Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №160/7613/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/7613/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Рянська В.В.) в адміністративній справі №160/7613/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 07.12.2020 до 06.12.2021 (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) із застосуванням при визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, а не на 1 січня відповідного календарного року як це передбачено чинною редакцією постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 07.12.2020 до 06.12.2021 (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020 та 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт, що відповідав у цей період займаній посаді та військовому званню, згідно з додатками 1, 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 07.12.2020 до 06.12.2021 позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 . За час проходження військової служби позивач отримував грошове забезпечення, яке нараховувалося відповідачем з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 – в сумі 1762,00 грн. Після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», відновлено попередню редакцію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», який був чинним до внесення змін Постановою № 103, та яким передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017. Тому позивач вважає, що має право на отримання грошового забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , обчисленого з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, з 07.12.2020 до 06.12.2021. На заяву позивача про перерахунок грошового забезпечення відповідач відмовив.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 07.12.2020 до 06.12.2021 з його складовими, обчисленими із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) з 07.12.2020 до 06.12.2021 із застосуванням для його обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року: Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 (2102,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 (2270,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Розподіл судових витрат у справі не здійснювався.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Скаржник наголошує на правильності розрахунку та виплати грошового забезпечення позивача за спірний період проходження військової служби.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою з інвалідністю І групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 20.02.2024.

ОСОБА_1 має статус внутрішньо-переміщеної особи, його місце проживання зареєстроване у с. Нижньопокровка Старобільського району Луганської області, фактичне місце проживання – у м. Дніпро, про що 24.01.2023 Лівобережним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради видано довідку № 1205-5002530280.

З 07.12.2020 до 06.12.2021 позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , про що містяться записи у військовому квитку серії НОМЕР_3 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.12.2020 № 275 старшого солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 07.12.2020 № 244-рс на посаду номера обслуги 2 гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону ВОС 145533, з 07.12.2020 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.12.2021 № 252 старшого солдата ОСОБА_1 , номера обслуги 2 гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 25.11.2021 № 231-рс на підставі п. «а» ч. 1 ст. 26, пп. «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, вважати таким, що справи та посаду здав 06.12.2021. З 06.12.2021 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення, зі складу сил та засобів проведення операції об`єднаних сил та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зокрема, зобов`язано виплатити надбавку за особливості проходження служби в розмірі 87,8% до посадового окладу, за військове звання та надбавки за вислугу років за відпрацьований період грудня 2021 року. Виплатити щомісячну премію в розмірі 176% за відпрацьований період грудня 2021 року, винагороду за безпосередню участь в ООС, згідно з наказом Міністерства оборони України від 18.09.2020 № 340 (з 01 до 06 грудня 2021 року) та за участь на передній лінії оборони (з 01 до 06 грудня 2021 року). Виплатити винагороду за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров`я під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, згідно з наказом Міністерства оборони України від 18.09.2020 № 340 (з 01 до 06 грудня 2021 року). Виплатити грошову компенсацію за невикористані 28 діб щорічної основної відпустки за 2021 рік та грошову компенсацію за невикористані 28 діб додаткової відпустки, передбаченої ст. 16-2 Закону України «Про відпустки», як учаснику бойових дій за 2020 та 2021 роки відповідно до вимог наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260. Грошова допомога на оздоровлення за 2021 рік виплачена. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік виплачена в розмірі окладу за військовим званням.

У матеріалах справи міститься копія картки особового рахунку військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 з відомостями про нараховані суми грошового забезпечення за 2021 рік.

20.02.2024 позивач надіслав до військової частини НОМЕР_1 заяву від 19.02.2024, у якій просив перерахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 07.12.2020 до 06.12.2021 (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020 – 2102,00 грн, та на 01.01.2021 – 2270,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт, що відповідав у цей період займаній посаді та військовому званню, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Військова частина НОМЕР_1 листом № 141/53/1054 від 01.03.2024 на звернення позивача повідомила про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення з огляду на чинну постанову Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб».

На думку позивача, за період проходження ним служби відповідачем неправильно проводилось нарахування йому грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), у зв`язку з чим він звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив із протиправності дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення у спірний період без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року, та відповідних тарифних коефіцієнтів.

Предметом спору у цій справі є правомірність нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 07.12.2020 по 06.12.2021 із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 01.01.2018, замість прожиткового мінімуму, установленого станом на 01.01.2020 та 01.01.2021.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (статті 2 Закону №2011-ХІІ).

Приписами частини 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачається, що грошове забезпечення включає в себе усі, встановлені законом, надбавки, доплати та винагороди, передбачені під час проходження служби.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Тобто, на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

З огляду на викладене, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

29.01.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд своєю постановою у справі №826/6453/18 визнав протиправним та скасував пункт 6 Постанови № 103, який вносив зміни в п. 4 Постанови № 704.

Таким чином, з дня набрання чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє редакція п. 4 постанови №704, яка була чинною до внесення вказаних змін, тобто з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Колегія суддів наголошує, що з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.

Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 по справі № 826/9052/18 було викладено висновки про необхідність зобов`язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 стосовно внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», що додатково свідчить про неможливість застосування п. 4 Постанови № 704 в редакції Постанови № 103.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне врахувати правову позицію викладену Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21.

Так, у рішенні суду зроблено наступні висновки:

- з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

- встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб:

- станом на 01.01.2018 встановлений в розмірі 1762,00 грн. (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» № 2246-VIII);

- станом на 01.01.2020 встановлений в розмірі 2027,00 грн. (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №294-IX);

- станом на 01.01.2021 встановлений в розмірі 2189,00 грн. (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-IX).

За наведених обставин, з 29.01.2020 грошове забезпечення військовослужбовців повинно розраховуватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, який щороку збільшувався в законах про Державний бюджет України, у зв`язку з чим і настала подія підвищення розміру винагороди за службу військовослужбовця.

Суд також зазначає, що з урахуванням приписів Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом МО України від 07.06.2018 № 260, одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди, допомоги), одноразова грошова допомога при звільненні охоплюються поняттям грошове забезпечення та є його складовими елементами.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ не втратила чинності і має вищу юридичну силу за положення п. 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін, внесених Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, відповідачем протиправно не здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача з 07.12.2020 по 06.12.2021 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 та 01.01.2021.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що порушене відповідачем право позивача на отримання грошового забезпечення у належному розмірі за період з 07.12.2020 по 06.12.2021 підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату його грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за спірний період із застосуванням для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року: Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 (2102,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 (2270,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції відповідно до приписів ст. 77 КАС України відхиляє посилання скаржника, на підтвердження доводів скарги про правомірність нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення у спірний період із використанням показника прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, оскільки таке твердження скаржника не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають правовим позиціям Верховного Суду, а тому, враховуючи норми ч. 5 ст. 242 КАС України, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене судове рішення скасуванню.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року в адміністративній справі №160/7613/24 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 17 червня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак