Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №295/6007/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/6007/26

Категорія 69

2/295/3732/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі

Головуючої судді Воробйової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Ходоровської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить визначити розмір та спосіб сплати аліментів, що підлягають сплаті ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3500 гривень щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до вимог чинного законодавства України, починаючи з дня подання позовної заяви та до досягнення дитиною повноліття.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є батьком неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 18.12.2025 у справі №295/13608/25 шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Після розірвання шлюбу дитина проживає разом із матір`ю.Позивач вказує, що визнає свій обов`язок щодо утримання дитини та має намір виконувати його добровільно та належним чином. На даний час позивач офіційно не працевлаштований, його дохід складається з пенсійної виплати, яка має тимчасовий характер та може бути змінена або припинена у зв`язку з проходженням переогляду та змінами законодавства. Стабільного офіційного доходу, з якого можливо визначати аліменти у частці від заробітку (доходу), позивач не має. У зв`язку з цим визначення аліментів у частці від доходу є ускладненим та може призвести до нерегулярності виконання ОСОБА_1 обов`язку щодо утримання дитини. З метою забезпечення стабільності правовідносин між сторонами, належного захисту прав та інтересів дитини, а також уникнення можливих спорів у майбутньому, вважає за необхідне визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.Розмір аліментів у сумі 3500 гривень щомісячно є співмірним із матеріальним становищем позивача, відповідає інтересам дитини та перевищує мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України.

13.04.2026 до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач вказує, що позовні вимоги в частині визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі 3500 грн щомісячно вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, матеріальному становищу позивача та інтересам дитини. Вказує, що неповнолітній син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час фактично проживає разом з відповідачем на території Німеччини.З жовтня 2025 року батько дитини не бере належної участі у матеріальному забезпеченні дитини та його вихованні. Фактично позивач ухиляється від виконання свого обов`язку щодо утримання дитини, що стало підставою для звернення відповідача за державною допомогою в Німеччині, у зв`язку з чим з листопада 2025 року відповідач отримує авансові виплати на утримання дитини від держави Німеччини. Вказані виплати здійснюються державою Німеччини не замість обов`язку батька, а лише як тимчасове державне забезпечення дитини, оскільки позивач не виконує свого обов`язку щодо її утримання. У поданій позовній заяві позивач не зазначив свого фактичного матеріального становища, не надав доказів розміру своїх доходів, не повідомив суд про всі джерела отримання коштів, що має істотне значення для правильного визначення розміру аліментів. Відповідачу відомо, що на даний час позивач офіційно проживає та працює на території Польщі, отримує заробітну плату за місцем роботи в Польщі, отримує пенсію по інвалідності в Україні, отримує дохід від здачі в оренду квартири на території України. Таким чином, позивач має кілька джерел доходу, однак у своїй позовній заяві не відобразив цих обставин та не надав відповідних доказів. Позивач просить суд визначити аліменти у твердій грошовій сумі 3500 грн, однак така вимога є необґрунтованою, оскільки не враховує його реальний дохід, не враховує наявність у нього кількох джерел доходу, не відповідає принципу справедливого та пропорційного утримання дитини, не забезпечує належного врахування інтересів дитини в разі зростання його доходів. Відповідач вважає, що у даному випадку доцільним та справедливим є визначення аліментів саме у частці від усіх видів доходу позивача, а не у фіксованій сумі.Відповідач просить відмовити частково у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визначення способу та розміру аліментів у твердій грошовій сумі 3500 грн щомісячно та визначити розмір аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) позивача щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття. У відзиві відповідач просить витребувати у позивача та/або компетентних органів документи, що підтверджують: його офіційне працевлаштування та дохід у Польщі; розмір його пенсії по інвалідності в Україні; дохід від здачі в оренду квартири в Україні; інші джерела його доходу.

Ухвалою суду від 15.04.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.

Щодо клопотання відповідача про витребування доказів, яке міститься у відзиві, суд зазначає, що частинами 1, 2 статті 84 ЦПК України встановлено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Клопотання відповідача про витребування доказів не відповідає вимогам частини 2 статті 84 ЦПК України, оскільки у ньому не зазначено, у яких компетентних органів ОСОБА_2 просить витребувати докази, не вказано підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа, клопотання не містить відомостей про вжиті відповідачем заходи для отримання цих доказів самостійно та до клопотання не долучено доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів.

Оскільки клопотання відповідача про витребування доказів не відповідає вимогам ст. 84 ЦПК України, підстави для його задоволення відсутні.

16.04.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких вказано, що на даний час він здійснює трудову діяльність за межами України, його дохід є нестабільним, нерегулярним та змінним, оскільки залежить від фактичної зайнятості, кількості відпрацьованого часу та наявності роботи. Розмір доходу позивача не є фіксованим та може суттєво змінюватися від місяця до місяця, у зв`язку з чим отримувані кошти мають непостійний характер. У зв`язку з цим визначення аліментів у частці від доходу є недоцільним, оскільки це може призвести до нерегулярності та непередбачуваності їх сплати. Позивач вказує, що несе постійні витрати на проживання, зокрема витрати на житло, харчування, транспорт та інші необхідні щомісячні витрати, що істотно впливають на його матеріальне становище. Твердження відповідача про наявність у позивача декількох стабільних джерел доходу є припущенням та не підтверджені належними і допустимими доказами.Щодо тверджень про отримання доходу від здачі майна в оренду, то такі обставини не відповідають дійсності. Щодо отримання пенсії позивач вказує, що на даний час не отримує пенсійні виплати з причин, які від нього не залежать.Факт отримання дитиною соціальних виплат відповідно до законодавства Німеччини не звільняє позивача від обов`язку утримання дитини, однак свідчить про часткове забезпечення її потреб державою. Позивач вказує, що його дохід є нестабільним, що обґрунтовує визначення аліментів саме у твердій грошовій сумі. Визначення аліментів у частці від доходу може призвести до їх нестабільної та нерівномірної сплати, що не відповідає інтересам дитини. Натомість визначення аліментів у твердій грошовій сумі забезпечить їх регулярність, стабільність та передбачуваність.Позивач зазначає, що визнає свій обов`язок щодо утримання дитини та має намір виконувати його добровільно і належним чином. Запропонований ним розмір аліментів відповідає реальному матеріальному становищу позивача та є таким, що може виконуватися на постійній основі. Позов просить задовольнити.

17.04.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких вказано, що під час перебування на території Федеративної Республіки Німеччина позивач належним чином повідомив відповідний компетентний орган про свій виїзд з території Німеччини та надав актуальні контактні дані для подальшого зв`язку. Після виїзду жодних повідомлень, вимог чи звернень від відповідних органів Федеративної Республіки Німеччина на адресу позивача не надходило. Про факт отримання соціальних виплат на дитину відповідно до законодавства Німеччини позивачу стало відомо лише нещодавно. Вказує, що такі виплати не покривають у повному обсязі фактичні витрати на утримання дитини та не звільняють позивача від обов`язку утримання дитини, однак свідчать про часткове забезпечення її потреб державою. Позивач вказує, що не ухилявся від виконання своїх обов`язків щодо утримання дитини, діяв добросовісно та не мав наміру уникати виконання батьківських обов`язків.

Позивач у судове засіданні не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, у поясненнях від 17.04.2026 розгляд справи просить проводити без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином, у відзиві розгляд справи просить проводити без її участі.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасників справи заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності на підставі наявних матеріалів справи.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Стосовно складення повного тексту рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, суд бере до уваги висновки щодо визначення дати ухвалення судового рішення Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, наведені у відповідній постанові Верховного Суду від 05.09.2022 у справі №1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21).

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18.12.2025 у справі №295/13608/25 розірвано.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки про доходи, яка видана Головним управлінням Пенсійного фонду України від 28.02.2026, ОСОБА_1 у період з 01.08.2025 по 31.12.2025 отримував пенсію у сумі по 9539,80 грн щомісячно, у січні 2026 року – 9727,00 грн.

У відповідності до ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН "Про права дитини" 1989 року, яка набула чинності для України 27.09.1991 держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

У відповідності до ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання обов`язку утримувати дитину визначені статтею 181 СК України, за змістом якої, кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно із ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Позивач є батьком дитини та нарівні з матір`ю зобов`язаний утримувати сина до досягнення повноліття. Домовленість між батьками щодо виконання даного обов`язку відсутня.

За своїм змістом аліменти - це грошові кошти на утримання дитини, які необхідні для забезпечення належного рівня її розвитку, виховання, забезпечення одягом, продуктами харчування, тощо.

Стягнення аліментів спрямовані, насамперед, на захист найвищих інтересів дитини, яка в силу малолітнього віку не здатна самостійно подбати про своє забезпечення та повністю залежить від батьків, на яких закон покладає обов`язок дбати про матеріальне забезпечення дитини до досягнення останньою принаймні повноліття.

Позивач зазначає, що він офіційно не працевлаштований, його дохід складається з пенсійної виплати, яка має тимчасовий характер, стабільного офіційного доходу, з якого можливо визначати аліменти у частці від заробітку (доходу), не має.

За встановлених обставин щодо відсутності у позивача офіційно підтвердженого доходу, окрім пенсійних виплат, розмір частини яких є меншим запропонованого позивачем розміру аліментів, визначення аліментів у частці від доходу не відповідає якнайкращим інтересам дитини та не сприяє його належному та стабільно матеріальному забезпеченню, тому вимога позову про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі вбачається обґрунтованою.

При визначенні розміру аліментів суд керується положеннями ст. 182 СК України, бере до уваги розмір витрат, необхідних для забезпечення дитини повноцінним харчуванням, сезонним одягом, приладдям для навчання та розвитку, речами особистої гігієни, тощо, що є загальновідомим, суд, присуджує аліменти, які підлягають стягненню з позивача на утримання дитини у розмірі 3500,00 грн, але не менше 50% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення повноліття.

Суд також зауважує, що у даній справі відповідач не скористалась своїм правом на заявлення зустрічного позову із вимогами, які вважає обгрунтованими за існуючих обставин, проте за нею залишається право за наявності для того правових підстав, у випадку зміни обставин, матеріального чи сімейного стану сторін, тощо, за належного документального підтвердження та доведеності, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів та/або зміну способу стягнення аліментів.

Згідно з частиною першою статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

У позові позивач просив звільнити його від сплати судового збору як учасника бойових дій відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус учасників бойових дій, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону №3551-XII.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19.

Позов про стягнення аліментів не стосується захисту соціального права позивача як учасника бойових дій, отже підстави для звільнення його від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" відсутні.

Відповідно до ст. 141 УПК України, зважаючи на предмет спору, оскільки рішенням суду аліменти стягуються з позивача, суд вважає за доцільне судовий збір стягнути з ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, пред`явлену фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01.01.2026 становить 1331,20 грн.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Отже, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір на користь держави у сумі 1064,97 грн.

Суд також роз`яснює, що для фактичного виконання цього рішення в частині стягнення аліментів, виданий у разі набрання рішенням законної сили виконавчий лист має пред`явити до виконання сторона, на користь якої стягуватимуться аліменти на утримання дитини, відповідно, стягувач у справі ОСОБА_2 , боржник - ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 354, 430 ЦПК України та статтями 180, 182, 183, 185 СК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3500,00 грн, але не менше 50% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07.04.2026 та до повноліття дитини.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 1064,97грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення складено 18.06.2026.

Суддя Т.А. Воробйова