Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №280/8166/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2026 року м. Дніпросправа № 280/8166/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Малиш Н.І., Кругового О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 р. (суддя Мінаєва К.В) в адміністративній справі №280/8166/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №056750013270 від 09 вересня 2025 р. про відмову у призначенні їй пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до її страхового стажу періоди з 01 вересня 1991 р. по 25 червня 1997 р., з 01 березня 2005 р. по 01 вересня 2008 р. та у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 07 серпня 1997 р. по 01 серпня 1998 р., з 01 вересня 1998 р. по 28 лютого 2005 р., з 01 березня 2005 р. по 01 вересня 2008 р., з 18 червня 2009 р. по 30 листопада 2011 р., з 15 травня 2014 р. по 31 серпня 2014 р. та повторно розглянути її заяву про призначення пенсії за вислугою років.

В обгрунтвання позовних вимог вказано, що ОСОБА_1 звернулася із заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я, однак отримала відмову, із посиланням на відсутність в неї необхідного стажу, до якого протиправно не було зараховано періоди її роботи, зокрема, в подвійному розмірі, які підтверджені записами її трудової книжки та період навчання, підтверджений дипломом.

Ухвалами Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 р. та від 13 жовтня 2025 р. відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Судом:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №056750013270 від 09 вересня 2025 р. про відмову

ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 вересня 2025 р. щодо призначення пенсії за вислугу років, із зарахуванням до її спеціального стажу періоду роботи з 01 березня 2005 р. по 01 вересня 2008 р., а також із зарахуванням до її страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 07 серпня 1997 р. по 01 серпня 1998 р., з 01 вересня 1998 р. по 17 лютого 2005 р., з 01 березня 2005 р. по 01 вересня 2008 р., з 18 червня 2009 р. по 30 листопада 2011 р., з 15 травня 2014 р. по 31 серпня 2014 р.

У поданій апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказано про правомірну відмову позивачці у призначені пенсії за вислугу років, враховуючи відсутність в неї необхідного стажу, до якого не зараховано період її роботи з 01 березня 2005 р. по 01 вересня 2008 р., так як в трудовій книжці не зазначено лікарняний заклад, в якому вона працювала. Також, до стажу позивачки правомірно зараховано в одинарному розмірі усі періоди її роботи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на її користь витрати на правову допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції в розмірі 7 000,00 грн.

Відзив обгрунтовано тим, що записи її трудової книжки містять назву установи, в якій вона працювала з 01 березня 2005 р. по 01 вересня 2008 р. Також вказано про протиправне не зарахування їй до стажу періодів роботи на посаді лікаря - патологоанатома в подвійному розмір, як це передбачено статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.

01 вересня 2025 р. ОСОБА_1 звернулася із заявою про призначення пенсії за вислугу років. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області рішенням №056750013270 від 09 вересня 2025 р. у призначенні пенсії відмовлено у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу роботи. В рішенні вказано, що до спеціального стажу не зараховано диплом НОМЕР_1 , оскільки надано його скановану копію, а також період роботи з 01 березня 2005 р. по 01 вересня 2008 р., оскільки не зазначено лікарняний заклад, в якому працювала позивачка.

Не погодившись із даним рішенням та не зарахуванням періодів роботи в подвійному розмірі, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що в трудовій книжці позивачки наявні записи про її роботу в період з 01 березня 2005 р. по 01 вересня 2008 р. в Інституті невідкладеної відновної хірургії ім. В.К. Гусака Академії медичних наук України, які є чіткими, зрозумілими, засвідчені підписом та печаткою, тому даний період повинен бути зарахований позивачці до її спеціального стажу. Також, судом вказано про наявність підстав для зарахування позивачці до її страхового стажу у подвійному розмірі періодів роботи з 07 серпня 1997 р. по 01 серпня 1998 р., з 01 вересня 1998 р. по 17 лютого 2005 р., з 01 березня 2005 р. по 01 вересня 2008 р., з 18 червня 2009 р. по 30 листопада 2011 р., з 15 травня 2014 р. по 31 серпня 2014 р. у патолого-анатомічних відділеннях закладів охорони здоров`я, як це передбачено статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка рішення здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Відповідно до п.1 - 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 р. визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В апеляційній скарзі вказано про неможливість врахувати позивачці до її спеціального стажу період роботи з 01 березня 2005 р. по 01 вересня 2008 р., оскільки відсутня назва закладу, в якому вона працювала.

З цього приводу слід зазначити, що в матеріалах справи наявна копія трудової книжки позивачки серії НОМЕР_2 , яка містить записи про її роботу в період з 01 березня 2005 р. по 01 вересня 2008 р. в Інституті невідкладеної відновної хірургії ім. В.К. Гусака Академії медичних наук України лікарем-патологоанатомом патологоанатомічного відділення (а.с. 35 - зворот).

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказаний період роботи позивачки підлягає зарахуванню до її спеціального стажу.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для зарахування до стажу позивачки в подвійному розмірі періодів її роботи з 07 серпня 1997 р. по 01 серпня 1998 р., з 01 вересня 1998 р. по 17 лютого 2005 р., з 01 березня 2005 р. по 01 вересня 2008 р., з 18 червня 2009 р. по 30 листопада 2011 р., з 15 травня 2014 р. по 31 серпня 2014 р., слід зазначити наступне.

01 січня 2004 р. набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", частиною 4 статті 24 якого визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01 січня 2004 р. застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

До моменту ухвалення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійні відносини регулювалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 р. №1788-XII.

Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зарахування до стажу позивачки в подвійному розмірі періодів її роботи з 07 серпня 1997 р. по 01 серпня 1998 р., з 01 вересня 1998 р. по 17 лютого 2005 р., з 01 березня 2005 р. по 01 вересня 2008 р., з 18 червня 2009 р. по 30 листопада 2011 р., з 15 травня 2014 р. по 31 серпня 2014 р. у патологоанатомічних відділеннях закладів охорони здоров`я, які підтвердженні записами її трудової книжки серії НОМЕР_2 (а.с. 34 - 37).

Оскільки доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, відсутні підстави, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, для скасування ухваленого ним рішення.

Пунктом "в" частини 4 статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Позивачкою у відзиві на апеляційну скаргу заявлено клопотання про стягнення на її користь за рахунок відповідача витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції в розмірі 7 000,00 грн. У відзиві вказано, що 04 серпня 2025 р. ОСОБА_1 з адвокатом Герасимовською Н.М. укладено Договір про надання правової допомоги №04.08/25, а 15 грудня 2025 р. укладено Додаткову угоду №1 до вказаного Договору, за якою адвокат зобов`язується скласти та подати відзив на апеляційну скаргу у справі №280/8166/25.

Водночас, позивачкою не до відзиву на апеляційну скаргу, не до матеріалів справи, не додано вищевказаний договір та додаткову угоду до нього, а також доказів понесення нею витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, тому відсутні підстави для стягнення на її користь відповідних витрат за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 р. в адміністративній справі №280/8166/25 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили 09 червня 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя Н.І. Малиш

суддя О.О. Круговий