сумі 5100 (п`ять тисяч сто) гривень 00 копійок, починаючи з дати набрання вироком законної сили.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь Держави України процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта за проведення експертизи № СЕ-19/111-26/26030-ІТ від 21.05.2026, у розмірі 2888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень 16 копійок, за проведення експертизи № СЕ-19/111-26/26032-ІТ від 21.05.2026, у розмірі 6739 (шість тисяч сімсот тридцять дев`ять) гривень 04 копійки, а всього стягнути 9627 (дев`ять тисяч шістсот двадцять сім) гривень 20 копійок.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.05.2026, на автомобіля «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_4 - скасувати.

Речовий доказ у справі, після набрання вироком законної сили, а саме автомобіль «ВАЗ-21063», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що знаходиться на спеціальному майданчику тимчасового зберігання транспортних засобів за адресою: Київська область, Бориспільський район, с.Семенівка, вул. Піщана, буд. 15 – повернути власнику ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.

Суддя ОСОБА_6