Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №160/24490/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/24490/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі №160/24490/25 за позовом ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Де ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва», в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Експертної команди, яка була сформована на базі КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» номер витягу 120/25/509/В, дата прийняття рішення 04.03.2025, номер рішення 120/25/509/Р та рішення №ОР-265 від 24.07.2025 Центру оцінювання функціонального стану особи, що сформований був на базі Державної установи «Український державний науково дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», в частині не проведення та не встановлення ступеню стійкої втрати професійної працездатності (у відсотках) за причинною, що було пов`язано з проходженням військової строкової служби;

- визнати протиправними та скасувати Рекомендації Експертної команди, яка була сформована на базі КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» №120/25/509/І від 04.03.2025 року, які Центром оцінювання функціонального стану особи, що сформовано було на базі Державної установи «Український державний науково дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» не переоглядались;

- зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи, що сформований булв на базі Державної установи «Український державний науково дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» провести повторний огляд ОСОБА_1 з метою встановлення та прийняти нового рішення в частині встановлення ступеню стійкої втрати професійної працездатності (у відсотках) за причинною, що було пов`язано з проходженням військової строкової служби, з урахуванням висновків, які наведені будуть судом у Рішенні;

- зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи, що сформований був на базі Державної установи «Український державний науково дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» надати нові Рекомендації Де ОСОБА_2 відповідно до Переліку діагнозів від 20 листопада 2020 року № 774/2691 та Порядку, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2012 № 321 та з урахуванням висновків, які наведені будуть судом у Рішенні.

Позов фактично обґрунтовано тим, що позивач має декілька причин інвалідності, за результатом чого відповідачі разом з групою інвалідності мали встановлювати також і ступінь стійкої втрати професійної працездатності у відсотках.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у задоволенні позові відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» № 120/25/509/Р від 04.03.2025 року скасовано повністю постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 року у справі № 160/14859/25, в тому числі в частині не зазначення даних щодо рішення щодо встановлення ступеню втрати професійної працездатності. Відповідно, рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, які є додатком до рішення № 120/25/509/Р від 04.03.2025 року є нечинними, як частина скасованого судом рішення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Скаржник просить: визнати протиправними та скасувати рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» №120/25/509/Р від 04.03.2025 року та рішення Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» №ОР-265 від 24.07.2025 року в частині невстановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності; визнати протиправними та скасувати Рекомендації Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» №120/25/509/І від 04.03.2025 року; зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» провести повторний огляд ДЕ ОСОБА_3 із обов`язковим встановленням ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках; зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» сформувати нові Рекомендації відповідно до вимог законодавства та фактичного стану здоров`я Де ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1338 передбачено, що експертна команда зобов`язана прийняти рішення щодо визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках. Зазначає про те, що на виконання постанови суду апеляційної інстанції від 25.11.2025 відповідачем до протоколу розгляду скарги №1808/26/423, здійснювався у заочній формі виключно за наявними документами, при цьому предметом розгляду було підтвердження попереднього рішення експертної команди щодо встановлення групи інвалідності. Аналогічно, з рішення відповідача від 15.01.2026 №1808/26/423 вбачається, що експертна команда фактично обмежилась оцінкою відповідності стану здоров`я позивача критеріям ІІ групи інвалідності та питанням застосування статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», не здійснюючи жодного аналізу щодо визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках або перегляд Рекомендацій.

Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 04.03.2025 року експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» прийнято рішення №120/25/509/Р на підставі наданої медичної документації і постанови КМУ №1338 від 15.11.2024 про встановлення Де ОСОБА_2 ІІ групи інвалідності безстроково, що підтверджено витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №120/25/509/В (т.1 а.с. 17-18).

Відповідно до вказаного витягу, з 16.12.2024 року Де ОСОБА_2 встановлена ІІ група інвалідності безстроково, основний діагноз: наслідки неуточненої травми голови (Т90.9), ускладнення основного діагнозу: атрофія зорового нерва (Н47.2); причина інвалідності: поранення, захворювання або інші ушкодження здоров`я одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди (за рішенням ВЛК: поранення так, пов`язане із захистом Батьківщини).

Також згідно з розділом 17.2.1 витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №120/25/509/Р, рішення щодо встановлення ступеню втрати професійної працездатності: не застосовується.

Також до вказаного рішення оформлено рекомендації №120/25/509/І від 04.03.2025 року, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, в яких викладені дані, зокрема, щодо здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, спілкування, контролю за своєю поведінкою, здобуття освіти, трудової діяльності, встановлена за результатами оцінювання особи (із зазначенням ступенів); потреба в забезпеченні особи допоміжними засобами реабілітації, медичними виробами, послугами, потребу в яких визначено чи має бути оцінено в інших сферах життєдіяльності тощо (т.1 а.с. 31-32).

Не погодившись з не встановленням ступеню втрати професійної працездатності (у відсотках) позивач звернувся зі скаргою до Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України».

Рішенням Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» №ОР-265 від 24.07.2025 рішення про скасування не прийнято. В обґрунтування вказаного рішення зазначено: по представленим документам клініко-функціональний стан органу зору, нервової системи у вираженому ступені обмежує життєдіяльність пацієнта, встановлено ІІ (другу) групу інвалідності, поранення, контузії, каліцтва, захворювання або інші ушкодження здоров`я, так, одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язані з перебуванням на фронті; з 04.03.2025 року безтерміново, згідно з постановою КМУ № 1338 від 15.11.2024.

Не погодившись із рішенням відповідача в частині не встановлення разом з групою інвалідності ступня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках, Де ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначені Законом України № 2961-IV від 06.10.2005 року «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 2961-IV)

За визначеннями, наданими у статті 1 Закону № 2961-IV особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність;

інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист;

втрата здоров`я - наявність хвороб і фізичних дефектів, які призводять до фізичного, душевного і соціального неблагополуччя.

З матеріалів справи вбачається, що 04.03.2025 року експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» прийнято рішення №120/25/509/Р про встановлення з 16.12.2024 року Де ОСОБА_2 групи інвалідності безстроково, що підтверджено витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №120/25/509/В (т.1 а.с. 17-18).

Постановою Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024 року затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи, а також критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до пункту 2 вказаної постанови, установлено, що до введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»: з 1 січня 2025 р. експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;

проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Зокрема, відповідно до пункту 40 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства:

ступеня обмеження життєдіяльності особи;

потреби у продовженні тимчасової непрацездатності;

інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують;

ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках);

наявності медичних показань на право одержання особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю, яка має порушення опорно-рухового апарату, автомобіля і протипоказання до керування ним, що визначаються відповідно до переліку медичних показань і протипоказань, затвердженого МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики;

потреби у постійному сторонньому догляді;

потреби в отриманні соціальної, психолого-педагогічної, професійної, трудової та/або фізкультурно-спортивної реабілітації;

обсягів та видів необхідних допоміжних засобів реабілітації та/або медичних виробів;

потреби в отриманні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я та у разі визначення такої потреби головуючий формує електронне направлення для надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я відповідно до Порядку організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2021 р. № 1268 «Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров`я»;

ступеня стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого.

Так, за приписами пункту 10 Порядку встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності в рамках проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.06.2012 року№ 420, за наявності у особи наслідків, спричинених двома або більше випадками, ступінь стійкої втрати професійної працездатності встановлюється:

1) при I групі інвалідності — не вище 100%;

2) при II групі інвалідності — не вище 85%;

3) при III групі інвалідності — не вище 65%.

У випадках не встановлення інвалідності особі сумарний відсоток втрати професійної працездатності не повинен перевищувати 40%. З аналізу вищезазначених норм вбачається, що встановлення ступня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках здійснюється виходячи з групи інвалідності встановленої особі.

Судом з`ясовано, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 прийнятої у справі №160/14859/25, зокрема, визнано протиправними і скасовано рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» № 120/25/509/Р від 04.03.2025 та рішення Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» № ОР-265 від 24.07.2024.

Постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили 25.11.2025 року.

Викладені обставини свідчать про те, що рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» від 04.03.2025, яким позивачу встановлено ІІ групу інвалідності скасовано з 25.11.2025, тобто втратило свою юридичну силу.

Зважаючи на те, що рішення від 04.03.2025, яким позивачу встановлено ІІ групу інвалідності скасовано з 25.11.2025, а також те, що встановлення ступня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках здійснюється виходячи з групи інвалідності встановленої особі, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

За приписами частини п`ятої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

У постановах Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 420/1738/23, від 10.10.2023 у справі № 520/12550/21, від 05.07.2023 у справі № 280/12302/21, від 29.03.2023 у справі № 1340/3919/18, від 14.02.2023 у справі № 280/9279/20, від 20.01.2022 у справі № 826/12308/18, від 21.07.2021 у справі № 520/5875/19, від 23.02.2021 у справі № 420/1927/20, від 12.01.2021 у справі № 1640/2719/18, від 19.09.2019 у справі № 0440/6027/18, від 17.04.2026 у справі №160/10192/21 суд касаційної інстанції звертав увагу на тому, що процесуальним законодавством встановлено відповідні обмеження щодо меж перегляду справи судом апеляційної інстанції, а саме - щодо перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Крім того, встановлено пряму процесуальну заборону щодо розгляду апеляційним судом позовних вимог та підстав позову, які не були заявлені в суді першої інстанції. Отже, законодавець чітко окреслив межі апеляційного перегляду, дозволивши перегляд справи лише у межах тих доводів і вимог, які обґрунтовані у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права. Водночас, процесуальним законом передбачено виключення, за якого допускається вихід за межі доводів та вимог апеляційної скарги, у випадку якщо буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Зважаючи на те, що підставою для звернення до суду з позовом щодо встановлення ступня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках було не визначення такої втрати в рамках встановленої позивачу рішенням від 04.03.2025 ІІ групи інвалідності, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про те, що експертна команда при прийнятті 15.01.2026 рішення фактично обмежилась оцінкою відповідності стану здоров`я позивача критеріям ІІ групи інвалідності та питанням застосування статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», не здійснюючи жодного аналізу щодо визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках або перегляд Рекомендацій, адже таке рішення не предметом спору у справі №160/24490/25.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі №160/24490/25 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі №160/24490/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко