Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №480/1293/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 р. Справа № 480/1293/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 (головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета) у справі №480/1293/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом, в якому, з урахуванням уточнення вимог, просила суд:

визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Сумській області щодо неврахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи на залізничному транспорті (в тому числі на посаді чергової по станції) з 04.05.1962 по 28.12.1998 (дата остаточного звільнення за трудовою книжкою), про що Позивачу стало відомо з листа від 09.02.2026;

зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 всі періоди роботи на залізничному транспорті з 04.05.1962 по 28.12.1998, що підтверджені трудовою книжкою, без вимоги додаткового підтвердження атестації робочих місць, починаючи з дати призначення пенсії - з 23.10.1992;

визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Сумській області щодо не зарахування до страхового стажу у пільговому обчисленні (як один рік роботи за один рік і шість місяців стажу) періоду роботи позивача з 04.05.1962 по 15.04.1966 на посаді чергової по станції Кемського відділення залізниці (Республіка Карелія), яка згідно з законодавством прирівняна до районів Крайньої Півночі;

зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області здійснити обчислення та перерахунок страхового стажу Позивача за період з 04.05.1962 по 15.04.1966 із застосуванням пільгового коефіцієнта 1,5 (за роботу в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі) та провести відповідну виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з дати призначення пенсії — 23.10.1992;

визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Сумській області щодо незастосування одночасно кратності обчислення стажу та пільгового характеру роботи за Списком №2 у м. Коростень та здійснити виплату за період з 26.04.1986 по 02.10.1995, про що стало відомо з листа від 09.02.2026;

зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області здійснити перерахунок стажу, набутого в м. Коростень, згідно зі ст.56 Закону № 796-ХІІ: з 26.04.1986 по 31.12.1992 - у потрійному розмірі (1:3); з 01.01.1993 по 02.10.1995 - у полуторному розмірі (1:1.5), починаючи з дати призначення пенсії - 23.10.1992 року;

зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області здійснити перерахунок та виплату заборгованості з урахуванням пільгового стажу (Список №2) та доплати за ст. 39 Закону №796-ХІІ, починаючи з 17.07.2018 (дата Рішення КСУ №6-р/2018), та провести виплату одним платежем без обмеження граничного розміру;

зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області провести повну інвентаризацію паперової пенсійної справи №959230188007 та зарахувати до стажу 38 років 10 місяців з урахуванням пільгового обчислення станом на дату останнього звільнення - 28.12.1998;

зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області надати суду та позивачу порівняльний розрахунок розміру пенсії за чотирма варіантами: 1) за віком; 2) по інвалідності; 3) за Списком №2; 4) за вислугу років залізничника (ст.55 Закону №1788) станом на день подання цієї заяви (12.03.2026);

зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області перевести позивача на найбільш вигідний вид пенсії (за результатами порівняльного розрахунку) з оновленням бази середньої заробітної плати згідно зі ст.42 Закону №1058-ІV, починаючи з дати подання позову 27.02.2026;

зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області надати розрахунок коефіцієнту заробітку із врахуванням доходу за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 (а саме за період 1987-1992 рр. або 1990-1995 рр.);

визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Сумській області щодо примусу позивача до відкриття банківського рахунку та зобов`язати надавати всю інформацію (Форма ОК-5, РС-право) у паперовому вигляді, починаючи з 01.01.2026;

зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області надати письмові роз`яснення: який показник середньої заробітної плати по Україні був застосований та чи був він оновлений при перерахунках за періоди: 1987-1992 рр., 1990-1995 рр., 2023-2025 рр. та за всі інші періоди, коли здійснювалися перерахунки пенсії позивача;

зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області здійснити виплату різниці між фактично отриманою та належною до виплати пенсією за весь період, починаючи з дати взяття на облік у м. Суми (26.12.1995 року) по день здійснення перерахунку без обмеження будь-яким строком;

зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області нараховувати та виплатити заборгованість по щомісячній допомозі за ст.39 Закону № 796-ХІІ у розмірі однієї мінімальної заробітної плати щомісячно, починаючи з 17.07.2018 без застосування будь-яких обмежень максимальним розміром;

зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області виплатити всю суму заборгованості (після перерахунку за Списком №2 та ЧАЕС) одним платежем без застосування будь-яких обмежень максимальним розміром;

зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії (заборгованості), що виникла внаслідок неврахування пільгового стажу за Списком №2 та кратного обчислення стажу згідно зі ст. 56 Закону № 796-ХІІ, нараховану на суму заборгованості за весь період її виникнення - з дня призначення пенсії (23.10.1992) по день фактичної виплати заборгованості, відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” (Закон № 2050-ІІІ (компенсація втрати доходів);

стягнути з ГУ ПФУ в Сумській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 , 00 гривень, завдану протиправною бездіяльністю у період з 17.07.2018 по день звернення до суду без застосування будь-яких обмежень максимальним розміром.";

встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області подати звіт про виконання рішення у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 залишено без руху позовну заяву.

Надано строк для усунення недоліків позовної заяви, зокрема шляхом письмового уточнення позовних вимог, із зазначенням календарної дати (день, місяць, рік) відносно кожної позовної вимоги щодо яких позивач просить зобов`язати відповідача вчинити відповідні дії або визнати їх протиправними.

На виконання вимог суду, позивач подала уточнену заяву та заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій просила визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити строк для захисту її конституційних прав на належне пенсійне забезпечення.

Зазначила, що про порушення своїх прав дізналася лише 09.02.2026 після отримання листа ГУ ПФУ в Сумській області №1800-0202-8/6184.

Вказала, що відповідач не довів, що він належним чином інформував її про алгоритм розрахунку її пенсії до лютого 2026.

Зазначила, що сам по собі факт отримання пенсії не свідчить, що пенсіонер обізнаний з правильністю її нарахування, оскільки розрахунок стажу вимагає спеціальних юридичних знань.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до суду - відмовлено. Позовну заяву повернуто позивачу в частині позовних вимог, заявлених в період до 27.08.2025 (включно), зокрема щодо:

визнання протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Сумській області щодо неврахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи на залізничному транспорті (в тому числі на посаді чергової по станції) з 04.05.1962 по 28.12.1998 (дата остаточного звільнення за трудовою книжкою), про що позивачу стало відомо з листа від 09.02.2026.

зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 всі періоди роботи на залізничному транспорті з 04.05.1962 по 28.12.1998, що підтверджені трудовою книжкою, без вимоги додаткового підтвердження атестації робочих місць, починаючи з дати призначення пенсії - з 23.10.1992.

визнання протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Сумській області щодо не зарахування до страхового стажу у пільговому обчисленні (як один рік роботи за один рік і шість місяців стажу) періоду роботи позивача з 04.05.1962 по 15.04.1966 на посаді чергової по станції Кемського відділення залізниці (Республіка Карелія), яка згідно з законодавством прирівняна до районів Крайньої Півночі.

зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області здійснити обчислення та перерахунок страхового стажу позивача за період з 04.05.1962 по 15.04.1966 із застосуванням пільгового коефіцієнта 1,5 (за роботу в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі) та провести відповідну виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з дати призначення пенсії - 23.10.1992.

визнання протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Сумській області щодо не застосування одночасно кратності обчислення стажу та пільгового характеру роботи за Списком №2 у м. Коростень та здійснити виплату за період з 26.04.1986 по 02.10.1995, про що стало відомо з листа від 09.02.2026.

зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області здійснити перерахунок стажу, набутого в м. Коростень, згідно зі ст.56 Закону №796-ХІІ: з 26.04.1986 по 31.12.1992 - у потрійному розмірі (1:3); з 01.01.1993 по 02.10.1995 - у полуторному розмірі (1:1.5), починаючи з дати призначення пенсії - 23.10.1992 року.

зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області здійснити перерахунок та виплату заборгованості з урахуванням пільгового стажу (Список №2) та доплати за ст.39 Закону №796-ХІІ, починаючи з 17.07.2018 (дата Рішення КСУ №6-р/2018), та провести виплату одним платежем без обмеження граничного розміру.

зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області здійснити виплату різниці між фактично отриманою та належною до виплати пенсією за весь період, починаючи з дати взяття на облік у м. Суми (26.12.1995року) по день здійснення перерахунку без обмеження будь-яким строком.

зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області нараховувати та виплатити заборгованість по щомісячній допомозі за ст.39 Закону №796-ХІІ у розмірі однієї мінімальної заробітної плати щомісячно, починаючи з 17.07.2018 без застосування будь-яких обмежень максимальним розміром.

зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії (заборгованості), що виникла внаслідок неврахування пільгового стажу за Списком №2 та кратного обчислення стажу згідно зі ст.56 Закону № 796-ХІІ, нараховану на суму заборгованості за весь період її виникнення - з дня призначення пенсії (23.10.1992) по день фактичної виплати заборгованості, відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” (Закон № 2050-ІІІ (компенсація втрати доходів).

стягнення з ГУ ПФУ в Сумській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень, завдану протиправною бездіяльністю у період з 17.07.2018 по день звернення до суду без застосування будь-яких обмежень максимальним розміром".

ОСОБА_1 , не погодившись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи, просила її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду позовних вимог (включаючи періоди з 1992 року).

В обґрунтування вимог скарги посилається на порушення судом першої інстанції ст.ст.123, 169 КАС України.

Зазначає, що суд не надав позивачу реальної можливості обґрунтувати поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Вказує, що судом допущено надмірний формалізм під час прийняття оскаржуваної ухвали.

Наголошує, що про помилкове визначення судом моменту, коли вона дізналася про порушення своїх прав.

Зазначає, що вона не має спеціальних знань у галузі пенсійного законодавства і не отримувала від пенсійних органів детальних розрахунків, а тому дізналася про порушення своїх прав лише 09.02.2026 після отримання листа ГУ ПФУ в Сумській області №1800-0202-8/6184, а тому саме з цієї дати розпочався відлік шестимісячного строку звернення до суду.

Крім того, вказує про неврахування судом того, що пропуск строку звернення з частиною вимог зумовлений об`єктивними особистими причинами (станом її здоров`я та близьких, доглядом за останніми, складними сімейними обставинами), а тому такий пропуск строку стався з поважних та об`єктивно непереборних причин.

Посилається на правові позиції Європейського суду з прав людини в певних його рішеннях, вважаючи, що судом допущено порушення її право на справедливий суд та на доступ до суду.

Відповідач не подав відзив на апеляційну скаргу.

Позивач також надала до суду копії медичних довідок, які, як її на думку, підтверджують заподіяння відповідачем їй шкоди.

Згідно ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву в частині позовних вимог, суд першої інстанції, керуючись положеннями п.9 ч.4 ст.169 КАС України, виходив з того, що позовні вимоги щодо періоду до 27.08.2025 (включно), заявлені поза межами строку, встановленого КАС України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За приписами ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно ч.1 ст.118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч.ч.1,2 ст.123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Водночас поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Верховний Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 дійшов висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого ст.122 КАС України, у спорах цієї категорії:

для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно.

Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 21.02.2024 у справі №240/27663/23.

Колегія суддів зазначає, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011).

Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 19.08.2021 у справі № 500/955/19, від 25.05.2023 у справі № 640/16276/21.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

До того ж, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Відповідно до висновків Європейського Суду з прав людини, викладених в рішеннях від 28.05.1985 у справі “Ашингдейн проти Сполученого Королівства” та від 13.02.2001 у справі “Кромбах проти Франції”, в яких ЄСПЛ наголосив, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду.

У рішеннях від 20.05.2010 по справі “Пелевін проти України” та від 30.05.2013 р. у справі “Наталія Михайленко проти України” ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

З позовними вимогами щодо перерахунку пенсії починаючи з 23.10.1992 до 27.08.2025, ОСОБА_1 звернулася до суду - 27.02.2026.

В заяві про поновлення строку звернення до суду позивач зазначила, що про порушення своїх прав дізналася лише 09.02.2026, після отримання листа ГУ ПФУ в Сумській області №1800-0202-8/6184.

Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, отримання позивачем листа від органу пенсійного фонду у відповідь на його заяву, не змінює момент з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 18.12.2024 у справі №620/6324/23; від 26.02.2025 у справі №320/7468/23 в подібних правовідносинах.

Крім того, пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує.

Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.01.2025 року у справі №360/815/23.

У свою чергу, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем активних дій щодо з`ясування розміру пенсії, її складових та перерахунку останньої до дня звернення в 2026 р. до відповідача.

Відтак, отримуючи пенсію, позивач мала можливість дізнатися про порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів, але протягом тривалого часу не зверталася до відповідача за відповідними роз`ясненнями чи з претензіями або до суду за захистом своїх прав.

Посилання позивача про те, що гарантовані рішеннями Конституційного Суду України виплати не обмежуються строком звернення до суду, є необґрунтованими, оскільки положеннями КАС України передбачено, що право на звернення до суду підлягає реалізації у встановлені процесуальні строки, а тому такі рішення не скасовують обов`язку дотримання таких строків заінтересованими особам.

Доводи позивача про те, що пенсійним органом не доведено інформування позивача належним чином про алгоритм розрахунку пенсії до лютого 2026, а сам по собі факт отримання пенсії не свідчить, що пенсіонер обізнаний з правильністю її нарахування, оскільки розрахунок стажу вимагає спеціальних юридичних знань, колегія суддів вважає такими, що не спростовують необхідності дотримання позивачем, передбачених КАС України, строків звернення до суду з позовом.

Окрім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача про те, що пенсія є періодичним платежем, а право на її належний розмір є невід`ємним, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, як такі, що ґрунтуються на невірному тлумаченні правових висновків суду касаційної інстанції, викладених у вказаній постанові.

Колегія суддів зауважує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення залежить виключно від нього самого.

Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.03.2021 у справі №240/12017/19; від 12.04.2023 у справі №380/14933/22.

Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість вчасного звернення позивача до суду.

Позивачем таких доказів ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що позивач не навів достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду в частині позовних вимог, заявлених в період до 27.08.2025 (включно) протягом встановлено законодавством строку.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом того, що пропуск строку звернення до суду з частиною позовних вимог зумовлений об`єктивними особистими причинами позивача (похилим її віком, станом її здоров`я та близьких, доглядом за останніми, складними сімейними обставинами), є не доведеними та такими, що не спростовують правильності наведених вище висновків суду.

Таким чином, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст.122 КАС України, щодо вимог в період до 27.08.2025 (включно), про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо не надання позивачу реальної можливості обґрунтувати позивачу поважність пропуску строку звернення до суду та порушення останнім норм процесуального права, а саме ст.ст.123, 169 КАС України, є такими, що не знайшли свого підтвердження, оскільки судом надавався достатній час позивачу висловити та довести наявність поважних причин несвоєчасного звернення до суду.

Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Положеннями ч.2 ст.123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду та повернення позовної заяви в частині позовних вимог, заявлених в період до 27.08.2025 (включно).

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що судом порушено право позивача на справедливий суд та на доступ до суду, як такі, що не містять належного правового обґрунтування.

В силу положень ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви в частині позовних вимог не є порушенням права на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду у встановленому законом порядку.

Колегія суддів враховує посилання скаржника на правові позиції Європейського суду з прав людини, викладені в його рішеннях у певних справах, проте зазначає, що дане рішення (постанова) суду першої інстанції їм не суперечить.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, у зв`язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2026 відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення по даній справі.

Враховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін, отже наявні підстави для стягнення з позивача судового збору в дохід держави за подання апеляційної скарги в сумі 3 328, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 312, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 у справі №480/1293/26 залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 3 328, 00 грн. (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок) в дохід держави на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова