Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №579/2386/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №579/2386/25

Номер провадження 22-ц/816/2127/26

Категорія - 41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сидоренко А.П. (суддя-доповідач), суддів: Собини О.І., Нестеренка М.В.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІННОВА-НОВА» - адвоката Андрущенка Михайла Валерійовича на ухвалу Кролевецького районного суду Сумської області від 03 квітня 2026 року, постановлену в м. Кролевець у складі судді Моргуна О.В., в цивільній справі № 579/2386/25 за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 11 лютого 2026 року позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІННОВА-НОВА», (далі- ТОВ «ІННОВА-НОВА») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено. Стягнуто з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором надання грошових коштів у позику №7823700425 від 15 квітня 2025 року у розмірі 26269 грн 50 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 10550 грн 00 коп.; заборгованості по процентах - 15719 грн 50 коп. та витрати за сплату судового збору в розмірі 2422 грн 40 коп.

02 березня 2026 року представник позивача ТОВ «ІННОВА-НОВА» - адвокат Андрущенко М.В. через систему «Електронний суд» подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідачки 5000 грн витрат на правничу допомогу на користь позивача.

Ухвалою Кролевецького районного суду Сумської області від 03 квітня 2026 року в задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ТОВ «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу подана поза межами строку, визначеного ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Також суд зазначив, що позивач не подав попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, а наведена в позовній заяві сума 5000 грн не може вважатися таким розрахунком.

Крім того, суд дійшов висновку про неналежне підтвердження понесених витрат, оскільки подані договір про надання правничої допомоги та заявка на надання послуг не містять достатніх відомостей про їх зв`язок із розглядом саме цієї справи, а в договорі відсутня ціна правничої допомоги.

Також суд врахував, що справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, не відзначалася підвищеною складністю, а тому заявлені до відшкодування витрати не відповідають критеріям реальності та розумності.

Не погоджуючись з цією ухвалою суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити додаткове рішення, яким заяву задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у позовній заяві, поданій 27 жовтня 2025 року до Кролевецького районного суду Сумської області, представник позивача відповідно до п.п. 9–10 ст. 175 ЦПК України зазначив попередній розрахунок судових витрат, який складається із судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. Також у позові зазначено, що документи на підтвердження витрат на правничу допомогу будуть подані разом із заявою про ухвалення додаткового рішення у строк, передбачений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Положеннями п. 2.6 Договору № 06-05/2025 про надання правничої допомоги від 06 травня 2025 року передбачено післяплату наданих послуг за результатами звітного періоду, а п. 3.4 договору встановлює порядок погодження та підписання акту наданих послуг протягом 5 робочих днів з моменту його направлення замовнику. З огляду на зазначені умови договору, позивач з поважних причин не мав можливості подати докази понесених витрат на правничу допомогу до ухвалення рішення у справі.

Представником позивача у строки та в порядку передбаченому нормами ЦПК України 02 березня 2026 року було направлено до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої було долучено документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а саме: заявку про надання послуг, акт надання послуг та платіжну інструкцію про оплату правничої допомоги.

Звертає увагу, що жодним нормативно-правовим актом не визначено вичерпний (чи не вичерпний) перелік реквізитів, які мають бути зазначені у вищевказаних документах.

Додатково повідомив суд, що 08 вересня 2025 року до відомостей про юридичну особу внесено зміни щодо найменування: ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» змінено на ТОВ «ІННОВА-НОВА», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачкою не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржувана ухвала не відповідає.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку з реалізацією права на судовий захист у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору й стримування від подання безпідставних позовів (скарг).

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року в справі № 756/4441/17 (провадження № 61-17081св18)).

В абзацах 1, 3 п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст. 220 ЦПК України 2004 року, і не може змінити по суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє у задоволенні заяви.

Положеннями статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За нормами ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Указані висновки узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19).

Згідно матеріалів справи, рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 11 лютого 2026 року у справі № 579/2386/25 позовні вимоги ТОВ «ІННОВА-НОВА» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА-НОВА» заборгованість за договором надання грошових коштів у позику №7823700425 від 15 квітня 2025 року у розмірі 26269 грн 50 коп. та витрати за сплату судового збору в розмірі 2422 грн 40 коп.

Повний текст рішення складено 23 лютого 2026 року (т. І, а.с.156-158).

02 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник ТОВ «ІННОВА-НОВА» - адвокат Андрущенко М.В. подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, яким просив стягнути із ОСОБА_1 судові витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 5 000,00 грн (т. І, а.с.160-161).

З матеріалів справи встановлено, що повний текст рішення у зазначеній справі було складено 23 лютого 2026 року, з заявою про ухвалення додаткового рішення представник позивача звернувся через систему «Електронний суд» 02 березня 2026 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що представник позивача звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення 03 березня 2026 року, тобто поза межами строку, визначеного ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Згідно норми ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення у зазначеній справі складений 23 лютого 2026 року та згідно матеріалів справи рішення суду ухвалене за відсутності учасників справи, а тому датою ухвалення судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складення повного судового рішення (23 лютого 2026 року).

Таким чином, визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України строк (5 днів) спливає 01 березня 2026 року - вихідний день.

Згідно ч. 3 ст. 124 ЦПК України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Отже, представник позивача, звертаючись до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення 02 березня 2026 року (понеділок) через систему «Електронний суд», вчинив відповідну процесуальну дію в межах процесуальних строків.

Таким чином зазначення в оскаржуваній ухвалі суду те, що представник позивача звернувся до суду 03 березня 2026 року, не відповідає обставинам справи, враховуючи формування заяви про ухвалення додаткового рішення в системі «Електронний суд» 02 березня 2026 року.

У цій справі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача, що включає судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн, було наведено у мотивувальній частині позовної заяви. Також представник позивача зазначив у позовній заяві, що документальне підтвердження понесених витрат буде подано до суду у строк, що не перевищує п`яти днів з моменту ухвалення судового рішення.

У прохальній частині позовної заяви представник позивача просив проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ІННОВА-НОВА».

Представництво інтересів позивача у цій справі здійснював адвокат Андрущенко М.В. на підставі договору №06-05/2025 про надання правничої допомоги від 06 травня 2025 року (а.с. 172-174) та ордеру про надання правничої допомоги № 1685888 (т. І, а.с. 162).

До заяви про ухвалення додаткового рішення у цій справі адвокатом Андрущенком М.В. на підтвердження понесених витрат на правову допомогу долучено наступні документи:

- заявку № 3339112540 про надання послуг від 26 травня 2025 року;

- акт № 3339112540 приймання-передачі наданих послуг до Договору № 06-05/2025 про надання правничої допомоги від 06.05.2025 року від 02 березня 2026 року;

- платіжну інструкцію № 12 від 27 лютого 2026 року про сплату професійної правничої допомоги в розмірі 5000,00 грн (т.І, а.с. 163, 165, 177).

Згідно п.п.1.1.-1.3 договору про надання правничої допомоги № 06-05/2025 від 06 травня 2025 року укладеного між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та адвокатом Андрущенком М.В. (далі – договір) слідує, що предметом цього договору є надання послуг правничого та консультаційного характерів. До переліку послуг за Договором в т.ч, але не виключно відноситься:

- надання правових консультацій з питань, пов`язаних із правовідносинами Замовника з третіми особами в контексті матеріального та процесуального законодавства (права) України, формування правової позиції Замовника по спорах з клієнтами (споживачами) в т.ч. складання базового пакету документів для проведення первинних комунікацій з клієнтами (споживачами);

- складання правової документації, в т.ч. процесуального характеру: заяви, позовні заяви, відповіді на відзиви, клопотання, заперечення, тощо;

- супровід процесу розгляду справ в судах, досудових розслідуваннях, слідчих діях та інших заходах чи процесах, пов`язаних із правами та інтересами Замовника, в будь-якому форматі судочинства, в т.ч. але не виключно із використанням ресурсу «Електронний суд»;

- представництво інтересів Замовника перед органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями будь-якої форми власності та типу підпорядкування, з будь-яких питань, що можуть виникати у Замовника за відповідним письмовим та/або усним запитом останнього, в т.ч. якщо такий запит надходить від уповноважених Замовником третіх осіб - у разі, якщо направлення відповідного запиту' Замовником унеможливлене з підстав, що не залежать від волевиявлення Замовника.

Згідно п. 3.2 договору за результатом надання послуг сторони складають акти приймання-передачі наданих послуг (надалі за текстом – «АНП»), в яких визначається перелік Послуг, їх деталізація (за необхідності) та вартість.

За п. 3.3. договору АНП складається по факту надання кожної конкретної Послуги за Договором згідно погодженим до виконання заявкам Замовника. При цьому Сторони погоджують, що один АНП може містити в собі інформацію про одну або декілька погоджених до виконання заявок Замовника, із деталізацією Послуг та фактичних результатів (за необхідності) по кожній з них, за результатом чого Сторони погоджуються, що ціна Послуг, погоджена за заявками може змінюватись (збільшуватись або зменшуватись відповідним чином).

Відповідно до п.п. 3.4.1 договору оплата наданих послуг здійснюється шляхом безготівкової транзакції коштів, зазначених в заявках та/або акті приймання-передачі наданих послуг на банківський рахунок Виконавця, зазначений в цьому Договорі або в інший спосіб, погоджений сторонами, сторони погоджують, що оплата послуг виконавця може здійснюватися й до укладення сторонами АНП за рішенням Виконавця, про що зазначається в кожній відповідній заявці.

За п. 7.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2025 року, але в будь-якому випадку — до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. У разі відсутності повідомлення про припинення за 15 календарних днів до закінчення строку дії, договір автоматично пролонгується на 1 рік на тих самих умовах без обмеження кількості пролонгацій (т.І, а.с. 172-174).

Згідно заявки № 3339112540 від 26 травня 2025 року про надання послуг відповідно до Договору № 06-05/2025 про надання правничої допомоги від 06 травня 2025 року, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати наступні послуги за Договором: складання правової документації процесуального характеру: позовної заяви та клопотання про витребування доказів; за необхідності: заяв, відповіді на відзив, клопотань, заперечень, тощо; супровід процесу розгляду справ в суді з питань, пов`язаних із правами та інтересами Замовника, в будь-якому форматі судочинства, в тому числі, але не виключно із використанням ресурсу «Електронний суд». Ціна послуг – 5000,00 грн (т.І, а.с.155).

Відповідно до акту № 3339112540 приймання-передачі наданих послуг до Договору № 06-05/2025 про надання правничої допомоги від 06 травня 2025 року, складеному 02 березня 2026 року, сторони договору склали акт про те, що адвокат Андрущенко М.В. (далі- виконавець) передав, а ТОВ «ІННОВА-НОВА» (далі-клієнт, замовник) прийняв наступні послуги:

складення правової документації процесуального характеру (позовної заяви та клопотання про витребування доказів); та супровід процесу розгляду справи в суді з питань, пов`язаних із правами та інтересами Замовника, в будь-якому форматі судочинства, в тому числі, але не виключно із використанням ресурсу «Електронний суд». Загальна вартість послуг складає: 5000 грн 00 коп.

Підписанням цього акту, клієнт підтвердив, що отриманий результат відповідає номенклатурі послуг та кінцевій меті замовника, а відтак приймається замовником у повному обсязі (т. І, а.с. 164).

Відповідно до платіжної інструкції № 12 від 27 лютого 2026 року ТОВ «ІННОВА-НОВА» сплачено на рахунок адвоката Андрущенка М.В. 5000 грн. згідно заявки № 3339112540 від 26 травня 2025 року про надання послуг відповідно до Договору № 06-05/2025 (т.І, а.с.177).

Згідно рішення № 05-09/2025 єдиного учасника ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» від 05 вересня 2025 року вирішено, зокрема, змінити назву Товариства з «ІННОВА ФІНАНС» на «ІННОВА-НОВА» та викласти повне найменування в наступній редакції: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІННОВА-НОВА» (т.І, а.с. 234-235).

Відповідно до матеріалів справи, адвокатом Андрущенком М.В., як представником позивача складено, підписано та надіслано через підсистему «Електронний суд» позовну заяву у цій справі до якої, зокрема було долучено ордер та Договір про надання правничої допомоги № 06-05/2025.

На думку колегії суддів, надані адвокатом Андрущенком М.В. документи відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України є належними доказами понесення ТОВ «ІННОВА-НОВА» витрат на професійну правничу допомогу у цій справі.

Судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначено, що на розсуд суду наведена у позові сума 5000 грн не є розрахунком судових витрат та їх складових, пославшись на правову позицію Верховного Суду зазначену в постанові від 18 березня 2024 року у справі № 459/2350/23.

Відповідно до частин першої-другої статті 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Отже, аналіз положень статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку у суду є право відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Надання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх стягненні, якщо такий розрахунок попередньо (з першою заявою по суті спору) не надавався, оскільки закон використовує термін «може» відмовити, а не «відмовляє». Для цього суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернувся до суду, їх значення для заявника.

Таким чином, хоча відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу у зв`язку з неподанням заявником попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат є правом суду, а не обов`язком, суд має враховувати конкретні обставини справи та принцип диспозитивності цивільного судочинства.

Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення процесуального закону попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Зазначене відповідає правовій позиції, наведеній у постанові Верховного Суду від 18 березня 2024 року у справі № 459/2350/23.

Посилаючись на вказану постанову Верховного Суду, суд першої інстанції зазначив у оскаржуваній ухвалі, що позивач не долучив попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він просить стягнути з відповідача.

Колегія суддів приходить до переконання, що такий висновок суду є помилковим, оскільки за змістом обставин, викладених у постанові Верховного Суду у справі № 459/2350/23, представником сторони не був наданий взагалі попередній розрахунок суми судових витрат та не зазначена сума понесених витрат на правничу допомогу, тоді як у справі, яка переглядається, представником позивача в позовній заяві зазначена сума судових витрат, яка складається, крім судового збору, з правничої допомоги в розмірі 5000,00 грн.

Не ґрунтується на нормах діючого законодавства посилання суду на те, що договір про надання правничої допомоги не містить відомостей про те, що він укладений для надання правничої допомоги саме у справі за позовом ТОВ «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також відсутність ціни договору.

За нормами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В той же час діючим законодавством не визначено обов`язку укладення договору про правничу допомогу за конкретними правовідносинами, зокрема у певній справі за певними позовними вимогами.

Відомостей, які б викликали сумнів в тому, що саме на підставі договору № 06-05/2025 про надання правничої допомоги від 06 травня 2025 року, укладеним між адвокатом Андрущенко М.В. та ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», яке в подальшому змінило назву на ТОВ «ІННОВА-НОВА», позивачем понесені витрати на правничу допомогу у зазначеній справі матеріали справи не містять.

Враховуючи вище зазначене, апеляційний суд погоджується з доводами скаржника про наявність законних підстав для задоволення вимог щодо стягнення з відповідачки судових витрат на надання професійної правничої допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява №19336/04, § 268)).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23).

Отже, Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.

Оцінка реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру здійснюється з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Оцінка суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Вказане відповідає позиції, наведеній у постанові Верховного Суду від 16 березня 2026 року у справі № 522/7662/23.

У відзиві на позовну заяву відповідачка посилалася на недоведення співмірності витрат на правову допомогу.

Врахувавши надані представником позивача докази, заяву відповідачки про неспівмірність витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла до переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розгляду.

Проаналізувавши надані адвокатом Андрущенком М.В. докази про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді першої інстанції, враховуючи предмет спору, його складність, а також задоволення позову, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА-НОВА» понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що ухвалу Кролевецького районного суду Сумської області від 03 квітня 2026 року слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким вимоги заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задовольнити частково та стягнути з відповідачки на користь позивача 3000,00 грн судових витрат на правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІННОВА-НОВА» - Андрущенка Михайла Валерійовича задовольнити частково.

Ухвалу Кролевецького районного суду Сумської області від 03 квітня 2026 року у справі № 579/2386/25 скасувати.

Заяву представника ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІННОВА-НОВА» - Андрущенка Михайла Валерійовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІННОВА-НОВА» судові витрати на надання професійної правничої допомоги при розгляді справи судом першої інстанції у розмірі 3000 грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - А.П. Сидоренко

Судді: О.І. Собина

М.В. Нестеренко