Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №159/2903/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/2903/26

Провадження № 3-в/159/13/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Ковель

Слідчий суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області Шишилін О.Г., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про розстрочення суми штрафу,-

в с т а н о в и в:

11.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить розстрочити йому виконання постанови суду у справі №159/2903/26 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.. Заява обґрунтована тим, що він знаходиться в скрутному матеріальному становищі, оскільки потребує додаткових коштів на лікування, отже, сплатити одночасно штраф в розмірі 17000 грн. він не може.

На розгляд справи ОСОБА_1 не з`явився, попередньо подав заяву в якій він просить залишити його заяву без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, доходжу наступних висновків.

Так, згідно постанови Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26.05.2026 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік, також стягнуто з нього на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

Також ОСОБА_1 роз`яснено, що штраф має бути сплачений не пізніше як через 15 днів з дня отримання постанови із наданням відповідної квитанції про сплату штрафу до канцелярії суду.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно ст. 298 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Порядок провадження по виконанню постанови про накладення штрафу визначено главою 27 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до положень ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КпАП України у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 304 КУпАП питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадою особою), який виніс постанову.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.

Враховуючи роз`яснення, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Верховний Суд у своїй постанові від 21.02.2019 року справа №2-54/08 при розгляді питання про відстрочення виконання судового рішення вказав, що відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Отже, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Разом з тим, під час судового розгляду справи таких виняткових обставин для розстрочки сплати штрафу ОСОБА_1 суду не доведено. На підтвердження своїх доводів ним надано довідку про перебування на стаціонарному лікуванні, посвідчення УБД.

Жодних інших доказів скрутного матеріального становища, його хвороби чи хвороби членів його сім`ї, відсутності іншого майна, не надано.

Дослідивши долучені докази, суд вважає, що ОСОБА_1 доказів витрат, які ідуть на лікування не підтвердив, також звернувся з заявою про залишення його клопотання без розгляду, отже враховуючи, що при розгляді заяви про розстрочку сплати штрафу заявником не було надано належних та допустимих доказів наявності обставин, передбачених ч. 1ст. 33 ЗУ «Про виконавче провадження», за наявності яких суддя може прийняти рішення про таку розстрочку, а також те, що у заявника відпала потреба у розстрочці, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про розстрочку сплати штрафу.

Крім того, статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені заходи примусового виконання рішень, в тому числі звернення стягнення на майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника, посилання ОСОБА_2 на те, що він потребує лікування не звільняють його від обов`язку сплатити штраф і не є підставою для відстрочки виконання постанови Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26.05.2026 року.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, виконання судових рішень розглядається як невід`ємна частина судового розгляду в розумінні ст. 6 Конвенції. Європейський суд неодноразово робив висновок про те, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, щоб остаточне, обов`язкове, судове рішення залишалося невиконаним.

На підставі викладеного заява ОСОБА_1 про розстрочку виконання постанови Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26.05.2026 у справі №159/2903/26 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 283,301,304 КУпАП України суд,-

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання постанови Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26.05.2026 про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без задоволення.

Постанова оскарженню не підлягає.

СуддяО. Г. Шишилін