Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №520/8436/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 р. Справа № 520/8436/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/8436/26

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа Начальник 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Сухина Олександр Олександрович

про визнання незаконною та скасування постанови, зобов`язаня вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – відповідач), в якому просив:

- визнати незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження № 79325879 від 13.10.2025, яку оформила старший державний виконавець Я.Баранова 27.03.2026 та скасувати її;

- зобов`язати відповідача продовжити виконавчі дії щодо виконання вимог рішення суду постановленого у справі № 520/7774/25 від 19.05.2025.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання незаконною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху. Надано позивачу термін - п`ять календарних днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61024, код ЄДРПОУ 45752470) про визнання незаконною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 про повернення позовної заяви та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що з огляду на правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2025 у справі № 440/8929/24, та рішення Конституційного Суду України від 13.05.2024 № 6-р(ІІ)/2024 згідно кваліфікації його позову щодо оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження у нього відсутній обов`язок сплати судового збору, а тому суд першої інстанції безпідставно відмовив йому у відкритті провадження у справі з посиланням на несплату судового збору.

Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Відповідно до статті 294, частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд апеляційної скарги проведено в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- визнати незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження № 79325879 від 13.10.2025, яку оформила старший державний виконавець Я. Баранова 27.03.2026 та скасувати її;

- зобов`язати відповідача продовжити виконавчі дії щодо виконання вимог рішення суду постановленого у справі № 520/7774/25 від 19.05.2025.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу термін – п`ять календарних днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Залишаючи без руху позовну заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції вказав, що усуваючи недоліки позовної заяви, позивачу необхідно надати до суду:

- копію оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження № 79325879 від 13.10.2025, яку оформила старший державний виконавець Я. Баранова 27.03.2026, або обґрунтоване клопотання про витребування доказів із доказами вжиття позивачем заходів для отримання копії оскаржуваної постанови та (або) неможливості самостійного отримання копії оскаржуваної постанови;

- оригінал документу про сплату судового збору у розмірі 1331,20 грн або довідку органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік для підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору.

29.04.2026 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 щодо виправлення недоліків позовної заяви, до якої додано копію постанови про закінчення виконавчого провадження № 79355879 від 27.03.2026.

Щодо судового збору позивач зазначив, що він зареєстрований у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, тому облік усіх його доходів веде відповідна податкова установа, яка йому і надала довідку про відсутність у нього доходу у 2025 році, тобто ОСОБА_1 вже було надано офіційний документ про те, що у нього у 2025 році були відсутні будь-які доходи. Щодо вимоги суду надати довідку Пенсійного фонду України позивач зазначив, що призначена йому державою пенсійна виплата не може розглядатися як підстава для сплати судового збору, тому що вона надана йому як соціальна підтримка за втратою працездатності і є виключно єдиними коштами, на які він забезпечує свою життєдіяльність, а отже вимога надати таку довідку знаходиться у площині формалізму. З огляду на зазначене, ОСОБА_1 просив суд ще раз повернутись до розгляду його клопотання про звільнення від сплати судового збору з урахуванням наданих пояснень і обґрунтувань.

Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху надано заяву, якою не в повному обсязі виконано вимоги ухвали суду, а саме, не надано оригінал документу про сплату судового збору у розмірі 1331,20 грн або довідку органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік для підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору. З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що у наданий судом термін, недоліки позовної заяви позивачем усунуто не було.

Колегія суддів з цього приводу зазначає таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Реалізація цього права передбачає, зокрема, дотримання порядку, визначеного процесуальним законом, в тому числі щодо форми та змісту позовної заяви.

За змістом частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з абзацом першим частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Положеннями абзацу першого частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі – Закон № 3674-VI).

За змістом частини 1 статті 1 Закону № 3674-VI судовий збір – збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Приписами статті 2 Закону № 3674-VI передбачено, що платники судового збору – громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством та Кодексом України з процедур банкрутства; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом; за видачу судами документів; у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

З матеріалів справи встановлено, що звертаючись до суду з позовною заявою, ОСОБА_1 не надав документ про сплату судового збору, однак подав клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на свій незадовільний майновий стан.

Надаючи зазначеному оцінку суд першої інстанції вказав на те, що позивач надав лише відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нараховано (перерахованого) податку та військового збору станом на 18.02.2026, з якої вбачається, що за період з січня 2025 року по грудень 2025 інформація щодо джерел/сум виплачених доходів та утриманих податків в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків відсутня, проте не надав довідку органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній рік.

Колегія суддів зазначає, що з поданої ОСОБА_1 позовної заяви встановлено, що предметом спору у цій справі є визнання незаконною та скасування постанови від 27.03.2026 про закінчення виконавчого провадження № 79325879 з примусового виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду, виданого 02.10.2025 у справі № 520/7774/25.

Тобто в межах цієї справи позивач є стягувачем у виконавчому провадженні № 79325879, відкритому для виконання рішення Харківського окружного адміністративного суд від 19.05.2025 у справі № 520/7774/25. Позов подано у зв`язку з тим, що державний виконавець постановою від 27.03.2026 закінчив виконавче провадження, однак позивач вважає відповідне судове рішення не виконаним.

Отже, ключовим питанням у цій справі є те, чи мав позивач, який є стягувачем у виконавчому провадженні та звернувся до адміністративного суду з позовом у порядку статті 287 КАС України для оскарження постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, обов`язок сплачувати судовий збір за подання такого позову, а відповідно - чи могла несплата такого збору бути підставою для повернення позовної заяви.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.

За змістом частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Положеннями частини 2 статті 381-1 КАС України передбачено, що суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382 - 382-3 і 383 цього Кодексу.

Судовий контроль за виконанням рішень суду в адміністративних справах відповідно до статті 381-1 КАС України здійснюється у випадках: оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, приватного виконавця (стаття 287 КАС України); зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (стаття 382 КАС України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Із зазначеного вбачається, що провадження, передбачене статтею 287 КАС України, є однією з форм судового контролю за виконанням судових рішень, яка здійснюється за позовом, зокрема, стягувача у виконавчому провадженні, в порядку окремого позовного провадження за правилами КАС України, предметом якого є рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Тобто, Рибалко Є.О., як стягувач у виконавчому провадженні № 79325879, вважаючи рішення Харківського окружного адміністративного суд від 19.05.2025 у справі № 520/7774/25 невиконаним, звернувся до суду з новим позовом до органу державної виконавчої служби в порядку статті 287 КАС України, використавши таким чином визначений процесуальним законом механізм судового контролю за виконанням судових рішень.

Та обставина, що провадження за статтею 287 КАС України ініціюється шляхом подання окремої позовної заяви, не змінює його функціонального призначення. Такий позов не є новим спором про первинне матеріальне право позивача, а є процесуальним засобом перевірки законності рішень, дій або бездіяльності виконавця на стадії виконання вже ухваленого судового рішення.

Тому формальна відмінність між заявами, передбаченими статтями 382, 383 КАС України, і позовом, передбаченим статтею 287 КАС України, не може бути підставою для висновку, що останній не належить до механізмів судового контролю за виконанням судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що звернення позивача до суду з позовом у порядку статті 287 КАС України не може оцінюватися як звичайне первинне звернення до суду, відірване від стадії виконання судового рішення, оскільки за своєю правовою природою є процесуальним засобом судового контролю за його виконанням.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2025 у справі № 440/8929/24 у подібних правовідносинах щодо застосування правил про судовий збір у справах, пов`язаних з оскарженням рішень органу державної виконавчої служби, прийнятих на стадії виконання судового рішення, виходив із того, що провадження за статтею 287 КАС України є однією з форм судового контролю за виконанням судового рішення, а отже, застосування правил про судовий збір у такій категорії справ має оцінюватися з урахуванням конституційного обов`язку держави забезпечити виконання судового рішення. Суд касаційної інстанції зазначив, що частина друга статті 3 та підпункти 1, 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, які уможливлюють справляння стягувачем у виконавчому провадженні з виконання судового рішення, прийнятого на його користь, судового збору за подання адміністративного позову у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в порядку 287 КАС України, є такими, що суперечать частині першій статті 8, частинам першій-другій статті 55, статті 129-1 Конституції України.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів.

У рішенні від 25.04.2012 № 11-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 наголосив на тому, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та зауважив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання судового рішення становить складову права на суд у розумінні статті 6 Конвенції. У справі «Горнсбі проти Греції» (заява № 18357/91, рішення від 19 березня 1997 року) ЄСПЛ зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система допускала, щоб остаточне й обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.

Отже, виконання судового рішення є невіддільною складовою права на судовий захист. Право особи на звернення до суду не може вважатися ефективно реалізованим, якщо ухвалене на її користь судове рішення залишається невиконаним або якщо держава створює непропорційні процесуальні чи фінансові перешкоди для ініціювання судового контролю за його виконанням.

Такий підхід узгоджується зі статтями 8, 55 і 129-1 Конституції України, за змістом яких держава зобов`язана забезпечити не лише доступ до суду та ухвалення судового рішення, а й реальне виконання такого рішення у визначеному законом порядку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху у зв`язку з неподанням документа про сплату судового збору та для її подальшого повернення позивачеві.

Неподання позивачем документа про сплату судового збору не могло бути розцінене як недолік позовної заяви, що перешкоджає відкриттю провадження у справі, оскільки покладення такого обов`язку на позивача у спірних правовідносинах не узгоджується з правовою природою провадження за статтею 287 КАС України як форми судового контролю за виконанням судового рішення.

Отже, у цій справі суд першої інстанції помилково визначив несплату судового збору як недолік позовної заяви, що підлягав усуненню, та безпідставно повернув позовну заяву на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України.

Оскільки вимога про подання документа про сплату судового збору ґрунтувалася на неправильному визначенні правової природи провадження за статтею 287 КАС України, неподання такого документа не могло бути самостійною і достатньою підставою для повернення позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.05.2026 у справі № 380/12099/25, яка підлягає врахуванню з огляду на положення частини 5 статті 242 КАС України.

Відповідно до частини 1-3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною 3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , є обґрунтованою, у зв`язку з чим ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 про повернення позовної заяви, згідно із статтею 320 КАС України, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 242, 294, 308, 311, 312, 320, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року по справі № 520/8436/26 скасувати.

Справу № 520/8436/26 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання незаконною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц