Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №334/2522/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2026 року м. Дніпросправа № 334/2522/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 20 квітня 2026 року у справі №334/2522/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 №728 від 09.03.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 20 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП з`ясував всі обставини, передбачені ст.280 КУпАП, у зв`язку з чим в межах своїх повноважень правомірно виніс постанову №728 від 09.03.2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 17000 грн за скоєння правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи. Зазначає про те, що повістка безпосередньо позивачу вручена не була, докази належного повідомлення позивача, зокрема, за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ІНФОРМАЦІЯ_2 » відсутні.

Відповідач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 від 13.11.2018 року, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно сформованого 13.03.2026 року о 14:40 військово-облікового документу в мобільному застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 , придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони, дата ВЛК 27.02.2026 року, має інвалідність ІІІ групи, має відстрочку до завершення мобілізації на підставі п.2 ч.1 ст.23, адреса проживання: АДРЕСА_1 , дата уточнення даних 28.02.2026 року, що підтверджується копією роздрукованого військово-облікового документу в електронному вигляді.

24.12.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було сформовано повістку №6174341, якою ОСОБА_1 зобов`язано з`явитися 19.01.2026 року о 14:00 до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , для уточнення даних (а.с. 29).

Сформована та підписана кваліфікованим електронним підписом повістка була направлена ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 рекомендованим листом з описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення №R067065106822.

Згідно з копією конверту, рекомендований лист з позначкою «Повістка ТЦК» поштового відправлення №R067065106822 02.01.2026 року повернуто відділенням поштового зв`язку без вручення адресату із зазначенням причин повернення «адресат відсутній» (а.с. 30-31).

27.02.2026 року о 14:10 ОСОБА_1 доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 за порушення військового обліку, що підтверджується копією довідки про доставлення (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (а.с. 28).

27.02.2026 року стрільцем-помічником гранатометника першого відділення охорони першого взводу охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим солдатом ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення №728 відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП, згідно якого вбачається, що 19.01.2026 року військовозобов`язаний ОСОБА_1 не з`явився за повісткою (розпорядження) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про причини неявки не повідомив, чим порушив вимоги ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз.3 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період. ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи відбудеться о 08:00 06.03.2026 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 . У протоколі зазначено пояснення ОСОБА_1 - не отримував повістку (а.с. 27).

Постановою №728 від 09.03.2026 року за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_4 встановлено, що уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення №728 від 27.02.2026 року. Відповідно протоколу №728 про адміністративне правопорушення військовозобов`язаний ОСОБА_1 19.01.2026 року не з`явився за повісткою (розпорядженням) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ), в зазначений час та дату, доказів наявності поважних причин неприбуття не надав, чим порушив вимоги законодавства України, а саме: ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз.3 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства по оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період. Під час розгляду справи та дослідження доказів, які надані до протоколу №728 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП встановлено наступне. На адресу ОСОБА_1 була направлена повістка №6174341 рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення № R067065106822 на адресу: АДРЕСА_1 . Відповідно до повістки №6174341 ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 19.01.2026 року для уточнення даних. Відповідно Форми 20 АТ «Укрпошта» вказаний лист був повернутий 02.01.2026 року відправнику у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Повістка на ім`я ОСОБА_1 була сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів 24.12.2025 року (накладено кваліфікований електронний підпис). Відповідно Ф.20 довідки АТ «Укрпошта» про причини повернення/досилання поштового відправлення повістка про виклик ОСОБА_1 була належним чином відправлена та він був належним чином повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Громадянину ОСОБА_1 повідомлено під час складання протоколу, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 08:00 06.03.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 каб.30. Розгляд справи було відкладено на 09.03.2026 року. На розгляд справи ОСОБА_1 прибув 09.03.2026 року, надав усні пояснення, що повістку не отримував, тому і не міг знати про обов`язок з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Адреса ОСОБА_1 , на яку надіслано повістку №6174341, є зареєстрованим місцем проживання останнього. Отже, фактично направлення повістки відбулось за належною адресою та повернулась на адресу відправника у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що є належним підтвердженням повідомлення військовозобов`язаного у розумінні п.41 Порядку № 560. При застосуванні адміністративного стягнення обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, не встановлені. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 17000 грн за ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с. 33-35).

Не погодившись із постановою №728 від 09.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

Відповідно до абзацу 12 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до якої в редакції на час виникнення спірних правовідносин:

Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1 ст.210-1 КУпАП).

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2 ст.210-1 КУпАП).

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.210-1 КУпАП).

При цьому, відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.

Отже, на дату винесення відповідачем спірної постанови в Україні діяв особливий період, що є підставою для застосування ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Зі змісту спірної постанови відповідача вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 19.01.2026 року о 14:00 год. не з`явився за повісткою про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , доказів наявних поважних причин свого неприбуття не надав, заяв та клопотань щодо переносу розгляду справи на іншу дату також не надходило.

Колегія суддів встановила, що за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів сформовано повістку №6174341, відповідно до якої позивачу необхідно з`явитися для уточнення даних 19.01.2026 року о 14:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначену повістку, було направлено на зареєстровану адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом №R067065106822 за допомогою поштового оператора зв`язку АТ «Укрпошта».

В свою чергу, відповідно до пункту 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Відповідно до положень пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Апеляційний суд зі змісту матеріалів справи встановив, що сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів повістка №6174341 була направлена рекомендованим поштовим відправленням №R067065106822 із описом вкладення на зареєстровану адресу позивача.

Однак, зазначене рекомендоване поштове відправлення із вмістом повістки №6174341 повернуто до відправника із проставленою 02.01.2026 року працівником поштового відділення відміткою «адресат відсутній» (а.с. 31).

Враховуючи положення п. 41 Порядку № 560, колегія суддів вважає, що позивач вважається належно оповіщеним про виклик на 19.01.2026 року о 14:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_2 з 02.01.2026 року (день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання).

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 20 квітня 2026 року у справі №334/2522/26 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 20 квітня 2026 року у справі №334/2522/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко