Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №953/2078/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 р.Справа № 953/2078/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Київського районного суду м. Харкова від 07.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Вітюк Р.В., м. Харків, повний текст складено 07.05.26 року по справі № 953/2078/26

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі – відповідач, Укртрансбезпека), в якому просив суд:

- скасувати постанову серія АВ № 00009478 від 22.12.2025 у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України про накладення штрафу у розмірі 8 500, 00 грн;

- стягнути судовий збір у розмірі 665,60 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 3 900,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність постанови серії АВ № 00009478 від 22.12.2025 у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, якою на позивача накладено штраф у розмірі 8 500, 00 грн, оскільки станом на 31.10.2025 ОСОБА_2 взагалі не був керівником КП «Харківводоканал», не виконував ніяких організаційно-розпорядчих та контрольних функцій, а тому не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності, як посадова особа, за адміністративне правопорушення, яке відбулось 31.10.2025.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 07.05.2026 по справі № 953/2078/26 позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задоволено.

Скасовано постанову серії АВ № 00009478 від 22.12.2025 у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 КУпАП.

Закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665 грн 60 коп. за рахунок бюджетних аси гнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ: 39816845, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51).

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Київського районного суду міста Харкова від 07.05.2026 по справі № 953/2078/26 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про відсутність в діях відповідача будь-яких ознак протиправності, адже при винесенні оскаржуваної постанови уповноважена посадова особа відповідача керувалась інформацією з Єдиного державного реєстру транспортних засобів та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, отриманою в автоматичному режимі в межах взаємодії між органами державної виконавчої влади, відповідно до якої, належним суб`єктом адміністративного правопорушення є саме керівник Комунального підприємства «Харківводоканал» - Тараканов Олександр Юрійович.

По суті виявленого правопорушення повідомив, що відповідальна особа позивача допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України): перевищення загальної маси транспортного засобу на 8,519% (2.215 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 26 тон, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що правомірно мало наслідком винесення спірної постанови.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Наполягав, що згідно з розпорядженням Харківського міського голови про покладення виконання обов`язків від 17.02.2025 № 48 та наказу КП «Харківводоканал» про покладення обов`язків Генерального директора від 18.02.2025 № 84-к, обов`язки генерального директора КП «Харківводоканал» з 18.02.2025 по 21.11.2025 виконував ОСОБА_3 .

У свою чергу, згідно з розпорядженням Харківського міського голови Ігоря Терехова № 285 від 25.11.2025, на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покладено виконання обов`язків генерального директора КП “Харківводоканал” лише з 22.11.2025.

Однак, відповідачем не було належно перевірено (не зроблено відповідний запит), хто станом на 31.10.2025 був належним користувачем транспортного засобу КОБАЛЬТ АС-3253/3. ДНЗ НОМЕР_2 , а отже накладення адміністративного штрафу на особу, яка не є суб`єктом правопорушення, є незаконним.

Додаткового зауважив, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду по справі № 953/2188/26 від 28.05.2026 встановлено, що станом на 28.10.2025 ОСОБА_1 не був належним користувачем транспортного засобу КОБАЛЬТ АС-3253/3, д.н.з. НОМЕР_2 , а отже не був суб`єктом адміністративного правопорушення.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом розміщення на веб-порталі "Судова влада" повідомлення про виклик у судове засідання, про причини неявки не повідомили.

Відповідно до частини 3 статті 268 та частини 2 статті 313 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу транспортний засіб марки КОБАЛЬТ АС-3253/3, державний номерний знак НОМЕР_2 належить КП "Харківські теплові мережі".

Відповідно до розпорядження Харківського міського голови про покладення виконання обов`язків від 17.02.2025 № 48 та наказу КП "Харківводоканал" про покладення обов`язків генерального директора від 18.02.2025 № 84-к, обов`язки генерального директора КП "Харківводоканал" з 18.02.2025 до 21.11.2025 виконував ОСОБА_3 .

Згідно з розпорядженням Харківського міського голови № 285 від 25.11.2025, на ОСОБА_1 покладено виконання обов`язків генерального директора КП "Харківводоканал" з 22.11.2025.

22.12.2025 відповідачем винесено постанову серії АВ № 00009478, згідно з якою встановлено, що 31.10.2025 о 10 год 47 хв, за адресою М-03, км 534+863, Харківська обл. автоматичним пунктом фіксації адміністративних порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб КОБАЛЬТ АС 3253/3, ДНЗ НОМЕР_2 із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 8,519 % (2,215 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 26 тон, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст.132-1 КУпАП.

Правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу марки WIM 81. WAGA-WIM35. №12, свідоцтва про повірку підсистеми габаритного контролю № 463 та підсистеми вагового контролю № 4/7127.

За вказане правопорушення позивача, як відповідальну особу, притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.

16.02.2026 державний виконавець відкрив виконавче провадження на виконання вказаної постанови.

Не погодившись із винесеною відповідачем постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності спірної постанови та наявності підстав для її скасування, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач був суб`єктом правопорушення за частиною другою статті 132-1 КУпАП в розумінні частини першої статті 14-3 КУпАП (відповідальною особою, керівником виконуючим обов`язки тощо) станом на момент вчинення правопорушення (31.10.2025), за яким складено оскаржувану постанову, а тому накладення на нього штрафних санкцій є протиправним.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначено Законом України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі – Закон № 3353-XII).

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За приписами пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30), рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, рух транспортних засобів та їх составів на дорогах державного значення допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси щодо вантажних автомобілів: двовісний автомобіль – 18 тон; трьохвісний автомобіль – 25 (26)* тон; чотирьохвісний автомобіль – 32; чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами – 38 тон; щодо комбінованих транспортних засобів: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом – 36 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом – 40 тон; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом – 40 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра – 42 тони; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра – 44 тони; щодо автопоїздів: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом – 40 тон.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75).

Вимоги цього пункту не поширюються на транспортні засоби спеціального призначення, які виконують функції зимового утримання автомобільних доріг, та Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час слідування (повернення) до (з) місця виконання заходів із захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, гасіння пожеж.

Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами б та в цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.

На ділянках автомобільних доріг загального користування місцевого значення, на яких створені дорожні умови, що дають можливість рухатися з більшими фактичною масою та навантаженням на вісь, за погодженим з уповноваженим підрозділом Національної поліції рішенням власників доріг або органів, яким передано право на утримання таких доріг, можуть встановлюватися дорожні знаки 3.15 та 3.16 із параметрами, визначеними для автомобільних доріг загального користування державного значення.

Дорожнє перевезення небезпечних вантажів здійснюється відповідно до Директиви 2008/68/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 вересня 2008 р. про внутрішні перевезення небезпечних вантажів, Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів та нормативно-правових актів України у зазначеній сфері.

У період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення, а також вимоги підпунктів “б” та “в” абзацу першого цього пункту не поширюються на транспортні засоби спеціалізованого та/або спеціального призначення, які виконують функції ремонту залізничних колій (комплекси зварювальні мобільні марки КСМ-005).

Відповідно до частини 2 статті 132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Згідно із статтею 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Також, за правилами статті 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

У разі якщо транспортний засіб зареєстровано за межами території України і такий транспортний засіб відповідно до законодавства не підлягає державній реєстрації в Україні, до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, притягається особа, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України.

Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, у випадках, передбачених статтею 279-7 цього Кодексу.

Відповідно до статті 279-7 КУпАП відповідальна особа, зазначена у ч. 1 ст. 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладання адміністративного стягнення законної сили: така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

У разі звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності на підставі: абзацу другого частини першої цієї статті - винесена стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності скасовується тим органом (посадовою особою), який її виніс; абзацу третього частини першої цієї статті - до винесеної постанови стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, вносяться зміни щодо визначення суб`єктом правопорушення особи, яка фактично користувалася транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі.

Отже, відповідальність за порушення частини 2 статті 132-2 КУпАП застосовується саме до відповідальної особи - фізичної особи або керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належного користувача транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особи, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль марки КОБАЛЬТ АС-3253/3 спеціалізований вантажний-спеціалізований самоскид реєстраційний номер НОМЕР_2 належить КП «Харківводоканал».

За змістом наказу Департаменту з питань забезпечення життєдіяльності міста Харківської міської ради від 18.02.2025 № 84-к «Про покладання обов`язків генерального директора», відповідно до розпорядження Харківського міського голови від 17.02.2025 № 48 «Про покладання виконання обов`язків» в.о. Генерального директора Євген Кауркін приступив 18 лютого 2025 року до виконання обов`язків Генерального директора Комунального підприємства «Харківводоканал».

Водночас, розпорядженням Харківського міського голови Ігоря Терехова від 25.11.2025 № 285 «Про покладання виконання обов`язків», виконання обов`язків генерального директора комунального підприємства «Харківводоканал» з 26.11.2025 покладено на ОСОБА_1 – заступника генерального директора з організації закупівель комунального підприємства «Харківводоканал».

Розпорядження міського голови від 17.02.2025 № 48 «Про покладання виконання обов`язків» вважати таким, що втратило чинність.

Отже, з приведеного вбачається, що станом на 31.10.2025 (дата вчинення адміністративного правопорушення), ОСОБА_1 не був відповідальною особою у розумінні статті 14-3 КУпАП, адже обов`язки керівника Комунального підприємства «Харківводоканал» на позивача були покладені лише з 22.11.2025, а тому він не є суб`єктом відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 132-1 КУпАП, вчинене 31.10.2025.

За змістом частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано належних доказів того, що станом на дату вчинення правопорушення (31.10.2025) ОСОБА_1 був суб`єктом вчинення адміністративного правопорушення, що слугувало б підставою для винесення відносно нього спірної постанови.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що спірна постанова винесена відповідачем не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені КУпАП, що є підставою для її скасування та має наслідком прийняття рішення про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, вважає, що суд прийшов до вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи та правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 07.05.2026 по справі № 953/2078/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій