Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №577/906/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №577/906/26

Номер провадження 22-ц/816/2192/26

Категорія - 70

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Нестеренка М.В. (суддя-доповідач), суддів: Собини О.І., Сидоренко А.П.,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

у присутності:

представника відповідача - адвоката Ковальової О.О. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальової Олени Олександрівни

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31 березня 2026 року ( ОСОБА_2 ), ухвалене у місті Конотоп, повний текст рішення виготовлено 31 березня 2026 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог заяви і рішення суду першої інстанції

Позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.

Вимоги обґрунтувала тим, що з 27 січня 2023 року з відповідачем перебуває в шлюбі, від якого мають малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що добровільну матеріальну допомогу на потреби сім`ї відповідач не надає. Повідомляє, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, працездатним за віком, проходить військову службу в НОМЕР_1 ОШБр, в/ч НОМЕР_2 . Вона одна утримує дитину, отримує допомогу від держави у розмірі 860 грн на місяць, коштів на утримання сина не вистачає, що і змусило звернутись з позовом до суду.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31 березня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на її утримання у розмірі 1/7 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця до досягнення сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи стягнення з 19 лютого 2026 року.

У межах суми платежу за один місяць судове рішення допущене до негайного виконання. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач є працездатною особою, проходить військову службу та отримує дохід, з якого вже стягуються аліменти на утримання дитини, у зв`язку з чим він має можливість надавати утримання дружині відповідно до ст. 84 СК України.

З урахуванням матеріального становища сторін та інших істотних обставин суд визначив розмір аліментів на утримання позивачки у 1/7 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку. Доказів можливості сплати аліментів у більшому розмірі позивачка не надала.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Ковальової О.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визначити розмір аліментів на утримання позивачки у частці 1/16 від його доходу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно оцінив надані докази та дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що суд не надав належної оцінки доказам про надання ним регулярної матеріальної допомоги позивачці, а також про сплату аліментів на дитину, у зв`язку з чим безпідставно виходив із відсутності такої допомоги.

Крім того, апелянт вказує, що позивачкою не було повідомлено суд про отримання нею інших доходів, що, на його думку, свідчить про відсутність реальної потреби в додатковому утриманні та про намагання безпідставно збагатитися.

Також у скарзі зазначено, що суд першої інстанції не врахував принцип справедливості, не оцінив витрати відповідача, пов`язані з проходженням військової служби, а також обов`язок надання ним матеріальної допомоги батькам.

Окремо апелянт наголошує, що суд безпідставно не врахував часткове визнання ним позову у розмірі 1/16 частини доходу та не надав належної правової оцінки такому визнанню відповідно до вимог процесуального закону.

На думку скаржника, визначений судом розмір аліментів є завищеним, не відповідає його матеріальним можливостям та створює надмірний тягар, у зв`язку з чим рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову у меншому розмірі.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

Встановлено, що сторони перебували з 27 січня 2023 року у шлюбі, який розірвано рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31 березня 2026 року у справі № 577/852/26, що набрало законної сили 01 травня 2026 року.

Відомості про ухвалення зазначеного рішення та набрання ним законної сили містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим загальнодоступним державним інформаційним ресурсом, тому апеляційний суд враховує ці обставини під час розгляду справи.

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.5).

Судовим наказом від 24 лютого 2026 року у справі №577/905/26 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 19 лютого 2026 року до досягнення дитиною повноліття.

Із виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що у період з 11.01.2025 по 25.12.2025 ним з його рахунку на ім`я ОСОБА_3 перераховані кошти на загальну суму 471 131,46 грн (а.с. 29-31).

Із банківської квитанції від 02.03.2026 вбачається, що ОСОБА_1 перерахував ОСОБА_3 аліменти 17 500,14 грн із призначенням платежу «аліменти за 02.2026» (а.с. 32).

Батьки відповідача ОСОБА_1 . ОСОБА_6 і ОСОБА_7 є пенсіонерами за віком (а.с. 36).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною другою статті 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання у разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої-четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Статтею 84 СК України встановлено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Отже, за змістом вказаної норми права, можливість отримання аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина до досягнення нею трьох років, виникає за умови, що чоловік має можливість надавати таку матеріальну допомогу.

Відповідно до статті 79 СК України аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, дослідивши та оцінивши всі докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених статтею 84 СК України підстав для одержання позивачкою, з якою проживає дитина сторін, утримання від відповідача, визначивши належним та достатнім розміром аліментів на її утримання 1/7 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 3-х років.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Рішення суду першої інстанції про стягнення аліментів на утримання дружини містить висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що відповідає вимогам частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Апеляційний суд вважає такі висновки суду першої інстанції правильними, а оскаржуване судове рішення таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції правового значення обставин надання відповідачем доказів минулої регулярної матеріальної допомоги позивачці протягом 2025 року, а також отримання нею аліментів від батьків інших її дітей, оскільки за положеннями статті 84 СК України, визначальним для виникнення права дружини на утримання у світлі цього спору є проживання з жінкою дитини, яка не досягла трирічного віку, а також можливість батька надавати матеріальну допомогу.

Надання малолітній дитині і її матері матеріальної допомоги у добровільному порядку є правом батька та не звільняє його від обов`язку утримувати дитину і дружину.

Розмір минулої матеріальної допомоги, який надавався відповідачем позивачці у 2025 році, не має правового значення у правовідносинах, які є предметом розгляду.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку у розмірі 1/7 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно потягне саме збагачення позивачки, а не забезпечення покриття витрат на її дійсні потреби, оскільки стягнення аліментів у цій справі за рішенням суду починається з 19 лютого 2026 року і 2025 рік не охоплює.

Інші доводи апеляційної скарги щодо залишення поза увагою суду першої інстанції при розгляді даного спору принципу справедливості, неврахування того, що відповідач є військовослужбовцем і регулярно несе витрати, пов`язані із несенням служби, ненадання судом першої інстанції оцінки факту надання відповідачем матеріальної допомоги своїм батькам, а також факту часткового визнання відповідачем позову лише в розмірі 1/16 частини від своїх доходів не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення позову про стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, до досягнення нею трирічного віку.

Висновки суду щодо судових витрат

На підставі статті 141 ЦПК України у зв`язку з тим, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, судовий збір, сплачений відповідачем за апеляційний розгляд справи, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальової Олени Олександрівни залишити без задоволення, а рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31 березня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Повна постанова складена «18» червня 2026 року.

Головуючий - М.В. Нестеренко

Судді: О.І. Собина

А.П. Сидоренко