Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №280/8254/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2026 року м. Дніпросправа № 280/8254/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Малиш Н.І., Кругового О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 р. (суддя Садовий І.В) в адміністративній справі №280/8254/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому із урахуванням уточнень просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в переведенні її з пенсії за вислугу років, призначеної на підставі п. «б» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за вислугу років на підставі п. «а» ч.1 ст.12 вказаного Закону;

- зобов`язати відповідача перевести її з пенсії за вислугу років, призначеної на підставі «б» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за вислугу років на підставі п. «а» ч.1 ст.12 вказаного Закону, виходячи із вислуги років - 41 рік 01 місяць 23 дні з дня взяття на облік.

В обгрунтування позовних вимог вказала, що у період з 13 червня 2006 р. по 28 лютого 2025 р. проходила службу Державній кримінально-виконавчій службі України. Після звільнення в неї виникло право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідач протиправно не застосував її вислугу років у пільговому обчисленні, а керувався лише календарною.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

У поданій апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та у задоволенні позову відмовити повністю.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції безпідставно зазначено, що посилання відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду є необґрунтованим. Також вказано, що для призначення пенсії згідно п.

«а» ст. 12 Закону 2262-ХІІ обов`язковою умовою, зокрема, є наявність 25 календарних років вислуги і більше на момент звільнення починаючи з 01 жовтня 2020 року або пізніше. Вислуга років позивачки на день звільнення складає - 22 роки 10 місяців 23 дні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив обгрунтовує тим, що відповідачем не конкретизовано, як саме судом порушено норму процесуального права. Також вказує, що суд першої інстанції, досліджуючи правову природу пільгового зарахування вислуги років, вірно врахував постанову Верховного Суду від 14 квітня 2021 р. у справі №480/4241/18.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.

ОСОБА_1 наказом Державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)» від 28 лютого 2025 р. № 70/ОС звільнена зі служби з 28 лютого 2025 р. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить - 22 роки 10 місяців 23 дні, у пільговому - 41 рік 01 місяць 29 днів. Починаючи з 01 березня 2025 р. позивачка отримує пенсію за вислугу років на підставі пункту «б» статті 12 Закону №2262-XII. 30 червня 2025 р. позивачка звернулася із заявою про проведення перерахунку пенсії у якій, зокрема, просила перерахувати та виплатити пенсію за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення, виходячи з вислуги на день звільнення - 41 рік 01 місяць 29 днів. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №13118-12006/П-02/8-0800/25 від 01 серпня 2025 р. роз`яснено, що пунктом «а» статті 12 Закону №2262-XII визначено, що пенсія за вислугу років призначається особам, які мають на день звільнення зі служби, а саме з 01 жовтня 2020 р. або після цієї дати - 25 років вислуги у календарному обчисленні. Пунктом «б» статті 12 Закону №2262-XII визначено, що особи, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, мають право на призначення пенсії із урахуванням страхового стажу 25 років - 50% і за кожний повний рік стажу понад 25 років – 1 процент відповідних сум грошового забезпечення. На підставі подання та розрахунку вислуги років для призначення пенсії, вислуга років позивачки із урахуванням загального страхового стажу станом на день звільнення (28 лютого 2025 р.) складає - 26 років 06 місяців 25 днів (календарна вислуга років - 22 роки 10 місяців 23 дні). Відтак, пенсія позивачці обчислена та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства України.

Не погодившись із нездійсненням переведення з пенсії, призначеної на підставі п. «б» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію на підставі п. «а» ч.1 ст.12 вказаного Закону, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач помилково вважає, підставою для призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є 25 років і більше саме календарної вислуги, без врахування пільгової кратності, про що було наголошено Верховним Судом в постановах від 14 квітня 2021 р. у справі №480/4241/18, від 18 лютого 2025 р. у справі №520/14878/23, від 26 лютого 2025 р. у справі №560/14729/23, від 07 березня 2025 р. у справі №620/14330/23, від 11 березня 2025 р. у справі № 500/6643/23, від 19 червня 2025 р. у справі №160/32341/23.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка рішення здійснюється в межах доводів та вимог апеляційних скарг, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставне посилання суду першої інстанції на те, що висновок відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду є необґрунтованим, слід зазначити, що судом першої інстанції взагалі не досліджувалося вказане питання.

Водночас, Верховний Суд в постанові від 14 квітня 2026 р. у справі № 200/5167/25 вказав, що у пенсійних спорах, перебіг строку звернення до суду визначається не формальною датою, з якої здійснюється нарахування, а моментом, коли особа фактично дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Про порушення своїх прав в частині не взяття до уваги при призначенні їй пенсії за вислугу років пільгової кількості даної вислуги, позивачка дізналася з листа відповідача від 01 серпня 2025 р. (а.с.5), до суду звернулася 18 вересня 2025 р., тобто у встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства шестимісячний строк, тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача у відповідній частині.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для призначення позивачці пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки вона не має достатньої кількості календарної вислуги років, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, серед інших, мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

За змістом пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону, призначається незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії наказу Державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)» № 70/ОС від 28 лютого 2025 р., ОСОБА_1 звільнена зі служби з 28 лютого 2025 р. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить - 22 роки 10 місяців 23 дні, у пільговому - 41 рік 01 місяць 29 днів (а.с. 9).

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" визначено, що особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.

Досліджуючи природу пільгового зарахування вислуги років особі, яка проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 14 квітня 2021 р. у справі №480/4241/18 зробив висновок, що таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2025 р. у справі №520/14878/23, від 26 лютого 2025 р. у справі № 560/14729/23, від 19 червня 2025 р. у справі №160/32341/23 вказано, що право осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби на зарахування вислуги, необхідної для призначення пенсії в пільговому обчисленні, визначене в першу чергу частиною 4 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" і такий обрахунок, не суперечить положенням

статті 12 Закону №2262-ХІІ, а лише конкретизує його, надаючи можливість зарахування зазначеним особам календарної вислуги в пільговому обчисленні, у зв`язку зі специфічними умовами праці.

Відтак, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача та погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачка, яка проходила службу у Державній кримінально-виконавчій службі України, була звільнена з неї 28 лютого 2025 р., та на день звільнення мала вислугу років в пільговому обчисленні - 41 рік 01 місяць 29 днів, має право на призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, відсутні підстави для скасування ухваленого ним рішення, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 р. в адміністративній справі №280/8254/25- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 09 червня 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя Н.І. Малиш

суддя О.О. Круговий