Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №280/9759/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2026 року м. Дніпросправа № 280/9759/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року (суддя 1-ї інстанції Сацький Р.В.) в адміністративній справі №280/9759/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

06.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення мінімального розміру пенсії (14166) з 01 березня 2025 року - на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23.02.2022 № 185; у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.03.2025 ОСОБА_1 індексацію пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачену частиною третьою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» шляхом збільшення мінімального розміру пенсії (14166) з 01 березня 2025 року - у розмірі 1,0796 відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23.02.2022 № 185; у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи, пов`язаної з наслідками аварії на ЧАЕС, у розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону № 796-XII. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі № 280/8054/24 встановлено право позивача на пенсію в розмірі шести мінімальних пенсій за віком з 09.03.2023 (розмір пенсії з 09.03.2023 – 14 924,30 грн). Відповідач безпідставно не проводить індексацію мінімального розміру пенсії на коефіцієнти 1,0796 (2024) та 1,115 (2025), обмежуючи збільшення 1500 грн, що суперечить законодавству та судовій практиці. 11 листопада 2025 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/9759/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги за період з 01.03.2025 по 05.05.2025 залишити без розгляду, а в задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

В апеляційній скарзі пенсійний орган зазначає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки прийняв позов до розгляду без урахування шестимісячного строку звернення до суду, а також не надав належної оцінки доводам відповідача щодо недотримання позивачем встановленого Порядком №22-1 порядку звернення за перерахунком пенсії. На думку скаржника, заява позивача не відповідала вимогам зазначеного Порядку, тому була розглянута в порядку Закону України «Про звернення громадян», а лист від 28.10.2025 є лише роз`ясненням і не є рішенням суб`єкта владних повноважень. Крім того, відповідач вважає помилковими висновки суду щодо порядку індексації пенсії. Зазначає, що відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV та Порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, індексується не сама пенсійна виплата, а показник середньої заробітної плати (доходу), який використовується для обчислення пенсії. При цьому розмір підвищення є індивідуальним та не передбачає індексації мінімального розміру пенсії шляхом застосування коефіцієнтів 1,0796 та 1,115. Також скаржник вказує, що посилання позивача на частину четверту статті 54 Закону №796-ХІІ є безпідставним, оскільки положення щодо індексації стосуються пенсій по інвалідності, визначених частиною третьою цієї статті. З огляду на викладене, пенсійний орган вважає, що пенсія позивача обчислена відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи, яка пов`язана з наслідками аварії на ЧАЕС та отримує пенсію в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі № 280/8054/24, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, що пов`язана з аварією на ЧАЕС, у розмірі, визначеному статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює шести мінімальним пенсіям за віком (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) починаючи з 09.03.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений законом про Державний бюджет України становив: Станом на 01.07.2021 - 1 854,00 грн,

Станом на 01.12.2021 – 1 934,00 грн,

Станом на 01.07.2022 – 2 027,00 грн,

Станом на 01.12.2022 - 2 093,00 грн,

Станом на 01.03.2024 – 2 361,00 грн.

На виконання рішення суду було перераховано пенсію, яка з 09.03.2023 складає 14924,30 грн (6 * 2361 + 708,30 + 50.00).

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23.02.2022 № 185 (далі - Постанова № 185) установлено, що з 01.03.2024 перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 рік, № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796.

Частиною 1 Постанови № 209 установлено, що з 01.03.2025 перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.

Натомість, Постановами № 185, 209 установлено, що розміри пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені частиною третьою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 відповідних постанов КМУ щодо проведення індексації, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

Позивач 30.09.2025 звернувся до відповідача із заявою щодо проведення індексації пенсії шляхом збільшення мінімального розміру пенсії (14166,00) на коефіцієнти індексації 1,0796, та 1,115 однак, відповідач 28.10.2025 повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії.

З даною відмовою позивач не погодився, та звернувся до суду з позовною заявою.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Переглядаючи судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІІ).

Відповідно до статті 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно зі статтею 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV, для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

На реалізацію положень статті 42 Закону № 1058-IV Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 20.02.2019 №124, якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 124).

Приписами пункту 1 та 2 Порядку №124 визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Перерахунку підлягають пенсії, обчислені, зокрема, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 5 Порядку №124, у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пенсії, які призначені відповідно до Закону та розмір яких не підвищено відповідно до пункту 4 цього Порядку, абзаців першого, другого цього пункту, з урахуванням абзаців першого, третього частини першої, частини другої статті 28, абзацу другого пункту 4-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону, пункту 4 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 3 жовтня 2017 р. № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», а також з урахуванням щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, що виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», щороку підвищуються за рішенням Кабінету Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду України. Підвищення встановлюється в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, і враховується під час подальших перерахунків пенсії.

Отже, в силу приписів пункту 5 Порядку №124, у 2019 році при перерахунку пенсій застосовувався показник середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 р.

Таким чином, положення Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти:

- показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону);

- показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року (за приписами Порядку).

У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тобто, положення пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у справі №160/28752/23 (постанова від 13.01.2025), у справі №400/4663/24 (постанова від 28.01.2025), у справі №160/6686/24 (постанова від 26.02.2025) та інших.

Варто зауважити, що Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.04.2025 у справі №200/5836/24 не знайшов підстав для відступу від правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі №160/28752/23 та інших постановах, у яких цей висновок було застосовано.

Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що з метою забезпечення у 2024-2025 роках індексації пенсій та підвищення рівня матеріального забезпечення пенсіонерів Кабінетом Міністрів України визначено коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, зокрема:

у 2024 році – 1,0796 відповідно до постанови №185,

у 2025 році – 1,115 відповідно до постанови №209.

Таким чином, індексація пенсій у 2024-2025 роках повинна проводитися відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №185 та №209, Порядку №124 і з урахуванням вимог частини другої статті 42 Закону №1058-IV шляхом послідовного застосування до показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався при обчисленні пенсії, встановлених коефіцієнтів збільшення.

З огляду на наведені норми права, правові висновки Верховного Суду та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на проведення з 01.03.2025 індексації пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до частини третьої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із застосуванням коефіцієнтів збільшення, визначених постановами Кабінету Міністрів України №185 та №209.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що використання позивачем у позовних вимогах поняття «мінімальний розмір пенсії» свідчить про відсутність підстав для проведення індексації.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та оскаржуваного рішення, предметом спору у цій справі є наявність у позивача права на проведення індексації пенсії відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №185 та №209, а не питання термінологічного визначення окремих складових пенсійної виплати.

Наведене дає підстави для висновку, що сам по собі спосіб викладення позовних вимог або використання позивачем окремих формулювань не може бути підставою для відмови у захисті порушеного права, якщо зі змісту заявлених вимог та встановлених судом обставин можливо визначити їх дійсний предмет і характер спірних правовідносин.

Крім того, доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з визначеним судом першої інстанції порядком проведення перерахунку пенсії, проте не спростовують його висновку щодо наявності у позивача права на індексацію пенсії відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо доводів відповідача про недотримання позивачем порядку звернення за перерахунком пенсії, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 27.11.2019 у справі №748/696/17, вирішуючи питання правомірності нерозгляду органом Пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає встановленій Порядком №22-1, вказав, що визначальним є зміст такої заяви, який дає можливість встановити дійсний намір заявника.

Аналогічний правовий підхід викладений у постанові Верховного Суду від 23.09.2024 у справі №620/2027/23, у якій наголошено, що якщо зміст поданої заяви є зрозумілим та дає змогу встановити намір особи, відсутні підстави для відмови у її розгляді. Верховний Суд також зауважив, що доступ до соціальних прав є складовою конституційних гарантій, а можливість звернення із заявою у довільній формі сприяє ефективній реалізації права на пенсійне забезпечення.

Також колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки вони не містять належних аргументів, які б спростовували обґрунтований висновок суду першої інстанції про дотримання позивачем установленого законом строку звернення до суду.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду, а тому, враховуючи норми ч. 5 ст. 242 КАС України, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене судове рішення скасуванню.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року в адміністративній справі №280/9759/25 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 17 червня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак