Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №440/8789/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 р. Справа № 440/8789/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2025, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, м. Полтава, по справі № 440/8789/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі по тексту- відповідач-1, ГУ ПФУ в Полтавській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (надалі по тексту- відповідач-2, ГУ ПФУ у Київській області), в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо неврахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком статті 8 Закону України «Про престижність шахтарської праці» з 01.01.2025 та незастосування при призначенні пенсії розрахунку середньомісячної заробітної плати для пенсії на підставі довідки про заробітну плату №2501 від 29.06.2021;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області провести розрахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 відповідно до статті 8 Закону України «Про престижність шахтарської праці» та застосувати при призначенні пенсії розрахунок середньомісячної заробітної плати для пенсії на підставі довідки про заробітну плату №2501 від 29.06.2021.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо неврахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком статті 8 Закону України «Про престижність шахтарської праці» з 01.01.2025 та незастосування при призначенні та обчисленні пенсії довідки про заробітну плату №2501 від 29.06.2021.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести ОСОБА_1 перерахунок призначеної пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 01.01.2025 відповідно до статті 8 Закону України «Про престижність шахтарської праці» з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №2501 від 29.06.2021.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

Відповідач-1, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість і незаконність судового рішення, на прийняття рішення судом першої інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 року по справі № 440/8789/25 за позовом ОСОБА_1 та винести постанову про залишення позову без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 01.01.2025 через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України подала заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Заява передана на розгляд до ГУ ПФУ в Полтавській області (відповідач -1).

Відповідачем-1 прийнято рішення від 06.01.2025 року відмовити у призначенні пенсії відповідно до п.1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за відсутності необхідного пільгового стажу.

Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернулася до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 року позов ОСОБА_1 про скасування вищезгаданого рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області було задоволено. Суд зобов`язав ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати певні періоди роботи до пільгового стажу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці та призначити пенсію за віком на пільгових умовах.

Це судове рішення ГУ ПФУ в Полтавській області було виконано, пенсію відповідного виду позивачу було призначено.

Розмір пенсії обчислено з урахуванням страхового стажу 25 років 3 місяці 12 днів, крім того, додаткові роки роботи за списком №1 - 10 років, що становить 35 років 3 місяці 12 днів.

Однак при призначенні та обрахунку пенсії ГУ ПФУ в Полтавській області не врахувало, як стверджує позивач, ст. 8 Закону України "Про престижність шахтарської праці" та не врахувало окремі довідки про заробітну плату, які, на думку позивача, мали бути враховані при обрахунку її пенсії.

Зокрема, до уваги не взято пільгову довідку № 2501 від 29.06.2021 року, оскільки довідка видана та завірена печаткою невизнаної республіки (Донецька народна республіка).

Позивач не погодилася з неврахуванням при призначенні пенсії за віком з 01.01.2025 статті 8 Закону України «Про престижність шахтарської праці» та незастосуванням при призначенні пенсії й розрахунку середньомісячної заробітної плати для пенсії довідки про заробітну плату №2501 від 29.06.2021, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірним правовим питанням у цій справі є правомірність дій відповідача щодо неврахування при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 статті 8 Закону України «Про престижність шахтарської праці» та не прийняття для розрахунку розміру пенсії позивача довідки № 2501 від 29.06.2021 року, виданої та завіреної печаткою Філіалом «Шахта Каліново-Східна» державного унітарного підприємства Донецької народної республіки.

Обґрунтовуючи свої дії щодо неврахування при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 статті 8 Закону України «Про престижність шахтарської праці» відповідач-1 зазначив, що позивачем не підтверджено право на розрахунок пенсії відповідно до вказаного Закону.

Проте, колегія суддів такі твердження відповідача-1 вважає безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

В свою чергу, положеннями ст.6 КАС України врегульовано, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються зокрема Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV).

Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із абзацом 3 частини 1 статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах, зокрема, не менш як 7,5 років для жінок за списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком (в тому числі, з урахуванням понаднормового стажу, встановленого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці») така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 21 січня 2020 року по справі № 640/4469/17.

З матеріалів справи слідує, що позивач 01.01.2025 року зверталася з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах до Пенсійного фонду України через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України. До заяви було додано, зокрема, довідку № 2501 від 29.06.2021 року, видану та завірену печаткою Філіалом «Шахта Каліново-Східна» державного унітарного підприємства Донецької народної республіки.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №104450013732 від 06.01.2025 року ОСОБА_1 було відмовлено в призначені пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року по справі № 440/227/25, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2025 року, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №104450013732 від 06.01.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 період роботи з 01.11.1988 - 01.04.1992, 01.04.1992 - 01.02.1995, 01.02.1995 - 27.12.1998; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Вказаним судовим рішення було встановлено факт зайнятості позивача за період з 01.11.1988 - 01.04.1992, 01.04.1992 - 01.02.1995, 01.02.1995 - 27.12.1998 роки на підземних роботах в шахті Каліново-Східна з повним робочим днем, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, позивач має стаж на підземних роботах 10 років.

Таким чином, позивач набула необхідного стажу на підземних роботах, що дає право на призначення пенсії з урахуванням ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно ч.1 ст. 27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою:П = Зп ? Кс, де:П - розмір пенсії, у гривнях;Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

У відповідності до частини 1 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до абз. 2 пп 3 п. 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема, за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до п. 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Приписами п. 4.2 Порядку №22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

За приписами частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Отже, саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов`язок щодо здійснення перевірки допустимості документів, поданих разом із заявою для призначення (перерахунку) пенсії, та обґрунтованість видачі таких з метою забезпечення не лише реалізації права особи на отримання пенсії, а й контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.

З матеріалів справи слідує, що позивачем до заяви від 01.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах було додано, зокрема, довідку № 2501 від 29.06.2021 року, видану та завірену печаткою Філіалом «Шахта Каліново-Східна» державного унітарного підприємства Донецької народної республіки, про заробітну плату.

Довідка № 2501 від 29.06.2021 року містить інформацію про те, що довідку видано позивачу на підставі особових рахунків за 1988-1993 роки таб.№5058.

У матеріалах справи відсутні докази щодо недостовірності первинних документів, на підставі яких позивачу була видана вказана довідка про заробіток для обчислення пенсії.

Будь-яких зауважень відповідача-1 щодо змісту довідки № 2501 від 29.06.2021 року про заробіток для обрахування пенсії матеріали справи не містять.

З приводу того, що довідка № 2501 від 29.06.2021 року, видана та завірена печаткою Філіалу «Шахта Каліново-Східна» державного унітарного підприємства Донецької народної республіки, не може бути врахована при розрахунку розміру пенсії, оскільки такі "республіки" як "ДНР", "ЛНР" визнано та відносяться до тимчасово окупованих територій України, є невизнаними незаконними територіальними утвореннями, то відповідно, видані органами або посадовими особами будь-які документи та (або) довідки являються недійсними та не мають юридичної сили на території України, колегія суддів зазначає таке.

На підставі частини першої статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно з статтею 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Положеннями частин першої - третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 0440/6809/18 дійшов висновку про можливість застосування названих загальних принципах («Намібійські винятки»), сформульованих в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, Верховний Суд у постанові від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а навів правовий висновок про те, що відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на не підконтрольній українській владі території не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 04.03.2020 по справі № 235/2008/17, від 08.04.2020 по справі № 242/1568/17, від 25.02.2021 по справі № 522/6812/17 у подібних правовідносинах.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а, від 11 липня 2019 року у справі № 242/1484/17, від 26 березня 2020 року у справі № 414/1864/16-а.

Виходячи з цих міркувань, пенсійний орган має приймати до розгляду та брати до уваги відомості, наведені в документах, виданих підприємствами, які знаходяться на тимчасово окупованій території (довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, накази про атестацію робочих місць).

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає, що неврахування вищезазначеної довідки є порушенням конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про протиправність дій пенсійного органу щодо неврахування при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 статті 8 Закону України «Про престижність шахтарської праці» з 01.01.2025 та довідки № 2501 від 29.06.2021 року та зобов`язання провести ОСОБА_1 розрахунок призначеної пенсії за віком з 01.01.2025 з урахуванням статті 8 Закону України «Про престижність шахтарської праці» та довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №2501 від 29.06.2021 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого обґрунтованого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи та не спростовують правильність висновку суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 по справі № 440/8789/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій